Гривня - це не просто валюта, а символ нашої економіки. А чи поділяє цю думку Національний банк України?

"Гривня: більше ніж просто валюта". Саме таку назву отримала виставка, що стартувала в Українському Домі 28 березня і триватиме до 11 травня. Проєкт організовано спільно Українським Домом та Національним банком України.

Ця подія дійсно виділяється своєю унікальністю та містить безліч значущих аспектів. Ті, хто ще не встиг завітати на виставку, обов'язково повинні скористатися такою можливістю. Особливо рекомендується відвідати її разом із дітьми.

Немає потреби та й навряд чи можна додати щось до тих аргументів, які Нацбанк навів у своїх численних комунікаціях, присвячених виставці. Усі вони випливають з назви проєкту і стосуються того незаперечного факту, що гривня є таким самим атрибутом суверенітету, як державний прапор, герб і гімн.

Можна лише порадіти, що НБУ намагається прищепити суспільству такий кут зору на національну валюту. Проте, немає впевненості, що вищезазначеного погляду дотримуються в самому Нацбанку.

17 квітня, під час пресконференції, що була присвячена черговому рішенню Правління Національного банку України з приводу облікової ставки (залишено на рівні 15,5%), Голова НБУ підкреслив: "Ми рішуче налаштовані на те, щоб зробити гривневі активи більш привабливими".

На перший погляд, наміри Національного банку, здається, сприяють підвищенню престижу гривні. Однак це лише ілюзія. В дійсності, їхній зміст виявляється абсолютно протилежним.

Варто нагадати, що до політики "забезпечення привабливості гривневих активів" Нацбанк перейшов ще в червні 2022 року, коли облікову ставку було різко підвищено з 10% до 25%.

Основними складовими цієї політики є збереження високих процентних ставок Національного банку України та фактичний тиск на Уряд для збільшення ставок за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Третім аспектом є стимулювання банків підвищувати ставки за депозитами, з чим Нацбанк справляється не зовсім успішно.

По суті, ця політика ґрунтується на переконанні, що якщо власникам гривні не запропонують достатньо високу компенсацію, вони можуть відмовитися від неї на користь більш стабільних або вигідних активів.

Це подібно до того, якби ми цінували український прапор лише за його яскраві кольори, або гімн виключно за його музику, а не за те, що вони є фундаментальними символами української ідентичності.

Можливо, бажання Національного банку зробити гривневі активи максимально привабливими за будь-яку ціну є ще одним виявом того "вічного комплексу меншовартості", про який з певною справедливістю (хоча й в іншому контексті) говорив Голова НБУ?

Перш за все, зазначена політика Національного банку України стосується фінансових установ, які отримують ресурси (ліквідність) для покриття бюджетного дефіциту. У контексті війни використання міжнародної допомоги, яка конвертується в гривню, стає практично єдиним джерелом емісії.

Механіка цих процесів досить детально описана в нещодавніх публікаціях директора департаменту відкритих ринків НБУ, які стосуються особливостей функціонування валютного ринку в умовах війни. З них випливає, що основним фактором збереження відносної стабільності гривні (а отже й довіри до неї) є достатність та регулярність інтервенцій НБУ з продажу іноземної валюти на ринку.

Показовим є той факт, що в зазначених публікаціях жодного разу не зустрічається слово "ставка" (ключовий інструмент політики "забезпечення привабливості гривневих активів"), оскільки автор відштовхується від процесів у реальній економіці (попит на валюту під імпорт товарів і послуг), а не від спекулятивних інтересів суб'єктів з надлишком гривні.

Згадка автора в кінці викладу про спроби Національного банку "підвищити економічну привабливість інструментів, виражених у національній валюті" не суперечить попередньому висновку. Натомість, це виглядає більше як підтвердження офіційної позиції регулятора.

Слід чесно визнати, що стратегія "підтримки привабливості гривневих активів" приносить вигоду лише банківським установам та обмеженій групі рантьє, які сприймають гривню як інструмент для отримання доходу і збільшення своїх статків. Для держави та реального сектора економіки така політика, натомість, обертається лише додатковими витратами та ускладненням доступу до фінансових ресурсів.

Коли представники Національного банку намагаються представити фінансові установи як майже благодійників, які активно інвестують у облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та сумлінно сплачують податки й дивіденди до бюджету, важливо відзначити, що завдяки політиці "забезпечення привабливості гривневих активів" банки отримують значні доходи, користуючись підтримкою держави. Це стосується, зокрема, процентних ставок за ОВДП та депозитними сертифікатами НБУ, а також компенсацій за ставками в рамках державних програм кредитування.

Слід врахувати ще один значущий аспект. У нещодавньому інтерв'ю Катерина Рожкова, перша заступниця Голови НБУ, висловилася такими словами:

З початком активної фази війни Міністерство фінансів адаптувало цілі та завдання для державних банків, враховуючи виклики, що виникають в умовах військових дій. Зокрема, одним із ключових завдань стало інвестування в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), і банки успішно реалізують цю місію.

Отже, державні банки, слідуючи вказівкам єдиного акціонера (держави), придбавали б облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) за будь-яких умов, а підвищення процентних ставок Національним банком лише збільшило фінансові витрати бюджету на їх обслуговування.

А як щодо інфляції? Можливо, "привабливість активів у гривні", яка виникає завдяки високим процентним ставкам, позитивно впливає на зміни цін?

Абсурдність цієї ситуації полягає в тому, що ані облікова ставка, ані інші ставки НБУ фактично не мають суттєвого впливу на інфляційні процеси. У цьому контексті можна звернутися до Національного банку, який у своєму коментарі стосовно рівня інфляції в березні зазначив, зокрема, таке:

"Прибуття нового врожаю, покращення умов енергопостачання, зменшення тиску на ринку праці, зниження цін на нафту і монетарні заходи Національного банку України можуть сприяти зміні інфляційної тенденції вже влітку."

Іншими словами, облікова ставка почне позначатися на інфляційних процесах лише після того, як вичерпається вплив численних факторів, на які Національний банк не має жодного впливу. Оцініть елегантність даного висловлювання!

На пресбрифінгу, що відбувся 17 квітня, журналіст з економічного видання поставив важливе питання: чи має Національний банк намір "налаштувати" свою політику з урахуванням потенційних ризиків сповільнення економічного зростання?

У відповідь один з членів Правління НБУ повідомив, що економіка наразі перебуває близько до свого потенціалу, а погіршення прогнозів зростання ВВП (як і перегляд оцінки зростання 2024 року) пов'язане не з очікуванням суттєвого охолодження економіки, а з переоцінкою її потенціалу. Вочевидь, йдеться про зменшення цього потенціалу.

Як ці міркування вплинуть на політику регулятора, стало зрозуміло з коментарів іншого співробітника Національного банку, зроблених два місяці тому:

На цьому етапі економічного циклу загальний попит більше не виконує дезінфляційної функції, як це спостерігалося раніше. Основний інфляційний тиск, що виникає через збільшення витрат на виробництво, підкреслює потребу в посиленні монетарної політики Національного банку України.

Тож, враховуючи зазначену логіку, маємо радіти щоразу, коли Нацбанк утримується від ще більшого підвищення ставок.

Але є один важливий нюанс: потенційний рівень ВВП - це "неспостережувана величина", яка існує лише в уяві прогнозистів Нацбанку, тобто в їхній квартальній прогнозній моделі.

Отже, надзвичайно важливо, щоб працівники НБУ не тільки мали високий рівень професіоналізму, але й щиро підтримували ті значущі ідеї, які представляє громадськості експозиція "Гривня. Більше ніж гроші".