Бабіш не є Орбаном. Порівняння між ними є спрощеним і не зовсім точним.
Чехія проголосувала. І результат виборів треба прояснити не лише з точки зору вигоди для України, а й з погляду електоральної інженерії.
По-перше, варто зазначити, що парламентські вибори пройшли з безпрецедентною явкою – 68,95%, що є показником, який не спостерігався з кінця 1990-х років. Партії, яка здобула перемогу, "Акції незадоволених громадян 2011" (ANO) під керівництвом Андрея Бабіша, вдалося залучити максимальну кількість своїх виборців.
У чеських виборах вперше з’явилася можливість голосування поштою для громадян, які перебувають або проживають за межами країни. Цей досвід може стати в нагоді Україні, оскільки велика українська діаспора зможе активно долучитися до голосування після війни, як це вже реалізовано в Молдові та Румунії.
Перемога ANO не є результатом російського впливу чи чудес політичних маніпуляцій. Це логічний етап правого зсуву в Європі та адекватне врахування соціальних потреб простих чехів.
Фокус кампанії ANO був на тому, що уряд перерозподіляє кошти на зовнішні справи (зелена політика, клімат, мігранти, Україна) за рахунок внутрішніх інтересів простих чехів. Тобто задача була представити чинний уряд Петера Фіали (коаліція SPOLU) як зовнішнього агента в інтересах Брюсселя. Партія формувала позиціонування навколо високих цін на енергоносії, зниження податків та підвищення зарплат для вчителів до 75 тисяч крон до 2029 р.
Останні теледебати виявилися для Бабіша особливо вдалими, оскільки він демонстрував обачний і виважений підхід. У той час як багато хто очікував шокуючих висловлювань та емоційних сплесків, глядачі стали свідками спокійного політика. Це було досить мудро, оскільки допомогло уникнути негативної реакції з боку виборців, яких Бабіш намагався залучити на свій бік, а також запобігло активізації підтримки конкурентів з SPOLU.
Цього було цілком достатньо, щоб на фіналі кампанії забрати голоси у конкурентих опозиційних силах, показати ANO як головну опозиційну, виважену, спроможну силу, "великого гравця", здатного задовольнити широкий запит виборця.
Провал правлячої коаліції SPOLU зумовлений невдоволенням населення економічною ситуацією та соціальним напруженням через інфляцію, зокрема через зростання цін на енергоносії, продукти харчування та повсякденні витрати. Додатково, на рейтинги вплинув скандал, пов'язаний із біткоїнами в уряді, коли стало відомо, що Міністерство юстиції отримало значну пожертву в біткоїнах на суму 45 мільйонів доларів від засудженого кіберзлочинця.
Основна проблема полягає в тому, що Фіала зосередив свою увагу на залякуванні чеського виборця, представляючи Андрія Бабіша як "російського агента". Він сподівався, що виборці зрозуміють, що SPOLU є безпечним і надійним варіантом серед "проросійських" партій. Однак у Чехії не вдалося досягти успіху, як це зробила чинна влада в Молдові. Мобілізація проти російської "п'ятої колони" шляхом спрощення ситуації не принесла очікуваних результатів.
На виборах зазнала невдачі і ультраправа партія SPD на чолі з Томіо Окамурою, яка відзначається антиімміграційною та євроскептичною риторикою. Ця політична сила виступає за проведення референдуму про вихід Чехії з Європейського Союзу та противиться наданню допомоги Україні і українським біженцям. Партія зосередила свою передвиборчу кампанію на звинуваченнях українців у всіх внутрішніх проблемах країни, звертаючись до націоналістично налаштованих виборців. Для прихильників SPD ключовою темою залишалася міграція. Хоча партія сподівалася на 12-15% голосів, в результаті вона отримала лише 7,8%. На завершальному етапі кампанії частина виборців перейшла на бік партії ANO.
Позитивна новина виборів -- лівопопулістський проект "Досить!" (Stačilo!) зазнав поразки, він об'єднав декілька лівих політичних сил на чолі із євродепутаткою та головою Комуністичної партії Чехії і Моравії Катержиною Конечною. Цей рух дотримується відверто проросійської лінії. Конечна, наприклад, виступає за вихід Чехії з ЄС та НАТО, покладає відповідальність за війну в Україні на Захід, звинувачуючи його в тому, що він спровокував Росію. Рух отримав лише 4,3%.
Високі шанси SPD та Stačilo на початку кампанії свідчать про результати діяльності правлячих партій, які акцентують увагу на загрозі з боку Кремля. Окамура та Конечна отримали вигоду від того, що основний урядовий блок вже надав їм певну впливовість та популярність через активну критику їх проросійських позицій. У деяких регіонах їх підтримка почала зростати.
