Мета Росії є очевидною: захоплення Одеси та розширення свого впливу до меж Молдови, - зазначив дипломат Гербст.

Американський дипломат, 5-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні, директор Євразійського центру при Атлантичній раді США Джон Гербст в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі "Еспресо" розповів про те як Трамп приймає рішення щодо України, хто на нього впливає і що робити Україні

З Лондона надійшли дуже тривожні новини: запланована зустріч не відбулася, і США суттєво знизили свою присутність на цій конференції з переговорів. Яким чином виглядав план Дональда Трампа? Чи є ясність щодо того, з якими намірами американська делегація прибула до Лондона, і чому ця зустріч не відбулася?

З'явилися припущення, що Рубіо є надзвичайно зайнятою особою і має інші важливі справи. Наскільки мені відомо, генерал Келлог мав представляти США, оскільки він дійсно є висококваліфікованим експертом, здатним впоратися з цією ситуацією. Можливо, це всього лише питання розкладу, і Рубіо вирішив не брати участі в заході.

Основним аспектом є те, які теми будуть підняті й до яких угод вдасться дійти. Наразі ми маємо деякі підказки, але чіткої інформації про зміст переговорів поки що немає.

З Лондона надійшли вкрай тривожні повідомлення: зустріч не відбулася, і США значно зменшили свою присутність на цій перемовній конференції. Яким же був план Дональда Трампа? Чи є ясність щодо того, з чим американська делегація планувала їхати до Лондона, і чому в результаті ця зустріч не відбулася?

З'явилися припущення, що Рубіо є надзвичайно зайнятою особою і має інші важливі справи. Наскільки мені відомо, генерал Келлог мав представляти США, оскільки він дійсно є висококваліфікованим експертом, здатним впоратися з цією ситуацією. Можливо, це всього лише питання розкладу, і Рубіо вирішив не брати участі в заході.

Основним аспектом є те, які теми будуть підняті й до яких угод вдасться дійти. Наразі ми маємо деякі підказки, але чіткої інформації про зміст переговорів поки що немає.

У найближчі дні у Ватикані відбудеться прощання з Папою Римським Франциском. Важливо, щоб Дональд Трамп і Володимир Зеленський були присутніми на цій події. Чи є шанси відновити конструктивний діалог з Вашингтоном? Складно зрозуміти, яким чином адміністрація Трампа оцінює можливість продовження конфлікту або його завершення та яку роль США можуть відігравати в цьому процесі. Якщо вірити словам державного секретаря Рубіо, Америка готується попрощатися зі Старим континентом.

Щодо конфлікту в Україні, який викликає у мене значне занепокоєння, будемо спостерігати за подальшими подіями та за тим, як складатимуться стосунки між президентом Зеленським і Дональдом Трампом.

На мою думку, президент Зеленський занадто швидко висловлює критику на адресу Трампа та його команди.

Не те щоб вони не заслуговували на критику, але коли її висловлює особисто глава держави, це не сприяє зміцненню українсько-американських відносин. Інші високопосадовці України можуть озвучувати своє занепокоєння без того негативного ефекту, який виникає, коли це робить сам президент. Навіть коли Путіну не до вподоби політика США, він не висловлює критики напряму -- замість цього це роблять інші російські посадовці. Це виважена тактика.

Було б корисно, якби президент Зеленський сприйняв це як практичну тактичну рекомендацію.

А як мислить президент Трамп чесну угоду? Путін вимагає української капітуляції, він хоче наших територій. Трамп змінив позицію США, за попередніх адміністрацій ми чули від США, що Америка з нами - у той чи інший спосіб до досягнення результату. У цьому засадничому питанні Трамп змінив позицію США, кажучи, що Америка є посередником, а тепер може ним і не бути і вийти з переговорного процесу. Що Трамп вкладає в поняття "справедливої, чесної угоди"?

Сполучені Штати виступили на стороні України, надаючи важливу підтримку для запобігання перемозі Росії. Ви абсолютно праві: Путін має намір змусити Україну капітулювати. Його основна мета полягає у встановленні політичного контролю над цією країною. Всім відомо, що президент Байден діяв із великою обережністю, оскільки ядерні загрози з боку Путіна справили на нього певний тиск.

В результаті він не дав Україні можливість застосовувати американське озброєння таким чином, щоб вигнати російські війська, можливо, не з усієї країни, але, принаймні, з значної її частини. Це стало суттєвим недоліком його стратегії.

