Допомога з Європи: фінансування зросте, але потрібні товари для придбання.
Очільники міністерств закордонних справ провідних європейських держав уклали угоду про підвищення фінансування для України, однак замінити військову підтримку з боку Сполучених Штатів буде вкрай важко.
У Варшаві пройшли ключові переговори, які були оголошені міністром закордонних справ Польщі як "найважливіші" для підтримки України. У рамках зустрічі у форматі "Веймарський трикутник плюс" зібралися керівники зовнішньополітичних відомств Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Великобританії, а також приєдналася верховна представниця ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Кая Каллас.
"Я з вдячністю наголошую на готовності найбільших країн ЄС взяти на себе тягар військової та фінансової підтримки України в умовах можливого скорочення участі США", - в результаті повідомив Радослав Сікорський, пише видання Dorzeczy. Про те, що рано чи пізно нашим європейським партнерам доведеться збільшити свою частку в наданні допомоги Україні і витрати на оборонну сферу загалом, різні українські експерти та лідери думок говорять не перший рік. Днями "збільшити витрати на оборону, щоб зберегти силу трансатлантичного альянсу перед обличчям загроз" закликав європейських лідерів і колишній глава НАТО Єнс Столтенберг. Ймовірно, ця терміново організована зустріч стала, як мінімум, важливим етапом "розгойдування" Європи. Головне, аби її ресурсів вистачало на перекриття нестачі, яку можуть влаштувати Штати.
План стійкості для Європи
Європа, як зазначив Радослав Сікорський, повинна взяти на себе більшу відповідальність за забезпечення безпеки та ухвалити чіткі рішення щодо підтримки України і підвищення оборонних можливостей континенту, особливо на фоні зміни адміністрації в США. У цьому контексті кожен вкладений євро у безпеку України є інвестицією в безпеку всієї Європи, підкреслила міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок.
Європейські країни активно готувалися до можливого повернення Дональда Трампа до влади. Ще до його перемоги на виборах стало очевидно, що більшість держав Європи почали інвестувати більше коштів в оборонну галузь. Зокрема, країни НАТО цього року нарешті виконали зобов'язання щодо інвестицій в оборону на рівні 2% від сукупного ВВП, зазначає Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук та міжнародний експерт. Хоча угода про витрати на рівні 2% була підписана ще у 2014 році, лише 7 країн дотримувалися цього зобов'язання у 2023 році. "Цього року Німеччина навіть перевищила цей показник, - додає пан Станіслав. - Також спостерігаємо безліч ініціатив, спрямованих на підвищення обороноздатності та активізацію виробництва озброєння". Наприклад, оборонні відомства Великобританії та Німеччини уклали угоду, що передбачає розміщення німецьких виробничих потужностей для виготовлення зброї та боєприпасів на території Великобританії. "Це один із заходів для зміцнення обороноздатності континенту. Ці процеси почалися ще до можливого приходу Трампа до влади, але зараз вони отримали новий імпульс", - пояснює він.
За правління Джо Байдена партнери почувалися спокійніше, знаючи, що Америка лишатиметься світовим поліцейським, говорить політолог, партнер агенції з урядових зв'язків Good Politics Максим Джигун. Штати вкладали ресурси, аби утримувати баланс на міжнародній арені і не псувати хоч і хитку, але усталену архітектуру безпеки. "Нині багато країн Європи почали змінювати позицію (не лише в контексті російсько-української війни, а й в питанні торгівлі, дипломатичних зв'язків тощо) - створювати такі собі запобіжники від Трампа та його непередбачуваності, - пояснює він. - І на рівні НАТО з'явилося відчуття, що треба шукати фінансування з резервів європейських, а не лише американських". Навіть зустрічі у форматі "Рамштайн", започатковані США, ймовірно, доведеться брати під крило НАТО. І це - нова реальність для європейських політиків. "Вони розуміють, що найближчі пів року мінімум розраховувати на будь-яку фінансову підтримку США не варто (хоча б вже тому, що конгрес буде зайнятий формуванням комітетів, обранням голів, внутрішньополітичними питаннями), - розповідає Джигун. - Тому європейські лідери мають або адаптуватися до цих реалій і відтягувати війну від своїх кордонів грішми, або готуватися, що Україна не зможе далі одноосібно чинити опір і за рік-два доведеться братися за зброю, можливо, полякам та німцям".
