Євген Солодко: Операція "Фабрикація". Основні ознаки, що вказують на переслідування з політичних причин.
З моменту проголошення незалежності у 1991 році Україна пережила кілька суттєвих змін політичних режимів: від президентства Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми до "помаранчевої" влади Віктора Ющенка, від режиму Віктора Януковича до Революції Гідності, а згодом - до президентства Володимира Зеленського. В українських політичних реаліях нерідко трапляється так, що майже кожна нова еліта, приходячи до влади, намагається "розрахуватися" зі своїми попередниками та політичними конкурентами. Найзручнішими інструментами для цього стали правоохоронна тасудова системи. У результаті в країні постійно накопичується значна кількість справ, які мають ознаки політичної вмотивованості, до яких, як правило, зараховують справи Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Георгія Логвинського, Петра Порошенка та інших. Насправді таких справ може бути набагато більше, з урахуванням того, що такими їх вважають і чиновники середньої ланки, не з такими гучними прізвищами. Не всі з нихможна визнати політично мотивованими, втім частина з них дійсно має чіткі ознаки використання правоохоронної та судової системи в політичних інтересах правлячих еліт.
Коли справа стає політичною: висновки ЄСПЛ і Харківської правозахисної групи
Європейський суд з прав людини визнавав наявність політично вмотивованих судових переслідувань у справах "Луценко проти України" (2012 р.) та "Тимошенко проти України" (2013 р.). У цих випадках суд, серед іншого, виявив порушення статті 18 Європейської конвенції з прав людини, зазначивши, що українська влада використовувала арешти цих політиків для їх усунення з політичної арени. Ще одним прикладом політичних переслідувань в Україні стала справа колишнього нардепа Георгія Логвинського. У цьому випадку йдеться про зловживання з боку чиновників Міністерства юстиції України, які заволоділи та легалізували 54 мільйони гривень державних коштів через компанію "Золотий мандарин ойл", пов'язану з колишнім депутатом. Важливо не стільки саме звинувачення, скільки реакція Харківської правозахисної групи (ХПГ), яка у 2018 році офіційно вказала на "ознаки політично вмотивованого переслідування". У висновку, підписаному директором ХПГ Євгеном Захаровим, було зазначено наступне:
"Переслідування особи має політичні мотиви, якщо дії державних органів та їх посадових і службових осіб викликані: а) нелегітимними міркуваннями суспільно-політичного характеру; або б) діями переслідуваної особи із захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.
Оскільки у сфері правозастосування принципово не допустимі позаправові оцінки і судження, політична мотивація у судочинстві тягне за собою процесуальні і матеріальні порушення, які підтверджують факт політичного мотиву переслідування:
* аспекти підробки в обвинуваченні;
* зловживання в процесі збору та відбору доказів, нехтування явними фактами, тиск на свідків;
* вихід службових осіб за межі компетенції, зокрема незаконне перебирання повноважень підслідності;
використання норм права, які не мають відношення до конкретної справи;
* вибірковий (дискримінаційний) характер переслідування;
* незаконне розголошення даних негласних слідчих розшукових дій в комплексі з пропагандистською кампанією в ЗМІ, в межах якої поширюється інформація дифамаційного характеру, що спрямована на знищення репутації".
Підписанти відкритого листа, серед яких відомі громадські діячі та правозахисники Мустафа Джемілєв, Рефат Чубаров, Йосип Зісельс та Євген Захаров, підкреслили, що переслідування Логвинського мало на меті не просто розслідування злочину, а й дискредитацію політика, а також вплив на міжнародну позицію України. Зокрема, ХПГ не лише заявила про тиск, а й кваліфікувала дії правоохоронних структур як політично мотивоване переслідування. Це стало підставою для розгляду питання у Європейському суді з прав людини щодо можливого порушення статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (політичні переслідування).
На основі рішень Європейського суду з прав людини та аналізу, проведеного українськими правозахисниками, можна визначити ясні практичні критерії для оцінки політично мотивованих справ та переслідувань.
Фактично, мені потрібно лише розкрити визначені характеристики політичного замовлення. Я впевнений, що більшість моїх колег-адвокатів здатні їх легко впізнати, проте це питання може бути цікавим і для більшої аудиторії.
Основні характеристики, що вказують на політичний аспект справи.
Признак 1. Компоненти підробки в обвинуваченні
Слідчі органи навмисно спотворюють інформацію та вигадують докази, щоб підвести дії особи під конкретні положення Кримінального кодексу.
Ознака 2. Свавілля у збиранні та виборі доказів
Ігнорування явних фактів і доказів, які підтримують позицію обвинуваченого, вибіркове застосування "актуальних" доказів та тиск на свідків.
