Антиукраїнські настрої в Європейському Союзі: зірвані стяги, невдячність з боку України та відсутність шансів на перемогу у війні – які помилки допустили європейські політики?
Особливо після формування нової коаліції в чеському парламенті на початку листопада, до складу якої увійшли не лише ANO, а й радикально праві та антиукраїнські партії, такі як SPD ("Свобода і пряма демократія"), а також правопопулістська і євроскептична "Автомобілісти". Як до, так і після виборів представники ANO та SPD неодноразово висловлювалися щодо припинення військової підтримки Україні, враховуючи ініціативу Праги щодо постачання боєприпасів до Києва, а також перегляд соціальних виплат і умов проживання українців у Чехії.
6 листопада новообраний голова чеської Палати депутатів Томіо Окамура від партії SPD опублікував відео на платформі X, на якому він особисто тримає драбину, поки один із робітників знімає прапор України з будівлі парламенту Чехії. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук охарактеризував вчинок Окамури як "сумнівне досягнення", в той час як посол України в Чехії Василь Зварич підкреслив, що сьогодні український прапор символізує свободу, гідність і незламність тих, хто ніколи не стане рабами Кремля. У відповідь на ці події три опозиційні партії вирішили вивісити прапори України з вікон чеського парламенту, тож тепер на будівлі Палати депутатів майорять одразу три українські стяги.
Однак тенденції вже давно стали ясними. У країнах Європейського Союзу, так само як і в США, спостерігається зростання впливу як правих, так і лівих політичних рухів, серед яких є чимало відкрито проросійських та антиукраїнських політиків і партій. Які причини цього явища та які основні наративи, спрямовані проти України, вони поширюють? Дізнайтеся більше в матеріалі ТСН.ua.
Наприкінці жовтня в інтерв'ю виданню Politico головний політичний радник угорського прем'єра Балаша Орбана висловив намір Будапешта об'єднати зусилля з Чехією та Словаччиною для створення антиукраїнського альянсу в межах Європейського Союзу. Це може серйозно підірвати спільність позицій ЄС щодо подальшої військової та фінансової підтримки України. Особливо в умовах відсутності прямої військової допомоги з боку Сполучених Штатів після початку другого терміну президенства Трампа: з липня запрацював новий механізм PURL — програма закупівлі американської зброї для України за рахунок європейських держав, яку координує НАТО, фактично діючи в інтересах ЄС.
На даний момент внески партнерів до PURL складають 2,82 мільярда доларів. Сполучені Штати очікують отримати ще 2 мільярди до кінця року. Проте, як повідомляє ТСН.ua, посилаючись на дані Кільського університету, цього літа військова допомога Україні з боку союзників зменшилася на 43%. Заяви майбутнього прем'єра Чехії Андрея Бабіша, мільярдера, якого чеські правоохоронці підозрюють у шахрайстві з європейськими субсидіями, не сприяють збільшенню допомоги: він оголосив, що Прага більше не фінансуватиме постачання зброї Києву з державного бюджету, хоча не заперечує проти продажу зброї чеськими виробниками.
Хоча Андрій Бабіш підтримує Віктора Орбана, його коментарі щодо України та російської агресії виглядають досить обережно, принаймні на даний момент. Майбутній прем'єр Чехії зазначив, що "Україна не готова до вступу в ЄС, оскільки спочатку потрібно завершити війну". У той же час, Віктор Орбан, який відкрито підтримує Росію, під час нещодавньої зустрічі з Дональдом Трампом у Вашингтоні, де обговорював можливість зняття нових американських санкцій з Угорщини (щоб Будапешт міг продовжувати купувати російську нафту), висловив думку про те, що "диво може статися", коли йдеться про перемогу України у війні, але при цьому підкреслив, що "єдиними урядами, які виступають за мир, є уряд США та маленька Угорщина в Європі".
Віктор Орбан, який декларує свою підтримку миру, проте не уточнює, який саме мир має на увазі, перешкоджає відкриттю шести переговорних кластерів для вступу України до Європейського Союзу. На його думку, приєднання України до ЄС може залучити блок до війни. Раніше угорський прем'єр також характеризував Україну як "невизначене утворення" та "буферну державу", що, на його думку, становить серйозну загрозу для Угорщини.
Брюссель виявляється безсилим знайти ефективні важелі для тиску на Орбана. Досить тривалий час у країнах-членах точаться дебати щодо можливого перегляду процедури голосування за відкриття нових переговорних кластерів для кандидатів на вступ до ЄС — від переходу до кваліфікованої більшості замість вимоги консенсусу. Однак ця пропозиція не отримала належної підтримки в Європейському Союзі, де сподіваються на зміни в угорському політичному ландшафті після парламентських виборів у квітні 2026 року. Згідно з останніми опитуваннями, партія "Фідес" Орбана поступається опозиційній "Тисі" Петера Мадяра приблизно на 10%.