На думку політолога Олега Саакяна, те, що не вдалося реалізувати Путіну, тепер намагається здійснити Дональд Трамп. Виникає фактор невизначеності щодо його майбутньої політики, виклики для єдності західних країн та потенційно ризиковані ініціативи нового президента США. "Цілком ймовірно, що таких ініціатив може не бути, але й гарантій у цьому немає. Відповідальність за наслідки, скоріше за все, ляже на Європу, а не тільки на Україну", — зазначає експерт у міжнародних справах. Він підкреслює, що Європа, усвідомлюючи ризики та виклики, повинна буде взяти на себе більше відповідальності. Це не стільки про суттєвішу підтримку України, скільки про підвищення власної геополітичної та безпекової спроможності, в рамках якої допомога Україні стане необхідним елементом. Тобто, це не лише акт доброї волі, а реакція на власні загрози і інтереси безпеки.
Зустріч у Варшаві можна розглядати як початок формування нової суб'єктності, що базується на європейській коаліції рішучих дій, - зазначає Саакян. - Спостерігається конкуренція між двома протилежними підходами до визначення ролі Європи в геополітичному контексті, особливо на фоні російсько-української війни. Один з цих підходів представляє умовна коаліція нерішучих, очолювана Олафом Шольцом, яка вважає, що Європі слід вести переговори, спираючись на м'яку позицію та зберігаючи зв'язки з Путіним. Інший підхід полягає в тому, що участь у переговорах має ґрунтуватися на силі, і лише так Європа зможе стати активним суб'єктом, а не залишатися лише підлеглим партнером США. На думку експерта, нинішній рівень підтримки України у боротьбі з російською агресією, а також в контексті можливого тиску з боку Дональда Трампа, є ключовим фактором безпеки для самого ЄС. "Цей саміт мав величезне значення для України, але, насамперед, для самих європейських країн, - підкреслює Олег Саакян. - У міру участі їхніх лідерів, Європа має можливість "прокинутися". Максим Джигун додає, що це відбувається не з великої любові до українців, а з прагнення забезпечити власне виживання.
Експерт-міжнародник Станіслав Желіховський підкреслює, що існують внутрішньополітичні мотиви для організації такого заходу. Наступного року в Польщі заплановані президентські вибори, і Радослав Сікорський може стати одним з кандидатів від Громадянської платформи. "Він, безумовно, прагне продемонструвати свою активність та здатність успішно конкурувати на виборах, аби стати ефективним лідером, на якого можна буде покластися," - зазначає експерт. "Вважаю, що в цьому є елементи самореклами, особливо враховуючи, що його шанси наразі менш значні в порівнянні з конкурентами по партії." Окрім того, Польща незабаром візьме на себе головування в Раді ЄС, тому їй важливо визначити основні напрямки своєї діяльності на наступні шість місяців, вважає фахівець у сфері міжнародної політики.
Деякі види зброї доступні лише в США і не зустрічаються більше ніде у світі.
Чи зможуть європейські держави, навіть найбільш впливові, відмовитися від підтримки, що досі надавалася Сполученими Штатами?
Слід розділяти фінансову допомогу Штатів, що надходила в бюджет на покриття наших видатків та допомогу військову, уточнює Ілля Несходовський, директор Інституту соціально-економічної трансформації та керівник аналітичного напряму у Мережі захисту національних інтересів "АНТС". "Фінансову - потягнуть, це не є критична сума, - говорить він. - На наступний рік нам треба 38 млрд доларів і вони вже погодили виділити близько 35 млрд євро. Це повністю покриває наші потреби". Крім цього, гроші будуть надходити за програмою Ukraine Facility (програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу на 50 мільярдів євро у 2024-2027 рр.), а ще є кошти від МВФ, Світового банку та інших урядів, перелічує економічний експерт. А от військова допомога США є критичною, її швидко не заміниш.
