Денис Улютін, очільник Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України.

Соціальна політика має бути передусім про підтримку гідності людини

17 липня в Україні були реалізовані чергові кадрові зміни в уряді, які вплинули на структуру міністерств. Зокрема, до функцій Міністерства соціальної політики тепер входять нові напрями, такі як "сім'я" та "єдність України". На чолі нового міністерства став Денис Улютін — експерт у сфері державного управління та фінансів з понад двома десятками років досвіду, який раніше обіймав посаду першого заступника міністра фінансів.

Лише через кілька тижнів після свого призначення міністр представив свій план дій на перші 100 днів. У числі основних завдань — реформа пенсійної системи, нова стратегія підтримки внутрішньо переміщених осіб та допомога родинам.

У рамках обговорення підходів до соціальної політики та її реалізації в зазначених сферах, Укрінформ провів бесіду з керівником Міністерства соціальної політики.

Без стабільної фінансової основи жодна політика не стане реальністю.

- Пане Денисе, ваша кар'єра була пов'язана з фінансовою сферою, зокрема з відповідним міністерством. Як цей досвід стане у пригоді в галузі соціальної політики?

- Ми як держава маємо чітко розуміти, де наші громадяни потребують підтримки, і надавати її таргетовано. Мій попередній досвід дає змогу оцінити, як запропоновані ініціативи можуть втілюватися на практиці. Адже без реалістичної та сталої фінансової моделі будь-яка обіцянка залишається тільки словами. А якщо ми формуємо у людей завищені очікування, не підкріплені реальними можливостями, -- це неминуче призводить до розчарування і втрати довіри.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА — ЦЕ, ПЕРЕВАЖНО, ПРО ГІДНІСТЬ ОСОБИ.

- Тобто для вас соціальна політика є передусім чіткою фінансовою моделлю?

Не зовсім так. Хоча фінансова модель є ключовим аспектом, соціальна політика повинна передусім фокусуватися на людині. Вона не повинна обмежуватися лише виплатами.

Соціальна політика має бути адресною -- відповідати на реальні потреби людини. І в основі цього підходу лежить не тільки фінансова допомога, а й цілий набір інструментів, які підтримують гідність людини і її впевненість у завтрашньому дні. Соціальна політика має бути передусім про підтримку гідності людини.

Отже, наша основна мета полягає в проактивному підході: ми прагнемо виявити людей на ранніх стадіях, коли тільки починають проявлятися перші ознаки серйозних життєвих викликів, і надати їм найбільш відповідну допомогу. Якщо ж ми зупинимося лише на фінансових виплатах, це не вирішить проблему, а лише відтермінує її. У результаті, особа може опинитися в ще більшій соціальній вразливості, що призведе до посилення її залежності від державних ресурсів.

- Пане Денисе, акцентуйте, чому ви погодились на посаду міністра соціальної політики?

Для мене це – шанс реалізувати суттєві зміни, які матимуть безпосередній вплив на життя людей. У фінансовій сфері зазвичай проходить багато років між початком реформ і появою помітних результатів. Це складні механізми, які зрозумілі лише обмеженій групі експертів. Натомість соціальна політика є більш практичною, і результати її впливу люди можуть оцінити миттєво.

Громадяни, які нещодавно залишили країну, відіграватимуть ключову роль у відновленні після війни.

Міністерство, яке ви очолюєте, включає в свою назву три основні елементи: "соціальна політика", "сім'я" та "єдність України". Чи могли б ви роз'яснити, що саме означає третій елемент?

Діяльність у цій сфері, зокрема, зосередиться на відповіді на низку ключових питань: "як повернути українців, що виїхали у 2022 році?", "які способи підтримувати з ними зв'язок і залучати до процесу відновлення країни?", "як залучити їхній досвід у відбудові після війни?".

Сьогодні весь наш внутрішній фінансовий ресурс спрямовано на сектор безпеки й оборони, а міжнародну допомогу -- на соціальні та гуманітарні потреби. Після війни ця допомога може зменшитися, адже партнери зосередяться на інвестиціях, а ми повинні будемо самостійно забезпечувати стабільність публічних фінансів. Саме тому нам критично важливо повернути людей, які могли б стати частиною цього відновлення, -- через роботу, сплату податків, активну участь у житті країни.

