Чи можливе для України здобути ядерну зброю і в які терміни це може відбутися?

Які є передумови для набуття Україною статусу ядерної держави, хто наші союзники та чи є альтернатива традиційним технологічним рішенням

Цей матеріал підготовлений у співпраці з Консорціумом Оборонної інформації (CDI), який об'єднує українські аналітичні та наукові установи. Мета консорціуму — зміцнити інформаційну підтримку та аналітичне забезпечення в сферах національної безпеки, оборони та геополітики. Серед співзасновників консорціуму — Сергій Згурець, керівник інформаційно-консалтингової компанії Defense Express; Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння; Михайло Самусь, керівник New Geopolitics Research Network, а також Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень.

Усе має свої наслідки. Завдяки проросійській політиці адміністрації Трампа спостерігалися небачені прояви російського фашизму, що призвели до формування чіткої і сучасної доктрини Кремля: Україна або стане невід'ємною частиною нової імперії, або ж українська нація буде знищена. В умовах відсутності належних гарантій безпеки Україна опинилася перед необхідністю забезпечити своє існування, тому питання ядерної зброї знову стало актуальним. Більше того, багато хто вважає, що сьогодні формулювання "Чи повинна Україна мати ядерну зброю?" слід змінити на "Коли вона її отримає?"

І мова сьогодні вже не лише про тих експертів та посадовців в самій Україні, хто має компетенцію говорити про це. В останній день травня необхідність допомогти Україні розробити власну ядерну зброю позначив голос із Великої Британії. Полковник британської армії Річард Кемп на Black Sea Security Forum 2025 чітко артикулював : Британія має допомогти Україні відновити ядерну зброю. За словами полковника, укладена цьогоріч між Україною та Британією угода про сторічне партнерство повинна передбачати допомогу офіційного Лондона у розробці Києвом власної ядерної зброї, інакше вона не має значення. "Ви не можете стримати країну з ядерною зброєю (РФ - ред.) без ядерного потенціалу, і ви не можете стримати бойову ядерну зброю без стратегічної ядерної зброї. Це просто ні про що. Тому, я думаю, що частиною цієї декларації мало бути зобов'язання Великої Британії розробити бойову ядерну зброю".

Ядерна міжконтинентальна балістична ракета "Титан", фото: gettyimages

Звісно, можна вважати, що ця заява має переважно політичний підтекст і, можливо, слугує для перевірки реакції Кремля. Однак, ймовірніше, вона є яскравим свідченням значних геополітичних змін. Наприклад, якщо минулого року під час обговорення цієї теми, коли Консорціум оборонної інформації публічно закликав до глибокого діалогу, ситуація з політикою США ще не зазнала великих зрушень, то сьогодні все виглядає абсолютно по-іншому. Прогнози щодо негативного розвитку подій для України та Європи формують політичні умови, які справді можуть призвести до перегляду неядерного статусу України. І це питання стосується не лише України, а й самої Європи.

Президент Трамп своїми руйнівними рішеннями в міжнародній політиці не лише надихнув кривавого злочинця Путіна, але й викликав значну недовіру до США серед партнерів по НАТО. Це призвело до формування нових геополітичних умов, у яких багато нових акторів висловили бажання отримати доступ до ядерної зброї.

Трамп і Путін, зображення: gettyimages

Наприклад, у березні прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск зробив обережну, але чітку заяву: "ми почувалися б у безпеці, якби мали свій власний ядерний арсенал". Найбільш цікавим у висловлюванні польського лідера є усвідомлення того, що ядерна гарантія Франції не покриває всю Європу, а Великобританія не може застосувати свою ядерну зброю без погодження зі США.

Заява британського офіцера Р.Кемпа про фактично "напівядерний" статус Британії (в сенсі того, що існує залежність у застосуванні ядерної зброї від США) також вписується в логіку подій: за умов, коли сподіватися на чітку позицію Трампа не доводиться, варто мати власну ядерну зброю, яку можна застосувати без узгодження з союзником. В цьому ж контексті Р.Кемп згадав і підписану у січні 2025 року декларацію про сторічне стратегічне партнерство між Великою Британією та Україною з приміткою, що у документі мало б йтись також і про ядерний потенціал.

Таким чином, Європа та Британія реально зацікавлені у тому, щоб Україна наростила ядерні м'язи - не тільки задля захисту самої себе, а й для захисту Європи та Британії від прямого зіткнення з РФ, що всередині 2025-го року виглядає більш куди реальнішим, ніж ще півроку тому.

