Експансія чи провокація? Яка суть висловлювань Трампа щодо Гренландії та Панамського каналу?
Дізнайтеся більше про те, що криється за "ідеями" Трампа стосовно Гренландії, Панамського каналу та, хоч це й звучить несподівано, Канади, у статті від РБК-Україна.
Гренландія і Панамський канал: що сказав Трамп
У вихідні дні Трамп висловив своє обурення щодо "недопустимо високих зборів" за проходження Панамським каналом. "Наші Військово-морські сили та торгівля отримали надзвичайно несправедливе й нерозумне ставлення. Ті збори, які стягує Панама, просто смішні, особливо якщо врахувати величезну підтримку, яку Сполучені Штати надали Панамі", - зазначив він у своїй публікації на Truth Social.
Його претензії стосуються того, що Панамський канал був побудований на американські гроші. Він також розкритикував рішення 39-го президента Джиммі Картера передати його Панамі лише за 1 долар за договором від 1977 року. За словами Трампа, канал життєво важливий для США, оскільки понад 70% усіх транзитів спрямовуються в американські порти.
"Цей об'єкт був переданий не для вигоди третіх осіб, а як символ нашої співпраці з Панамою. Якщо основні принципи... не будуть дотримані, ми наполягатимемо на поверненні Панамського каналу у повному обсязі," - зазначив він.
Кожен метр каналу належить Панамі, а суверенітет не може бути предметом обговорень, заявив панамський президент Хосе Рауль Муліно. На що Трамп відповів "Побачимо" і "Ласкаво просимо на канал США", опублікувавши картинку з американським прапором.
Що стосується Гренландії, Дональд Трамп висунув кандидатуру Кена Ховері, співзасновника PayPal та колишнього посла США в Швеції, на пост американського посла в Данії. "В інтересах національної безпеки та глобальної свободи Сполучені Штати вважають, що контроль над Гренландією є критично важливим. Я впевнений, що Кен з успіхом впорається з цим завданням", - зазначив Трамп.
І це не перша його спроба отримати Гренландію. Ідея обговорювалася зі старшими радниками ще 2018 року, а сенатор Том Коттон пропонував купити острів у зверненні до данського посла. Про дискусії публічно стало відомо у 2019-му, після чого офіційні особи Гренландії та Данії відхилили можливість продажу.
Висловлювання коливалися від дипломатичних заяв про те, що "Гренландія не підлягає продажу", до категоричних відмов з формулюванням, що це "повний нонсенс". "Це безглузда дискусія, адже Гренландія не може бути продана. Гренландія не є данською територією. Гренландія — це гренландська земля", - підкреслила міністр закордонних справ Данії Метте Фредеріксен.
Внаслідок цього Трамп навіть скасував свій намічений візит до Данії.
Статус Гренландії та спроби купити острів
Ідея здобуття контролю над Гренландією існувала ще до епохи Трампа. Відомо, що в XIX та XX століттях США намагалися здійснити щонайменше дві вагомі спроби. Основною причиною, чому такі обговорення взагалі виникають, є особливий статус цього острова.
Гренландія стала данською колонією 1814 року, а в 1953-му була визнана частиною Королівства Данія. Через 20 років вона навіть вступила в Європейське економічне співтовариство (прообраз нинішнього Євросоюзу), але пізніше покинула його. Після референдуму 1979-го Данія передала острову право самоврядування, а в 2009-му - ще більше влади.
Сьогодні Гренландія є автономною територією, що фактично функціонує як окрема країна. Разом із Данією та Фарерськими островами вона утворює трійку країн, які складають королівство. Копенгаген зберігає контроль над міжнародними відносинами, обороною та валютною політикою. Усі внутрішні політичні та економічні питання Гренландія вирішує самостійно.
Її площа перевищує 2 мільйони квадратних кілометрів, що робить її найбільшим островом на планеті, оточеним водами Атлантичного та Північно-Льодовитого океанів. Цей острів розташований на північному сході Північної Америки і з географічної точки зору належить до цього континенту. Проте політично його зараховують до Європи.
