Данилишин щодо економічного прогресу України в наступному році | Еспресо

На 2024 рік було покладено чимало очікувань і надій. Проте третій рік повномасштабної агресії з боку Росії завдав Україні значних втрат і забрав численні життя.

Економіка України опинилася в складній ситуації: мільйони громадян залишили країну, сотні тисяч трудоспособних людей були призвані до армії, а десятки тисяч підприємств змушені були призупинити свою діяльність. Незважаючи на ці виклики, Україна продовжує боротьбу за свою суверенність, існує сильна коаліція держав, що надають військову та фінансову допомогу, а також триває процес переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу.

Головним завданням внутрішньої політики стало забезпечення національної єдності та стабільності, перехід економіки на військові колії, створення ефективної системи мобілізації та перерозподілу ресурсів (трудових, матеріальних і фінансових) з метою максимальної підтримки потреб військово-оборонного комплексу і Збройних Сил. Загалом, діяльність уряду України принесла позитивні результати, на відміну від функціонування Національного банку.

Суспільству важливо неупереджено проаналізувати досягнення та невдачі економічної політики держави у 2024 році, що дасть змогу більш обґрунтовано визначити завдання для майбутнього.

За повір'ями, в січні за Східним календарем розпочнеться рік Зеленої Дерев'яної Змії - 2025. Ця тварина символізує мудрість, інтуїцію й трансформації, тому в цей рік треба діяти стратегічно і знаходити баланс між розумом і власними амбіціями, а краще не демонструвати їх публічно - вилізе сторицею найближчим часом. Слід вміти прощати і бути прощенним, але не за тисячі безневинно втрачені життів і скалічених доль. Не треба прикидатися глухим щоб вершити свої темні справи. Змія все вирахує.

1. Економіка України змогла витримати тиск війни і навіть продемонструвати певне зростання у 2023-2024 роках, хоча це зростання не є вражаючим. У 2024 році реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) становить лише 80% від показника 2021 року. Темп річного приросту ВВП за період з січня по листопад 2024 року склав +3,5%, що є нижчим за прогноз Уряду на минулий рік (4,6%) та нижчим за приріст ВВП у 2023 році (+5,3%).

Основні чинники, що сприяють низьким темпам зростання ВВП, включають військові загрози та терористичну активність з боку держави-агресора, сувору монетарну політику Національного банку України, а також обмежений доступ до кредитних ресурсів. Додаткові проблеми викликані невизначеністю стосовно надходження зовнішньої допомоги, нестачею робочої сили через еміграцію та мобілізацію до збройних сил, а також дефіцитом в енергетичному секторі і високими цінами на енергоресурси. Війна завдала значних збитків, які за різними оцінками перевищують 750 мільярдів доларів США.

Протягом повномасштабної війни з України країну залишило 6,8 мільйона людей, що становить 17% від довоєнного населення. Більше мільйона осіб було мобілізовано для підтримки фронту. Через ракетні атаки було втрачено 9,2 ГВт генераційних потужностей, що дорівнює половині пікового споживання електроенергії.

Застосування дизельного пального призводить до зростання витрат, негативно впливає на ціноутворення та гальмує виробничі процеси. На жаль, рівень інвестицій залишається недостатнім для відновлення економічної стабільності та покриття фінансових втрат. Частка ВВП, що спрямовується на інвестиційні проекти, становить лише приблизно 15%, що вдвічі менше середньосвітових стандартів.

Ключовими драйверами зростання ВВП у 2024 році стали розширення приватного споживання та державних інвестицій, при цьому державне споживання та приватні інвестиції, навпаки, реально скоротилися. Зазначені тенденції формувалися під впливом стимулюючої фіскальної політики та стримуючої монетарної політики. Триваюче підвищення рівня оплати праці в державному і приватному секторах економіки, а також отримання приватних грошових переказів з-за кордону підживлювали приватні споживчі витрати. А відновлення пошкодженої критичної інфраструктури, будівництво фортифікаційних споруд, проведення капітальної відбудови за рахунок публічного фінансування (внутрішнього і зовнішнього) активізували державні інвестиції.

