"Темний" місяць для росіян: які лихо, трагедії та кризові ситуації переживала Росія в серпні.
Потоп у Хабаровському краї 2013 року
Серпень для Росії, як правило, асоціюється з непростими часами. Історичний шлях країни-агресора сповнений багатьох трагічних моментів, що відбувалися саме в останній місяць літа.
"Телеграф" зібрав перелік всіх відомих катастроф, трагедій та навіть терактів, які відбувалися в Росії саме в серпні.
Серпневий переворот 1991 року став невдалою спробою усунення влади в СРСР, яку організував Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). Цей комітет прагнув позбавити посади президента СРСР та генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова. Формально на чолі комітету стояв віцепрезидент СРСР Геннадій Янаєв, однак основну роль у підготовці перевороту відіграв голова КДБ Володимир Крючков.
Причиною виступу стали незадоволення політикою Горбачова та втрату контролю над країнами Східної Європи. Однак спроба перевороту була здійснена дуже неохайно, що викликало значний опір і спротив, очолюваний Борисом Єльциним. Протягом двох днів у Москві проходили мітинги на підтримку демократичних реформ, що врешті-решт призвело до провалу путчу.
Після придушення спроби перевороту Горбачов повернувся до виконання своїх обов'язків, але його авторитет істотно знизився. Тим часом Єльцин зміцнив свої позиції, ставши ключовою постаттю в політичному житті Радянського Союзу. Усі учасники ДКНС були відсторонені від своїх посад, а згодом отримали амністію. Події серпня стали каталізатором для остаточного розпаду СРСР, що офіційно завершив своє існування 26 грудня 1991 року.
Економічний спад 1998 року
Економічний спад 1998 року стала однією з найтяжчих у новітній історії Росії. Її розвиток відбувався на тлі глибокої нестабільності в економіці, що поглиблювалася суперечливою державною політикою 1996-1998 років.
У ті роки влада дотримувалася жорсткої монетарної політики, намагаючись стримати інфляцію шляхом відмови від емісійного фінансування бюджету й утримання завищеного курсу рубля. Водночас бюджетна політика залишалась м'якою: Держдума ухвалювала роздуті бюджети, які підписував президент Борис Єльцин. Ситуацію ускладнили й зовнішні чинники: різке падіння цін на основні експортні товари Росії -- нафту й газ -- та азійська фінансова криза 1997 року, що спричинила обвал національних валют у низці країн Південно-Східної Азії.
У липні 1998 року прем'єр-міністр Сергій Кирієнко презентував антикризову програму для Державної думи, спрямовану на зменшення державних витрат. Проте депутати відхилили її, не висунувши жодних альтернативних пропозицій. Як наслідок, 17 серпня 1998 року уряд Росії разом із Центральним банком змушені були вжити термінових заходів: вони оголосили технічний дефолт за основними категоріями державних боргових зобов'язань і скасували фіксований курс валюти. Це призвело до різкого падіння курсу рубля та спровокувало валютну і банківську кризу в країні.
Загибель підводного човна "Курськ" у 2000 році стала символом серйозної кризи в російському флоті та бездіяльності уряду. 12 серпня, під час навчальних маневрів у Баренцевому морі, на борту К-141 стався вибух торпеди, внаслідок чого загинули всі 118 членів екіпажу. Рятувальні роботи розпочалися лише через шість годин, а допомогу від іноземних держав дозволили залучити лише через п’ять діб.
Причиною трагедії було визнано витік перекису водню з торпеди, що призвело до двох вибухів. 23 моряка залишались у живих понад шість годин у дев'ятому відсіку, але загинули від задушливого диму після спалаху. Підводний човен підняли на поверхню лише в жовтні 2001 року, а розслідування виявило серйозні недоліки в управлінні, технічну відсталість та масштабну недбалість.
31 серпня 1999 року в Москві прогримів вибух у торговому центрі на Манежній площі, що став першим в ряді терактів, які потрясли російську столицю. Ця трагедія забрала життя однієї особи, а близько 40 людей отримали травми.
Вибух у підземному переході під Пушкінською площею -- теракт, що стався в Москві 8 серпня 2000 року. Вибух пролунав у переході, який веде до станцій метро "Пушкінська" та "Тверська", зі сторони виходу до торгового центру "Галерея Актор". Унаслідок теракту загинули 13 людей, ще 118 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Вибух залишився нерозкритим.
