Єврокомісар Кубілюс: Для Європейського Союзу є важливим забезпечення оборонних можливостей України.
У інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на телеканалі "Еспресо" комісар ЄС з оборонних та космічних питань Андрюс Кубілюс обговорив ряд важливих тем, зокрема провокації з боку Білорусі проти Європейського Союзу, заморожені активи Росії для підтримки України, а також зацікавленість Євросоюзу в інтеграції України.
Шановний пане комісаре, ми усвідомлюємо, що Європа залишається найнадійнішим союзником України, зокрема країни-члени Європейського Союзу. Наразі важко сказати, які заяви може зробити Дональд Трамп і які сценарії він може намагатися втілити. Нещодавно з'явилася інформація про можливу зустріч між Путіним та Трампом у Будапешті, але потім це було спростовано. Я б хотів дізнатися про актуальну позицію Європейського Союзу щодо можливих переговорів з російським агресором: чи є ці питання на порядку денному, чи це всього лише частина пропаганди?
Я планую коротко окреслити кілька важливих аспектів. По-перше, ми безумовно підтримуємо усі ініціативи, які сприяють швидкому досягненню миру в Україні. Однак, звісно, все залежить від Путіна і того, наскільки ефективно вдасться його переконати до участі у переговорах та досягнення мирної угоди.
Безумовно, президент Трамп вживає ряд активних заходів, і нещодавно запроваджені санкції американською адміністрацією проти компаній "Лукойл" та "Роснефть" мають значний і негативний вплив на Росію. Ці дії можуть, можливо, змінити позицію Путіна.
По-друге, ми в Європейському Союзі шукаємо шляхи, як ми можемо підтримати оборонні можливості України, фінансово і військово. Існує низка різних ініціатив, які реалізовуватимуться паралельно. Одна з них -- ініціатива так званого репараційного кредиту, коли заморожені російські активи, 150 мільярдів євро, будуть використані для спеціального кредиту для України. Завдяки цим фінансовим ресурсам Україна зможе розбудувати свій оборонний потенціал до такого рівня, що Путін, зрештою, переконається: в Україні він нічого не досягне. І це може стати чинником, який змусить його сісти за стіл переговорів.
Наразі ми не бачимо жодних чітких ознак готовності Путіна до мирних переговорів, однак поєднання американського тиску через санкції та наших ініціатив із підтримки й посилення обороноздатності України може змінити його позицію.
Шановний пане комісаре Європейського Союзу з питань безпеки, я хотів би дізнатися про оновлення алгоритмів реагування держав Європейського Союзу на російські повітряні провокації. Ми знаємо, що з цим стикаються країни Балтії, зокрема Естонія, а також Данія і Польща. Як мені відомо, були внесені деякі зміни до протоколів. Яка нині ситуація, і як можна її покращити? І, загалом, чи є впевненість у тому, що Сполучені Штати готові виконувати свої зобов'язання в рамках п'ятої статті Євроатлантичного договору?
По-перше, ці російські дронові провокації, безсумнівно, висвітлили ряд важливих аспектів. Зокрема, вони вказали на те, що наші можливості виявлення, захисту та ліквідації безпілотників поки що не досягли належного рівня розвитку.
Отже, в певному сенсі, ми можемо висловити вдячність за ці виклики. Адже наразі ми активно і швидко покращуємо наші системи захисту від дронів.
Так звана "стіна проти дронів" тепер офіційно має назву "Ініціатива з протидії дронам". У цьому напрямі ми хочемо багато чого навчитися від України. Ми прагнемо розвивати ці спроможності спільно з Україною та за її участю. Ці ініціативи включено до нашого великого й амбітного плану дій -- так званої дорожньої карти оборонної готовності до 2030 року. Цей план затверджено Радою, і він є одним із ключових проєктів, які ми повинні розвивати в Європі максимально ефективно.
Є два проєкти, тісно пов'язані з нашою готовністю до захисту від агресії чи провокацій. Один із них -- "Європейська ініціатива з протидії дронам". Інший -- "Варта східного флангу". Обидва ці флагманські проєкти мають велике значення для оборони всієї Європи, особливо для прикордонного регіону. І тут я, знову ж таки, повторюсь: ми сподіваємося багато чого перейняти від України й вдячні їй за готовність допомогти нам досягти тих спроможностей, які вона вже має, а ми -- ще ні.
