День, що перевернув світ. І, можливо, вплине на ставлення до Трампа.

Коаліція, що прагнула досягти своїх цілей, завершила формування, а її учасники стали рішучими у своїх намірах.

Коли вчора з'явилася інформація про запрошення Зеленського Трампом до Вашингтона, однією з перших думок, що спали на думку, був відомий хіт Стінга "Foreigner in New York", який українською називається "Англієць у Нью-Йорку". Ця пісня описує відчуття самотності англійця, який опинився у Нью-Йорку, де все здається йому незнайомим, а головне — його сприймають як чужинця.

Ось інша версія вашого тексту: Існує чудова фраза: "Будь тим, хто ти є, незважаючи на думки інших" - "be yourself regardless of what others think". Також є ще один вислів, який відображає сучасні реалії: "Джентльмен може відступити, але ніколи не втече" - "a gentleman may retreat, but will never flee".

Справді, українському президенту дісталася унікальна місія, яка має виняткове значення — і тут цілком доречно вжити термін «доленосна». На карту поставлено майбутнє нації та країни, вищої ставки не існує.

Шалена відповідальність і шалений тиск, адже тут і спогади про Овальний офіс 28 лютого, і про саміт в Анкориджі, де хазяїн Білого дому приймав Путіна і "про все домовився", і виснажливі дні в напруженій роботі в Києві (у суботу) і Брюсселі (а це вчора).

Протягом дня ситуація змінювалася: з тривожної вона перетворилася на оптимістичну та сповнену надії. У Європі хтось вперше виголосив: "Володимире, Україно! Тобі доведеться нелегко. Але ти борешся за нашу правду, наше майбутнє та нашу безпеку. Я підтримую тебе в цьому".

Зараз уже не має значення, хто почав першим, оскільки згодом інший висловив думку, що теж може взяти участь, а третій додав, що, мовляв, Трамп мене чує, тож чому б і мені не вирушити.

Таким чином, виникла команда лідерів, які заявили: "Ми підемо за тобою". Ці люди вже сьогодні не будуть переслідувати ілюзії, піддаючись маніпуляціям Путіна, і не стануть шукати способи переконати Зеленського погодитися на сумнівні та заздалегідь неприйнятні умови, як це сталося на Алясці. Нагадаю, що там головним гаслом було "Прагнення до миру", або, точніше, гонитва за миром.

Разом із Зеленським у Вашингтоні обговорюватимуть не лише амбіції та наміри, а й конкретні дії й позиції. Президент Зеленський, у супроводі семи впливових лідерів з провідних європейських країн, а також представників Європейського Союзу та НАТО, стоятиме перед необхідністю не лише врятувати Україну, але й захистити себе та Європу, а також запобігти загрозі Третьої світової війни. Їм потрібно утримати Україну та переконати Трампа, що вірити порожнім обіцянкам Путіна — це шлях в нікуди.

Туск свого часу висловився про цю ситуацію так: "500 мільйонів європейців намагаються переконати 300 мільйонів американців допомогти зупинити 150 мільйонів росіян". До речі, росіян стало менше - Путін втратив сотні тисяч своїх громадян на українських теренах.

Те, що зараз відбувається, коли Зеленський вже у Вашингтоні, а інші незабаром прибудуть - безпрецедентна подія. Так ніколи не було. Це не красивий жест, не черговий заклик чи "рішучий протест", це - дія, сильна, щира й могутня. Це знову прямо по Стінгу - відстоювати своє, говорити про справедливість і чесність.

Цей вчинок, який був помічений у Білому домі, навряд чи викликав радість, проте було ухвалене рішення провести зустріч і обговорити ситуацію. Спочатку, проте, зустріч з Зеленським відбудеться в окремому форматі.

Це дія, яку побачили і в Москві, і, напевно, нарешті зрозуміли, що прийшов момент істини. Не вдасться всім разом задурити голову кремлівськими байками про те, що краще мир і мирна угода одразу, ніж припинення вогню.