У вівторок, 8 серпня, о 17:55 у підземному переході стався вибух, викликаний пристроєм, що мав потужність приблизно 800 грамів у тротиловому еквіваленті. Вибуховий заряд був заповнений небезпечними елементами, такими як гвинти та шурупи.
Згідно з розповідями свідків, приблизно за п’ять хвилин до вибуху до одного з торгових павільйонів підійшли двоє чоловіків кавказької зовнішності. Вони спробували провести оплату в доларах США, але отримали відмову і, не втрачаючи часу, пішли, залишивши неподалік павільйону дипломат і пластиковий пакет. Повернутися їм не вдалося — невдовзі після їхнього відходу стався вибух.
Згідно з інформацією, отриманою в ході розслідування, небезпечні вибухові пристрої були приховані в залишених предметах.
Сім осіб загинули на місці події, а ще шестеро померли в медичних закладах. Внаслідок вибуху було знищено більшість торгових павільйонів, а також пошкоджено конструкції пішохідного переходу.
24 серпня 2004 року в Росії сталося жахливе трагедія, коли два пасажирські літаки, що вирушали з аеропорту Домодєдово, вибухнули одночасно. Літак Ту-134, що виконував рейс WLG1303 з Москви до Волгограда, та Ту-154, який летів за маршрутом SBI1047 з Москви до Сочі, були підірвані терористками приблизно через годину після злету.
Унаслідок терактів загинуло 89 осіб, включаючи всіх пасажирів і членів екіпажу обох літаків. Перший лайнер впав у Тульській області біля села Бучалки, другий -- у Ростовській області поблизу селища Глибокий.
31 серпня 2004 року на станції метро "Ризька" в Москві стався трагічний вибух. Саморобний вибуховий пристрій, активований терористкою-смертницею, detonated поблизу входу на станцію.
Внаслідок терористичного акту загинули 10 осіб, серед яких була й виконавиця вибуху, а понад 50 людей отримали травми. Інцидент стався ввечері, коли біля входу на станцію скупчилося багато людей. За інформацією слідчих, жінка-смертниця мала зв'язки з чеченськими екстремістськими групами.
21 серпня 2006 року на Черкізовському ринку в Москві стався вибух, який був класифікований як терористичний акт. Вибухова хвиля пролунала в підземному приміщенні кафе, що розташоване на території ринку, де було закладено саморобний вибуховий пристрій.
Внаслідок нападу загинуло 14 осіб, у тому числі двоє дітей, а ще 61 людина отримала травми. За інформацією слідства, цей теракт був спланований членами радикальної шовіністичної групи "Спас", яка діяла на основі міжнаціональної ворожнечі.
Катастрофа Ту-154 над Донеччиною в серпні 2006 року стала найбільшою авіатрагедією Росії того року. 22 серпня літак рейсу 612 авіакомпанії "Пулковські авіалінії", що виконував переліт з Анапи до Санкт-Петербурга, впав поблизу селища Суха Балка на Донеччині. Загинули всі 170 людей на борту.
Літак опинився в епіцентрі потужної грози, і команда намагалася обійти небезпечну хмару, але не змогла утримати управління. Внаслідок сильних висхідних потоків Ту-154 раптово піднявся вгору, втратив стабільність і потрапив у плоский штопор. Розслідувальна комісія визначила, що аварія стала наслідком поєднання помилок екіпажу та екстремальних погодних умов.
У серпні 2008 року Росія почала війну проти Грузії під приводом захисту Південної Осетії та Абхазії. Конфлікт, що тривав п'ять днів, завершився російською окупацією частини території Грузії та фактичним закріпленням контролю Кремля над двома самопроголошеними республіками.
Конфлікт розпочався з атак на села в Осетії та Грузії, але швидко перетворився на вторгнення регулярних військ Росії. Найбільш запеклі бої відбувалися в Цхінвалі, після чого російські війська просунулися вглиб Грузії, завдаючи ударів по військовим і цивільним об'єктам. Через п'ять днів інтенсивних зіткнень сторони уклали мирну угоду за посередництвом Європейського Союзу, але Росія залишила свої війська в регіоні і визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії, що фактично закріпило окупацію грузинських територій.
