Гренландія - чи може цей острів стати справжнім скарбом для Трампа?
Вашингтон акцентує увагу на бажанні мешканців островів до автономії та фінансових компенсаціях для них.
Окрилений блискавичною операцією в південноамериканській Венесуелі, президент США Дональд Трамп знову повернувся обличчям на північ. Бажання встановити контроль над Гренландією не залишає його, попри те, що свіжі заяви з Білого дому викликали різку реакцію в Європі.
У період свого першого президентського терміну Дональд Трамп публічно висловлював ідею про можливу покупку Гренландії. Проте на той час більшість людей, навіть у його близькому колі, не сприймали цю пропозицію всерйоз.
У ході свого другого президентського терміну він став активно підкреслювати цю концепцію, стверджуючи, що необхідно отримати контроль над островом, оскільки, як стверджується, його обступають російські та китайські судна, посилаючись на питання національної безпеки.
Прихильники жорсткої лінії в оточенні президента натякають на ймовірність використання сили, якщо дипломатичні зусилля та економічні домовленості не принесуть результатів. Один з провідних радників президента з політичних питань, заступник керівника апарату адміністрації та ідеолог руху MAGA Стівен Міллер висловив думку, що Гренландія повинна стати частиною США, додавши, що "ніхто не наважиться воювати зі Сполученими Штатами через питання, що стосуються майбутнього Гренландії".
"Ми існуємо у світі, де домінують сила, примус і влада, - зазначив радник. - Це незмінні закони, що панують з давніх-давен."
Оскільки радники теперішнього президента США надають йому лише ті поради, які йому приємні, можна з упевненістю стверджувати, що й він сам дотримується аналогічної точки зору.
Однак Копенгаген рішуче відреагував на таку риторику. Міністерство оборони Данії повідомило, що данські збройні сили миттєво застосують силу у разі будь-якого вторгнення на територію Гренландії, без необхідності отримання попередніх наказів.
ОСТРІВ СТРАТЕГІЧНОЇ СЛАВИ можна перефразувати як "Острів Стратегічного Тріумфу".
Гренландія має особливе стратегічне місце, розташовуючись між Північною Америкою і Росією, на перехресті арктичних маршрутів, що швидко набирають важливості в умовах зменшення льодовикового покриву. Цей регіон може стати ключовим для нових торгових шляхів між Заходом і Азією, що здатні кардинально змінити глобальну логістику.
На острові також розташовані значні запаси корисних копалин, включаючи рідкісноземельні метали, які є ключовими для оборонної промисловості та високих технологій. В умовах глобальної конкуренції з Китаєм, що займає провідні позиції на цьому ринку, доступ до таких ресурсів стає стратегічно важливим для США.
Гренландія вже багато років займає важливе місце в американській системі раннього оповіщення про ракетні загрози. Космічна станція Пітуффік, розташована на острові, є одним із основних елементів оборонної архітектури США в арктичному регіоні.
Сполучені Штати володіють значними військовими ресурсами в Гренландії, навіть без офіційного контролю. Оборонна угода, укладена між США та Данією у 1951 році та оновлена у 2004 році, надає американській стороні можливість розширювати свою військову присутність, зводити нові об'єкти та проводити операції за узгодженням із Копенгагеном і місцевою автономною владою.
Аналітики підкреслюють, що при використанні дипломатії США могли б здобути практично все, що потрібно для посилення безпеки в Арктиці, без застосування тиску. Через це агресивна риторика Вашингтона викликає питання у союзників.
Ясно, що не всі усвідомлюють: прагнення Трампа виходить за межі простого зміцнення національної безпеки США. Воно також передбачає розширення територій, щоб закріпити його статус як одного з найвизначніших президентів в історії країни. Крім того, зовнішньополітичні успіхи мають для Трампа тактичне значення, адже вони можуть зміцнити позиції республіканців у контексті наближення проміжних виборів до Конгресу.
Гренландія, з населенням приблизно 57 тисяч людей, є частиною Королівства Данія, проте користується значною автономією та має свій парламент. Однак питання зовнішньої та оборонної політики залишаються під контролем Копенгагена. У останні роки в суспільстві Гренландії спостерігається зростання настроїв на підтримку незалежності, але будь-які зміни в цьому напрямку можуть бути реалізовані лише через референдум.
Під час опитування громадської думки 2025 року 56% гренландців заявили, що проголосували б за незалежність, тоді як 28% - виступили б проти. При цьому 85% острів'ян не хочуть, щоб їхній острів став частиною Сполучених Штатів, і лише 6% виступають "за".
Заяви Трампа лише посилили внутрішню консолідацію. У березні на острові було сформовано широку коаліцію, а в політичних деклараціях чітко зафіксовано тезу: "Гренландія належить її народові".
Навіть більше, Данія і Гренландія об'єднали зусилля, намагаючись переконати американських законодавців та ключових посадовців адміністрації Трампа утриматися від намірів захопити острів.
Данська влада висловила, що застосування сили призвело б до реального колапсу НАТО.
Європейські столиці, в свою чергу, відкрито висловили підтримку Данії та підкреслили незмінність принципів суверенітету та територіальної цілісності.
