Відпустіть Юлію: 25 кроків команди Свириденко.
Сергій Каплін, депутат Верховної Ради України VII та VIII скликань.
Юлія Свириденко очолила уряд у вирішальний момент, коли Україна перебуває на порозі нового етапу — переходу від активної війни до потенційного миру. Цей уряд має всі шанси стати тим, який веде країну до нової ери — ери відновлення після війни. Тому його слід сприймати не просто як зміну в складі Кабінету Міністрів, а як стратегічний центр для великих перетворень. Якщо цей центр не запропонує громаді масштабний план перезапуску, нас можуть чекати втрати не лише на фронті, а й у повсякденному житті — в офісах, виробництвах, на полях та в цехах.
Свириденко має можливість стати першою жінкою на чолі уряду, яка не тільки впорається з кризою, а й зможе закласти фундамент для нової держави. Однак для цього потрібен не лише технічний підхід до управління. Потрібен справжній реформаторський імпульс. Як профспілкові лідери та політики, ми прагнемо запропонувати їй і її команді конкретні кроки, які можуть стати основою для відновлення.
1. Повний аудит публічних фінансів
Глобальний досвід відновлення країн після війн, від Франції після Другої світової до Руанди після геноциду, демонструє, що без прозорого фінансового обліку неможливо заручитися довірою донорів. У 2024 році Україна витратила понад 36% свого ВВП на оборону, і значна частина цих коштів була витрачена непрозоро, оскільки уряд Шмигаля успадкував "країну Кучми, Януковича, Порошенка та інших майстрів корупційних схем". Програма Свириденко повинна включати створення незалежного аудиторського офісу для контролю за державними фінансами з залученням міжнародних партнерів (таких як SIGAR в Афганістані, GAO у США, OLAF в ЄС). Цей офіс має здійснити аудит не лише оборонних закупівель, а й усіх великих інфраструктурних проектів та програм гуманітарної допомоги. Це повинно стати прикладом стратегічної верифікації системи та надзвичайно ретельного реформування всієї державної структури: від місцевих громад до центральних органів влади.
2. Бюджет на основе достигнутых результатов
Україні необхідно перейти від фінансування бюрократичних структур до підтримки соціальних і економічних результатів. Нинішній бюджет більше нагадує перелік витрат, аніж стратегію розвитку чи проектний документ. Ми пропонуємо впровадження моделі "бюджетування на основі результатів", яка успішно функціонує в Канаді, Нідерландах та Австралії. Кожне міністерство та місто повинні щорічно звітувати не лише про витрачені кошти, але й про досягнуті результати, зокрема в сферах освіти, охорони здоров'я та інфраструктури.
3. Приватизація та державні концесії
В Україні налічується понад 3 500 державних підприємств, з яких лише приблизно 15% демонструють прибутковість. Інші ж являють собою корупційні схеми, фінансові "ямки" або недійсні активи. Уроки, взяті з досвіду Польщі в 1990-х та Грузії в 2000-х, показують, що масштабна, але контрольована приватизація може вивести економіку з затяжної кризи. Уряд має ініціювати створення незалежної приватизаційної агенції, що працюватиме за зразком польського PAIH або німецького Treuhand. Одночасно слід активізувати державно-приватні концесії, особливо в сферах транспорту, логістики та медичної інфраструктури.
4. Індустріальний відродження
До війни Україна втратила понад 70% промислового потенціалу на сході. Сьогодні треба не просто відновити заводи, а перебудувати економіку навколо високотехнологічного виробництва. Йдеться про оборонку, машинобудування, авіацію, агропереробку. Польща, Чехія, Південна Корея стали прикладом того, як державна політика може підтримати індустріальні кластери. Кабмін має створити при кожній ОВА індустріальні парки нового типу -- з пільговими кредитами, швидкою інфраструктурою, доступом до державних замовлень.
5. Потужність лідерства
Україна володіє винятковими можливостями для розвитку "зеленої" енергетики: потенціал вітрових електростанцій перевищує 40 ГВт, сонячних — 25 ГВт, а біомаси — 8 ГВт. Крім того, існує перспектива експорту водню до Німеччини. Для реалізації цих можливостей необхідно створити Національний енергетичний фонд за участю ЄС, МФК та USAID, який буде фінансувати малі проєкти від місцевих громад до великих транснаціональних експортерів. Відмовившись від вугілля, ми зможемо перейти на чисті джерела енергії, а замість імпорту газу забезпечити енергетичну незалежність.
