Чому Україні необхідна стратегія боротьби з корупцією?

В Україні наразі відсутня Антикорупційна стратегія. Попередня, що діяла в період з 2021 по 2025 рік, закінчилася. Новий документ, який має на меті окреслити пріоритети антикорупційної політики на наступні чотири роки, все ще перебуває на розгляді у Верховній Раді. Очікується, що голосування за законопроєкт у першому читанні відбудеться вже цього тижня.

І тут варто відразу ж підкреслити: Антикорупційна стратегія - не просто черговий документ, який декларує боротьбу з корупцією. Від її ухвалення залежить, наскільки послідовно Україна зможе усувати системні причини корупції, забезпечувати ефективне використання державних ресурсів і виконувати зобов'язання перед Європейським Союзом. В умовах повномасштабної війни це питання стосується не лише якості державного управління, а й обороноздатності країни.

Я входив до складу однієї з 26 експертних груп, які протягом двох років працювали над розробкою проєкту Антикорупційної стратегії на період 2026-2030. Особливу увагу я приділяв розділу, що стосується оборонного сектору.

Що являє собою Антикорупційна стратегія і яка її мета?

Від 2014 року протидія корупції стала одним з основних напрямків реформування держави в Україні. За цей період Київ заснував спеціалізовані антикорупційні органи, впровадив нові механізми контролю, оцифрував багато державних послуг і здійснив важливі кроки до більш прозорого управління публічними фінансами. Однак окремі реформи не можуть бути ефективними без єдиного бачення та визначення довгострокових пріоритетів.

Цю мету й має на увазі Антикорупційна стратегія. Її створення здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), спираючись на аналіз існуючих проблем, консультації з експертами та оцінку попереднього досвіду.

Стратегія функціонує в тісній взаємодії з Державною антикорупційною програмою. Перша з них окреслює системні проблеми, які потребують вирішення, тоді як друга перетворює ці пріоритети на конкретні дії, встановлює критерії для оцінки виконання та призначає відповідальних осіб.

Цей підхід суттєво відрізняється від традиційних методів боротьби з корупцією, які базуються лише на розслідуванні конкретних правопорушень. Хоча покарання винних є важливим, воно не усуває самі корінні причини, що сприяють зловживанням. Якщо правила є непрозорими, рішення приймаються на основі особистих угод, а система контролю не функціонує ефективно, ризики корупції знову виникатимуть.

Тому мета Антикорупційної стратегії -- зробити так, щоб корупцію було складніше вчинити, легше виявити, а державні рішення ухвалювалися за зрозумілими та передбачуваними правилами.

Попередній цикл антикорупційної політики на 2021-2025 роки продемонстрував практичну цінність системного підходу. Цифровізація адміністративних і будівельних процедур, розвиток прозорих закупівель та антикорупційна експертиза законодавства допомогли зменшити окремі корупційні ризики й обмежити можливості для зловживань. Нова Стратегія має продовжити цю роботу, врахувавши зміни, яких зазнала Україна під час повномасштабної війни.

420 мільйонів євро і шлях до Європейського Союзу

Прийняття Антикорупційної стратегії є важливим не лише для внутрішньої політики країни, але й тісно пов'язане з процесом європейської інтеграції України.

Європейський Союз очікує від держав-кандидатів не просто ухвалення законів, а реального зміцнення верховенства права, незалежності інституцій, прозорості державного управління та ефективності боротьби з корупцією. Це необхідні умови для вступу до ЄС, адже спільний ринок і європейські механізми фінансування потребують довіри до державних інституцій та передбачуваних правил.

Згідно з інформацією НАЗК, схвалення Стратегії є частиною виконання конкретного етапу Плану України в рамках ініціативи Ukraine Facility. Мова йде про надання 420 мільйонів євро макрофінансової підтримки від Європейського Союзу, доступ до якої можливий лише за умови дотримання вимог, передбачених цією програмою.

Окрім цього, прийняття цього документа узгоджується з рекомендаціями Європейської комісії та встановленими пріоритетами в області верховенства права на 2026 рік.

Отже, відсутність затвердженої Стратегії створює ризики не лише для реалізації внутрішніх реформ, а й для виконання міжнародних зобов'язань України і доступ до європейських грошей.

Чому антикорупційна політика важлива для оборони

У період війни оборонна галузь вимагає специфічного підходу до своєї діяльності. Деяка інформація щодо військових можливостей, закупівель і забезпечення Збройних Сил повинна залишатися конфіденційною з метою національної безпеки. Однак, секретність не повинна використовуватися як загальне виправдання для відсутності прозорості у прийнятті рішень, нехтування контролем або запровадження непрозумілих правил.

Україні потрібна модель, за якої безпека та підзвітність не суперечать одна одній. Саме на цьому має ґрунтуватися сучасна антикорупційна політика в секторі оборони.Проєкт Стратегії на 2026-2030 роки охоплює низку проблем, які мають безпосередній вплив на ефективність оборонного управління.

Первісним завданням є забезпечення цивільного демократичного контролю над Збройними силами.

