Антонов: історія, літаки Ан-32 та Ан-124 "Руслан", внесок у розвиток української авіації.

7 лютого — це день, коли народився Олег Костянтинович Антонов. Він став творцем літаків, які протягом багатьох років формували світове уявлення про транспортну авіацію — від простого та надійного Ан-2 до вражаючого Ан-124 "Руслан" і висотного Ан-32. Фокус разом з авіаційним експертом Костянтином Криволапом згадує цю видатну особистість, чий інженерний геній зробив ці повітряні машини справжніми легендами.

Сьогодні, 7 лютого, ми відзначаємо день народження Олега Антонова. Його ім'я часто звучить у новинах, зазвичай у контексті знищених літаків, втраченої спадщини або символів, які Росія прагне забрати. Проте про самого Антонова як особистість стає відомо все менше. А насправді це була особа виняткових масштабів — інженер, художник, мислитель та керівник, який створив не лише літаки, а й цілу авіаційну культурну традицію.

Про це у розмові з Фокусом розповів авіаційний експерт Костянтин Криволап, людина, яка знала Антонова не з підручників і не з легенд.

Особистість, з якої стартувала українська авіація.

Олег Костянтинович Антонов прибув до Києва в 1952 році з метою заснувати нове конструкторське бюро, яке фактично виникло з нуля. Він не переїхав один – його супроводжувала дружина, Єлизавета Шахатуні, яка зайняла посаду заступника генерального конструктора з питань міцності.

"Шахатуні навчила велику кількість фахівців, які займалися випробуванням та надійністю літаків. Я мав можливість особисто з нею спілкуватися - це була виняткова, надзвичайно серйозна і принципова особистість," - розповідає Криволап.

Її охрестили сталіністкою, проте під цим ярликом не крилась ідеологія, а скоріше дисципліна та почуття відповідальності. Саме такі особистості складали основу КБ Антонова — команди, де кожен інженер був важливим.

На фоні інших радянських проектувальників Антонов вражав своєю унікальною манерою. У той час, коли в інших конструкторських бюро панували крики та страх, він залишався спокійним, освіченим і вільним у своїх переконаннях.

"Наприклад, Петро Балабуєв відзначався своїм суворим стилем управління. Натомість Антонов був справжнім інтелігентом. Під його керівництвом не існувало атмосфери страху; натомість панувала повага", -- зазначає фахівець.

Він не прагнув до шанування. Його вплив був інакшим — органічним. Люди не відчували страху перед Антоновим; навпаки, вони бажали наслідувати його, хоч у малій мірі.

Олег Костянтинович ніколи не користувався ліфтом. Молоді співробітники спостерігали, як він швидко піднімався сходами на четвертий поверх, без жодних ознак зайвої важливості. Він був видатним тенісистом і ще в радянські часи організував тенісні корти та школу при КБ.

Це не були дрібниці. Це була філософія: інженер має бути живим, сильним, зібраним. Авіація -- не для виснажених і зламаних людей.

Не багато людей усвідомлюють, що Антонов також був обдарованим митцем. Його акварельні роботи — ніжні, детальні та світлі — сьогодні здаються майже протилежністю до образу "важкої" транспортної авіації. Проте насправді ці твори відображають те ж саме — відчуття форми, простору та гармонії.

Антонов швидко усвідомив важливу істину: розвиток транспортної авіації розрахований не лише на роки, а на цілі десятиліття.

"Якщо щось починати, то варто робити це з розрахунком на тривалість. Це його життєвий принцип," -- зазначає Криволап.

Ось чому літаки марки Антонов мають таку тривалу історію експлуатації. Ан-2, відомий як "кукурудзник", продовжує літати й сьогодні. Моделі Ан-12, Ан-24 та Ан-26 стали незамінними у багатьох країнах і виявилися настільки ефективними, що навіть після розпаду Радянського Союзу Росія неодноразово зверталася з проханням продовжити їх використання через брак гідних замінників.

По суті, в своєму класі ці літаки досі не мають прямих конкурентів, коли йдеться про поєднання надійності, легкості в експлуатації та здатності працювати в екстремальних умовах. А Ан-124 "Руслан" – це вже зовсім інша тема.

"Руслан": літак, що змусив Захід переосмислити себе через призму олівця.

Ан-124 "Руслан" став втіленням філософії компанії Антонов, яка підкреслює принцип "створювати на тривалий термін". Це не лише великий літак, а й яскрава ілюстрація того, якою має бути транспортна авіація в майбутньому. Антонов проєктував цю машину не для конкретних цілей або в рамках короткострокових політичних ініціатив, а з розрахунком на десятиліття ефективної експлуатації по всьому світу.