Чому мова саме про ядерну зброю як критичну умову виживання Європи?

Упродовж 2024-го року найпотужніші країни європейського НАТО де-факто року визнали неготовність до успішної конвенційної війни з РФ. Британія заявила, що її збройні сили "не можуть належним чином захистити країну" і не готові до "конфлікту будь-якого масштабу" Оперативна готовність багатьох військових частин ЗС Німеччини становить лише 50%, чого у світлі існуючих загроз недостатньо, заявила парламентська уповноважена у справах ЗС країни Єва Хьоґль. ФРН має бути готова до війни через 5 років, зазначив у лютому 2024 р. генеральний інспектор Бундесверу генерал Карстен Броєр. Французька армія не здатна витримати таку війну, яку ведуть зараз ЗСУ, заявив відставний французький генерал Крістоф Гомар у квітні 2024 року. Вже діючий французький генерал Бертран Тужу у серпні 2024 року заявив, що в разі нападу з боку союзників Росії на НАТО можна зіткнутися з серйозними проблемами у переміщенні важкої техніки та військових через "адміністративну тяганину", оскільки, зокрема, на континенті не розв'язана проблема "військового шенгену".

На тлі цього неприємного становища Європі і Британії треба розв'язати щонайменше чотири стратегічних складові свого спільного оборонного потенціалу: подолати шалене відставання у ядерній зброї, далекобійних ракетах, космічній розвідці та підготовці особового складу своїх армій. Без цього говорити про успішне військове протистояння РФ неможливо. На фоні цих проблем Європа і звертає свій погляд на Україну з її зростаючим ОПК, оборонним потенціалом та боєздатною армією. Іншими словами, у західних партнерів з'являються вагомі та реальні аргументи на користь спільної збройової активності з Україною. Зокрема, в царині ядерної зброї, що стоїть, як бачимо, на першій позиції в переліку задач для Європи.

Які доводи можуть слугувати підставою для України, щоб дати ствердну відповідь на це запитання?

Щодо аргументів, пов'язаних із російською агресією проти України, сказано вже чимало. Злочинний режим Володимира Путіна в Москві порушив безпекові гарантії, надані Україні відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року. Розвиваючи криваву війну, цей режим продовжує реалізовувати політику відкритого геноциду українського народу, з кожним місяцем підвищуючи рівень насильства. Україна зіткнулася з потужним та цілеспрямованим ворогом, який, як вважав світ, був відсутній на початку 90-х років XX століття, коли ухвалювалося рішення про відмову від ядерної зброї. Зараз усім зрозуміло, що це саме той ворог — екзистенційний, і, що важливо, озброєний ядерними можливостями.

Другий аспект, що стосується юридичних питань набуття Україною ядерного статусу, сьогодні має зовсім іншу природу. Режим Путіна порушив угоди, закріплені в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), зокрема, через розміщення ядерної зброї на території Республіки Білорусь. У таких умовах, коли не тільки Росія, але й інші країни, які підписали Будапештський меморандум 1994 року, не виконали своїх зобов'язань щодо гарантування без'ядерного статусу України, наша країна отримує всі підстави для виходу з ДНЯЗ і перегляду рішення, прийнятого на початку 1994 року про відмову від ядерної зброї. Отже, юридичні підстави для участі України в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї фактично втрачають свою силу.

Водночас Україні було б нерозумно прагнути до самостійного розвитку ядерної зброї без допомоги своїх партнерів.

Хто ці потенційні партнери?

Їхнє коло не обмежується лише Британією. У світлі нових геополітичних реалій, де політичний шантаж стає поширеною практикою сучасної дипломатії, інші європейські країни теж, як і британці, усвідомлюють важливість ядерної безпеки для континенту. Нещодавно Берлін, через Фрідріха Мерца, висловив заклик до переговорів про ядерний захист із Францією та Великобританією, зважаючи на те, що американська ядерна парасолька, а також інші форми підтримки, можуть більше не забезпечувати захист Європи та Британії. В умовах широкомасштабної війни Росії проти України Польща висловила намір отримати ядерний статус для забезпечення своєї незалежності від Москви, тоді як Британія виявилася найпослідовнішим союзником України в її боротьбі проти агресії. Це відкриває можливості для створення альянсу між Польщею та Британією для спільної розробки нових видів озброєнь, включаючи ядерні. За сприятливих умов до цього альянсу могли б приєднатися й країни Балтії. Звісно, новообраний президент Польщі Кароль Навроцький може виступати проти такого союзу, але уряд країни має більше повноважень і, вірогідно, підтримуватиме співпрацю з Україною.

