Гідра Портнова: чому постріл не зможе змінити систему.
У Мадриді було вбито Андрія Портнова, який раніше займав посаду заступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича. Поки в соціальних мережах панує захват, розглянемо, чому його усунення не здатне вирішити глибокі системні проблеми.
Портнов становив серйозну загрозу для розвитку правової держави. Фактично він курував судову систему і тим самим дискредитував судову гілку влади. Але це не головне. Цей тіньовий вплив бачили Сполучені Штати Америки і наклали на колишнього політика санкції.
На жаль, держава Україна не сприймала його як небезпечного чи загрозливого суб'єкта. Правоохоронні органи не мали жодних претензій до Портнова — ні з приводу державної зради, ні через корупційні дії, ні через вплив на судову систему.
Соціальні мережі заполонила ейфорія після повідомлення про ліквідацію Портнова. Але чи дійсно варто святкувати? Це свідчить про безсилля та бездіяльність української правоохоронної системи. Адже залишилося ще чимало прокремлівських зрадників, і з ними мають боротися правоохоронці, а не найманці.
Тема безкарності Андрія Портнова активно обговорювалася лише журналістами та представниками громадських організацій. Це викликало величезне невдоволення у колишнього заступника Сергія Льовочкіна, який вирішив запустити масовану кампанію SLAPP-позовів проти критично налаштованих медіа та активістів. В результаті саме ці організації опинилися в ролі відповідачів у судових процесах, а не сам Портнов. Важливо відзначити, що всі ці справи завершилися поразкою для медіа та громадського сектору.
Портнов також судився з Громадським рухом ЧЕСНО, оскільки ми внесли його ім'я в Реєстр зрадників. У профілі експолітика згадані всі факти, про які писали ЗМІ і які розкопали журналісти-розслідувачі. Поплічник Януковича вимагав видалити всю інформацію та виплатити йому чверть мільйона компенсації за правову допомогу.
Досліджуйте також: Чому Феміда ігнорує випадки, пов'язані з Портновим.
Більш ніж рік ми вели боротьбу з адвокатесою попереднього юриста в судових інстанціях — сам позивач залишив Україну під час війни. Ми не лише відстоювали нашу базу даних, а й захищали право громадян знати, хто має минуле, яке не узгоджується з майбутнім України.
Після Революції гідності колишній депутат Андрій Портнов залишив Україну, проте його присутність у медіапейзаже країни залишалася помітною. Через різноманітні медіа, телеграм-канали, політичні маніпуляції та судові розгляди він прагнув відновити свій вплив і створити атмосферу страху. Його кампанії проти журналістів, активістів і реформаторів відзначалися агресивністю, персоналізацією та високим рівнем загрози.
Портнов втілював собою образ політика, який не лише жадає відновлення своїх позицій, а й прагне ліквідувати саму концепцію незалежного громадянського контролю.
Втім, фізичне зникнення одіозного колишнього політика -- не фінал історії. Річ у тім, що загроза, яку він уособлював, залишається. Як і у міфічної гідри, на місці однієї відрубаної голови можуть вирости кілька нових.
І питання не про те, хто стане наступником у піраміді впливу, а як зробити так, щоб інституції не потрапляли в ці піраміди. І щоб до відповідальності притягали не кулею, а в суді.
Наша пам'ять -- це не помста. Це інструмент колективної безпеки. І в Реєстрі зрадників Портнов залишиться. Не тому, що ми так хочемо. А тому, що країна має памʼятати, хто намагався її зламати зсередини.