Революційний характер літака "Руслан" розпочинався з його аеродинамічних характеристик. Для такого великого повітряного судна його аеродинамічний коефіцієнт був практично на рівні планера — близько 18. Це забезпечувало високу економічність, стабільність у польоті та здатність виконувати далекі рейси з важкими вантажами. Однак найбільш вражаючими були рішення, які сьогодні здаються звичними, але тоді виглядали як справжня фантастика.

Завантаження з двох боків -- через носову й хвостову частини -- дало принципово нову логістику. Вперше у серійному літаку можна було працювати з надважкими й негабаритними вантажами так, як цього потребувала реальна економіка і військова логістика. Танки, генератори, частини інших літаків -- усе це "Руслан" приймав без складних обхідних схем.

Перші ж польоти завершилися світовими рекордами. Літак тільки почав літати -- і одразу встановив планку, до якої ніхто не міг наблизитися.

"Ми зібрали все, що тільки могли знайти. У лабораторіях забрали всі вантажі. Скільки вдалося знайти — стільки й забрали," — розповідає Криволап.

Мова йшла про більше ніж 150 тонн. Експерт зазначив, що насправді можна було б підняти й більший обсяг — просто не вдалося знайти достатню кількість металу для завантаження літака. Випробування проходили не в театральному стилі, а максимально чесно: те, що вдалося закріпити, те й підняли в повітря.

Окрема глава стосується технологій. Для "Руслана" використали інноваційні дюралюмінієві панелі, які не піддавалися фрезеруванню, а були отримані шляхом прокатки на спеціалізованих станках. Довжина деяких панелей перевищувала 20 метрів. Цей підхід дозволяв знизити рівень напруженості в матеріалі та значно підвищити тривалість експлуатації конструкції.

"Оброблена панель має значно більший термін служби в порівнянні з фрезерованою. Це є надзвичайно важливим для транспортного літака, який призначений для експлуатації протягом десятиліть," - зазначає Криволап.

Сьогодні ці технології, можливо, вже стали забутими. Однак саме вони дають зрозуміти, чому "Руслани" досі зберігають свою конкурентоспроможність, незважаючи на свій поважний вік.

Коли Ан-124 вперше приземлився на авіасалон у Ле-Бурже, навколо нього панувала справжня детективна атмосфера. Тоді було заборонено фотографувати літаки — жодних камер, жодних об'єктивів. Проте провідні західні компанії, такі як Boeing і Lockheed, усвідомлювали, що перед ними постає щось радикально нове.

Вони залучили спеціалістів, які вручну відтворювали "Руслан" олівцем. Усі контури, пропорції, панелі та рішення були зафіксовані в ручному режимі.

"Вони прагнули з'ясувати, яким чином це було реалізовано. Адже усвідомлювали, що в серійному виробництві подібного досвіду ще не існувало," - зазначає фахівець.

Це був мовчазний комплімент рівня КБ Антонова.

Проте, мабуть, найбільш яскраво мислення Антонова демонструє випадок із крилом "Руслана". Цю деталь виготовляли не в Києві, а в Ташкенті, через що постало питання її доставки. Залізничний транспорт не підходив -- ні за габаритами, ні за висотою. Автомобільні маршрути також не давали можливості. Інженери довго обмірковували різні варіанти, доходячи до досить незвичних ідей, включаючи навіть можливість транспортування за допомогою повітряної подушки.

Антонов вислухав усе це і відповів просто: відправимо літаком.

Вирішення проблеми було знайдено завдяки використанню літака Ан-22, на якому крила були закріплені зовні і транспортувалися повітряним шляхом. Існують відео з цього польоту, які виглядають справжньою фантастикою навіть у наш час.

"Безліч людей проводила підрахунки, вела дослідження та сумнівалася. А він миттєво віднайшов рішення," – згадує Криволап.

Це був не імпровізаційний геній у романтичному сенсі. Це була здатність мислити системно і на десятки років уперед. Саме тому "Руслан" став не просто рекордсменом, а еталоном важкої транспортної авіації.

Тому й проблема сучасних "Русланів" не стосується конструкційних особливостей літака, а скоріше залежить від ресурсного потенціалу двигунів — тих самих Д-18, які виготовлялися в Україні. Літак виявився настільки витривалим, що пережив політичну систему, в рамках якої був розроблений.

Ан-124 — це більше, ніж просто літак. Це втілення концепції Антонова: спокійної, логічної та перспективної. Це бачення людини, яка сприймала авіацію не лише як сучасну технологію, а як важливий компонент історії.