Фото: Гренландія має стратегічний інтерес для США через близькість до Росії та Європи (csis.org)
Перші намагання здобути Гренландію відбулися в другій половині XIX століття. Тодішній державний секретар США Вільям Сьюард, який підтримував ідею територіальної експансії, прагнув не лише вирвати Канаду з-під контролю Британської імперії, а й ініціював купівлю Аляски у Росії. Його політичні амбіції також охоплювали плани щодо придбання Гренландії та Ісландії.
У 1867 році колишній міністр фінансів Роберт Дж. Вокер отримав інформацію про можливість придбання обох островів у Данії під час своїх переговорів щодо купівлі данських колоній у Карибському морі. Сьюард отримав завдання підготувати звіт про ресурси Гренландії та Ісландії, однак його сподівання були підірвані, коли угода про данську Вест-Індію не пройшла голосування в Сенаті. Лише через півстоліття ці колонії були викуплені і стали частиною Віргінських островів США.
Другу спробу було ініційовано після завершення Другої світової війни. Під час цього конфлікту нацистська Німеччина окупувала Данію в рамках шестигодинної операції, що відбулася в березні 1940 року. Однак через рік данський посол у США, який не підкорявся уряду окупантів, уклав угоду про створення американських військових баз на Гренландії.
Протягом року військової присутності США на острові було зведено кілька інфраструктурних об'єктів. Після завершення конфлікту питання про можливість купівлі території стало настільки актуальним, що, за даними опитування Gallup, у 1946 році 33% громадян Америки висловили підтримку ідеї придбання за суму в 1 мільярд доларів. Врешті-решт, Данія відмовилася від цієї пропозиції, натомість запропонувавши Гренландії статус повноправного члена королівства, а не колонії.
Однак Сполучені Штати досягли своїх цілей, отримавши авіабази та інші стратегічні об'єкти, які стали ключовими елементами в американській ядерній доктрині. На початку холодної війни стратегія США базувалася не на міжконтинентальних ракетах, а на бомбардувальниках з обмеженою дальністю. Бази, розташовані в Гренландії, забезпечували надійні та ефективні маршрути для досягнення цілей на території СРСР через полярні області. Коли США висловили потребу в додаткових базах, Данія надала свою згоду.
Щодо концепцій Дональда Трампа впродовж його першого президентського терміну, варто зазначити, що реальних результатів не було досягнуто, окрім "дискусій за вечерею". Це зазначав у своїй статті для Foreign Policy в 2019 році доцент політології Массачусетського університету Пол Масгрейв.
На його думку, Трамп не має достатньої інформації про острів. Як зазначає WSJ, він прагнув укласти угоду, пов'язану з природними ресурсами Гренландії, сподіваючись залишити спадок, схожий на той, що залишив президент Дуайт Ейзенхауер, коли Аляска стала частиною США.
Але цьому є ціла низка перешкод. По-перше, країни загалом не торгують суверенітетом. Це особливо стосується місць з великим корінним населенням, таких як Гренландія, де 88% жителів - інуїти. По-друге, згідно з данською доктриною, Гренландія є невід'ємною частиною королівства. По-третє, як демократична країна США несуть особливу відповідальність за відмову від колоніальних практик. Прямо зараз Гренландія, скоріше, на шляху до повної незалежності, ніж на шляху до зміни одного суверенітету на інший.
"У будь-якому разі ідея купівлі Гренландії - не дурна ідея, хоч би як легковажно (Трамп, - ред.) вважав. Це небезпечна і показова ідея, яка передбачає, що імпульс президента ставитися до всього як до угоди з нерухомістю означає, що він постійно відчуває спокусу повернути деякі з найгірших звичок міжнародних відносин", - писав Масгрейв.