Від Міністерства національної єдності ми успадкували низку інструментів для підтримки містків, наприклад, хаби, Агенцію єдності, певні політики. Однак попереду ще дуже багато роботи. Погодьтесь, ті, хто виїхав, повертатимуться в зовсім іншу країну. Україна 2022 року й Україна 2025 року -- це вже дві різні держави. Ми швидко змінюємося, розвиваємося у багатьох сферах.

Тому завдання Хабів єдності за кордоном полягає у комунікації з нашими співгромадянами. Треба показати, як змінюється країна, що чекає на них тут.

ХАБИ ЄДНОСТІ ЗА КОРДОНОМ ПРОДОВЖАТЬ ФУНКЦІОНУВАТИ ЯК КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКІ ЦЕНТРИ

- Тобто хаби залишаться? Якою ви бачите їхню функцію?

Ми не повинні повторювати завдання консульств або Міністерства закордонних справ. Хаби створені для покращення взаємодії з нашими громадянами через освітні ініціативи, культурні заходи та психологічну підтримку. Особливо важливо звернути увагу на дітей, які не повинні втрачати зв'язок з Україною. Крім того, ми маємо забезпечити їм доступ до основних державних послуг.

До 2027 року в Україні планують впровадити нову модель супроводу пацієнтів під час процесу протезування.

- Одним із актуальних напрямків соціальної політики є підтримка ветеранів. За даними з відкритих джерел, у серпні 2023 року в Україні діяло понад 80 підприємств із виготовлення протезів. В умовах тривалої війни попит на ці послуги зростає. Які кроки держава впроваджуватиме для розширення мережі виробників протезів?

В даний час численні особи стикаються з необхідністю отримання протезів, однак рівень розчарування щодо державних ініціатив у цій галузі залишається значним.

Після того, як я був призначений на посаду міністра, ми організували зустріч із представниками державних і приватних організацій у сфері протезування та реабілітації, такими як Superhumans, Unbroken та інші. У спільній дискусії ми визначили основні виклики, з якими стикається людина після отримання поранення на шляху до відновлення. На мою думку, найсерйознішою з цих проблем є фрагментованість процесу та відсутність належного супроводу бійців протягом усього їхнього шляху, починаючи з моменту травми і закінчуючи поверненням до активного соціального та економічного життя. Людина, яка жертвує своїм здоров'ям заради країни, не повинна відчувати безвихідь.

Ми ініціювали міжвідомчу робочу групу, яка напрацює зміни до підходів протезування. Туди увійдуть представники Міністерства охорони здоров'я, Міністерства ветеранів, Мінсоцполітики, Міністерства внутрішніх справ, громадських організацій і виробники. Ми готові вислухати всіх. Ми прагнемо зрозуміти, як зробити цей процес максимально комфортним для людей.

Ми вже склали детальний план дій, включаючи терміни та відповідальних осіб. Розробку концепції супроводу під час протезування плануємо завершити приблизно за місяць. Протягом двох місяців ми підготуємо нормативну документацію. Потрібно усвідомлювати, що повноцінне впровадження всіх процесів розпочнеться лише з 2026 року, оскільки нам необхідний перехідний період, особливо в аспектах фінансування, бюджетного планування та організації всіх етапів. Оптимально, що повний запуск моделі відбудеться у 2027 році. Цього року ми повинні завершити всі підготовчі заходи. Зокрема, будуть розроблені критерії для виробників протезів, самої послуги, а також для оцінки функціональності штучних кінцівок після їх установки.

Крім того, ми впровадимо нову систему контролю якості протезування. Вона буде орієнтована на оцінку функціональних результатів та можливостей військовослужбовців, які отримали травми або поранення. Система базуватиметься на вже існуючих оцінюваннях, зокрема на мультидисциплінарному клінічному тестуванні.

Протези фінансуються за рахунок державних програм, що становить приблизно 6,4 мільярда гривень. Для високофункціональних протезів виділяється понад мільярд гривень. Як держава, ми повинні впевнитися, що ці кошти використовуються раціонально та що отримані послуги відповідають очікуванням громадян.