Друге питання, звичайно, полягає в тому, як саме ми повинні реагувати на такі провокації, коли порушується наш повітряний простір. По-перше, ми, безумовно, маємо володіти необхідними спроможностями для реагування. По-друге, політичні та військові рішення -- як саме реагувати, збивати, відстежувати чи діяти іншим чином -- залежать насамперед від самих держав-членів.
Оборонна політика в Європі є суверенним правом кожної держави-члена, яка уклала колективні угоди в рамках НАТО щодо планування оборони. У цьому контексті Європейський Союз та Єврокомісія не грають вирішальної ролі. Наша функція полягає у підтримці держав-членів у розвитку відповідних можливостей, щоб вони могли виконати будь-які рішення, які вважатимуть за доцільні. Це лише один аспект ситуації.
Стаття 5 НАТО є ключовим елементом, що забезпечує оборону не лише Європейського Союзу, а й усього європейського континенту. Нещодавно під час саміту Альянсу всі країни-члени підтвердили свою готовність дотримуватись її положень. Для успішної реалізації цих зобов'язань кожна держава-учасник повинна мати належні оборонні можливості. Тому країни-члени взяли на себе зобов'язання збільшити свої військові витрати до 3,5% від ВВП на реальні потреби оборони, а також додаткові 1,5% на пов'язані з обороною сфери. Стаття 5 є потужним механізмом колективної безпеки. Ми сподіваємось, що ця сила переконає Путіна не перевіряти дію статті 5 в реальному житті.
Шановний пане комісар з питань безпеки, я хотів би ще раз звернутися до теми білоруських метеозондів. Ми усвідомлюємо, що це є спробою підвищити напругу і чинити тиск. Проте, без сумніву, ми розуміємо, що Сувальський коридор завжди залишається на порядку денному, і російська сторона постійно намагається налякати нас своєю готовністю до військових провокацій у цьому регіоні. Розуміємо, що стратегічне значення цього коридору не можна недооцінювати.
Безсумнівно, ці провокації, пов'язані з застосуванням метеорологічних куль, а також гібридні військові дії, які так охарактеризувала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, представляють собою абсолютно новий феномен. Це новий етап у розвитку всіх цих гібридних дій.
Так, ми вже давно спостерігаємо використання подібних куль -- раніше їх застосовували для контрабанди тютюнових виробів із Білорусі до країн Європейського Союзу, зокрема через Литву та Польщу. Але тепер ми бачимо навмисні атаки, спрямовані на наш аеропорт у Вільнюсі. Коли ці кулі спрямовують, використовуючи напрям вітру, аби наблизити їх до зони аеропорту, це змушує закривати аеропорт у Вільнюсі. І, звісно, це створює серйозні проблеми -- збої в роботі аеропортів завжди болісно позначаються на пасажирах і не тільки.
Саме тому ми вирішили задіяти всі наявні інструменти, щоб переконати режим Лукашенка, що він робить велику помилку, дозволяючи такі провокації проти Литви. Ми закрили транзит через литовсько-білоруський кордон і, звичайно, звернулися до наших партнерів у ЄС та НАТО. Ми сподіваємося, що ці заходи дадуть позитивний результат і білоруський режим таки припинить подібні провокації.
Мені цікаво дізнатися, чи є якісь новини щодо впровадження концепції "стіни дронів". В Україні ми дуже зацікавлені в тому, щоб інтегрувати певні елементи протиповітряної оборони Європейського Союзу, адже це могло б суттєво посилити нашу здатність захищати цивільні об'єкти.
Отже, ініціатива, відома як "Стіна проти дронів", дійсно має велике значення. Відразу після провокацій, спрямованих проти Польщі, я і президентка Єврокомісії закликали до її створення. Проте назва "стіна проти дронів" викликала неоднозначні реакції серед країн ЄС: деякі почали запитувати, як виглядатиме ця "стіна" і чи зможемо ми повністю захиститися від усіх дронів. Тому ми вирішили трохи змінити назву - тепер проєкт називається "Європейська ініціатива з протидії дронам", хоча його суть залишилася незмінною.