Відреагувавши на свою номінацію, майбутній посол у Данії Кен Ховері висловив задоволення та нетерпіння щодо можливості співпраці з командами в посольстві Копенгагена та консульстві в Нууку (Гренландія) для зміцнення зв'язків зі Сполученими Штатами. Відомий представник команди Трампа, Ілон Маск, закликав його "допомогти Америці розширити її вплив у Гренландії".
Чому Трамп заговорив про контроль над Панамським каналом
Висловлюючи свої зауваження щодо Панами, Трамп зазначив, що 82-кілометровий маршрут між Атлантикою та Тихим океаном використовується "дуже несправедливо і нерозумно". Він підкреслив, що Панамський канал був переданий як жест співпраці і має бути "виключно під контролем Панами, а не Китаю чи будь-якої іншої країни".
Фото: на Панамський канал припадає 70% американського трафіку, Трамп незадоволений високими тарифами за прохід кораблів і зростаючим впливом Китаю (wikipedia.org)
Щорічно через Панамський канал проходить близько 14 000 суден, з яких приблизно 75% належить Сполученим Штатам. Проте, в останні роки посушливі умови змусили керівництво каналу зменшити його пропускну здатність, що призвело до зростання конкуренції за місця та підвищення зборів за використання маршруту.
Перші спроби реалізації проєкту були здійснені французами в 1880-х роках, але вони були змушені зупинити роботу через технічні труднощі та епідемії тропічних хвороб. У 1904 році Сполучені Штати Америки відновили цей проєкт і завершили його за десять років, витративши близько 12 мільярдів доларів у сучасному еквіваленті. Канал став справжньою сенсацією у глобальному судноплавстві, значно скоротивши торговельні маршрути та надавши можливість США оперативно переміщати військові судна з Атлантики в Тихий океан.
У 1977 році президент США Джиммі Картер уклав угоду, що передбачала поетапну передачу каналу Панамі, що була завершена в 1999 році. Дональд Трамп характеризує цю угоду як нерозумну і висловлює занепокоєння щодо впливу Китаю в регіоні.
Хоча останній і не висловлювався публічно щодо бажання придбати Панамський канал, у 2018 році він зміг переконати країну підтримати його ініціативу "Один пояс, один шлях". З того часу китайські компанії взяли на себе управління великими портами на обох кінцях каналу та активно беруть участь у різноманітних проєктах уздовж цього важливого водного шляху. До того ж, Китай отримав контроль над островом Маргарита, на якому знаходиться найбільший порт на атлантичному узбережжі Панами. Згідно з даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, амбіції Китаю в Панамі та її околицях викликають занепокоєння серед американських урядовців.
На даний момент на висловлювання Трампа відреагував лише президент Хосе Рауль Муліно, який підкреслив, що питання суверенітету не підлягає обговоренню. Як повідомляє Bloomberg, найближчим часом уряд Панами планує оприлюднити офіційну заяву.
Емілі Стаусбелль, аналітик платформи морських і повітряних перевезень Xeneta, висловила думку, що коментарі Дональда Трампа додають невизначеності до глобальної торгівлі у 2025 році. "Однак ймовірність того, що це відбудеться насправді, настільки мінімальна, що на цьому етапі ми не прогнозуємо жодних змін у поведінці вантажовідправників або перевізників", - зазначила вона.
Ветеран судноплавної галузі Джон Маккаун, автор книги "Гіганти моря", зазначив, що збори за прохід через Панамський канал на одне судно 2023 року зросли на 29% порівняно з 2017-м. На його думку, повернення контролю США несе за собою більше загроз, ніж користі.
"Це рішення (про підвищення тарифів, - ред.) було давно ухвалено і належним чином задокументовано, і ми не можемо просто в односторонньому порядку сказати, що цього не було. Якщо ми це зробимо, що завадить Росії заявити, що ми хочемо повернути Аляску, або Франції заявити, що ми хочемо повернути Луїзіану? Так що ця загроза для мене безглузда", - цитує його Bloomberg.