Мова йде про ефективний парламентський моніторинг, адекватну координацію на рівні державного управління, результативність законодавчих механізмів контролю та можливість залучення громадськості до формування державної політики в рамках, що відповідають вимогам безпеки. Цей контроль не повинен перешкоджати військовим у виконанні їхніх бойових завдань. Його основна мета полягає в забезпеченні законності, підзвітності посадових осіб та раціонального використання ресурсів.

Другим викликом є досягнення балансу між прозорістю і безпекою інформації.

У сфері оборони слід дотримуватися принципу: максимальної відкритості там, де це можливо, і необхідної закритості в критичних моментах. Це означає, що інформація, яка не є загрозою для національної безпеки, повинна бути доступною для аналізу та контролю з боку суспільства. Водночас, обмеження доступу до певних даних повинні мати чітко обґрунтовані причини. Без досягнення такого балансу важко проводити всебічну оцінку ефективності державних рішень і виявляти системні недоліки.

Третій виклик полягає в організації та ефективному використанні оборонних ресурсів.

Планування в сфері оборони повинно бути інтегроване з програмуванням, бюджетуванням та реальним виконанням встановлених завдань. Такий підхід дозволяє узгоджувати потреби Збройних Сил з доступними ресурсами, заздалегідь організовувати фінансування і знижувати ймовірність неефективних витрат.

Четвертий виклик — це чіткість у правилах закупівель для оборонної сфери.

Український оборонно-промисловий комплекс суттєво розвинувся під час повномасштабної війни. За оцінками, наведеними в матеріалах до проєкту Стратегії, у 2026 році вітчизняні виробники спроможні задовольняти понад 75% потреб Сил оборони в озброєнні та військовій техніці.Це значний потенціал, який потребує послідовної державної політики.

Виробникам необхідні передбачувані процедури, зрозумілі вимоги та стабільні правила взаємодії із замовниками. Якщо рішення залежать від непрозорих погоджень, а умови співпраці важко спрогнозувати, це стримує інвестиції, ускладнює виробниче планування та створює додаткові корупційні ризики.

П’ятий виклик – це управління кадровими ресурсами.

Ефективність оборонної галузі визначається не лише технічними засобами, а й професіоналами, які розробляють, координують і реалізують завдання.

Чіткі критерії для кар'єрного зростання, врахування попереднього досвіду роботи та ефективні механізми ротації сприяють створенню професійного середовища, де рішення приймаються на основі компетентності, а не на основі особистих зв'язків.

Шостий виклик – це чіткі та надійні норми щодо бронювання осіб, що підлягають військовій службі.

Оновлення правил бронювання та критеріїв для визначення критично важливих підприємств суттєво впливають на здатність бізнесу планувати свою діяльність та утримувати ключових співробітників. Згідно з інформацією, представленою в матеріалах проекту Стратегії, з початку 2023 року урядові регуляції зазнали численних змін, що перевищують десяток.

Безумовно, уряд повинен враховувати вимоги мобілізації та захисту. Однак постійні та непередбачувані зміни в умовах можуть викликати невизначеність для компаній, що, в свою чергу, може мати негативні наслідки для виробничих процесів і доходів бюджету.

Окрім того, що правила стають менш зрозумілими, це відкриває більше шансів для суб'єктивного трактування вимог і можливих зловживань при прийнятті рішень.

Сьомий виклик -- зрозумілі правила експорту озброєння та військової техніки.

Непрозорі дозволи, заплутані узгодження та фінансові перешкоди можуть значно ускладнити вихід виробників на міжнародні ринки, а також стримувати залучення нових ресурсів у галузь. Встановлення чітких і однакових для всіх експортних правил, належний контроль та зрозумілі процедури прийняття рішень сприятимуть зменшенню можливостей для корупційних зловживань і створенню сприятливих умов для розвитку оборонної промисловості.

Чому важливо підтримати законопроєкт уже зараз

Антикорупційна стратегія не є панацеєю, що автоматично усуне всі існуючі проблеми. Прийняття цього документа не забезпечує реалізації всіх запланованих реформ у відповідному форматі. Ефективність виконання залежить від подальших дій парламенту та уряду, якості розробленої Державної антикорупційної програми, діяльності відповідних органів, а також від належного моніторингу здійснення запропонованих заходів.

Однак без затвердженої стратегії антикорупційна політика держави може втратити свою цілісність і узгодженість. Замість того, щоб системно вирішувати корупційні причини, державні органи можуть зосередитися на окремих випадках, не завжди впливаючи на корінні механізми, що їх викликають.

Сьогодні підтримка Антикорупційної стратегії є важливим кроком у напрямку європейської інтеграції України, посилення оборонних можливостей, розвитку національної оборонно-промислової бази та формування більш прозорих умов для взаємодії між державою та бізнесом.

Для міжнародних партнерів прийняття цього документа стане яскравим сигналом того, що Україна готова продовжувати реалізацію системних реформ, навіть у умовах війни. Для громадян це буде підтвердженням того, що боротьба з корупцією виходить за межі гучних розслідувань і передбачає стабільну трансформацію правил роботи державних інститутів.

Нарешті, для сектору оборони це можливість сформувати середовище, у якому ресурси використовуються ефективніше, рішення ухвалюються прозоріше, а виробники та військовослужбовці можуть розраховувати на зрозумілі й справедливі правила.