Трамп, як ви зазначили, фактично перейшов від ролі партнера України до ролі посередника. На мою думку, це помилковий крок.

У той же час Трамп має своє уявлення про стійкий мир, від якого не відмовляється. Це уявлення передбачає фактичне, але не офіційне визнання російського контролю над деякими українськими територіями.

Взамін Україна на деякий час зупинила свій шлях до вступу в НАТО. Ця схема також включає зобов'язання з боку Росії, зокрема, надання Україні реальних гарантій безпеки, що передбачає розміщення європейських військових підрозділів та стабільне постачання сучасної зброї з боку США та їхніх партнерів для протидії новій агресії. Не варто дивуватися, що Путін відхилив цю ідею.

Свого часу Трамп заявляв, що у разі відмови будь-якої зі сторін від розумних умов миру він чинитиме на неї тиск. Втім, наразі він не поспішає тиснути на Путіна, хоча саме той відкинув його підхід. Ймовірно, ця нерішучість зумовлена впливом наївних радників, які нині мають доступ до Трампа.

Водночас відомо, що поруч із ним є й ті радники, які добре розуміють, наскільки небезпечною є Росія -- не лише для України, а й для НАТО та самих Сполучених Штатів. Вони намагаються переконати Трампа дотримуватись курсу, окресленого ним кілька місяців тому, а саме притягувати до відповідальності ту сторону, яка блокує шлях до миру.

А що, якщо США вирішать вийти з конфлікту? Яким чином вони готові надавати нам підтримку? Чи можливий варіант ленд-лізу, тобто купівлі зброї в кредит, чи це буде звичайна закупівля? Або ж вони можуть накласти вето на постачання американської зброї, навіть якщо вона буде проходити через країни Європейського Союзу? У такому випадку європейці могли б надати нам фінансування або закупити для нас американське озброєння, як, наприклад, сучасні далекобійні артилерійські та ракетні системи, зокрема "Петріот", які нам вкрай потрібні для захисту цивільних об'єктів.

Ви вказали, що США можуть активно заважати передачі американського озброєння Україні, і це дійсно може стати частиною офіційної політики. На жаль, я не можу стверджувати, що це неможливо, проте вважаю, що такий сценарій є малоймовірним.

Враховуючи логіку, яку пропагує Трамп, слушною та виправданою стратегією було б забезпечити Україні можливість, як безпосередньо через кредитні механізми, так і за допомогою європейських держав, придбати сучасну американську військову техніку для посилення її оборонних спроможностей на полі бою.

На мою думку, це не лише ймовірний сценарій, а один із найбільш реалістичних напрямків розвитку політики в майбутньому. Інший можливий варіант, який хоча й має певну ймовірність, залишається все ще неоднозначним, полягає в тому, що США можуть дозволити Україні отримувати певні види озброєнь, при цьому накладаючи обмеження на інші. Однак не вважаю, що Сполучені Штати вирішать активно блокувати постачання американської зброї в Україну, адже це було б серйозною стратегічною помилкою.

Такі дії могли б не тільки загрожувати національній безпеці Сполучених Штатів, але й підірвати довіру до американського оборонного сектору. Інші країни стали б більш обережними при купівлі військової техніки з США. Крім того, це могло б суттєво послабити міжнародний авторитет та лідерські позиції Америки на світовій арені.

Кілька днів тому я мав честь спілкуватися з генералом Веслі Кларком, який свого часу очолював Об'єднане командування на Європейському континенті та якому вдалося завершити історію з Мілошевичем. Це був кривавий і ризикований кейс, але США поставили крапку у війні на Балканах. Генерал Кларк не бачить готовності Путіна згортати агресію проти України - навпаки, росіяни готують потужний наступ на південному напрямку. Події в Харківській і Сумській області мають тактичний характер, а стратегічний напрямок для Кремля - південь, Одеса. Чи бачите ви ознаки того, що Путін готовий про щось говорити?

Вони прагнуть позбавити Україну доступу до Чорного моря, захопити Одесу й розширити свій вплив аж до Молдови. Цілі Росії очевидні. Вони вже намагалися втілити цей план у 2022 році, але зазнали поразки.

На мою думку, в даний момент у них зовсім немає ресурсів, необхідних для здійснення подібної операції. Єдиний варіант, при якому вони могли б знову подумати про таку можливість, це зупинка постачання озброєнь в Україну.