Генеральний директор консалтингової компанії Vespucci Maritime Ларс Йенсен підкреслив, що вимога Трампа зменшити тарифи для американських суден суперечитиме угоді про нейтралітет Панами.
Чи справді Трамп має амбіції щодо Канади?
Минулого тижня Трамп запропонував зробити Канаду частиною США, назвавши це "чудовою ідеєю".
"Ніхто не може пояснити, чому ми щорічно виділяємо Канаді понад 100 мільйонів доларів. Це просто абсурд! Багато канадців мріють про те, щоб Канада стала 51-м штатом. Це б суттєво знизило їхні витрати на податки та забезпечення військової безпеки. Я вважаю, що це відмінна пропозиція – 51-й штат!" – написав він на Truth Social.
Фото: Дональд Трамп після обрання постійно тролить канадського прем'єра Джастіна Трюдо (Getty Images)
Це вже не перший випадок за останні кілька днів, коли Трамп іронізує над урядом Джастіна Трюдо, особливо після несподіваної відставки міністра фінансів Христі Фріланд. "Велика Канада шокована, коли міністр фінансів або звільняється, або йде у відставку за рішенням прем'єра Джастіна Трюдо," - зазначив обраний президент США.
Тролінг виник на фоні зростання напруженості, коли Трамп висловив загрозу впровадження 25%-вих мит на канадські товари та звинуватив Трюдо у нездатності справлятися з проблемами в сфері торгівлі та імміграції. Після їхньої зустрічі в листопаді на курорті Мар-а-Лаго, Трамп почав жартома називати Трюдо "губернатором Великого штату Канада".
Згідно з інформацією від Fox News, подія була сприйнята як жарт, а канадці відреагували з "нервовим сміхом". Міністр громадської безпеки Домінік Леблан підкреслив, що це не було "жодним чином серйозним висловлюванням".
Хоча серед невеликого кола прихильників американської експансії спостерігається певне пожвавлення, Трамп починає піднімати тему, яка вже багато років не викликає значного інтересу. Причина цього полягає в байдужості самих американців. Наприклад, у 1980-х роках, під час переговорів щодо вільної торгівлі, Лі Крейг Скунмейкер (цікава постать в політичній історії США, один із засновників ЛГБТ-руху) висміював канадські страхи, що Америка може "відібрати кленовий лист". "Не канадський націоналізм, а банальна апатія США стала перешкодою для анексії частин або навіть усієї Канади", - зазначав він.
Остання серйозна спроба США анексувати частини Канади була напередодні того, як вона стала незалежним домініоном у 1867 році. Тоді конгресмен-республіканець Натаніель Бенкс подав законопроєкт про визнання колоній Британської Північної Америки територією Канади. Але документ провалився ще на стадії комітету.
З 1860-х років США організували військові кампанії в понад 100 країнах. Але за цей час не планували "приєднання" Канади. А зараз це тим більше неможливо через політичний фактор, пише канадське видання National Post.
Суть полягає в тому, що інтеграція 40 мільйонів канадців у громадянство США може викликати суттєві зміни в політичному спектрі країни, що матиме катастрофічні наслідки для республіканців і Дональда Трампа. Навіть найбільш консервативні регіони, такі як провінція Альберта, ймовірно, стали б на бік демократів.
Згідно з проведеними дослідженнями, канадці мають схильність до лівих поглядів у багатьох питаннях, включаючи аборти та регулювання володіння зброєю. Ця тенденція стає ще більш помітною у результатах опитувань, що стосуються їхніх можливих голосувань на президентських виборах у США. Недавнє дослідження свідчить про значну поразку Трампа.
Будь-який президент США з "амбіціями на приєднання Канади" ризикує запустити покоління безконтрольного домінування демократів. У своїй історії країна вкрай обережно ставилася до прийняття нових штатів через страх порушити політичний баланс. Наприклад, у позаминулому столітті приєднання штатів часто відкладали через побоювання, що новий учасник забезпечить стратегічну перевагу прихильникам або противникам рабства, пише National Post.