6. Реформа підтримки бізнесу
В Україні 1,9 млн зареєстрованих ФОПів і понад 320 тисяч малих підприємств. Але більшість -- в умовах виживання.
Ми рекомендуємо уряду впровадити систему гарантованого кредитування малого підприємництва з державним сприянням, подібну до французького Bpifrance або польського PFR. Особливу увагу слід приділити бізнесу, що належить переселенцям, ветеранам та жінкам.
7. Лібералізація та цифровізація
Україна входить до топ-5 країн за темпами діджиталізації держави. Але потрібно ліквідувати понад 1000 радянських дозволів, зробити кожен дозвіл цифровим, а кожну перевірку -- автоматичною. "Дія" має отримати функції повноцінного адміністративного центру з правом зупиняти рішення чиновників і органів влади, які суперечать цифровим процедурами.
8. Інтеграція ветеранів
У 2026 році чисельність ветеранів перевищить 1 мільйон осіб. Якщо держава не розробить ефективну економічну модель для інтеграції ветеранів, ми ризикуємо зіткнутися з серйозними соціальними проблемами. Свириденко повинна ініціювати створення спеціалізованого "Фонду економічної адаптації ветеранів", який надаватиме ваучери для навчання, гранти, спрощені програми кредитування та підтримку мікробізнесу. Хоча це може нагадувати ініціативи "іншої Юлії", ми повинні активно працювати над створенням "Соціального кодексу ветерана" та "Програми гарантій першого робочого місця для ветеранів". Це складні завдання, які вимагатимуть створення вертикально інтегрованих структур, переосмислення роботи центрів зайнятості, тісної співпраці між вищими навчальними закладами та працедавцями, а також об'єднання зусиль ветеранів і міжнародних програм. Проте, це цілком здійсненно, адже суспільство має високі амбіції та чіткий акцент на ветеранській політиці.
9. Інвестиції в людський капітал
Щорічно Україна втрачає від 500 тисяч до 1 мільйона своїх громадян через міграційні процеси, що є серйозною проблемою. Уряд повинен ініціювати "Освітній план Маршалла", уклавши партнерство з такими вишами, як MIT, Оксфорд та Варшавська політехніка, а також створити в Україні 10 нових освітньо-наукових кластерів. Без інвестицій у людський капітал жодна економіка не здатна функціонувати ефективно.
10. Діаспора – один із засновників національної держави.
До 20 мільйонів українців, які перебувають за межами країни, представляють не лише емоційну цінність, а й важливий стратегічний ресурс. Якщо хоча б 1 мільйон з них щорічно вкладатиме по 1 000 доларів у малий та середній бізнес, це може забезпечити 1 мільярд доларів на рік для української економіки. Уряд має ініціювати створення Офісу української діаспори з філіями в основних країнах, впровадити податкові пільги, використовувати модель "діаспора + громада", а також організувати фонди спільного інвестування та механізми краудінвестингу.
Діаспора є не лише спостерігачем, а й активним учасником. Як це відбувається в Ізраїлі чи Ірландії, вона здатна стати каталізатором змін у різних сферах – від економіки до освіти. Україні необхідно розробити державну стратегію "Діаспора 2035" та забезпечити реальну інтеграцію мільйонів наших співвітчизників у процес відновлення.
11. Україна виступає не лише споживачем безпеки, а й активно займається її виробництвом.
Після повномасштабного вторгнення Україна стала полігоном нових форматів ведення війни. Але на рівні економіки ми досі залишаємося споживачем безпеки, а не її виробником. Це треба змінити. Світ витрачає понад 2,2 трильйони доларів щороку на оборону, і Україна має не менше права, ніж Ізраїль чи Туреччина, стати експортером технологій, дронів, оборонної інженерії.
Кабінет Свириденко повинен започаткувати формування Українського оборонно-промислового альянсу — відкритої платформи для співпраці з міжнародними партнерами, транснаціональними корпораціями, українськими виробниками та інжиніринговими закладами. Це не лише про оборонну промисловість — це інноваційний підхід до забезпечення національної економічної безпеки.
