Дивовижна зброя Путіна: як Росія застосовує міжконтинентальні балістичні ракети для створення атмосфери страху у світі. Роз’яснюємо ситуацію.
У травні Російська Федерація мала намір здійснити запуск міжконтинентальної балістичної ракети РС-24 "Ярс". Проте, цей запуск не відбувся, ймовірно, через технічні несправності. Даний інцидент ще раз підкреслює, як Кремль використовує стратегічну ядерну зброю в якості інструменту політичного тиску для реалізації своїх імперських амбіцій.
Еспресо надасть більше інформації про те, як Росія використовує свою "чудо-зброю" для залякування та маніпуляцій у світовій політиці, а також проведе аналогії з історичними прикладами тоталітарних режимів, які практикували подібні стратегії.
Варіант "чудо-зброї" Гітлера - німецька ракета "Фау-2" (V-2), Фото: Вікіпедія
Термін "Wunderwaffe", що в перекладі означає "чудо-зброя", здобув популярність під час Другої світової війни завдяки пропагандистським кампаніям нацистської Німеччини. Проте концепція створення легенд про надзвичайну зброю, здатну вирішити всі проблеми влади, виникла набагато раніше.
Ще з давніх часів лідери використовували міфи про надприродні сили або божественну зброю для зміцнення своєї влади та залякування супротивників. У Стародавній Греції та Римі популярними були історії про "непереможні" фаланги, дивовижні облогові машини та божественну підтримку, які мали на меті підвищити бойовий дух військ і створити психологічний тиск на ворога. У Карфагені подібну функцію виконували бойові слони — символ могутності та страху, здатний деморалізувати противника ще до початку битви.
У сучасну епоху, з розвитком технологій, концепція "чудо-зброї" почала отримувати більш конкретні обриси. У XIX столітті, в період індустріальної революції, європейські імперії конкурували між собою, демонструючи новітні артилерійські системи, броньовані кораблі та парові машини як знаки своєї технологічної переваги. Однак справжній переворот у міфотворенні навколо зброї відбувся в XX столітті, коли тоталітарні режими почали активно використовувати концепцію "чудо-зброї" для досягнення політичних та психологічних цілей.
Для Гітлера концепція Wunderwaffe не була єдиною ідеєю, а являла собою цілу низку різних розробок, які, як вважалося, здатні були перевернути хід війни на користь Німеччини. Серед цих проектів були перші балістичні ракети V-1 та V-2, надсилаюча гармата V-3, перший реактивний винищувач Me-262, важкий танк "Маус" та інші види озброєння. Цікаво, що союзники до завершення війни вважали, що нацисти активно працюють над створенням ядерної зброї. Проте насправді німецька ядерна програма значно поступалася американському "Манхеттенському проєкту", а більшість зусиль нацистів була зосереджена на менш амбітних, проте широко пропагованих проектах, які мали більше значення для піару, ніж для практичного застосування. Ці "чудо-зброї" часто страждали від технічних проблем, нестачі ресурсів та запізнілого впровадження, але їхній психологічний вплив на союзників і німецьке населення залишався значним, створюючи ілюзію можливості перемоги навіть у безнадійних обставинах.
Радянський Союз успадкував і розвинув ідею "чудо-зброї" під час Холодної війни, використовуючи її для стримування Заходу та зміцнення внутрішньої підтримки. Одним із перших прикладів став запуск супутника "Супутник-1" у 1957 році, який базувався на технології міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) Р-7. Цей успіх не лише продемонстрував технологічну міць СРСР, а й викликав у США "супутникову паніку", що підштовхнула Захід до прискорення космічної та ракетної гонки.