Основними елементами зростання валового внутрішнього продукту з боку виробництва виступили переробна промисловість, аграрний сектор, будівництво та транспорт. Розвиток військово-промислового комплексу України, який нині налічує понад 500 державних і приватних підприємств, державна підтримка аграрної галузі, активізація транспортних коридорів та інтенсивні роботи з відновлення інфраструктури стали визначальними чинниками підвищення продуктивності цих економічних секторів. У сфері послуг ситуація також є позитивною, завдяки розвитку телекомунікаційних і фінансових послуг.

Проте слід врахувати, що жоден сектор економіки ще не зміг повернутися до показників, які були до війни. Промисловість зазнала значних втрат у виробничих потужностях, що ускладнює її відновлення. У третьому кварталі 2024 року обсяги промислового виробництва насправді знизилися на 1,5% у порівнянні з третім кварталом 2023 року. Лише аграрний сектор демонструє тенденції до відновлення, наближаючись до довоєнних обсягів виробництва.

Справжня економіка України стикається з нагальною необхідністю фінансових вливань для покриття понесених збитків, реалізації модернізаційних проектів, впровадження енергоефективних рішень та забезпечення безпеки. Проте, власні фінансові можливості багатьох підприємств є недостатніми, а банківські кредити для більшості підприємців часто недоступні через політику "дорогих грошей" НБУ та значні ризики, пов'язані з військовими діями.

2. Негативні процеси інфляції та обмінних курсів почали активно розвиватися, створюючи деструктивну девальваційно-інфляційну спіраль, що шкодить економіці. У листопаді темпи інфляції різко зросли до 11,2% в річному вимірі, зумовлені зростанням цін на енергоносії, харчові продукти та девальвацією гривні. Значні руйнування виробничих потужностей через агресію, пошкодження енергетичних мереж, високі витрати на логістику для постачання сировини та готової продукції, а також девальвація гривні стали ключовими чинниками інфляційного тиску.

Читайте також: Щодо грошово-кредитної політики, рівня заробітної плати та інфляційних процесів.

Найзначніший вплив на ціни спричинив "ефект перенесення" змін валютних курсів. Протягом останнього року гривня зазнала девальвації на 12,1% стосовно долара США. Основні причини цього процесу включають дефіцит у зовнішньоторговельному балансі, зменшення обсягів трансфертів і доходів від заробітків за кордоном, зростання попиту на іноземну валюту та скасування обмежень на виплати відсотків. Останні два фактори стали більш вираженими через передчасну валютну лібералізацію, проведену НБУ. Значне підвищення рівня інфляції та попиту на валюту в другій половині 2024 року свідчить про неефективність і невірність поєднання політики високих процентних ставок і лібералізації валютного регулювання.

3. В Україні спостерігається суттєвий структурний дефіцит платіжного балансу, який наразі оцінюється в 39,2 млрд доларів США, згідно з даними Міжнародного валютного фонду, що становить приблизно 20% від валового внутрішнього продукту. Протягом останнього року основними факторами, що сприяли відтоку іноземної валюти за різними статтями платіжного балансу, стали: негативне сальдо торгівлі, яке досягло 35 млрд доларів США (включаючи витрати українців за кордоном у розмірі 11,3 млрд доларів); збільшення обсягу готівкової іноземної валюти поза банками на 15,9 млрд доларів; а також виплата відсотків та доходів за іноземними інвестиціями, що склала 9,1 млрд доларів США.

Головними факторами, що сприяють відтоку іноземної валюти, є негативне сальдо зовнішньої торгівлі та активна купівля готівкової іноземної валюти. Чисте придбання валюти населенням зросло втричі в порівнянні з минулим роком. Як наслідок, девальваційний тиск на гривню помітно посилився. З початку року до середини грудня валютні інтервенції Національного банку України склали 31,4 млрд доларів США, що на 17% більше, ніж у попередньому році.