12. Планування стратегічних напрямків
Приклади з усього світу — від Сінгапуру до Ірландії — свідчать про те, що країни, які виходять з кризових ситуацій завдяки чітко розробленому плануванню, виявляються більш стабільними і успішними. Україні необхідно прийняти закон "Про стратегічне планування розвитку держави", який зобов'язує уряд, обласні військові адміністрації та міністерства розробляти щорічні середньострокові (на три роки) та довгострокові (на понад десять років) плани з публічним звітуванням про досягнуті результати. Це стане адекватною відповіддю на хаос, ситуаційність та політичну недалекоглядність.
Крім того, слід заснувати Національну школу стратегічного менеджменту при Кабінеті Міністрів, аналогічну до ENA (Франція), Hertie School (Німеччина) та Harvard Kennedy School (США). Україні потрібні не лише політики, а й стратегічні управлінці, здатні ефективно керувати державою.
13. Формування узгодженої системи управління процесом відновлення.
На сьогоднішній день налічується більше 40 самостійних ініціатив, офісів та платформ, які заявляють про свою участь у відновленні України. Ця ситуація створює певний безлад, що може відлякувати інвесторів.
Кабмін має створити Єдиний інституційний механізм управління відбудовою -- з публічною картою проєктів, реєстром учасників, системою онлайн-моніторингу виконання, відкритим бюджетом. Аналог -- механізм "NextGen EU" у Європі або "Rebuild America" після урагану Катріна.
Це створить можливість перейти від простих обіцянок до системного залучення від $400 до $750 млрд, які Україна може отримати протягом наступного десятиліття від таких організацій, як Європейський Союз, G7, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, DFC, JICA, Європейський банк реконструкції та розвитку та інших.
14. Перетворення системи державного управління
Сучасна державна служба в Україні часто характеризується кадровим занепадом, який поступається місцем лояльності. Україні необхідно перейти до системи професійної, політично нейтральної та адаптивної державної служби, подібної до тих, що існують у Канаді, Сингапурі та Естонії. Уряд повинен провести реформування Національного агентства з питань державної служби, запровадити конкурсну систему відбору на основі компетенцій та започаткувати нову школу для підготовки державних лідерів.
Особливий акцент слід зробити на управлінцях місцевих громад, адже саме їм належатиме відповідальність за фактичну відбудову. Вони потребують підтримки, навчальних програм та ефективних механізмів співпраці з донорами.
15. Політична відповідальність: команда і коаліція в парламенті
Свириденко отримала уряд внаслідок політичного компромісу. Але реформи не проводять коаліційні кабінети - їх проводить ідеологічно єдиний уряд, спираючись на реальний мандат. Тому я пропоную: Штаб Свириденко має стати не лише технократичним інструментом, а центром формування нової суспільної угоди, заснованої на реформізмі, відкритості й ціннісному виборі.
Необхідно розпочати процес формування стратегічної платформи в парламенті – своєрідної "Коаліції відновлення", до складу якої увійдуть представники різних фракцій, що підтримують реформи. Це дозволить встановити горизонт управління, в рамках якого уряд зможе оперативно приймати рішення, зменшуючи ймовірність політичного саботажу.
16. Нова соціальна угода та Конституанта
Після 30 років незалежності, 2 революцій та повномасштабної війни -- Україна потребує нового суспільного договору. Не косметичних змін, а повної Конституанти. Не переписувати Основний Закон під еліти, а -- під народ. Уряд має ініціювати національний діалог про майбутню модель держави: устрій, систему балансу гілок влади, економічні свободи, місцеве самоврядування, участь громадян. Це має бути суспільний процес -- від обговорення в громадах до фахових конституційних зборів. Як у Ісландії чи Південній Африці.
17. Антикорупційна люстрація 2.0
В Україні наразі діє понад десяти антикорупційних установ, однак загальний рівень довіри до цих структур залишається низьким. Штаб Свириденко має на меті оновити антикорупційний фронт: акцент має бути не на створенні нових органів, а на перетворенні вже існуючих. Без відновлення довіри до системи неможливо збудувати нову державу.
18. Земельна реформа 2.0 — на користь фермерських господарств, а не великих земельних власників.