Більше того, Європа не тільки підтримує Україну постачанням озброєння, але й, імовірно, продовжить це робити в майбутньому. Як ми тільки що зазначали, я не вважаю, що Трамп зможе в кінцевому підсумку зупинити відправку американської зброї до України.

Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі сказав, що зараз ми всі - ЄС, Велика Британія і Україна - переживаємо критичний момент. Зрозуміло, що в багатьох європейських столицях є відчуття невпевненості в 5-й статті НАТО. Я впевнений, що росіяни не чекатимуть кілька років. Чи є вже розуміння, наскільки США готові виконувати свої зобов'язання перед державами-членами НАТО, зокрема перед Литвою, Латвією, Естонією, Польщею?

Є певні наміри, пов'язані з європейською безпекою, зокрема у контексті діяльності НАТО. Однак, на мою думку, адміністрація не вносила змін до політики США стосовно Альянсу — Сполучені Штати й надалі твердо дотримуються статті 5. Російські представники були б надзвичайно необачними, якщо сподівалися, що Америка залишиться в стороні у випадку агресії проти будь-якої країни-члена НАТО.

Я також вірю, що найкращим методом запобігання потенційному агресивному діям Росії проти країн НАТО є сприяння успіху України у цій війні.

Чи існує можливість організувати альтернативний формат мирної конференції, в який можуть бути залучені нові учасники, такі як Китай та Індія? Те, що ми спостерігаємо сьогодні, насправді вказує на завершення великої конференції, принаймні на півроку.

Якщо Трамп дотримується своєї заяви про прагнення до тривалого миру, то поставлене питання є цілком доречним -- досягти миру за пів року не вдасться. Тривалий мир означає, що Росія повинна погодитися на надійні гарантії безпеки, які унеможливлять майбутню агресію.

У разі, якщо Трамп прислухається до наївних радників і просуватиме угоду без таких гарантій, Україна її не підтримає. У такому випадку йому доведеться або тиснути на Росію, щоб вона прийняла ці заходи безпеки, або тиснути на Україну, щоб вона погодилася на умови, які фактично закріплять російський контроль над її територією. Ще один варіант -- переглянути власну політику.

Тепер нам залишається тільки спостерігати, в якому руслі працюватиме адміністрація.

Дональд Трамп і його оточення усвідомлюють наслідки для всього світу їхніх рішень? Останні місяці світ нагадував фільми Альфреда Гічкока.

У колі Трампа є розумні фахівці, які чітко усвідомлюють реалії. Вони розуміють, що успіх Путіна в Україні може стати серйозним викликом для США — не лише в європейському вимірі, але й у більш широкому глобальному контексті, включаючи Азію та Далекий Схід.

Водночас поруч із Трампом перебувають і наївні радники, які не мають належного уявлення про справжні ставки. Складається враження, що вони не усвідомлюють: згідно з російською доктриною національної безпеки, саме Сполучені Штати є головним ворогом Москви.

Трамп уважно вислуховує думки як досвідчених, так і новачків. Тому наразі ми можемо лише спостерігати, в якому руслі буде формуватися його позиція.

Одночасно він відкрито висловлював бажання зберегти Україну як суверенну, незалежну та безпечну країну. Для досягнення цієї мети неможливо підтримувати мирний план, який не передбачає реальних запевнень безпеки для України. Якщо Трамп продовжить наполягати на такій стратегії, Москва повинна буде взяти на себе конкретні зобов'язання.

Це усвідомлюють і більш відповідальні члени його команди. Нажаль, протягом останніх двох з половиною місяців нам не вдалося спостерігати за чіткою та узгодженою політикою нової адміністрації.

В цілому можна відзначити двох видатних мислителів - Джорджа Орвелла і Збігнева Бжезинського. Останній підкреслив, що коли Америка виходить з міжнародної арени, її місце займає не Китай, а хаос. Це призводить до ситуації, в якій виникають нові ризики великомасштабних конфліктів, зокрема й ядерних. Я спостерігаю, як традиційна система стримування починає давати тріщину. Ідеться не лише про агресію з боку Росії - Іран уклав угоду з Росією, а Росія, в свою чергу, налагодила зв'язки з Північною Кореєю.

На Європейському континенті всі стурбовані, всі намагаються працювати якомога швидше, адже помітно, що тоталітарні держави майже готові до чогось.

Зрозуміло, що Китай, Росія, Іран та Північна Корея співпрацюють між собою систематично. Їхня основна мета полягає в тому, щоб знизити вплив Сполучених Штатів на міжнародній арені.