Основною причиною зростання попиту на валюту стало спішне впровадження валютної лібералізації. Введення режиму гнучкого курсоутворення з жовтня 2023 року, а також широкомасштабне скасування валютних обмежень на виведення капіталу з травня 2024 року призвели до дестабілізації валютних очікувань і ситуації на ринку валюти. Політика валютної лібералізації, яку проводить НБУ, не змогла нейтралізувати шоки платіжного балансу, а навпаки, викликала нові: у 2024 році населення витратило в 11 разів більше на купівлю іноземної валюти, ніж на гривневі строкові активи (чистий приріст).

Серед позитивних аспектів минулого року варто виділити перевищення темпів зростання експорту над імпортом. Упродовж 10 місяців 2024 року темпи зростання експорту товарів досягли +12,7 %, тоді як імпорт зріс лише на +6,9 % у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Це призвело до покращення сальдо торгового балансу на 3 мільярди доларів за зазначений період. Основними чинниками цього стали розблокування портів у другій половині 2023 року та високий урожай зерна того ж року. Варто зазначити, що імпорт виробничих засобів зростає швидшими темпами порівняно з імпортом споживчих товарів, що свідчить про високий інвестиційний попит в країні.

На думку фахівців, зростання імпорту товарів зумовлене, насамперед, великими потребами у закупівлях продукції для оборонних потреб, відновлення пошкодженої інфраструктури, а також широким впровадженням енергоефективного обладнання і новітніх технологій, спрямованих на зменшення втрат у бізнесі.

Проте 2025 рік може принести нові труднощі для українського експорту, зокрема в аспектах виробничих можливостей постачальників та логістичних маршрутів. На мою думку, для збереження позитивної динаміки зростання експорту буде необхідно розвивати та оновлювати виробничі потужності експортного сектору, що, у свою чергу, стане неможливим без доступного фінансування з боку банків.

4. Ситуація у сфері державних фінансів покращується, незважаючи на високий рівень залежності від іноземного фінансування та деструктивний вплив політики НБУ. Абсолютна сума доходів державного бюджету від початку року до 18 грудня зросла на 11,3% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, а без врахування іноземних грантів - на 16,9%. При цьому абсолютна сума видатків бюджету збільшилася за цей же період на 10,4%. План фінансування видатків загального фонду держбюджету за 11 місяців року виконано на 93%.

Відношення видатків Зведеного бюджету до ВВП вже перевищує 60%, що є наслідком продовження військових дій та слабких темпів економічного відновлення. Постійний тиск на видатки бюджету здійснюють витрати на безпеку і оборону, які перевищують 30% ВВП. Зменшення ролі держави та активне використання приватного капіталу на цілі відновлення стримується умовами воєнного стану, жорсткою процентною політикою центрального банку, дефіцитом робочої сили, енергетичними проблемами.

У 2024 році очікується, що дефіцит державного бюджету складе приблизно 23% від ВВП, що дорівнює 1,7 трлн грн. Цей показник є нижчим за встановлений у бюджетному законодавстві рівень у 25% ВВП. Уряд потребує залучення позикових та грантових коштів у розмірі 2,4 трлн грн на 2024 рік, з яких 1,7 трлн грн піде на покриття бюджетного дефіциту, а 0,6 трлн грн — на погашення державного боргу.

Також зверніть увагу: Управління НБУ щодо облікової ставки фінансується за рахунок державного бюджету.

Одночасно ситуація з державним боргом продовжує погіршуватися. Через значний бюджетний дефіцит, спричинений війною, до кінця 2024 року рівень державного та гарантованого боргу України досягне 87% від ВВП. Це свідчить про істотне зростання ризиків, пов'язаних із платоспроможністю держави.

Існує серйозна загроза для стабільності фінансів держави, пов'язана з ринком облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), оскільки це дороге і нестабільне джерело фінансування бюджетного дефіциту. Процентні ставки на ОВДП мають еластичний зв'язок із основним фінансовим інструментом Національного банку України - строковими депозитними сертифікатами. Протягом останніх двох років НБУ пропонує депозитні сертифікати за ставками, що значно перевищують рівень інфляції.