Ситуація в Гренландії ілюструє суттєву трансформацію американської стратегічної політики в міжнародних відносинах: замість традиційних альянсів та дотримання міжнародних норм, спостерігаємо зростання економічного тиску та військової агресії по відношенню до явних слабших держав.
Гренландське питання є своєрідним випробуванням для західної цивілізації, яке перевірить її здатність зберегти досягнення останніх десятиліть і визначить напрямок її розвитку в найближчому майбутньому.
З висловлювань політиків та аналітиків можна зрозуміти, що американська стратегія щодо контролю над островом не полягає в прямому конфлікті з Данією, а більше орієнтована на вивчення внутрішніх політичних процесів у Гренландії. Основна увага приділяється бажанню місцевого населення до здобуття незалежності.
Після проведення референдуму з відповідними результатами й виходу зі складу Данії Гренландія отримала б право самостійно укладати міжнародні угоди, зокрема в оборонній та економічній сферах. Це відкриває простір для прямих двосторонніх домовленостей зі США, які нині потребують погодження з Копенгагеном.
Європейські розвідувальні агентства звертають увагу на спроби Сполучених Штатів впливати на місцеве населення через інформаційні канали. Данська служба безпеки та розвідки PET висловила занепокоєння, зазначивши, що регіон стає об'єктом різноманітних інформаційних кампаній. Виникає відчуття, що зміни є неминучими, а голоси політичних груп, які виступають за незалежність, стають дедалі голоснішими. У цьому контексті США представляються як надійний зовнішній партнер, який гарантує безпеку та добробут.
Другий рівень можливого сценарію - пропозиція Гренландії вигідних економічних і безпекових умов у разі стратегічного зближення зі США. Йдеться не обов'язково про формальне приєднання, а радше про модель асоційованого партнерства, за якої Сполучені Штати забезпечують фінансування, інфраструктурну підтримку та оборону в обмін на практично необмежену військову присутність.
Команда Трампа раніше висловлювала бажання, щоб Гренландія уклала угоду про вільну асоціацію. Сполучені Штати вже мають подібні угоди з кількома островами в Тихому океані, зокрема з Палау, Мікронезією та Маршаловими Островами.
Для Гренландії це стало б приводом для отримання значно більших фінансових ресурсів, порівняно з теперішніми субсидіями, що надходять з Данії. У цей час американські чиновники зосереджують свої зусилля на можливих бізнес-ініціативах, які дозволили б США посилити свій вплив на острів. Зокрема, мова йде про проекти, пов'язані з видобутком рідкісноземельних елементів, а також з будівництвом гідроелектричних станцій та інших виробництв.
Адміністрація Трампа обговорює можливість одноразових грошових виплат жителям Гренландії, аби переконати їх відокремитися від Данії та приєднатися до Сполучених Штатів. Називають суми від 10 до 100 тисяч доларів на одну особу. Конкретні механізми та терміни можливих виплат поки що не визначені.
Однак, в основі справи, повна залежність від США може бути неприємною для мешканців острова з одного боку. З іншого боку, незрозуміло, чи відповідала б така форма співпраці прагненням Трампа.
Незважаючи на те, що військовий аспект публічно не вважається головним пріоритетом, у Вашингтоні час від часу його обговорюють. Ймовірно, це робиться для створення додаткового тиску на європейські країни, щоб вони стали більш поступливими. З оперативної точки зору, острів є вразливим, оскільки не має власних збройних сил, а військова присутність Данії, незважаючи на відважні заяви її оборонного відомства, є досить обмеженою.
Збройні сили США вже мають розвинену інфраструктуру в Гренландії, що дозволяє оперативно збільшити чисельність своїх військ. Однак здійснення такого плану стало б безпрецедентним кроком – фактичним нападом однієї країни НАТО на іншу.
Аналітики вважають, що це могло б серйозно загрожувати існуванню Альянсу, викликавши суттєву кризу у відносинах між США та їхніми європейськими партнерами, а також зашкодивши американським стратегічним інтересам на міжнародній арені. Додатково, будь-яка тривала військова операція вимагала б отримання дозволу від Конгресу США, що, на думку експертів, виглядає малоймовірним.
Ключовою перешкодою для будь-яких радикальних змін навколо Гренландії залишається позиція Європи. У дипломатичних колах не виключають сценаріїв неформального обміну інтересами на тлі російської війни проти України.
За твердженням Politico, одним із можливих сценаріїв, які запропонував неназваний дипломат ЄС, може стати пакетна угода "безпека в обмін на безпеку", відповідно до якої Європа отримає жорсткіші гарантії від адміністрації Трампа щодо України в обмін на розширення ролі США в Гренландії.
"Хоча це може виглядати як неприємна ситуація, можливо, її буде легше прийняти, ніж інший варіант — дратувати Трампа, який може відреагувати санкціями, вийти з мирних переговорів або надати підтримку Путіну в переговорах з Україною", - зазначає видання, не уточнюючи, про яке конкретно посилення американської присутності на острові йдеться та до яких масштабів це може стосуватися.