Запуск ринку землі відкриває нові можливості, але є ризик, що він сприятиме олігархізації. Уряд повинен запровадити антиконцентраційні механізми, обмежити участь офшорних компаній та забезпечити державні гарантії для фермерів. Необхідно запобігти рейдерству та уникнути перетворення України на сировинний придаток для агрокомпаній. Основний акцент слід робити на розвитку сільських територій, кооперативів, сімейних ферм та забезпеченні продовольчої безпеки.
19. Концепція сучасної правової системи
Судова реформа в Україні все ще не досягла свого завершення. Без довіри до судової системи жоден договір не може бути ефективним. Уряд повинен ініціювати створення нової моделі адміністративної юстиції, яка буде швидкою, цифровою і доступною для всіх. Також необхідно довести до кінця реформування Конституційного суду України та Вищої ради правосуддя, а також забезпечити ротацію суддівських кадрів. Судова система повинна перетворитися зі сфери маніпуляцій на надійного гаранта нових правил гри.
20. Муніципальна автономія
Місцеве управління є основою для успішної реформи. Влада повинна делегувати громадам більше повноважень, ресурсів і відповідальності. Важливо запровадити концепцію "фінансового федералізму", де громади самостійно складають бюджети, залучають інвестиції та реалізують проекти. Приклади такої системи можна знайти в Швейцарії та Швеції. Без потужних громад не може бути й сильної держави.
21. Гендерна економіка: роль жінок у процесах економічного відновлення.
Жінки складають 53% населення, проте їхня економічна участь значно не відповідає їхньому потенціалу. Програма Свириденко повинна передбачати окремий розділ, присвячений економічній рівності: забезпечення доступу до фінансових ресурсів, надання переваги жінкам у грантових програмах, створення інкубаторів для жіночих підприємств, а також підтримку жінок у сферах STEM, державному управлінні та політиці.
Це не лише про стиль — це про результативність.
22. Реформа системи національної безпеки
Україна повинна здійснити перехід від військової моделі до інтегрованої системи національної безпеки, що включає кіберзахист, захист критичної інфраструктури, інформаційну безпеку та охорону навколишнього середовища. Розробка Стратегії національної стійкості та створення Центру кризового реагування повинні стати пріоритетним завданням для уряду, подібно до прикладів Ізраїлю та Південної Кореї.
23. Очищення гуманітарної сфери від радянщини і колоніалізму
Система освіти, культура та засоби масової інформації вимагають не лише реформування, а й процесу деколонізації. Необхідно впровадити програму, що передбачає повне очищення навчальних курсів, культурних ініціатив та медійного простору від російського впливу. Особливу увагу слід приділити реформуванню Інституту національної пам'яті, гуманітарним проектам для дітей та молоді, а також підтримці україномовного і європейського контенту.
24. Відбудова екології як нової індустрії
Війна призвела до руйнування тисяч гектарів території, забруднення водних ресурсів та виникнення екологічних катастроф. Відновлення повинно включати інноваційну екологічну політику: відновлення ландшафтів, очищення водойм та проведення екологічного моніторингу. Необхідно сформувати новий сектор, що забезпечить інвестиції, робочі місця та експертний потенціал. Уряд має заснувати Національний екологічний центр для відновлення.
25. Демографічна стратегія: нація, що створює нове життя
Після війни Україна ризикує зіткнутись з демографічним колапсом. Потрібна нова політика підтримки народжуваності: житло для молодих сімей, податкові пільги, компенсації витрат на дитсадки, медичне страхування. Можна розглянути введення "Материнського капіталу" за аналогом Польщі, Франції, Угорщини. Без цього ми втратимо не лише економіку -- а націю.
Україна у 2025 році — це не лише країна, що пережила руйнування. Це можливість для радикальної перезавантаження власної системи. Штаб Свириденко володіє всіма необхідними ресурсами для реалізації цієї мети: підтримкою західних партнерів, сподіваннями суспільства, кваліфікованими кадрами, сучасною цифровою інфраструктурою та численними ідеями для втілення.
Це той самий момент, коли Премʼєр-міністр не просто координує зусилля, а формує стратегічний напрямок. Якщо Юлія Свириденко візьме цю можливість, її уряд може стати знаковим для України, відомим завдяки відновленню, модернізації та масштабним змінам. Історія не повторюється, але вона відкриває нові можливості. І у Юлії Свириденко такий шанс є.