Протягом січня-листопада 2024 року середня ставка за гривневими облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) склала 16%. Реальні ставки нових ОВДП значно перевищують темпи зростання реальної податкової бази, зокрема реального валового внутрішнього продукту (ВВП). Високі процентні ставки на внутрішньому ринку призводять до неефективного використання державних ресурсів, негативно впливають на динаміку внутрішнього державного боргу та підвищують ризики для стабільності державних фінансів.

В цілому, фіскальний дефіцит формує суттєвий стимулюючий вплив на економіку. Однак, слід враховувати, що обсяг фіскальних стимулів компенсує лише 2/3 втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом. Переважання військово-оборонних видатків і ризики воєнної невизначеності знижують позитивний мультиплікативний ефект державних видатків на економіку.

Таким чином, прибуток Національного банку України, який повинен надходити до державного бюджету, штучно зменшується на величину процентних витрат, що НБУ виплачує комерційним банкам за депозитні сертифікати. Від'ємне сальдо між Урядом і НБУ (яке являє собою різницю між прибутком НБУ, зарахованим до бюджету, та процентами, сплаченими з бюджету Національному банку за облігаціями внутрішньої державної позики) у 2024 році, за нашими прогнозами, становитиме 46 мільярдів гривень.

5. Вплив монетарної політики протягом 2,5 років конфлікту виявився контрпродуктивним як для цілей боротьби з інфляцією, так і для відновлення економіки. НБУ в 2023-2024 роках продовжував посилювати монетарні заходи, не враховуючи вже існуючий рестрикційний ефект. Накопичений дисбаланс між процентною ставкою та рівнем інфляції стримує притоки кредитних ресурсів в економіку, що, в свою чергу, призводить до додаткового зниження загального попиту. Протягом останніх восьми років кумулятивний індекс облікової ставки перевищив індекс інфляції на майже 80 процентних пунктів, що свідчить про значні диспропорції в прибутковості між реальним та фінансовим секторами. В інших країнах світу монетарна політика є більш стриманою. Наприклад, у Польщі кумулятивний індекс основної ставки за цей же період на 23 процентних пункти нижчий за індекс інфляції, а в США - на 11 пунктів. В Україні ж формування монетарної політики без ретельного аналізу її минулих і теперішніх наслідків може призвести до тривалої економічної стагнації.

Сувора монетарна політика призводить до зменшення грошової маси. З початку 2024 року широка грошова база зменшилася на 109 млрд грн, що становить 15%. Політика НБУ набула надзвичайно жорстких рис ще з початку 2023 року, коли були введені тримісячні депозитні сертифікати з доходністю вищою за облікову ставку НБУ. Це також сприяло додатковому вилученню коштів з реального сектора економіки.

Протягом війни грошовий мультиплікатор знизився з 2,4 до 2,1, що свідчить про зменшення ролі банків у фінансовій системі країни. Для порівняння, в Польщі цей показник становить 3,2, в Росії - 3,9, а в Грузії - 3,3.

З початку війни фінансові активи бізнесу та населення в гривневому еквіваленті подвоїлись і на початок листопада 2024 року склали 9,0 трлн грн. У відносному вираженні їх частка зросла з 90% до 120% від ВВП. Проте, фінансові активи практично не перерозподіляються для цілей економічного відновлення, що зумовлено неефективністю національної банківської системи.

Досліджуйте також: Фінансова структура на межі неконтрольованої девальвації.

Фінансові ресурси підприємств та населення складають ключову частину національних заощаджень країни. Для досягнення ефективного перерозподілу цих ресурсів на цілі відновлення економіки необхідні узгоджені дії в сфері монетарної та фіскальної політики. Однак, надто жорстка процентна політика Національного банку України створює бар'єри для перенаправлення фінансових активів в інвестиційні проекти. На даний момент найбільшу частину фінансових активів складає готівкова іноземна валюта, що знаходиться поза банківською системою, яка перевищує 60%. У абсолютних цифрах обсяги готівкової іноземної валюти досягли 135 мільярдів доларів.