І ось на завершальному етапі кампанії вони "зникли". Невдача Stačilo! була зумовлена тим, що її потенційних виборців привернуло ANO, що виступає як більш потужний та впізнаваний бренд, зокрема в багатьох малозабезпечених прикордонних регіонах. Саме там партія активізувала на фінальній стадії кампанії свої протестні антиелітарні та соціально-побутові меседжі.
Частина виборців дрібних чи нових рухів (особливо якщо з'являються сумніви в прохідності) віддає перевагу більшому гравцеві, котрий "має шанси виграти" -- у 2025 це ANO. Виборці вирішили, що лівопопулісти і комуністи не повинні повернутись в Палату депутатів. Також погану справу із ліваками зіграло підвищення явки.
Найбільшим сюрпризом кампанії можна назвати успіх партії "Автомобілісти за себе", яка набрала 6,8%. Партія виграла в тих районах, де виборці більше залежать від автомобільного транспорту.
Нішева партія привернула увагу певної групи виборців -- водіїв, яких дратують ціни на паливо, дорожні проблеми та зелений курс.
До речі, партія використала під час кампанії декілька інноваційних трюків -- наприклад окуляри віртуальної реальності. Одягаючи їх виборці могли доторкнутися до лідера партії Філіпа Турека, який детально розказує в гаражі про двигун одного із своїх автомобілів.
Результати партії могли б бути значно більш успішними, якби не низка інцидентів, пов'язаних з Туреком — від перевищення швидкості до звинувачень у незаконній забудові та інших правопорушеннях.
The term "зґвалтуванні" can be paraphrased or described in various ways. Here’s a unique version: "акти насильства сексуального характеру" If you need a different kind of transformation or context, please let me know!
В даний момент склад коаліції важко передбачити через два ключові чинники, що впливають на цей процес. Першим з них є позиція президента Петера Павела, яка може істотно змінити коаліційні відносини. Згідно з Конституцією Чехії, саме президент має право призначати прем'єр-міністра, а протягом наступних 30 днів новий уряд повинен звернутися до нижньої палати для отримання вотуму довіри.
Другий аспект полягає в тому, що напередодні голосування з'явилася інформація про відновлення кримінального провадження щодо незаконного отримання європейських субсидій компанією Бабіша Agrofert, що створює можливість для запиту на екстрадицію політика з боку європейських правоохоронних органів. Внаслідок цього виникає думка, що Бабіш може не отримати пост прем'єр-міністра через нерегульований конфлікт інтересів, проте все ще матиме значний вплив на іншу кандидатуру від партії ANO.
Проте, важливо усвідомлювати, що Бабіш і Орбан — це різні політичні фігури. Порівнювати їх не зовсім коректно і це досить спрощений підхід. Обидва дійсно спираються на критику європейської бюрократії та Брюсселя, а також виявляють суттєвий скептицизм щодо міграційних процесів, намагаючись залучити підтримку старшого виборця.
Але, Бабіш -- підприємець-мільярдер, його партія -- радше політичний проект, а не ідеологічна сила, як ФІДЕС Орбана. Андрей Бабіш посідає сьоме місце серед найбагатших людей Чехії. Орбан -- відкрито проросійський, Бабіш -- набагато стриманіший і обережний. Під час свого першого прем'єрства (2017-2021) підтримував санкції ЄС проти РФ, хоча і не схильний до жорсткої антиросійської риторики.
По-друге, виникнення російських безпілотників в Європі сприяло посиленню антиросійських настроїв серед чеського населення. Внаслідок цього, партії ANO та "Автомобілісти" також вважають, що головною загрозою для Чехії є саме Росія. Таким чином, в процесі формування нового уряду ANO буде змушене адаптувати свою реальну зовнішньополітичну програму, відмінну від тієї, що звучала під час виборчої кампанії.
По-третє, в цій партії є багато впливових проєвропейських та проукраїнських політиків. ANO -- це праві, але все-таки помірковані праві. Так, Карел Гавлічек (заступник голови партії ANO) у січні 2025 зустрічався з послом України говорив, що "Україна може й надалі розраховувати на підтримку руху ANO".
І ось виникає складність: потенційний коаліційний партнер у вигляді ультраправої SPD, яка має більш критичне ставлення до України. Бабіш надає перевагу створенню однопартійного уряду меншості без участі SPD, оскільки існують особисті антипатії (зокрема, між Бабішем та Окамурою) та той факт, що ANO також виступає проти проведення референдуму щодо виходу Чехії з ЄС.
На самом деле, Бабіш та партія ANO ставлять під сумнів не стільки загальну підтримку України, скільки відсутність контролю за витратами на оборону. Він, переважно, критикує ініціативу щодо постачання боєприпасів через брак прозорості та значну націнку між виробниками і постачальниками. Тому ANO зосереджує увагу на контролі за використанням наданих коштів.
Таким чином, нова коаліція почне свою роботу лише в листопаді, тож час для встановлення стосунків з партією-переможцем в Україні, безсумнівно, є.
