Європейські країни фінансують, а Сполучені Штати отримують прибуток: чи зможе Україна отримати озброєння в потрібний час?

Америка змінює свою позицію. Останні соціологічні дослідження вказують на різке збільшення числа людей, які підтримують постачання зброї Україні. Про те, як змінилися суспільні настрої та які виклики виникають у сфері логістики, розповість наш спеціальний кореспондент у Вашингтоні Дмитро Анопченко. Він нещодавно поспілкувався з колишнім керівником бюджетного управління Пентагону. Усі подробиці – в нашому сюжеті.
Американська політика - це справжнє диво. Одне й те саме рішення, представлене в іншому світлі, здатне кардинально змінити уявлення суспільства. Нещодавнє опитування продемонструвало, що коли американці чують фразу не просто "надати зброю Україні", а "продати", та ще й у контексті "нової політики Трампа", їхнє ставлення змінюється миттєво.
На запитання "Чи вважаєте ви доцільним надання Україні зброї?", 55% опитаних висловилися на підтримку цієї ідеї, тоді як лише 31% виступили проти.
Але варто було соціологам після останньої зміни курсу скорегувати і формулювання: "чи підтримуєте ви рішення Дональда Трампа продовжити надання Україні зброї", як цифри магічним чином змінились! 37-м відсотків переваги - це вже серйозно.
А особливо вражає реакція республіканців. Абстрактна підтримка озброєння України - менше половини, 48%. Але коли це "рішення президента Трампа" - 67% підтримки. Плюс 34 пункти!
Секрет у простоті: не "підтримка", а "комерція". Не "витрати", а "доходи".
Це не війна Трампа, але зараз Сполучені Штати отримують прибуток від постачань.
Коли звичайні американці, особливо ті, хто підтримує Трампа, чують цю інформацію, їхнє ставлення змінюється. Цей психологічний прийом виявився ефективним. Новий механізм почав функціонувати: Європа закуповує американську зброю і передає її Україні. Перші контракти вже укладені, а перші системи вже надійшли.
Марк Кансіан, колишній керівник управління бюджету в Пентагоні:
Президент Трамп завжди сприймав продаж зброї як можливість стимулювати економіку і розвивати виробничі потужності в США. Його увага значно менше зосереджена на зовнішній політиці; натомість він прагне забезпечити робочі місця та сприяти зростанню сектору озброєнь. Це викликало позитивну реакцію у населення.
І варіант, якого спочатку побоювалися (мовляв, як це - допомоги більше не буде) на диво почало давати результати. Давати зброю Трамп не хотів (зокрема, щоб не зірвати свої переговори із москвою). Але щойно мова зайшла про оплату від європейців, то вже і "спровокувати путіна" ніхто не боїться.
Миттєво затверджено угоду на 322 мільйони доларів - це перший великий контракт на постачання запчастин для систем Bradley та зенітних комплексів HAWK. І це тільки початок: Європейський Союз запускає кредитну програму на 150 мільярдів євро, значна частина якої буде спрямована на придбання американських озброєнь для України.
Марк Кансіан, колишній керівник управління бюджету в Пентагоні:
Тобто немає питань - чинна адміністрація дуже прихильно реагує, коли просиш купувати зброю. Щойно Україна це запропонувала - бачимо відгук команди Трампа.
Однак і тут виникають певні труднощі: нова модель виявилася з серйозною проблемою. Країни Європи готові надати Україні свої системи ППО, але лише за умови, що США нададуть гарантії на їхню заміну. Проте, Сполучені Штати не встигають виготовити перші комплекси раніше весни наступного року, а решта поставок затягнеться на весь 2026-й рік. Яскравим прикладом є Німеччина. Берлін, як найбільший донор, вже передав Україні три батареї Patriot і планує віддати ще дві. Щоб пришвидшити процес, США навіть змінили порядок поставок, перенісши Швейцарію в черзі, і тепер її Patriot направлять до Німеччини для компенсації того, що передадуть Україні. Проте навіть у "турборежимі" Берлін зможе отримати заміну тільки в березні-квітні.
Марк Кансіан, колишній керівник управління бюджету в Пентагоні:
Отже, усе залежить від конкретних потреб України в закупівлях. Наприклад, артилерійські боєприпаси є широко доступними на світовому ринку, і Україна має можливість їх без особливих труднощів купити та швидко отримати. Натомість ракети для системи "Петріот" перебувають у дефіциті, і їх постачання можливе лише за прямим дозволом Сполучених Штатів. Проте, можливо, європейські країни, такі як Німеччина, Франція та, ймовірно, Норвегія, могли б прискорити процес поставок своїх боєприпасів і озброєнь.
Це парадоксальна обставина: нарешті є політична воля з боку європейців та необхідні фінансові ресурси, але відсутня можливість оперативно збільшити обсяги виробництва. Навіть у тому випадку, якщо ЄС готовий виплатити США повну вартість і передати свої запаси Києву, все ж необхідно спершу поповнити власні резерви.
І тут, якщо бути чесними, виникає певна проблема. Навіть за нової політики Трампа в його команді існує внутрішня опозиція. Є люди, які залишилися на місцях, але наразі вважають за краще не висловлювати свої заперечення публічно, хоча їхні переконання нікуди не зникли.
Марк Кансіан, колишній керівник управління бюджету в Пентагоні:
Деякі учасники команди, зокрема віцепрезидент Венс, а також заступник міністра оборони з політичних питань Колбі в Пентагоні, вважають, що Європа, насправді, лише відволікає увагу США. Як сам віцепрезидент, так і багато його оточення виявляють значний скептицизм щодо ситуації в Україні.
Це не просто "проросійськість"; вони вважають, що Китай є більш серйозною загрозою, ніж Москва. У Сполучених Штатах існує старе правило: не можна конфліктувати одночасно з Пекіном та Кремлем. Коли відбувається загострення з однією з цих країн, потрібно налагоджувати стосунки з іншою. Саме це й пояснює внутрішні суперечки в команді Трампа.
Марк Кансіан, колишній керівник управління бюджету в Пентагоні:
Чимало високопосадовців в адміністрації Трампа висловлюють невдоволення, вважаючи, що всі дії, спрямовані на підтримку Європи, відволікають увагу від підготовки до можливого конфлікту з Китаєм. Тому вони спробували перенаправити постачання боєприпасів, призначених для України, на користь американських складів, аби відновити наші власні резерви.
Ця логіка пояснює, чому навіть нова успішна модель, яку підтримують і самі американці, має свої обмеження. Європа має можливість фінансувати, але деякі елементи оточення все ще намагатимуться "забрати ковдру" до себе: вони намагатимуться переконати США зосередити свою увагу на Китаї, що, в свою чергу, може призвести до перезавантаження відносин з Москвою.
А це якраз і визначає, скільки зброї реально дійде до України і як швидко. Нова американська формула працює: замість "допомоги" - "бізнес", замість "витрат" - "заробіток". Але і від великої політики нікуди не поділися. Тому попереду все одно переговори (і з європейцями, і з американцями) не тільки про контракти, але і про пріоритети. Яким звісно ж має бути Україна, втім, в цьому навіть на третій рік війни, на жаль, доводиться переконувати.