Капітал наявний, але бракує робочої сили: Чому іноземні інвестори вагаються з виходом на український ринок.
Для України, яка сьогодні водночас потребує зовнішніх інвестицій та стикається з відтоком значної частини трудових ресурсів, розвиток ринку кадрового аутсорсингу може стати практичним рішенням.
Відбудова України після повномасштабного вторгнення росії -- це не лише гуманітарний чи політичний виклик. Це також економічна можливість, яка вимагає чітких ринкових рішень і довгострокових інвестицій. Іноземні держави вже починають формувати інституційну підтримку для компаній, що заходитимуть в Україну.
Програми, що реалізуються урядами інших країн
У квітні цього року Польща оголосила про старт спеціальної програми кредитування, спрямованої на підтримку відновлення України. Ця ініціатива передбачає виділення 250 мільйонів злотих (більше ніж 67 мільйонів доларів) на пільгові кредити для підприємств, які мають намір здійснювати проєкти в Україні. Фінансування надається під 2% річних на строк до 12 років, з акцентом на такі пріоритетні сфери, як логістика, будівництво, а також постачання товарів і послуг.
Франція через страхову агенцію Bpifrance Assurance Export покриває до 95% політичних та комерційних ризиків для французьких компаній, які заходять в Україну навіть до завершення війни. Крім того, створено окремі інвестиційні фонди на сотні мільйонів євро, спрямовані на критичну інфраструктуру, охорону здоров'я, енергетику та водопостачання.
Аналогічні інструменти створюються також у Німеччині. Завдяки KfW та агентству Euler Hermes, уряд активно розробляє програми, що забезпечують гарантії кредитування та страхування інвестицій для компаній, які планують вихід на український ринок.
Італія створила механізми за участі SACE (експортно-кредитної агенції), які дозволяють підтримувати італійські інвестиції та проєкти реконструкції за участю італійських компаній. Поточні доступні ліміти -- 1,5 млрд євро.
Японія також повідомила про виділення до $100 млн на підтримку відновлення України через свій фонд JBIC (Японський банк міжнародного співробітництва), працюючи у тісній співпраці з приватним сектором.
Здавалося, що активна участь урядів інших країн повинна б сприяти залученню приватних інвесторів в Україні. Проте ситуація виявляється більш складною: податкові надходження, нові робочі місця та більшість управлінських рішень залишаються у країнах, звідки походять ці компанії. Таким чином, Україна фактично перетворюється на "проектну площадку", в той час як основні економічні вигоди залишаються за її межами.
Розглянемо, наприклад, дані про польські інвестиції. У 2024 році Польща вклала в економіку України більше $172,5 млн, що на $75,5 млн перевищує обсяги 2022 року ($97 млн). Важливо зазначити, що більшість цих коштів є реінвестованими прибутками, а не новими інвестиціями.
Які питання хвилюють приватних інвесторів?
Що ж заважає іноземним інвесторам розгортати свою діяльність безпосередньо в Україні -- створювати виробництва, відкривати офіси, сплачувати податки та брати участь у формуванні нової економіки? Тим паче, як розповідають у європейській діловій спільноті, інтерес до нашої держави у приватних інвесторів є, і він доволі високий.
Більше того, багато іноземних компаній уже реєструють юридичні представництва в Україні -- як то кажуть "на потім". Адже багато бізнесменів, на справді, не бояться заходити в зони конфлікту. Деякі галузі звикли працювати в складних умовах, а високий ризик може, зрештою, окупитися під час післявоєнного відновлення країни. За даними Світового банку, рентабельність інвестицій у країнах із низьким рівнем миру на 8% вища. І саме це є головним рушієм для ризикованих бізнесів.
Чому ж іноземні приватні інвестиції в Україну не проявляють достатньої активності? Причина криється в тому, що інвесторів насторожує дефіцит кваліфікованих спеціалістів у країні. За інформацією від Опендатабот, лише у 2024 році з України виїхали і не повернулися 400 тисяч осіб. Загалом, за період війни, за різними оцінками, Україну могли залишити від 5 до 6 мільйонів громадян.
Безліч областей України залишається майже безлюдними. Коли в країні відсутні люди, немає й тих, хто міг би працювати. Згідно з даними Державної служби зайнятості, на Єдиному порталі вакансій щодня представлено більше 230 000 вакансій, тоді як кількість зареєстрованих шукачів роботи становить приблизно 127 000 осіб.
Окрім цього, в Україні спостерігається зростаючий інтерес з боку роботодавців до надання житла своїм працівникам як способу залучення нових кандидатів. З початку 2025 року було опубліковано більше 2 000 вакансій з цією умовою, що на 30% перевищує показники аналогічного періоду минулого року, коли їх було 1 500.
Ситуація на ринку праці в Україні є настільки складною, що деякі великі інвестори відмовляються вкладати кошти в країну, навіть якщо їм обіцяють державну підтримку у вигляді звільнення від податків, мит та компенсацій. Причина полягає в тому, що українська влада вимагає працевлаштування місцевих жителів, і інвестори не мають чіткого уявлення про те, звідки отримати необхідну робочу силу для своїх нових проектів.
Як зовнішнє управління кадрами може стимулювати інвестиційні процеси.
Виходом із цієї проблеми може стати легальний і професійний аутсорсинг кадрів. Це не тільки тимчасове працевлаштування, а й можливість створення системи оперативного задоволення кадрових потреб підприємств за рахунок зовнішніх постачальників. Мова йде про компанії, які спеціалізуються на підборі, навчанні, релокації та підтримці працівників у інших країнах. Такий підхід є особливо дієвим у державах, що відновлюються після конфліктів або переживають стрімкий економічний розвиток, де попит на кваліфіковану робочу силу перевищує можливості внутрішнього ринку праці.
Наприклад, у Німеччині після війни міжнародні компанії впроваджували проєкти з відновлення інфраструктури, здебільшого завдяки залученню працівників з Італії, Туреччини, Греції, Іспанії та інших країн. У Боснії та Герцеговині після конфлікту 1990-х років розвиток приватних HR-агентств виявився важливим чинником для реалізації міжнародних донорських ініціатив. А після вступу Польщі до ЄС у 2004 році аутсорсинг у промисловому та будівельному секторах став засобом гнучкого реагування на зростаючі потреби економіки та залучення іноземних інвестицій.
Як показала практика цих країн, аутсорсинг персоналу дозволяє масштабувати проєкти швидко, знижує адміністративне навантаження на компанії-інвестори та водночас забезпечує відповідність працевлаштування вимогам законодавства відповідної держави. Крім того, професійні HR-компанії дозволяють легше впроваджувати програми навчання та підвищення кваліфікації працівників, особливо у випадках, коли спеціалістів потрібно швидко перекваліфікувати або інтегрувати у нові виробничі процеси.
Для України, яка нині потребує іноземних інвестицій та стикається з проблемою виїзду значної кількості фахівців, розвиток ринку аутсорсингу кадрів може стати ефективним виходом. Це допоможе швидко заповнити вакансії в критичних галузях, знизити ризики для інвесторів та забезпечити безперебійну реалізацію проектів у сфері відновлення.
У рамках державних програм підтримки інвесторів кадрова підтримка виступає однією з ключових складових, на яких можливо збудувати довгострокову присутність приватних підприємств в Україні. Саме таке підґрунтя, а не швидкоплинні інвестиції з-за кордону, сприятиме формуванню стабільних економічних ефектів і відкриттю нових перспектив для зростання.