Проте фахівці все ж радять Європейському Союзу розглянути альтернативний план, згадуючи про Вишеградську четвірку — Угорщину, Чехію, Словаччину та Польщу, яка під час міграційної кризи в ЄС перешкоджала прийняттю рішень Брюсселя. Тоді в Польщі управляла ультраправова та консервативна партія "Право і справедливість". У своїх відносинах з Україною партія Ярослава Качинського акцентувала увагу на питаннях спільної історичної пам'яті, що в свою чергу призвело до однобокого трактування історичних подій. Неправильно стверджувати, що після приходу до влади "Громадянської коаліції" Дональда Туска ситуація покращилася. Варто лише згадати, як польські фермери-протестувальники влаштували акцію на кордоні, висипавши українське зерно на дорогу.
Крім того, з серпня цього року Польща має нового президента – Кароля Навроцького з партії "Право і справедливість". Він регулярно звинувачує українців у невдячності, а під час виборчої кампанії стверджував, що не бачить України ані в Європейському Союзі, ані в НАТО. Тож навіть якщо партія "Фідес" під керівництвом Орбана програє парламентські вибори в Угорщині, Чехія, Польща та Словаччина залишаться досить скептичними щодо України. Варто зазначити, що в жовтні цього року прем'єр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що війна Росії з Україною – "це не наша війна". Однак Словаччина не перешкоджає важливим для України рішенням в ЄС, на відміну від Орбана.
За словами Дональда Туска, Путін має інструменти, щоб знищити ЄС як організацію, та Європу, як культурне явище за допомогою російської "п'ятої колони", яка присутня в кожній європейській країні. Наприклад угорський прем'єр Віктор Орбан є відкрито проросійським політиком. Такою ж проросійською є німецька партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), яка через півроку після дострокових виборів у ФРН за опитуваннями має перший рейтинг по країні.
У великій аналітичній статті під назвою "Поворотний момент для Німеччини та Фрідріха Мерца: що Україні варто врахувати, щоб зберегти підтримку ФРН", ТСН.ua вже вказував на те, що проросійські сили в Німеччині, серед яких партія AfD та "подруга Путіна" Сара Ваґенкнехт, яка є лівою популісткою, виступають за припинення військової допомоги Україні. Вони вважають, що це призведе до закінчення війни та повернення до "дешевого" російського газу.
Непроста ситуація й у Франції, де після позачергових парламентських виборів у 2024 році змінилося чотири уряди. В жовтні цього року Еммануель Макрон, який після виборів у 2027 році піде з посади, призначив п'ятий склад уряду на чолі з Себастьєном Лекорню. Проте за останніми опитуваннями Жордан Барделла -- очільник ультраправої партії "Національне об'єднання" ще однієї "подруги Путіна" Марін Ле Пен -- на першому місці в президентських рейтингах.
В Італії парламентські вибори повинні відбутися не пізніше грудня 2027 року. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, партія чинної прем'єрки Джорджи Мелоні "Брати Італії" та Демократична партія Італії, які виступають на підтримку України, значно випереджають "Рух п'яти зірок". Останній, у свою чергу, виступає проти підвищення оборонних витрат та участі Італії у майбутніх миротворчих місіях, зокрема у відправці європейських військових контингентів до України.
Очевидно, що до виборів у важливих європейських країнах ще залишився певний час, і ситуація може кардинально змінитися. Проте вже зараз у країнах ЄС активно поширюються ідеї російської пропаганди про необхідність зменшення підтримки України. Зокрема, висловлюють сумніви щодо доцільності постачання великої кількості озброєнь, якщо, на їхню думку, Київ не зможе повернути захоплені території. Також у Польщі та Німеччині активно поширюються пропагандистські наративи про українців, яких вважають невдячними та неефективними, оскільки вони отримують соціальні виплати.
Ці меседжі потребують активнішої роботи як з боку окремих країн Європейського Союзу, так і з боку України. З появою все більшої кількості "невідомих" дронів у повітряному просторі європейських держав НАТО, в ЄС дедалі частіше звучить думка про те, що Україні слід укласти мирну угоду з Росією, навіть відмовившись від частини своїх територій (це підтверджують, зокрема, соціологічні дослідження в Німеччині). Крім того, політика адміністрації Дональда Трампа, яка припинила надання прямої військової допомоги Україні, лише підсилює цю тенденцію.