Ан-32 та концепція простих рішень

Ан-32 -- ще один приклад антоновської логіки. Без пафосу, без "революцій заради революції", але з точним розумінням реальної потреби замовника. Країнам Азії, Латинської Америки й Близького Сходу потрібен був літак, який може працювати там, де немає ідеальних аеродромів, де спека "з'їдає" тягу двигунів, а гірська висота робить стандартні транспортники напівбезпорадними.

Антонов подивився на проблему дуже просто. Є Ан-26 -- надійний, перевірений, зручний. Але йому бракує потужності на великих висотах. Що робити? Не проєктувати з нуля "золотий" літак, а взяти готову платформу, трохи посилити крило і поставити значно потужніші двигуни -- від Іл-18. Мінімум змін у конструкції, максимум ефекту на практиці.

Таким чином, виник Ан-32 — літак, здатний злітати і виконувати завдання на аеродромах, розташованих на висоті понад дві тисячі метрів, в умовах високих температур, пилу та відсутності налагодженої логістики. Ця машина була розроблена не для демонстрацій, а для справжньої експлуатації.

Цю концепцію – "легкий підхід до складних проблем" – Антонов дотримувався протягом усього свого життя.

Демонстраційні польоти Ан-32 у Києві на початку 1980-х років стали справжньою легендою. Як зазначив Костянтин Криволап, на аеродром у той час завітала численна делегація індійських офіцерів Військово-повітряних сил, які мали намір придбати літаки та ознайомитися з можливостями цього повітряного судна.

"Я тоді дивився на Ан-32 і ловив себе на думці: якби під час війни був такий винищувач... Бо те, що він робив у повітрі, взагалі не асоціюється з транспортним літаком", -- згадує експерт.

Ан-32 здійснював маневри, що нагадували найвищі елементи пілотажу, демонструючи вражаючі набори висоти, різкі повороти та низькі прольоти над злітною смугою. У завершальний момент одного з виступів він пролетів над аеродромом з відкритою рампою, а потім майже вертикально піднявся в небо, вражаючи навіть досвідчених військових пілотів своєю потужністю та маневреністю.

Це був не лише елемент шоу. Це стало вражаючою ілюстрацією здатності літака функціонувати в гірській місцевості, здійснювати десантування та миттєво змінювати режим польоту — там, де інші транспортні засоби втрачають свою ефективність.

Сталася навіть така ситуація: під час стрімкого підйому висоти рампа не витримала навантаження, внаслідок чого постраждали кріплення. Хоча це був неприємний випадок, він виявився показовим: літак функціонував на межі своїх можливостей, і саме в цих умовах стали очевидними всі вразливі місця, які згодом підлягали доопрацюванню.

Ан-32 швидко завоював популярність на міжнародному ринку, отримавши замовлення від Індії, Перу та інших країн, де клімат та географічні умови є складними. Як зазначає Криволап, це був один з небагатьох випадків, коли даний літак не отримав гідних конкурентів.

"Ця автомобіль є справжнім шедевром. На сьогоднішній день не існує жодного аналога в своєму сегменті. Її виробництво не можна було припинити", -- стверджує фахівець.

Ан-32 — це не просто ще один літак у портфоліо. Це свідчення того, як компанія Антонов вміла спостерігати за навколишнім світом та адекватно реагувати на його вимоги. Без зайвої складності та блиску, але з результатом, що служить вірою і правдою протягом багатьох років.

Особа, що перетворила Україну на авіаційну націю.

Антонов здійснював свою діяльність у рамках Радянського Союзу, адже в той час це було єдино можливим. Проте саме завдяки йому була закладена основа української авіаційної промисловості. Не просто підрозділ чи доповнення — він створив цілковиту школу, яка мала власне бачення та функціонувала на рівні світових лідерів, часто за умов обмежених ресурсів.

"Те, що Україна стала відомою в авіаційній сфері, безумовно, пов'язано з досягненнями компанії Антонов," -- зазначає Криволап.

Сьогодні, коли ім'я Антонова намагаються перетворити на простий бренд або асоціювати з минулим, важливо пам'ятати основне: він був людиною, яка заглядала в майбутнє на півстоліття вперед. Його рішення розроблялися з урахуванням того, щоб мати вплив на довший термін, ніж терміни політичних режимів, кордонів і імперій.

Ось чому його літаки все ще підіймаються в небесні простори. І саме з цієї причини його особистість залишається неповторною — не тільки в сфері авіації, а й для України в цілому.