По-перше, нам слід зміцнити наші можливості виявлення дронів на східному фланзі, зокрема в прикордонних зонах. Це включає в себе впровадження радіолокаційних систем, здатних виявляти безпілотники. Також було б корисно скористатися українським досвідом використання акустичних сенсорів. Додатково, необхідні економічно вигідні рішення для нейтралізації дронів. Коли безпілотники потрапили на територію Польщі, країна змушена була використовувати дорогі ракети, вартість однієї з яких, за інформацією, близько мільйона євро. Ураження дронів, які коштують приблизно 10 000 євро, за допомогою ракети за мільйон є очевидно недоцільним з фінансової точки зору.
Отже, нам слід вивчити досвід України в таких аспектах: як перехоплювати безпілотники, як використовувати засоби перехоплення, як застосовувати радіоелектронні системи для глушіння сигналів, а також як ефективно інтегрувати традиційну зенітну артилерію та кулемети в мобільні групи, здатні знищувати дрони.
Держави, що мають свої повітряні сили або військові гелікоптери, також можуть їх використовувати. Однак у будь-якому разі нам необхідно вдосконалювати ці можливості якомога ефективніше – саме тому ми вже починаємо підготовку.
Ми продовжуємо вести консультації з українською стороною, адже їхній досвід є надзвичайно цінним і має вирішальне значення не лише для країн східного флангу, а й для всіх держав ЄС. Захист від дронів необхідний не тільки для таких країн, як Польща, Литва, Латвія чи Румунія, які стикаються з численними атаками російських безпілотників, але й для тих, що розташовані глибше в Європі, як-от Німеччина та Данія. Навіть Іспанія та Португалія не можуть вважати себе в безпеці від можливих дронових загроз, адже російські безпілотники можуть запускатися не тільки з території Росії, наприклад, з Калінінграда, але й із суден "тіньового флоту", які курсують уздовж європейських берегів. Такі дрони можуть бути запущені з відносно близької відстані до великих міст, столиць або портів.
Отже, необхідно посилити протидронні можливості в усіх країнах Європейського Союзу. Це є основною метою нашого нового проєкту, що отримав назву "Європейська ініціатива протидії дронам". Ми прагнемо просуватися вперед і сподіваємось незабаром встановити ясні угоди між державами-членами про наступні дії — із залученням України — і здійснити це в досить амбітні терміни.
Шановний пане комісар з питань безпеки, я хотів розпитати вас про репараційний кредит і про так званий "план Б". На превеликий жаль, через позицію Бельгії надзвичайно вправна, добра схема фінансування потреб України буде реалізована в інший спосіб. Але ми розуміємо, що це історія не лише про гроші, а про консолідацію Європейського Союзу у підтримці України. Тому що війна потребує коштів, і потрібна стабілізація макроекономічна нашого бюджету.
Безперечно, ці заморожені активи в певному розумінні є власністю України, оскільки їх було заморожено в момент, коли Росія розпочала агресію. Відзначалося, що ці кошти повинні слугувати для відновлення країни, реконструкції після війни або задовольняти потреби України в умовах цієї злочинної війни, спровокованої Росією. Саме з цієї причини ці російські фінансові ресурси опинилися під замороженням.
Звісно, між європейськими юристами та фінансовими експертами точилися дискусії: чи можна ці гроші конфіскувати й передати безпосередньо Україні. Деякі фахівці висловлювали занепокоєння, що це може негативно вплинути на стабільність фінансових систем у Європі. Тому було ухвалено розробити особливий механізм, який не передбачає прямої конфіскації з юридичної точки зору, натомість дозволяє використати заморожені активи як гарантію того, що Росія виплатить репарації за збитки, завдані її незаконною і злочинною війною проти України.
Якщо Росія можливо ухилиться від виплати репарацій, заморожені активи можуть виступити як гарантія їх виконання. Інакше кажучи, репарації можуть слугувати підставою для надання Україні кредиту, а в разі невиплати репарацій, гарантія буде перенесена на ці заморожені активи. З юридичної та фінансової перспективи такий підхід виглядає досить обґрунтованим — саме це стало темою обговорення на засіданні Ради.
