Єшкілєв висловив думку щодо попередження Залужного про можливі ризики громадянського конфлікту | Еспресо
У нещодавньому матеріалі генерала-посла Залужного висловлюється тривога щодо імовірності громадянської війни, яка може виникнути внаслідок конфлікту за Ідентичність. Це стане ідеальним штормом, на який сподіваються всі наші противники — від московських параноїків до закордонних прихильників технофашизму.
На жаль, це попередження має під собою серйозні підстави. Наше суспільство тривалий час формувалося в умовах квазіімперського соціального устрою "СРСР". Внаслідок цього воно позбавлене тих спадкових "моделей громадянської єдності", які природно існують у колективній свідомості західних демократій. У нас поняття громадянства все ще обтяжене застарілими уявленнями про націю як родоплемінні спільноти, залишками державного православ'я та ностальгією за радянською ідеєю братерства народів.
У нас відсутні незалежні лідери думок, які могли б стати загальнонаціональними символами інтелекту. Влада завжди придушувала тих, хто міг зайняти таку важливу суспільну роль, адже їй зручніше демонструвати свою силу на публічних заходах — на стадіонах, біля пам'ятників, в оточенні шахтарів і фермерів, серед пишних кабінетних меблів разом із соратниками у краватках. Головне, щоб не за круглим столом із справжніми експертами, яких не можна залякати чи підкупити. Адже саме в такій атмосфері стає очевидною інтелектуальна обмеженість політиків. Крім того, наші політики часто плутають роль експертів із функцією суддів. Вони страждають від "синдрому потенційного злочинця", для якого суддя стає тригером страху.
Спільнота, позбавлена незалежних фахівців, які мають статус національних авторитетів, завжди знаходиться під загрозою психічних епідемій. Це особливо стосується випадків, коли в такій спільноті є люди з травмами.
Наше суспільство, в якому психологічний травматизм, без жодного перебільшення, став нормою життя, воленс-ноленс породжує особливі способи поведінки. Один з них - "колекціонування травм".
Ознайомтеся також з темою: "Безкінечне відновлення" гуманізму.
Колекціонери травм представляють собою різноманітну групу людей. Проте у всіх них є спільна риса — чутливе ставлення до життєвих невдач і катастроф. Вони прагнуть перетворити щоденну танцювальну хореографію горя, смерті та мучеництва на колективну норму і домінуючий культурний феномен. Це створює ідеальний ґрунт для конфліктів, що викликають психічні епідемії, а також для тих, хто маніпулює громадянськими війнами.
Де ж криється джерело цієї психологічної установки?
Ніцше в "Генеалогії моралі" застосував термін ressentiment, яким позначив глибинне колективне відчуття мстивості, яке нижчі класи відчувають до кожної верховної суб'єктності, зокрема до позиційних переваг суспільних еліт та до інтелектуалів. Класичними прикладами травматичного ресентименту вважаються настрої революційних мас за часів Робесп'єра ("На ліхтарі аристократів!") та Леніна-Троцького ("Грабь награбленое!").
Травматичний ресентимент колись був узаконений представниками радянської влади як класове та народне (майже святе) прагнення до справедливості. Комуністи, які виросли в імперії Романових, перейняли цю ідею від народників і хлопоманів. Непривабливий побут радянських людей — з неохайно пошитим одягом, позбавленою естетики архітектурою та одноманітним меню в робітничих їдальнях — також став наслідком втілення "червоного євангелія" ресентиментів. Адже всім належить жити в однаковій бідності, славити владу та не виділятися. "Хто дав вам право так жити?" — запитували катівники в Бучі та Ірпені.
Читайте також: У владі є чимало людей, які не встигають за розумом.
Ми стикаємося з явищем, яке набуло гротескного та саморуйнівного характеру. Якщо слідувати логіці "чим гірше, тим краще", то "глибинна людність" свідомо, підсвідомо та на позасвідомому рівні реалізовуватиме "сценарій програшу". Саме цей сценарій врешті-решт забезпечить їм задоволення від нових страждань і можливість насолодитися новими руйнуваннями. Вони не звертають уваги на те, що в умовах нинішньої ситуації громадянський конфлікт обов'язково призведе до втрати державності. Їхня внутрішня істерика "вічно ображених" вимагає помсти тут і зараз. Більше того, ця людність ніколи не визнавала і не визнає своїх помилок. Їхнє "червоне євангеліє" стверджує, що бідні, маленькі невдахи є невинними, а всі біди походять від багатих і успішних.
Червона імперія канула в Лету, але "Червоне євангеліє" в Україні залишається живим і актуальним. "Глибинна людність" безперервно шукає недоліки в прекрасному, не відступаючи ні на мить. У своєму невгамовному бурмотінні ця "глибинна людність" вже визначає потенційних жертв, очікуючи на сигнали. І хто б міг сумніватися, що знайдуться ті, хто ці сигнали подасть.
Повторю ще раз: ця застереження абсолютно обґрунтована.
Джерело можна перефразувати, наприклад, як "вихідне місце" або "початкове джерело". Якщо потрібно щось більш оригінальне, можна використати "основне джерело інформації" або "первинне джерело".
Про автора. Володимир Єшкілєв — український літературний діяч та філософ.
Редакція не завжди підтримує погляди, які висловлюють автори блогів.