Радянська пропаганда активно формувала образ міжконтинентальних балістичних ракет, таких як Р-16, SS-9 (Scarp) і Р-36М, як надзвичайно потужної зброї, здатної знищити будь-яке американське місто. Паради на Красній площі, на яких демонструвалися ці ракети, виконували не лише функцію залякування західних країн, а й слугували для зміцнення віри радянського населення в переваги соціалістичної системи. Часто реальні можливості цих ракет перебільшувалися, проте психологічний вплив був значним. Наприклад, під час Карибської кризи в 1962 році загроза використання ядерної зброї змусила США піти на компроміс, хоча радянський арсенал насправді містив значно менше боєздатних ракет, ніж стверджувала пропаганда.
Російська система "Ярс", зображення: Defense Express
Сьогодні Росія підтримує радянську практику застосування міжконтинентальних балістичних ракет як засобу політичного впливу, особливо в рамках конфлікту з Україною та напружених відносин із країнами Західного світу.
Ракетний комплекс РС-24 "Ярс", що надійшов на озброєння у 2009 році, є сучасною версією системи "Тополь-М". Ця триступенева ракета з твердим паливом має можливість нести кілька ядерних боєголовок, які можуть бути наведені на індивідуальні цілі, і здатна досягати відстані понад 10 000 км, що робить її загрозою для будь-якого регіону планети. Однак, згідно з оцінками фахівців, такі ракети, як "Ярс", мають обмежене практичне застосування у конфлікті з Україною через свою стратегічну природу та максимальну дальність запуску, яка становить близько 2000 км, що ускладнює їх використання для ураження близьких цілей.
Вперше російські сили застосували ракету "Орешнік" (модифікацію міжконтинентальної балістичної ракети) для атаки на завод "Південмаш" у Дніпрі, що стало прецедентом використання стратегічної ракети у звичайному військовому конфлікті. Попри те, що цей удар мав більше пропагандистський характер, ніж військовий, він викликав значний резонанс у західних ЗМІ, підвищивши тривогу щодо можливого загострення ситуації. За інформацією Головного управління розвідки, другий подібний удар планувався на ніч 19 травня. Тоді очікувався "навчально-бойовий" запуск міжконтинентальної балістичної ракети РС-24 з комплексу "Ярс". Проте, згідно з даними Defense Express, цей запуск не відбувся, ймовірно, через технічні проблеми.
"Чому саме росіяни не здійснили запуск, залишається невідомим. Зрештою у 2023 році РФ вдвічі поспіль не змогла штатно здійснити запуски РС-24 "Ярс", які збивались з курсу. ... Не виключена нештатна ситуація на першому етапі польоту одразу після старту. Попри те, що "Ярс" є глибокою модернізацією "Тополя", завжди існує ризик відмови. Також нагадаємо, що наприкінці вересня 2024 року у РФ на космодромі "Плесецк" у пусковій шахті вибухнув РС-28 "Сармат", - відзначають у виданні.
Цікаво, що перший удар "Орешніком" відбувся всього через два тижні після того, як Дональд Трамп здобув перемогу на виборах у США. Цей акт мав на меті продемонструвати готовність Росії до ескалації конфлікту та її намір посилити тиск на Україну, США та їхніх союзників. Експерти вважають, що це був символічний жест, що підкреслює силу Кремля. Це типовий для Росії ядерний шантаж у контексті зміни адміністрації у Вашингтоні, яку пропагандисти сприйняли з оптимізмом, адже вважали, що з Трампом можна знайти спільну мову. У суті, удар "Орешніком" став "попереджувальним пострілом" для нової адміністрації Трампа, яка ще не була офіційно в уряді, але вже відчула "брязкання зброї", що мало на меті пришвидшити вигідні для Кремля переговори.
Другий запуск також виявився вчасним з огляду на політичні потреби Кремля. Він мав відбутися напередодні широко обговорюваної телефонної розмови між Трампом і Путіним. Як зазначили експерти з Defense Express, Кремль не хотів демонструвати перед цими переговорами слабкість своїх ядерних сил, тому вирішив відкласти запуск, оскільки "щось пішло не так". Якби ж запуск відбувся, це стало б черговим "посланням Путіна світу" — нагадуванням і загрозою про "чудо-зброю", здатну завдати удару в будь-якій точці, і, що важливо, потенційно з ядерним зарядом.
