Диктат корупції на національному рівні: "Необхідно діяти!". Яким чином функціонує "психологія справедливого засудження"?
Палка, як юнаків мрії, і розумна, як буйний бик, невловима білка стрибає туди-сюди по гілках новітньої української історії. Між молодими паростками доларів і пожовклою зрілістю євро привабливо мерехтить її розкішний хвіст оманливих судових рішень. Але вона продовжує нести смачні горішки незаконного збагачення у своє соціалістичне гніздо — адже це яскрава ознака наших реформ, героїня національного епосу, наша корупція.
Якби легендарний радіодиктант присвятили проблемі корупції, я б запропонував внести одну поправку до українського правопису. Слово "корупція" слід писати з такою кількістю літер "р", яка, на вашу думку, відображає її істинний масштаб.
Якщо не здається взагалі (таке теж буває), то писати взагалі "ко'упція", а вимовляти на французький чи ще якийсь манер.
Дуже зручно: обмінявшись всього кількома словами з людиною, можна швидко зрозуміти її соціальну орієнтацію.
Перше вживання цього терміну в його приблизно сьогоднішньому значенні знаходимо у Цицерона (75 рік до н. е.) в промові проти проконсула Сицилії зі звинуваченнями у зловживанні посадою, підкупі, розкраданні майна. Давні греки у своїх аналогіях говорили про розбещеність загалом, особисті порушення моральних засад, а латиняни вже звузили це до рамок суспільного договору.
Самуель Гантінгтон, американський політолог, у праці "Політичний порядок у змінюваних суспільствах" (1968) писав, що в умовах слабких інституцій корупція може "виконувати функцію мастила", прискорюючи адміністративні процеси. Дослівно: "У суспільствах із надмірною регламентацією корупція може бути функціональною, оскільки вона допомагає обійти надмірні бар'єри".
Після Гантінгтона я хочу навести слова Дмитра Золотухіна, який посилається на результати опитувань: "У новому загальноєвропейському дослідженні YouGov, що охоплює жителів країн ЄС, російська загроза визначається як найактуальніша і займає перше місце серед усіх виявлених ризиків для континенту. Натомість, навіть в умовах повномасштабної агресії, коли українців піддають насильству, тортурі та вбивствам, корупція залишається найзначнішою загрозою."
Оскільки я на початку пожартував про диктант, то продовжив би тему мовного питання.
Ми так героїчно боролися з російським суржиком, що на його законне місце прийшов суржик англомовний. Законне -- тому що "койне", як усяка примітивна, але базарно-функціональна говірка, має свою прикладну функцію. Просте спрощується, а складне ускладнюється, і це дає можливість мірятися-торгуватися цінностями.
Існує безліч жартів на цю тему, з яких більшість ми ще можемо сприймати, адже динаміка молодіжного сленгу закриває двері для таких можливостей. Тож говоритимемо серйозно.
У 90-х основною культурно-політичною лякалкою було слово "олігарх", хоча за приписами здорового глузду то мало б бути слово "комуніст". Тепер ми розуміємо, що еволюційно одне не існувало без іншого, але тоді пишне іноземне слово пояснювало все на світі. Й переадресовувало вічно наївний народний запит про справедливість у сферу політичної міфології.
Невеличкий огляд психології цього суспільного запиту. Історично склалося так, що він розвивався і втілювався на протязі багатьох десятиліть у соціалістичному контексті.
Освіта в школах, що ґрунтувалася на літературі соціалістичного реалізму, формувала негативне ставлення до заможних людей. Бідність і труднощі життя сприяли розвитку заздрості. Підкреслювався культ колективізму, а індивідуальний розвиток засуджувався. А звичайні дрібні крадіжки в колгоспах і на заводах, на які влада іноді закривала очі, а згодом розглядала вибірково.
Хто мав інакший запит, у того були великі шанси поїхати на тривалу екскурсію до Сибіру, й "малесенька щопта" туди поїхала.
Спадкова соціалістична модель державного управління в Україні, зберігаючи свою первісну суть, повільно, але невпинно зазнавала деградації. Лише обрамлення навколо змінювалося все швидше. Термін "реформи", спочатку сприйнятий з гумором, перетворився на синонім розчарування.
Війна створила обставини, в яких контроль послаблюється, а ресурси швидко та непрозоро перерозподіляються. Протягом останнього десятиліття це відкрило нові, ще більш широкі можливості для зловживань.