Занадто висока облікова ставка НБУ призводить до зменшення перерозподілу національних заощаджень на кредитування, що, в свою чергу, підвищує кредитні ризики для бізнесу. У період з 2022 по 2024 роки обсяг банківського кредитування знизився на 5 відсоткових пунктів від ВВП, досягши 14,7% ВВП. Водночас реальна ставка по кредитах (після врахування інфляції) зросла з 0% у 2022 році до 10% річних на сьогоднішній день.

Отже, Україна має найнижчий рівень банківського кредитування у світі серед країн з ринками, що розвиваються. Для порівняння, у Чехії цей показник становить 70% ВВП, у Польщі - 60%, а в Грузії - 80%.

За час війни кількість пільгових кредитних програм, які ініціював уряд, зросла втричі. Якщо б їх не було, падіння обсягу банківського кредитування на ринку могло б бути ще більш значним. Зараз пільгові кредити становлять приблизно 230 мільярдів гривень, що складає 30% від загальної структури банківського портфеля активних кредитів, а серед кредитів для бізнесу цей показник досягає 39%. Однак важливо зазначити, що використання пільгових кредитних інструментів не повинно замінювати ринкові механізми функціонування кредитного ринку, що є компетенцією Національного банку України.

Залишається непродуктивною і галузева структура працюючого банківського кредитування. У структурі виданих кредитів превалюють галузі з швидким оборотом капіталу або сировинні галузі. Найбільшу частку в структурі банківських кредитів займає торгівля - 34%. На промисловість припадає 28% портфеля гривневих кредитів. Але й за такого рівня близько 1/3 кредитів промислові підприємства отримали за пільговими державними програмами. Будівництво займає лише 1,4% у структурі реципієнтів банківських кредитів, тоді як у світовій практиці будівництво являє собою один з найбільших сегментів.

Попри зменшення обсягів кредитування, банки, навіть під час війни, змогли значно збільшити свої доходи завдяки державним фінансам.

У порівнянні з періодом до початку війни, відсоткові доходи банків та їх прибуток до оподаткування подвоїлися. Водночас, доходи банків від держави за час конфлікту зросли в три рази і, за прогнозами на 2024 рік, можуть досягти приблизно 200 млрд. грн. Це призведе до того, що їхня частка в загальних відсоткових доходах банків складе 56%.

В умовах війни банки збільшили процентну маржу, що, в свою чергу, підвищує їх прибутковість. У 2024 році цей показник між процентними ставками за кредитами і депозитами коливається в межах 10-12 відсотків, тоді як у 2021 році він становив 6-7 відсотків, незважаючи на подібний рівень середньої інфляції. Висока банківська маржа призводить до підвищення вартості кредитів, що негативно впливає на ефективність монетарної політики. Процентна маржа державних банків є нижчою за середню по системі, хоча саме на державні банки припадає більше половини всіх виданих кредитів.

Штучне гальмування роботи фінансових посередників пригнічує економічне відновлення. Вартість кредитних ресурсів є вищою від очікуваних темпів зростання виробництва, що обмежує залучення кредитів і знижує конкурентоспроможність реального сектора економіки України. Посередництво банків звужується на фоні зростання пропозиції депозитів, тобто національні заощадження значною мірою "заморожуються" у банківській системі.

Банківська маржа залишається високою, що дестимулює потенційних вкладників від гривневих заощаджень і знижує ефективність початкового імпульсу облікової ставки. Прибутки банків суттєво зросли без адекватної пропозиції послуг фінансового посередництва. Така ситуація потребує реакціїякз боку органів захисту економічної конкуренції, так і з боку фіскальної політики (в питанні забезпечення справедливого перерозподілу доходів економіки шляхом підвищеного рівня оподаткування надприбутків банків).

Ознайомтеся також з темою: Чому спостерігається уповільнення в банківському кредитуванні.

Ключове економічне завдання воюючої країни - це максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів для захисту нашої державності від посягань агресора та стійкості національної економіки. В умовах воєнного стану, перш за все, необхідно вирішити питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. Одночасно має проводитися жорстка видаткова політика по непріоритетних напрямках, потребує завершення реструктуризація державного боргу, а також фіскально-монетарна координація для зниження вартості позичкового фінансування.