Крім зовнішнього тиску, запуск міжконтинентальних балістичних ракет та інших сучасних систем озброєння відіграє важливу роль і для внутрішнього сприйняття в Росії. Це допомагає переконати громадськість у потужності "русского оружия". Такі дії дозволяють Кремлю обґрунтовувати економічні труднощі, мобілізаційні заходи та ізоляцію країни, підтримуючи патріотичний дух населення "непереможної" нації.
Ознайомтеся також з матеріалом: "Знищити Велику Британію ядерним цунамі": що таке російська торпеда "Посейдон", яку вважають боєголовкою Апокаліпсису.
До того ж як відзначає військовий експерт та голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко, застосування "Ярсу" та подібних міжконтинентальних ракет без ядерної зброї не має логіки, однак страх перед ними здатен сіяти паніку серед населення. Тобто, що така "чудо-зброя" є також черговим елементом російської пропаганди, щоб зсередини впливати на українців.
Це більше стосується залякування і впливу на цивільне населення, якщо йдеться про ситуацію без ядерного боєзаряду. Однак, якщо мова заходить про ядерну зброю, це вже зовсім інша справа, новий рівень конфлікту, який несе за собою значно більші руйнування та наслідки. Проте, Путін та його оточення, які все своє життя прагнули збагачення, навряд чи наважаться розпочати ядерну війну, адже це буде остаточний кінець для них. Проте, в якості засобу залякування або для проведення геноцидного удару, використання ядерної зброї в їхніх руках можливе. У будь-якому разі, варто залишатися насторожі, і при найменшій загрозі завжди шукати укриття, - підкреслив він в ефірі Ранок.LIVE.
Він зазначає, що ціна таких міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) становить від 50 до 100 мільйонів доларів. За ці кошти противник може виготовити десять ракет "Калібр", які є більш точними та краще відповідають завданням, що ставить Кремль. Загалом, експерти приходять до висновку, що ефективність цієї стратегії Кремля є досить обмеженою. Таким чином, використання МБР без ядерного боєзаряду виступає лише як традиційна політика залякування з боку Кремля.
Тим більше, що Україна має відповідь на російську зброю масового знищення завдяки далекобійним ударним дронам.
Обговорення теми "Орешник" свідчить про російську інформаційну кампанію, яка має на меті залякати українців. Насправді, у них немає такої зброї, це всього лише мертва гілка їхніх розробок. Ми знаємо, де в Росії розташовані заводи, які виробляють ракетне паливо для рідинних ракет, що є надзвичайно небезпечними отруйними речовинами. Ще в радянських довідниках згадувалося про умовно летальну та абсолютно летальну токсодози. У Росії накопичено тисячі тонн цього гептилу, і Україна, використовуючи лише свої ефективні безпілотники, могла б вразити ці сховища, що могло б призвести до наслідків, гірших за Чорнобиль. Вони усвідомлюють, що ми здатні на це, - зазначив в ефірі Еспресо колишній заступник командира ракетного полку РСД-10 "Піонер" та виконуючий обов’язки начальника відділу контролю за ядерним роззброєнням України Центру верифікації ЗСУ (1992-1995) Микола Стельмах.
Комплекс середньої дальності балістичних ракет KN-15 (Pukguksong-2) з Північної Кореї, зображення: публічні джерела.
Застосування публічних ракетних запусків як засобу політичного впливу не є характерним виключно для Росії. Подібні методи використовують тоталітарні та авторитарні режими в різних країнах, щоб intimidate своїх опонентів, утримувати підтримку всередині країни та укріплювати свої позиції на світовій арені.
Одним з перших прикладів такої стратегії є КНДР, близький союзник Росії. Північна Корея демонструє вражаючий підхід, використовуючи ракетні запуски як інструмент політичного тиску. У Пхеньяні регулярно здійснюють випробування балістичних ракет, прагнучи привернути до себе увагу, залякати сусідні країни, зокрема Японію та Південну Корею, а також зміцнити свої позиції під час переговорів із США та іншими державами.