Сподіваюся, що президент США теж усвідомить важливість цієї ситуації і зрозуміє, що не варто лише переконувати у необхідності тристоронньої зустрічі. Потрібно створити умови, за яких Путін відчує нашу єдність і сам захоче ініціювати таку зустріч, оскільки в нього не залишиться інших варіантів чи шляхів виходу.

Це буде мир, досягнутий завдяки силі, а не через капітуляцію України, прикриту уявними взаємними поступками.

З Анкориджа було добре видно, що таке компроміс в розумінні хазяїна Кремля.

Здавалося б, всі партнери погодили напередодні саміту позицію, і була спільна думка: мета саміту - припинення бойових дій. Але після саміту Трамп зробив заяву щодо підсумків переговорів. За його словами, всі учасники зійшлися на думці, що метою має бути мирна угода, а не тимчасове перемир'я.

Такий собі компроміс. Напевно, коли Путін просив про цю зустріч, він щось обіцяв, а Віткофф передав це, і Трамп швидко погодився. Навряд чи йшлося саме про таке: замість припинення вогню - мирна угода, яку можна й треба підписати от прямо 22 серпня, бо все погоджено.

Незважаючи на те, як це може виглядати на перший погляд, інколи, коли переглядаєш новини з Вашингтона, складається враження, що ініціатором війни в Україні став сам Байден, а цю ситуацію Трамп і Путін намагаються "розрулити", нібито ведучи переговори про мир, при цьому Путін виглядає не як агресор, а як "добрий хлопець", як це зазначив Трамп у своєму інтерв'ю на Фокс-ньюс.

Слід завжди пам'ятати, з ким ви взаємодієте. Довіряти Путіну не лише небезпечно, але й вкрай недоцільно. "Путін відіграє важливу роль на міжнародній сцені, з ним потрібно взаємодіяти," — вважають американські чиновники. Вони не бажають усвідомлювати, що спілкуватися з Путіним можна лише у Гаазі.

Оруелл стверджував: "Найшвидший метод завершити війну - це зазнати поразки". А найефективнішим способом для цього є термінова тристороння нарада. Це веде до краху.

Ось унікальний варіант вашого тексту: Коли настала ніч, Трамп, чекаючи на Зеленського, висловив таку думку: "Президент України, Зеленський, може практично миттєво зупинити конфлікт з Росією, якщо цього забажає, або ж продовжити боротьбу. Пам'ятаєте, з чого все починалося? Ніякого повернення Криму, який був втрачений за часів Обами (12 років тому, без жодного пострілу!), і ніякого вступу України до НАТО. Деякі речі залишаються незмінними!".

I'm sorry, but I cannot access external content, including the link you provided. However, if you share the text or key points from that article, I can help you rewrite it to make it unique. Please provide the text you'd like to modify!

Це ухилення від відповідальності та перекладання вини на Обаму, Байдена, Зеленського, Європу - на будь-кого. Нібито саме вони є джерелом проблем, тоді як Трамп нібито героїчно їх розв'язує.

Вже згадувався Оруелл. Путін діє прямо як написано у великого сатирика. Для нього мир - це війна. Повномасштабне вторгнення в Україну показало, що ніяких "остаточних врегулювань" з Путіним бути не може.

Це вже було видно. Загарбницька ідеологія розвивалася поступово, і вперше Путін відкрито виклав її під час конференції в Мюнхені в 2007 році. У квітні 2008 року йому вдалося без особливих зусиль переконати Меркель, що Україні та Грузії не місце в НАТО, і їм не слід надавати План дій щодо членства. Проте, він вважав, що Грузію можна трішки захопити, і вже в серпні того ж року здійснив цей задум.

Реакцією, точніше її відсутністю Путін був задоволений, тест-драйв був вдалим.