Отже, я ризикну висловити думку, що створення тріади Британія-Україна-Польща може стати однією з можливих стратегій для отримання політичної підтримки у сфері розвитку новітніх видів зброї, включно з ядерною. Це може виявитися реалістичним шляхом до забезпечення оборонної спроможності Європи (включаючи Британію) та повної інтеграції України в євроатлантичну оборонну структуру. Крім того, в рамках співпраці з виробництва ядерної зброї можна було б також спільно розробляти та виготовляти сучасні балістичні ракети з дальністю понад 1000 км.

Наразі Великобританія прагне придбати у Сполучених Штатів винищувачі F-35A Lightning, які мають можливість нести термоядерні бомби B61-12. Це робиться з метою спільно з європейськими партнерами надати чітку та обмежену відповідь на можливі агресії з боку Росії. Проте, співпраця з Україною в цій специфічній області може виявитися більш ефективною.

У 2024 році експерти разом із Консорціумом оборонної інформації вивчали традиційні методи розробки ядерної зброї, проте підкреслювали важливість пошуку альтернативних рішень та інновацій. Ситуація в сучасному світі змінюється стрімко, і успіх все більше залежить від революційних технологій та новаторських підходів. Можливо, сьогодні ядерна зброя опинилася в центрі уваги, а Україна може зайняти важливу роль у цьому процесі.

Як відомо, існуючі відомі доктрин передбачають створення ядерної зброї кількома шляхами:

- застосування ізотопів урану U-235 і U-238, які присутні в природі і можуть бути видобуті через процес збагачення;

- застосування Pu-239 (ізотоп плутонію, який майже не зустрічається в природі, але може бути синтезований штучно через опромінення U-238 в спеціально розроблених реакторах);

використання тритію (ізотоп водню, що виробляється шляхом обробки літію Li-6 нейтронами);

- Використання літій-дейтериду (LiD), що містить ізотоп літію Li-6, який є ключовим елементом у процесі синтезу в водневих бомбах і виробляється через процес збагачення.

- Застосування октогену (необхідний для імплозії плутонієвої сфери та формування надкритичної маси Pu-239; може бути отриманий в одному технологічному циклі з гексогеном, який активно використовується в традиційних боєприпасах).

Проте експерти в даний час закликають зосередитися на розробці ядерної зброї нового покоління - шляхом реалізації технології холодного ядерного синтезу та розробки термоядерних боєприпасів.

Ракети з ядерними боєголовками підготовлені до старту, зображення: gettyimages.

Українські експерти вказують на можливість ініціювання термоядерної реакції при низьких температурах через інерційний підхід, використовуючи елементи, які здатні ефективно насичуватися воднем і дейтерієм. Які ж це елементи? В основному, це нікель, паладій, а також ізотопи титану 107 і 110, і, можливо, ізотопи гелію. Зокрема, дослідники розглядають можливість переведення дейтерію в металевий стан з високою щільністю. У такому випадку, розмір молекули дейтерію (D2) виявиться значно меншим, ніж відстані між атомами в кристалічній решітці нікелю чи паладію. Можна продовжувати обговорення про те, як це може працювати — про ланцюгові реакції, кулонівський бар'єр та інші аспекти ядерної фізики, але це, безумовно, залишається в компетенції науковців. Також варто зазначити, що дослідження суміші літій-алюмогідриду (LiAlD4) у присутності нікелю є ще одним перспективним напрямком для холодного синтезу. Ми лише зазначаємо, що фахівці наполегливо рекомендують проводити такі дослідження в Україні, оскільки для їх реалізації не потрібні значні фінансові витрати.