Я вважаю, що установи, які Сполучені Штати заснували або підтримали у створенні після закінчення Другої світової війни — від НАТО і економічної системи Бреттон-Вудса до альянсів із Японією та Південною Кореєю, а також стратегічних відносин з Ізраїлем — стали основою для глобальної стабільності.

Без сумніву, в адміністрації є впливові особи, які не до кінця усвідомлюють значення цих структур. Вони наївні й керуються надто ідеалізованими уявленнями.

Водночас є й ті, хто глибоко розуміє важливість цих систем. Дійсно, було зроблено певні кроки у бік від заснованих Сполученими Штатами моделей. І хоча ці кроки поки що обмежені, їх уже достатньо, щоб викликати занепокоєння. Вони надихають супротивників Америки -- таких як Китай і Росія -- але поки що не дають їм відчуття перемоги.

Отже, знову ж таки, доведеться стежити за розвитком подій. Сподіваюся, що врешті-решт у політичному обговоренні переважать розумні особи з оточення Трампа.

На мою думку, шанси на це перевищують 50%, хоча повної впевненості все ж немає.

А що пропонують росіяни у Вашингтоні? Я був вражений, коли Віткофф відверто й цинічно розповідав про комунікацію з Кремлем. Ще був візит Кирила Дмитрієва. Я думаю, що росіяни щось пропонували, що вони склали велику глобальну оферту. Хочеться вірити, що велике експертне середовище розуміє параметри, по яких ідуть російські пропозиції, і як росіяни хотіли б змінити світ.

Як я вже підкреслював, концепція національної безпеки Росії чітко вказує на Сполучені Штати як основного супротивника. Цю точку зору поділяє багато впливових осіб у Москві. Однак у колі радників президента можна помітити певну наївність. Один із них, як ви згадували, вважає, що існує можливість відновити відносини з Росією. Це вже було невдале прагнення адміністрації Обами.

Ця команда в оточенні Трампа насміхається з Обами через його м'якість, засуджує Байдена, але при цьому знову допускається тієї ж помилки – розглядає можливість перезавантаження. Це не дало результатів раніше і, ймовірно, не спрацює і тепер.

Дмитрієв Кіріл безсумнівно є впливовим лобістом цього напрямку, особливо серед таких осіб, як Віткофф. Проте, якщо президент Трамп обере курс на перезавантаження, це суттєво зашкодить як інтересам США, так і його власній репутації.

Ситуація продовжує змінюватися. У Вашингтоні поки що не ухвалено остаточного рішення, проте ця можливість, без сумніву, перебуває на порядку денному.

Все так швидко змінюється... Як нам діяти в цій ситуації, коли підписано безліч документів і сказано стільки слів, коли нас запевняли в багатьох речах, а згодом все перевернулося - те, що було ясним, стало темним, принаймні сірим. Які кроки мають вжити українці в такій ситуації?

У мене завжди була чітка позиція щодо того, якою має бути політика Сполучених Штатів у відповідь на агресію Москви проти України. Це стосується як адміністрацій Обами й Байдена, так і обох термінів Трампа. Найоптимальнішою стратегією для США було б надати Україні достатньо зброї, щоб вона могла витіснити російські війська з більшої частини, а можливо, і з усієї своєї території. Це було цілком реально зробити ще за президентства Обами. І це можна було зробити в будь-який момент після початку повномасштабного вторгнення.

Байден дійсно забезпечив Україні значну допомогу, але піддався тиску ядерних загроз, які озвучував Путін. І хоча він ніколи прямо не висловлювався проти відновлення Україною повного контролю над усіма своїми територіями, його дії фактично ускладнили це завдання.

Позиція Трампа відрізнялася. Він заявляв, що прагне міцного миру, який має ґрунтуватися на серйозних компромісах з обох боків. Я вже описував цей підхід. Хоча я не вважаю його ідеальним, він міг би стати прийнятною й реалістичною основою для врегулювання.

На жаль, Трамп не реалізував цю політику з необхідною послідовністю та серйозністю. Це, в значній мірі, зумовлено впливом недосвідчених радників, які не приділяють достатньої уваги Україні і не розуміють, що відсутність підтримки з боку США може бути сприйнята в міжнародному контексті, особливо противниками Америки, як знак слабкості.

Саме з цієї причини я вважаю, що Трамп, зрештою, має можливість знову повернутися до політики, яку він відстоював під час свого президентства: до встановлення надійного та справедливого миру. Наразі цього не відбувається, і це створює суттєву небезпеку.