Незалежно від зусиль інших країн, обійтися без американського залучення не вдасться, і це усвідомлюють західні політики, впевнений Джигун. На саміті було підкреслено, що ми всі в одній лодці і готові до співпраці, проте роль США залишається ключовою, зазначає він. "Якщо Сполучені Штати заборонять використовувати свої технології для військових потреб в Україні, це може призвести до того, що майже 90% продукції європейських виробників, які залежать від американських технологій, виявляться непридатними для використання", - додає Несходовський. Європейські країни зможуть підтримувати український оборонний сектор лише за "данською моделлю", наприклад. "Однак цього недостатньо, щоб Україна отримала військову перевагу над супротивником, - зазначає експерт. - Це не означає, що ми обов'язково програємо, але втрати будуть значно більшими".
Основна проблема наших союзників полягає в їхній неспроможності забезпечити необхідні обсяги озброєнь, зазначає військовий аналітик Павло Нарожний. Значна частина військової допомоги від Сполучених Штатів надходить з їхніх запасів. "Гаубиці, бойові машини "Бредлі" та інше — близько 80% цього обладнання є вживаним, що походить із армійських складів. Це перше питання, а друге — чи не зупиниться допомога або продаж озброєнь? — розмірковує він. — Адже сьогодні наші союзники, особливо європейські, навіть не можуть забезпечити себе озброєннями власного виробництва". Це означає, що їх потрібно закуповувати, переважно в США. Яскравим прикладом є те, що Данія уклала контракт на закупівлю самохідних артилерійських установок "Богдана" в Україні, оскільки, за словами Нарожного, в інших країнах не знайдеться такої ціни та швидкості виробництва. Проблема також стосується артилерійських снарядів. "Це війна артилерії, яка є основним засобом ураження, і Росія просувається на фронті переважно завдяки своїй артилерійській перевазі, — підкреслює експерт. — З Європи ж, за словами Жозепа Борреля, лише нещодавно було відправлено обіцяний мільйон снарядів". У той же час США вже поставили 3 мільйони, але цього все ще недостатньо. Навіть якщо в Європі планують наростити виробництво в 2025 році, як анонсували, цього не вистачить. Без американських потужностей ситуацію не вирішити.
Крім того, Сполучені Штати виготовляють приблизно 600 ракет для систем протиповітряної оборони, тоді як європейські союзники, за словами Нарожного, виробляють їх у 3-4 рази менше. "Навіть італійський SAMP-T, що є найефективнішою системою за дальністю, здатен вражати цілі на відстані 110 км, тоді як Patriot має діапазон 120-140 км", - зазначає Нарожний.
Теоретично, Європа могла б забезпечити фінансування для придбання всього цього з США. "Але я не уявляю, як реалізувати механізм купівлі чогось із арсеналу американської армії, — зазначає експерт. — Спочатку потрібно знайти це, а потім ще й провести через Конгрес, щоб все запрацювало". Наразі уряд США також робить значні зусилля, щоб постачати нам зброю, залучаючи ресурси з інших країн. І не лише США — наразі для нас вдалося отримати німецькі артилерійські системи PzH 2000 з Катару в обмін на більш сучасні RCH-155. "Якщо допомога зі США зупиниться, ми втратимо значну частину постачань боєприпасів, бронетехніки та іншого (приблизно 50%)", — коментує ситуацію Павло Нарожний. — Крім того, в кожному пакеті допомоги була закладена оплата за обслуговування цієї техніки — ми не здатні її ремонтувати, оскільки це надто складно".
Тож і за ремонт платити довелося б європейським партнерам. То пів біди - аби політичної волі в Штатах вистачило хоча б на продаж озброєння. Причому - на пріоритетний. "До виробників Patriot та іншої зброї зараз черги, за Байдена Україну посунули в її початок, - пояснює Павло Нарожний. - Якщо станемо як усі, нас запишуть в довгий список і скажуть - приходьте років через два". А зброя потрібна на вчора.