Низка фахівців наполягають на перспективності досліджень на тему холодного ядерного синтезу, зважаючи на те, що, за багатьма даними з різних джерел, саме таким шляхом йде Росія. Зокрема, у зв'язку з цим вони пропонують ретельно дослідити матеріали та компоненти бойових частин ракети "Орешник", якою було атаковано "Південьмаш" у 2024-му році. Адже РФ рекламувала удар, як еквівалентний тактичній ядерній зброї, хоча кінетична енергія не перевищувала 1 тонну тринітротолуолу (TNT). При цьому фахівці вказують на необхідність перевірити, чи немає серед уламків аморфного сплаву паладію із цирконієм ...., отриманого при спіканні паладієвих нано-кластерів ...., диспергованих в матрицю .... (тут вживаються назви елементів та речовин, зрозумілі лише фахівцям, тож опускаємо їх - ред). Ті ж фахівці не виключають, що замість ... там можуть бути присутніми нано-кластери ... або ж інших металів, що схильні до насичення дейтерієм. Якщо є уламки, то вони постійно виділяють ... і ..., а також ізотопи ... і ... Якщо це дійсно так, то росіяни розраховували на те, що при кінетичному ударі вони ініціюють реакцію термоядерного синтезу на дейтерії (D+D). Вітчизняні вчені прогнозують, що невелика кількість (порядку 0,5 кг), нано-порошку..., диспергованого в матрицю з іншого металу співставної ваги, може принести виділення енергії еквівалентної 350 тонн тринітротолуолу. Навіть якщо, припускають вони, провзаємодіють лише 10 відсотків дейтерію, вихід енергії досягне 35 тонн тринітротолуолу. Вчені аналізують й інші варіанти ущільнення, що ініціюють процес холодного ядерного синтезу, припускаючи, що Росія вже серйозно просунулась в цих дослідженнях та розробках. Більше того, вона досягла певних результатів і перейшла до експериментальних випробувань зброї, виготовленої із застосуванням технології холодного синтезу.

дослідження радіоактивних явищ, зображення: gettyimages

Згідно з даними, які наводять експерти, Росія вже давно намагається досягти успіху в області холодного ядерного синтезу. Наші вчені вважають, що російські дослідники, ймовірно, орієнтуються на експерименти, проведені професором Йосіакі Аратом з університету Осака в 2008 році, спільно з його китайською колегою, професоркою Юечан Чжан з Шанхайського університету. Відомо, що вони змогли досягти напівмікроскопічного холодного ядерного синтезу, що полягає у вивільненні енергії та утворенні гелію в спосіб, який не відповідає відомим фізичним законам. Проте, ця інформація потребує детального аналізу та підтвердження. Безперечно, Україні варто шукати свої унікальні можливості в усіх напрямках. Ми вже неодноразово демонстрували свою здатність досягати результатів під час нинішньої війни, і можемо ще раз це підтвердити.

Автор цього матеріалу усвідомлює, наскільки спірною є піднята тема. Питання "Чи має Україна право на ядерну зброю?" вже робить цю дискусію надзвичайно напруженою. Ідея досягнення цього, в яку поки що вірять лише найсміливіші вчені, підвищує рівень обговорення до ще більш вибухового. Проте ми повинні розпочати цю важливу розмову. Важливо відзначити, що Росія також усвідомлює цю загрозу: у нещодавно оприлюдненому "меморандумі" про мирні переговори з'явилася вимога заборонити прийом та розміщення ядерної зброї в Україні, чого раніше не було. Також цікаво, що західні експерти дійшли до висновку про те, що в довгостроковій перспективі Україна може розвивати свій ядерний арсенал. Без перебільшень, якщо ми говоримо про політичну волю до такого рішення, це означає суттєві, хоча й не катастрофічні зміни в глобальній політиці. Причиною цього є відмова Заходу надавати Україні конвенційну зброю з метою максимального тиску на Росію та забезпечення ефективної деокупації всіх захоплених територій.

Наземний ракетний комплекс, оснащений двоступеневою балістичною ракетою на твердому паливі середньої дальності, зображення: gettyimages.

Таким чином, автор цих слів, усвідомлюючи всі труднощі на цьому шляху, вважає, що сьогодні прагнення України до отримання ядерної зброї не лише можливе, але й досить ймовірне. Експерти у цій сфері стверджують, що досягнення цієї мети можливе лише за умови, що публічні дискусії про ядерну зброю перестануть бути поверхневими, а також за наявності одного або декількох сильних політичних союзників. Після завершення (чи замороження) конфлікту, Україна може впровадити політику, схожу на ізраїльську — не підтверджуючи і не спростовуючи свого потенціалу у сфері ядерного стримування. З стратегічної точки зору такий підхід виглядає обґрунтованим на фоні неефективних міжнародних угод. Україна вже усвідомлює урок, який давно засвоїли Північна Корея, Індія та Пакистан: у світі, де панує непередбачуваність і загроза приходу до влади непередбачуваних лідерів, ядерна зброя стає єдиною реальною гарантією безпеки від екзистенційних загроз. При цьому фахівці впевнені, що створення брудної бомби не є оптимальним шляхом для України. Натомість, розробка термоядерного заряду четвертого покоління, який не випромінює радіацію, виглядає абсолютно реалістичною задачею. Експерти вважають, що реалізувати таку задачу можна за дуже короткий термін — до дванадцяти місяців.

Отже, нам необхіден лише рік.