Енергетична стабільність Балтійського регіону: від нових викликів до співробітництва на локальному рівні.
Енергетичні кризи, що спостерігаються в останні роки, трансформують не лише ціни та маршрути постачання, а й саму структуру енергетичної безпеки в Європі. Конфлікт між Росією та Україною, політична нестабільність на Близькому Сході, а також зміни в газовому ринку і залежність від критично важливих сировин виявляють вразливі місця, які раніше могли залишатися непоміченими. Для країн Балтійського регіону це є водночас викликом і шансом: модернізація інфраструктури, диверсифікація джерел енергії, впровадження новітніх технологій та співпраця між державами можуть перетворити окремі національні ініціативи на єдину систему енергетичної стійкості. Експерти з Всесвітнього економічного форуму, MIT та Всесвітньої енергетичної ради обговорили, як змінюється енергетичний ландшафт регіону, які нові залежності виникають на шляху до чистої енергетики, та чому майбутнє все більше залежить від спільних дій країн.
Питання енергетичної безпеки знову стало ключовим у міжнародних дебатах на тлі війни Росії проти України, конфліктів на Близькому Сході та трансформації глобальних ланцюгів постачання. З 14 по 16 вересня в Х'юстоні відбулася зустріч міністрів енергетики країн G20, на якій обговорювалися питання безпеки постачання, енергетичних цін, інвестицій в інфраструктуру, критичних сировин та стійкості ланцюгів постачання. Польщу на цій зустрічі представляв міністр енергетики Мілош Мотика, який акцентував увагу на співпраці зі Сполученими Штатами та перспективі використання польської газової інфраструктури для постачання газу до Центральної та Східної Європи.
Для Європи ці питання тісно пов'язані зі зменшенням залежності від газу з Росії. Зміна постачальників та маршрутів підвищила значення зрідженого природного газу (LNG) і глобального газового ринку. Одночасно події на Близькому Сході продемонстрували, як швидко перебої на важливих маршрутах можуть впливати на ціни та рішення урядів. За даними Міжнародного енергетичного агентства, високі ціни на газ у ряді країн підштовхують до збільшення використання вугілля для генерації електричної енергії.
Роберто Бокка, голова Центру енергетики та матеріалів при Всесвітньому економічному форумі, підкреслює, що кризи в енергетичному секторі переважно виявляють наявні недоліки в системах постачання. Він вказує на такі проблеми, як залежність від певних шляхів доставки, недостатня диверсифікація джерел енергії та обмежені можливості швидкої заміни різних видів пального.
За його словами, реакція країн на останню кризу була різною. Частина держав намагалася тимчасово зменшити наслідки високих цін, зокрема, за рахунок субсидій або повернення до використання вугілля. Інші почали активніше розвивати міждержавну співпрацю. Бокка звертає увагу на країни Азії, де енергетична криза стала одним із факторів, що прискорили співпрацю між державами у сфері енергетики.
Подібні процеси відбуваються і в Європі. Після скорочення поставок російського газу країни розширюють LNG-інфраструктуру, шукають нових постачальників і розвивають альтернативні маршрути. Польща в цьому контексті розглядає свою газову інфраструктуру як один із можливих елементів регіонального постачання.
Водночас, залежність від російського газу частково компенсується іншими формами енергетичної залежності. Майкл Мейлінг, керівник Центру досліджень енергетичної та екологічної політики при MIT, підкреслює зростаючу роль Сполучених Штатів як постачальника зрідженого газу (LNG) для Європи. Завдяки інтеграції європейського ринку в глобальну газову торгівлю, ціни в Європі все більше залежать від глобальних ринкових умов.
У процесі переходу до екологічно чистих джерел енергії виникає нова проблема. Створення сонячних панелей, акумуляторів, вітрових турбін та інших технологій вимагає значних обсягів мінералів і матеріалів. Велика частина їх видобутку, обробки та виробництва зосереджена в Китаї. На думку Мейлінга, Китай має потужні позиції в окремих галузях чистих технологій, а введені ним обмеження на експорт вже вплинули на світові ланцюги постачання.
Європейські країни намагаються зменшити цю залежність, розвиваючи власне виробництво та залучаючи інвестиції. Але швидко замінити вже сформовані ланцюги постачання складно, а перенесення виробництва до Європи може бути дорожчим.
У Балтійському регіоні ситуація відрізняється залежно від країни. Польща та Німеччина мають значні виробничі потужності у сфері чистих технологій. Польща, зокрема, активно розвиває виробництво акумуляторів. Водночас значна частина інвестицій у цей сектор надходить з-за кордону, зокрема з Південної Кореї. Німеччина має великі виробничі потужності в різних сегментах чистих технологій.
Північні країни цього регіону демонструють різноманітність у своїй енергетичній структурі. У Швеції основну роль відіграє гідроелектрична енергія, тоді як Данія активно розвиває потенціал вітрової генерації. Естонія, котра протягом тривалого часу використовувала сланцеву нафту, наразі збільшує частку відновлювальних джерел у своєму енергетичному балансі. Польща та Німеччина, в свою чергу, залишаються більш залежними від викопних видів пального, хоча їхні енергетичні системи також поступово адаптуються до нових умов.
Ще одним елементом невизначеності виступає кліматична політика. У країнах Європейського Союзу відбуваються зміни в правилах торгівлі викидами, а також поступово зменшується обсяг безкоштовно розподілених квот для підприємств. У Сполучених Штатах, в залежності від політичної ситуації, можуть змінюватися підходи до кліматичних і енергетичних стратегій. Це має істотне значення для енергетичних компаній, адже великі інфраструктурні проекти вимагають інвестицій, що розраховані на десятиліття вперед.
Мейлінг розрізняє концепції ризику і невизначеності. Ризик можна виміряти через ймовірність настання певної події, тоді як невизначеність характеризується неможливістю заздалегідь охопити всі ймовірні сценарії. Для енергетичного сектору це особливо критично, оскільки електростанції, мережі та інша інфраструктура мають тривалий термін служби. Отже, експерт вважає, що рішення повинні враховувати можливість адаптації до змінюваних умов.
Особливим аспектом є співпраця країн Балтійського регіону. Буркхард фон Кеніц, який очолює регіональний підрозділ Європи Всесвітньої енергетичної ради, підкреслює, що електричні мережі, газова та воднева інфраструктура, морські шляхи і офшорна вітроенергетика тісно взаємопов'язані. Внаслідок цього окремі національні рішення все частіше мають вплив на сусідні держави.
Мова йде, зокрема, про реалізацію проєктів у галузі водневої енергетики, інфраструктури для зрідженого природного газу (LNG), офшорних вітрових електростанцій та міжнародних електромереж. Для успішної реалізації таких ініціатив важливими є не лише фінансові вливання у виробництво, а також забезпечення можливості транспортування енергії та задоволення попиту в сусідніх країнах.
У Всесвітній енергетичній раді цей концепт визначають як "Енергетичну трилему", що передбачає необхідність одночасного врахування трьох ключових аспектів: безпеки постачання, доступності енергії та екологічних цілей. Для Балтійського регіону це означає, що створення нових енергетичних потужностей має йти в парі з удосконаленням мереж, ринків та інфраструктури, що забезпечить їхнє використання в різних країнах.
Повну версію програми слухати тут.