Основна частина цих заморожених активів знаходиться в одній з бельгійських фінансових установ, відомій як Euroclear. У зв'язку з цим уряд Бельгії виявляє підвищене занепокоєння щодо можливих наслідків та реакцій з боку Росії. Наскільки мені відомо, держави-члени зобов'яжуться надати Бельгії необхідні гарантії — як у сфері безпеки, так і в фінансових питаннях — на випадок виникнення будь-яких ускладнень.
Я сподіваюся, що остаточний вердикт буде ухвалено до початку наступного року, аби Україна могла бути впевненою в доступності цих ресурсів для своїх оборонних і бюджетних потреб.
Я хотів би дізнатися більше про ситуацію в Пекіні та позицію Китаю. Зазвичай увагу прикута до американо-китайських переговорів, до того, що Трамп обговорював зі Сі Цзіньпіном і як на це реагує Китай. Однак, не менш важливим гравцем у контексті континентальних відносин є Європейський Союз. Тому мені цікаво, які сигнали зараз надходять до ЄС у зв'язку з російською агресією проти України. Які повідомлення передає Пекін?
У мене немає абсолютно нових відомостей. Проте ми постійно підкреслюємо, що Китай займає центральну роль у цій конфлікті, і його економічна допомога Росії є вирішальним чинником, що дозволяє їй продовжувати військові дії. Китай активно імпортує російську нафту, що, в свою чергу, забезпечує фінансування військових операцій.
У світлі нещодавно введених американських санкцій проти компаній "Лукойл" та "Роснефть" відзначаються певні зміни в діяльності китайських нафтопереробних підприємств. Здається, що вони можуть скоротити обсяги закупівлі російської нафти. Аналогічні тенденції спостерігаються і в Індії, що є найзначнішим наслідком цих змін.
Що стосується переговорного процесу та дипломатичних зусиль, я не впевнений, що вони можуть дати швидкі результати. Також маю сумніви, що будь-які зусилля на дипломатичному фронті зможуть спонукати Китай до зміни своєї політичної позиції, яка, як і раніше, більше схиляється на бік Росії, ніж на користь України.
Я хотів би вас розпитати про намагання створити дивний центральноєвропейський трикутник: Чехія, Угорщина, Словаччина. Ну і ми в Україні переживаємо, як це може відобразитися, зокрема, і на транзиті через ці країни, і загалом, наскільки це може впливати, зокрема, і на безпекову політику Європейського Союзу. Тому що три країни, якщо вони будуть координуватися не зсередини Європейського Союзу, -- це, я вважаю, загрозливий момент.
По-перше, те, що ми чуємо від угорського прем'єр-міністра, який тішиться можливістю мати двох подібних партнерів поруч, скоріше є політичною заявою та риторикою. Звісно, певна регіональна співпраця завжди можлива, але це не означає створення якогось окремого союзу всередині союзу. Ми маємо північну співпрацю, північно-балтійську співпрацю, балтійсько-польську співпрацю -- багато традиційних регіональних форматів дійсно існують і є цінними. Я не впевнений, що Словаччина, наприклад, підтримає позицію Орбана щодо України. Нещодавно українські партнери повідомили мені, що провели дуже продуктивну зустріч із словацьким урядом на рівні урядів. І що це була раціональна і прагматична зустріч, я б сказав, двох партнерів, які шукали шляхи вирішення різних питань.
По-друге, безумовно, існують норми ЄС, які є обов'язковими для всіх країн-учасниць, наприклад, стосовно транзитних перевезень, економічних аспектів транспорту тощо. Невиконання цих норм призводить до порушення законодавства ЄС і може мати серйозні наслідки для тих держав, які їх ігнорують.
По-третє, я переконаний, що всередині ЄС зростатиме розуміння того, наскільки важлива інтеграція України не лише для самої України, але й для всього Європейського Союзу, особливо з точки зору безпеки. Для Європи надзвичайно важливо мати українські оборонні спроможності -- 800 000 військових, які пройшли випробування в боях. Я вважаю, що це розуміння стане новою нормою, певною основою для майбутньої співпраці.
Це може суттєво вплинути на загальне сприйняття Європейським Союзом важливості інтеграції. Держави, які спробують залишитися осторонь від цієї тенденції, на мою думку, можуть вчинити серйозну помилку, адже в майбутньому Україна має потенціал стати потужним економічним і безпековим гравцем. Наявність такої країни в складі ЄС є величезним стратегічним інтересом для всього Союзу.