Чекаємо реальних дій у ЄС і рішення з Вашингтона
Після проведених попередніх консультацій виникає потреба в конкретних фінансових рішеннях та їх реалізації. Співпраця між європейськими країнами в різних форматах вже неодноразово ініціювалася (включаючи питання забезпечення боєприпасами та формування авіаційних коаліцій), однак не всі країни надають системну допомогу у необхідних обсягах, зазначає політолог Джигун. Щоб уникнути додаткових труднощів, які можуть виникати на рівні загальноєвропейських інституцій (наприклад, маніпуляції чи блокування рішень з боку Угорщини), рішення будуть ухвалюватися поза рамками ініціатив ЄС, окремими державами, підкреслює Олег Саакян. Це позитивний момент, оскільки підвищує шанси на досягнення консенсусу. Особливо важливо, що у Варшаві зібралися представники країн, які входять до коаліції рішучих, і, за словами Саакяна, у них немає проблем з внутрішньою підтримкою рішень на користь України. "Електоральна ситуація для України, навіть у країнах, які можна вважати кризовими, виглядає досить сприятливо, - коментує експерт. - Наприклад, у Німеччині, ймовірно, після перезавантаження влади рівень підтримки України зросте".
Саміт відбувся під впливом подій у Сполучених Штатах, і, ймовірно, це вплине на їхню позицію в майбутньому. "Ця зустріч могла стати сигналом для Дональда Трампа про те, що конфліктувати з Європою не є доцільним - ми готові більш активно брати участь", - зазначає Максим Джигун. Основною метою Трампа буде зменшення фінансової підтримки іноземних урядів з американського бюджету, адже він знову прагне влади з акцентом на скорочення витрат. "Не можна сказати, що він має намір зруйнувати всю систему, яка була побудована за останні три роки, але йому важливо зрозуміти, що не лише США мають забезпечувати підтримку України в цій війні", - додає експерт. Головне, щоб Дональд Трамп не перейшов до політики повного ізоляціонізму.
Ще невідомо, який шлях обере новий господар Білого дому - посилити Україну настільки, щоб змусити Путіна піти на перемовини чи послабити Україну так, щоб вона йшла на них зі слабких позицій, міркує Станіслав Желіховський. "Та думаю, європейські партнери не бажали б, щоб домовленості йшли за другим сценарієм, бо дуже багато було вкладено в Україну, - говорить він. - І якщо вона опиниться десь у сірій зоні, це означатиме ризик повторення війни чи поширення агресії диктатора, що усвідомив вседозволеність у нинішній міжнародній політиці".
Навряд чи Трамп, на думку Желіховського, піде шляхом повної заборони використовувати в Україні американську зброю абощо. "Або вирішить здати позиції США у цьому конфлікті - бо не тільки РФ кидає виклик глобальному лідерству США, а й КНР, Іран та КНДР, - каже експерт. - Команда, яку він зараз формує, має чіткий антикитайський акцент і сам Трамп заявляв, що роз'єднає цей альянс". Тож ці міркування мали б стимулювати американського президента допомагати Україні, щоб вона в сильній позиції заходила на перемовини, каже Желіховський. "Не виключаю, що якісь види озброєння надаватимуться обмежено чи не надходитимуть вчасно. Але ж ця слабкість розпалюватиме апетити диктатора і він висуватиме нові і нові умови на переговорах, - говорить він. - А Трамп виглядатиме як політик, що не зміг як мінімум урівняти ці позиції". І який вже анонсував на весь світ зовсім інший сценарій. Зрештою, допомога Україні - це значні інвестиції в оборонну промисловість США. Понад $51,2 млрд вже було спрямовано на оборонно-промисловий сектор США, а всього виділять 60. У жовтні Управління закупівель та підтримки заступника міністра оборони видало цілу інфографіку: обсяги допомоги та інвестиції в оборонну промислову базу в різних штатах.
А зустріч у Варшаві важлива вже хоча б усвідомленням європейцями факту: як би не закінчилась (заморозилась) війна, підтримувати Україну доведеться. "Це буде гарантією безпеки для Європи, - впевнений Максим Джигун. - Вони знатимуть, що ми - щит, захищений європейським та американським озброєнням і зможуть на якийсь час перегорнути тему України і займатися собі своїм business as usual".
Тетяна Негода з Києва
Here’s a unique version of your text: "Первое изображение /state-of-the-union.ec.europa.eu"