Воєнна економіка - це, насамперед, економіка державного попиту і державних стимулів. Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу, а також сама бути активним гравцем - здійснювати державні інвестиції в критично важливі проекти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.

Економічна стратегія для бізнесу повинна включати три ключові елементи: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів та доступ до фінансування. Доступ до ринків збуту має забезпечувати безперешкодну роботу логістичних маршрутів і каналів реалізації продукції (у тому числі міжнародних), створення сприятливих умов для безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, розробку чітких планів державного замовлення (включаючи діяльність Держрезерву), а також удосконалення практик у сфері державних закупівель.

Доступ до робочої сили повинен забезпечуватися за рахунок підтримки держави у виявленні кваліфікованих фахівців (включаючи українських біженців), реалізації програм працевлаштування, залучення безробітних до активної трудової діяльності, а також навчання та перепідготовки кадрів, зокрема у галузі виробничих спеціальностей.

Отримання фінансування повинно базуватися на відновленні функцій банківського сектора як ключового фінансового посередника. Це включає розширення державних програм підтримки у формі кредитів, гарантій та грантів, а також ефективне використання міжнародної допомоги для відновлення та розвитку бізнесу. Важливим аспектом є також впровадження податкових заходів, які сприятимуть залученню інвестицій.

Важливим аспектом підтримки бізнесу є повноцінний запуск системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.

Слід підвищити можливості оборонної промисловості. Для цього важливо розробити спеціалізовані державні програми та збільшити обсяги державного оборонного замовлення. Також необхідно реалізувати інвестиційні проекти, спрямовані на створення нових виробничих потужностей для військових потреб, а також впровадити державні податкові та кредитні пільги для виробників оборонної продукції незалежно від форми власності.

Особливу увагу державним стабілізаційним програмам, які сприяють розвитку бізнесу, слід приділяти ініціативам, спрямованим на створення нових робочих місць у галузях локалізації виробництв та імпортозаміщення. Це допоможе підвищити продуктивність виробництва в економіці, зростання доходів, а також зміцнити валютну та фінансову стабільність країни.

Для підтримки суспільного консенсусу важливо підвищувати роль держави в забезпеченні соціальної справедливості. Введення прогресивної системи оподаткування доходів, оподаткування багатства та надання адекватної соціальної допомоги вразливим групам населення — це ключові кроки для зміцнення перерозподільчої функції фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів у економіці сприятиме їх ефективнішому використанню в економічному обороті держави.

Водночас, фінансові ресурси, які надходять до державного бюджету, повинні бути використані з максимальною ефективністю для підтримки життєдіяльності країни та забезпечення роботи воєнної економіки. Непомірні витрати в цивільному секторі необхідно зменшити, а випадки нецільового та безгосподарного витрачання державних коштів повинні ставати відомими громадськості та передаватися до судових інстанцій.

Конструктивна взаємодія між монетарною та фіскальною політикою набуває особливого значення в умовах структурних криз та впливу неринкових шоків, які порушують традиційні зв’язки в виробництві та фінансах. У зв'язку з цим, Уряд та Національний банк України повинні дотримуватися єдиного підходу до макроекономічної стабілізації, що ґрунтується на рамковій програмі співпраці з Міжнародним валютним фондом. Важливо враховувати раціональну пріоритизацію цілей політики, а також забезпечити прозорість та підзвітність державних інститутів, відповідальних за розробку та реалізацію публічної політики.

Потрібно знайти нові механізми для посилення міжнародної підтримки України, акцентуючи увагу на важливості дипломатичних представництв у роз'ясненні ролі нашої країни як щита миру у світі та запобіганні новій хвилі фашизму, що втілюється в російському шовінізмі та путінізмі. У цьому контексті слід активніше залучати ресурси Всесвітнього Конгресу Українців, українських громадських організацій за кордоном, а також науковців і студентів, які працюють за межами України.

Спеціально для Еспресо.

Автор: Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, колишній голова Ради Національного банку України.

Редакція не завжди підтримує точки зору, висловлені авторами блогів.