Другим важливим аспектом війни є психологічна десенсибілізація. Багато людей втрачають чутливість до етичних і моральних норм. Ті ж, хто дотримується своїх попередніх цінностей, переживають глибоку екзистенційну кризу.
Теоретично можна було б дещо списати на інституційну втому, виснаження державних механізмів, що знижує ефективність контролю й нагляду, мінімізує страх покарання. Але виснаження інституцій відбувається через безжальну політичну конкуренцію та взаємну стигматизацію.
Страх викриття є основною темою, яка проходить червоною ниткою через усі етапи української влади. Кожного разу, коли відбувається перехід влади, ті, хто втрачає, намагаються укласти угоду з новими керівниками, обмінюючи свої гарантії фінансової та фізичної безпеки. Існують офіційні правила гри, але є й такі, що не підлягають письмовому оформленню. При цьому, ставки зростають, а фінансові ресурси стають дедалі обмеженішими.
Тепер зверніть увагу на дії. У політичному та медійному просторі тема корупції переважно акцентується на Києві. У деяких випадках, під час політичних (по суті економічних) суперечок з міськими головами, "комсомольський прожектор" спрямовується на них. І варто зазначити, що це не зовсім безпідставно.
Зверніть увагу на рівень, що знаходиться нижче, на районні центри та села, адже саме місцеве самоврядування прокладає нам шлях до Європи. Розгляньте аспекти землекористування, екологічні питання, дотримання законодавства щодо будівництва, вирубку лісів та інші важливі теми.
Це загальноприйнята соціальна практика, відома як "моральна фрагментація". У кризові періоди люди часто виправдовують неетичні вчинки, вважаючи їх "необхідними" для виживання. Це створює багатошарову структуру моральних норм. Оскільки ми звикли функціонувати в умовах нестабільності (навіть якщо ці умови не були надто критичними, соціалістичне мислення схиляє нас до песимізму), наша поведінка стає специфічною. Вона передбачає декларативну непримиренність до ситуацій, на які ми не можемо впливати, і водночас абсолютну толерантність до своїх дій і дій оточуючих, адже "треба ж якось існувати".
По-перше, спробуйте відключити в своїй свідомості всі знаки оклику та великі літери, які спонукають вас миттєво реагувати на заклик до мобілізації заради справедливості. Інші отримують за це винагороду, а ви лише "лайки". Чи помічаєте різницю? Якщо ні, перегляньте інструкцію до гідазепаму — можливо, це допоможе вам заспокоїтися.
По-друге, варто хоча б на поверхневому рівні звернути увагу на співвідношення між публічними звинуваченнями у корупції та кількістю судових вироків у минулі роки. Стрес не допомагає покращити пам'ять, але ви завжди можете скористатися Google. Якщо ви готові приймати обман на виборах, то принаймні на протязі цього часу намагайтеся підтримувати критичне мислення.
По-третє, що загальніший та іноземніший термін, то ефективніше він приховує суть явища. В українській мові ви знайдете щонайменше десяток слів, які означають сюжетно та юридично різні історії отримання неправомірної фінансової вигоди. Не надто довіряйте пояснювачам корупції -- це аніматори, вони здебільшого вам кажуть "не дивитися вгору". Ви маєте право дивитися куди завгодно або взагалі забити на весь цей інфоцирк. Це як народні пояснювачі військових дій -- у кращому разі вони дезорієнтують противника.
Те, що зазвичай визначають як корупцію, не є особистими випадками, а являє собою різновид організованої злочинної діяльності. Вона має певні характеристики:
(Формально поодиноке хабарництво сюди не входить, але в разі успіху воно ніколи не буває поодиноким).
Це основа функціонування системи, яка протягом трьох десятиліть не пережила жодної істотної революції, незважаючи на гучні заяви. Змінювались еліти та політичні фасади, але сама система управління залишалася незмінною. Існує ілюзія, що війна виснажує всі ресурси, включаючи корупційні. Насправді ж ситуація є зворотною: з'являються нові джерела доходів.
Але на психологічному рівні війна -- це виклик, і він не для всіх, як хотілося б думати. Суспільство неминуче буде жорстко поділене й по цій лінії ціннісного розламу. Проблема в тому, що жорсткість вашого ставлення неминуче захочуть використати люди з холоднішим розумом. Тому читайте краще інструкцію до гідазепаму -- вона змістовніша.