У 2009 році на Саяно-Шушенській гідроелектростанції сталася катастрофа, яка виявилася найбільшою техногенною трагедією в історії російської гідроенергетики. Цей інцидент призвів до загибелі 75 осіб і повної зупинки роботи станції.
Трагічна подія сталася 17 серпня 2009 року внаслідок руйнування кріплень кришки турбіни одного з гідроелектричних агрегатів. Згідно з висновками Ростехнагляду, основними факторами аварії стали динамічні навантаження і втомні пошкодження, що призвели до відриву кришки, прориву води і затоплення машинного залу. Ця катастрофа завдала величезної шкоди технічному обладнанню, екологічній ситуації та економіці регіону, а також спричинила значні соціальні наслідки для місцевих жителів.
11 серпня 2011 року на ділянці залізниці між Єралом і Сімськом у Челябінській області трапилася велика залізнична аварія. Вантажний потяг №2707, що рухався з перевантаженням під час спаду, через несправність гальм набрав швидкість до 136 км/год і зіткнувся з задньою частиною пасажирського потяга №1933, що їхав попереду.
Внаслідок аварії на залізниці два електровози та 66 з 67 вагонів потяга №2707 зійшли з рейок. Обидва члени локомотивної бригади загинули. У потязі №1933 зійшли з рейок три останні вагони. Ця подія стала однією з найзначніших аварій серед вантажних потягів в сучасній історії російських залізниць.
У Хабаровському краї внаслідок великої повені постраждало 77 населених пунктів, що належать до дев'яти муніципалітетів. Більше 3 тисяч житлових будинків опинилися під водою, де проживали близько 35 тисяч людей. Також затоплено майже 4 тисячі земельних ділянок і понад 3,7 тисячі дачних будинків.
На початку вересня рівень води в річці Амур у районі Хабаровська перевищив усі раніше зафіксовані показники. Критичним вважається рівень у 600 см, а попередній рекорд, зафіксований у 1897 році, становив 642 см. Однак уже 23 серпня 2013 року вода піднялася до 716 см, а 31 серпня досягла 784 см. Гідрологи попереджали про можливе подальше підвищення до 830 см. Уряд вживав заходів для організації масової евакуації, а для захисту територій була терміново збудована водозахисна дамба загальною довжиною приблизно 24 км.
Авіаційна катастрофа, що сталася в 2018 році в Красноярському краї.
4 серпня 2018 року в Красноярському краї розбився пасажирський вертоліт Ми-8 авіакомпанії Utair, що виконував рейс у районі Ванкорського нафтового родовища. Унаслідок катастрофи загинули всі 18 людей на борту -- троє членів екіпажу та 15 пасажирів, зокрема працівники дочірньої компанії "Роснефті" -- "РН-Ванкор".
Трагедія відбулася за 180 кілометрів на північ від Ігарки, неподалік від нафтової перекачувальної станції "Ванкор". Як повідомляє Росавіація, інцидент трапився під час ранкового злету: два вертольоти компанії "ЮТэйр-вертолётные услуги" піднялися в повітря практично одночасно — перший з вантажем на зовнішній підвісці, а другий з пасажирами. Нажаль, саме другий літальний апарат зазнав аварії одразу після зльоту.
8 серпня 2019 року на військовому полігоні Військово-Морського Флоту Росії, розташованому поблизу селища Ньонокса в Архангельській області, стався вибух під час тестування нової зброї. Внаслідок цієї аварії загинули семеро осіб, а ще четверо отримали значні дози радіаційного опромінення. У сусідньому місті Сєвєродвінськ було зафіксовано тимчасове підвищення рівня радіації.
Міністерство оборони Російської Федерації повідомило, що інцидент стався через вибух рідинного ракетного двигуна. Пізніше компанія "Росатом" уточнила, що в цьому двигуні використовувалося радіоізотопне джерело живлення. У засобах масової інформації висувалися припущення, що вибух міг трапитися під час тестування крилатої ракети з ядерним двигуном "Буревєснік" або балістичної ракети "Скіф". Також існувала версія, що причиною вибуху міг стати малогабаритний ядерний реактор.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що під час зустрічі російського лідера Володимира Путіна з самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком пролунали низка абсурдних заяв, які вже викликали хвилю обурення серед українців у соцмережах.