Ознака 3. Вихід службових осіб за межі компетенції
Здійснення контролю над функціями інших правоохоронних структур, коригування юрисдикції та втручання в розслідування справ, що не належать до їхньої компетенції.
Признак 4. Використання невідповідних правових норм
Обвинувачення формуються на основі статей, які не відображають дійсних обставин справи або навмисно використовують "гнучкі" положення Кримінального кодексу, що дозволяє їх інтерпретувати досить широко. Наприклад, замість чітко визначених злочинів, таких як хабарництво чи розтрата, можуть бути висунуті звинувачення за статтею 364 КК України (зловживання службовим становищем).
Насправді, стаття надзвичайно зручна для політичних справ, адже дозволяє слідству досить вільно тлумачити "зловживання владою або службовим становищем" навіть у випадках, коли доказів прямого збагачення чи хабаря немає. Саме тому чимало моїх колег вважають цю статтю інструментом, який дозволяє притягнути будь-кого, хто стає незручним, без необхідності доводити корупційні дії.
Ознака 5. Селективний (дискримінаційний) підхід до переслідування.
Аналогічні дії інших осіб не розслідуються, а конкретну людину переслідують через її позицію, критику влади або належність до певної політичної сили чи опозиції. Сотні рішень стосовно землі в столиці, ухвалених за часів Омельченка і Черновецького, досі не стали предметом уваги правоохоронців, але вони дуже цікавляться тими рішеннями, які ухвалюються під час каденції Кличка, якого на Банковій вважають своїм опонентом. І це також є переконливим доказом того, що справа не про закон, а про політику.
Ознака 6. Незаконне розголошення даних НСРД і медійний тиск
Одна з найпоширеніших і найнепривабливіших ознак політично забарвлених справ. Механізм функціонує наступним чином:
Умовний замовник (політик, група осіб або навіть бізнес-конкурент), який хоче отримати певну вигоду від усунення конкурента (посади, вплив, бізнес-актив, тощо), намагається знищити репутацію опонента ще до суду. Він дає "сигнал" правоохоронцям. Слідчі проводять негласні слідчі розшукові дії, частина з яких або сфабрикована або вирвана з контексту незаконно зливається в ЗМІ, "зливні бачки" та анонімні Telegram-канали. Ну а далі відбувається ефект снігової кулі - в гонитві за сенсаціями сайти плодять клікбейтні заголовки, а особу, яка, можливо, ще й не отримала підозру, вже публічно тавруваликорупціонером або зрадником.
Мета проста - створити суспільний тиск та у такій спосіб тиснути на суд (щоб суд випадково не ухвалив рішення, яке дисонує із суспільними настроями), сформувати в суспільстві образ "винного".
І ще хочу внести одну характеристику від себе.
Ознака 7. Політичний контекст і публічні погрози
Якщо за кілька тижнів або місяців перед оголошенням підозри високопосадовці починають публічно висловлювати критику або навіть погрози щодо конкретної особи, це майже завжди вказує на те, що процес уже запущено і справа активно розглядається.
Політичні висловлювання та коментарі, публікації в соціальних мережах — все це підбурює суспільство, формує запит на помсту та фактично надає легітимність можливому кримінальному переслідуванню. Далі вже справа техніки, адже, як казали раніше, "головне, щоб була людина, а статтю знайдеться".
Де проходить межа між справедливістю та політичною помстою?
На завершення, варто зазначити декілька аспектів ст. 18 Конвенції: "Обмеження, що допускаються відповідно до цієї Конвенції щодо вказаних прав і свобод, не можуть бути використані для інших цілей, окрім тих, для яких вони були визначені". Ця стаття насправді виконує свою окрему функцію та має на меті запобігти зловживанням з боку держави, а також захистити конвенційні права і свободи від тиску з боку державних органів. Проте, її зазвичай застосовують у поєднанні з іншими статтями Конвенції, які визначають права та свободи, забезпечення яких взяли на себе держави-підписанти, такими як ст. 5 "Право на свободу та особисту недоторканність".
Отже, надзвичайно важливо, щоб політики усвідомлювали це, адже стаття 18 стосується меж державної влади та червоних прапорів, які не можна ігнорувати за жодних обставин, навіть у контексті боротьби з корупцією.
Втім, як у будь-якої медалі, є у ст. 18 і зворотна сторона. Той факт, що політичні опоненти підозрюваного можуть отримати вигоду від його обвинувачення, не має бути підставою для утримання правоохоронних органів від судового переслідування, за умови, що висунуті звинувачення є обґрунтованими. Приналежність до політичної еліти не повинна бути індульгенцією від справедливого суду.
Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, дайте нам знати.