У листопаді 2017 року Північна Корея провела випробування міжконтинентальної балістичної ракети Hwasong-15, заявивши, що вона здатна досягти будь-якої точки на території США. Цей запуск став не лише значним технічним досягненням, а й політичним меседжем для адміністрації Трампа. Анкіт Панда, старший науковий співробітник програми ядерної політики в Carnegie Endowment for International Peace, вважає, що КНДР використовує свої ракетні випробування як "інструмент для примушення до переговорів на своїх умовах". Це нагадує про те, що саме після цього випробування відбулася знакова зустріч між Трампом та Кім Чен Ином у Сінгапурі.
У 2022 році Північна Корея здійснила рекордні понад 90 ракетних пусків, серед яких виділяється Hwasong-17, яку Пхеньян проголосив "найпотужнішою ракетою у світі". Ці дії відбулися на фоні загострення відносин з США. Американські експерти вважають, що такі запуски виконують дві функції: вони намагаються залякати потенційних супротивників і підсилити внутрішню пропаганду. Адже всередині країни ці події сприяють укріпленню культу особи Кіма, відволікаючи увагу населення від економічних труднощів та формуючи образ могутньої наддержави. Водночас можна провести паралелі з ситуацією в Росії.
Ще один союзник РФ з авторитарним режимом регулярно використовує тактику залякування "чудо-зброєю". Мова йде про Іран, що займається не лише успіхами у створенні ядерної зброї, але й випробуваннями та запусками балістичних ракет для тиску на Ізраїль, а також для зміцнення позицій на переговорах щодо ядерної угоди з США. Наприклад, у 2020 році Іран провів серію випробувань балістичних ракет Shahab-3 і Qiam-1 під час військових навчань у Перській затоці. Ці запуски збіглися з напруженими переговорами щодо ядерної угоди та посиленням санкцій США. За словами американскього аналітика Фарзіна Надими з Washington Institute for Near East Policy, ці випробування були спрямовані на демонстрацію Іраном своєї здатності завдавати ударів по Ізраїлю та американських базах у регіоні, тобто стримувати їх дії у відповідь. Звісно, що усередині Ірану ракетні випробування слугують для зміцнення позицій режиму, особливо серед консервативних груп населення. Вони дозволяють відволікати увагу від економічних проблем, викликаних санкціями, і підтримувати образ "опору імперіалізму".
Ще один близький соратник Путіна – Сі Цзіньпін – також активно використовує тактику залякування, демонструючи військову силу Китаю. Пекін періодично проводить показові запуски та публічні демонстрації своїх міжконтинентальних балістичних ракет, зокрема DF-41, щоб підкреслити свою зростаючу військову могутність і стримати США від втручання в регіональні конфлікти, зокрема, навколо Тайваню, Південнокитайського моря та Східнокитайського моря. Наприклад, у 2019 році, під час святкування 70-річчя заснування КНР, Китай уперше продемонстрував МБР DF-41, яка має дальність до 15 000 км і здатна нести декілька ядерних боєголовок. У 2021 році Китай провів випробування гіперзвукової ракети, яка облетіла Землю по низькій орбіті, що викликало стурбованість у Пентагоні. Експерти зазначають, що така демонстрація стала чітким сигналом для США про готовність Китаю відстоювати свої інтереси в Тихоокеанському регіоні.
Тож використання демонстративних запусків ракет як політичного інструменту тиску є доволі спільною рисою авторитарних режимів. Ці країни, подібно до нацистської Німеччини чи Радянського Союзу в минулому, застосовують риторику "чудо-зброї", щоб залякувати супротивників і зміцнювати внутрішню підтримку. Проте ефективність такої політики часто обмежена реальними можливостями зброї і ризиком ще масштабнішої ескалації, що робить Wunderwaffe більше інструментом психологічної війни, ніж вирішальним фактором у геополітичних конфліктах. Зрештою, як це було від моменту винайдення такої ідеї про "чудо-зброю".