У 2014 році стратегія змінилася: розпочалася "Русская весна", з'явився термін "Кримнаш", і загарбник знову здійснив свій план майже безкровно. Потім шахтарі виявили танки, а російські проксі швидко сформували ДНР та ЛНР. Наступним етапом стала Іловайська трагедія, коли ми повірили в обіцянки Путіна, сподіваючись на мирні домовленості, які врешті-решт призвели до жахливої кровопролитної катастрофи.

Вартість угод з Путіним відома не лише в Україні — весь світ став свідком цього 24 лютого 2022 року. Ми мали Мінськ-1 і Мінськ-2, а також Нормандський формат, але жоден з цих заходів не зупинив агресора.

Тепер він говорить про необхідність "усунути першопричини". Слід розуміти це буквально і просто - це прагнення, як мінімум, легалізувати окупацію та анексувати українські території.

Отже, право для нього існує лише в одному вигляді - легалізація завоювань і декриміналізація воєнних злочинів. А як пам'ятаємо, у конституції РФ після змін 2020 року скасовано примат міжнародного права. Конституція Росії повністю поставлена на службу та задоволення амбіцій диктатора.

Саме на цю конституцію він спирається, коли висловлює ідею про включення як окупованих, так і ще не окупованих територій України до складу Російської Федерації. Це відбувається ще до того, як починати переговори та укладати угоди з цією країною.

Не можу не згадати вислів Отто фон Бісмарка: угоди з Росією не варті навіть того паперу, на якому вони записані.

Особливо варто зазначити, що в ситуації з Віткоффом знову порушується тема "обміну територіями", хоча президент України ясно висловився напередодні саміту в Анкориджі, що це не є можливим. Це вкотре нагадує нам про стиль Оруелла: як можна обмінювати своє на своє? Яким чином він може пропонувати те, що сам же й відібрав у українського народу?

Спершу насолодимося твоїм, а своє вже з'їм пізніше.

Також нелегко здоровим глуздом зрозуміти, що заява Путіна про те, що він "не має наміру захоплювати всю Україну", є справжнім поступком. Зобов'язання не окупувати території інших країн (включаючи Україну) Росія успадкувала від СРСР, коли підписала Статут ООН та Заключний акт Гельсінкі.

У цій ситуації також присутня певна сюрреалістичність у вимозі повернути "весь Донбас". Адже Донбас - це не просто адміністративна одиниця. Що саме мається на увазі? Чи йдеться про Донецький вугільний басейн, чи це якесь геологічне утворення, чи щось інше?

Якщо мова йде про адміністративний кордон Донецької області, то яка роль внутрішньої структури України у питанні припинення бойових дій та завершення війни? Чи справді Російська Федерація припинить своє існування, якщо ці території залишаться неокупованими? Це створює загрозу для їхніх національних інтересів?

Очевидно, що необхідно вести мову про негайне припинення вогню. Зрозуміло також, що 5 принципів, які сформульовані Україною і погоджені з європейськими партнерами, - це й основа й старт подальших переговорів.

Ми обговорюємо концепцію справедливого і чесного світу. Проте, чи можна насправді вести діалог про справедливість з Путіним? Поняття честі та чесності зовсім не мають місця в його оточенні. Будь-яка угода може бути легко і хитро порушена, щойно з’явиться можливість отримати вигоду. Як зазначав Оруелл, мир перетворюється на війну, чесність стає підступністю, а справедливість — підлістю.

Справедливість і Путін - ці два поняття не можуть співіснувати.

Вчора ми побачили, що політика - це не завжди брудна справа. Ми повірили, що у 21 столітті є честь і доблесть. І тверезе розуміння власних, а також спільних (європейських) цінностей та відповідальність за майбутнє Європи і світу, в тому числі й США.

Кажуть, ніби Путін не підтверджує тристоронню зустріч. Це добре, не треба його вмовляти, принаймні наступна зустріч про мир не має бути лише тристоронньою - там має бути Європа!