Ілько Лемко: "Наглий" - це зовсім не те, що уявив наш президент.
Один із численних нападів Росії за допомогою ракет і дронів на територію України президент Зеленський охарактеризував як "наглий". Але чи дійсно це відповідає дійсності? Дослідимо, як цей термін трактують українські словники. Передусім, "наглий" означає те, що відбувається раптово, без попередження, несподівано. Замість вульгарних висловлювань, культурні мешканці Галичини вживають фразу: "Аби тебе нагла кров заляла", що вказує на раптову і непередбачувану ситуацію. Чи можна вважати нічні атаки Росії з використанням дронів та ракет, які тривають уже протягом чотирьох років, несподіваними та непередбачуваними? Напевно, це не зовсім так.
Термін "наглий" має ще одне значення — це щось, що проявляється з великою силою, інтенсивністю та швидкістю. Хоча російські атаки можна охарактеризувати як бурхливі і потужні, їх швидкість викликає сумніви, оскільки вони можуть тривати протягом тривалого часу. Українською "наглий" також означає терміновий, невідкладний, життєво необхідний. Однак жодне з цих значень не підходить для опису чітко спланованих і цинічно обдуманих атак країни-агресора, які спрямовані проти мирних українців та їх цивільної інфраструктури.
Тепер перейдемо до основи, що саме мав на увазі наш президент. Слово "наглый" в російській мові можна перекласти українською через безліч точних прикметників з різними відтінками значення: брутальний, зухвалий, нахабний, безцеремонний, дикунський, безсоромний, цинічний тощо. Таким чином, у контексті, в якому висловився президент, ми можемо говорити про явний русизм, або, як зараз кажуть, росіянізм. Проте не будемо занадто суворо критикувати нашого президента: він і так має чимало нарікань, враховуючи, що не є філологом або журналістом. А ось до наших журналістів вимоги вже зовсім інші.
Наші шановні медіа повідомляли, що "обидва міністри: юстиції Герман Галущенко і енергетики Світлана Гринчук подали у відставку". Сьогодні стало популярно і елегантно вживати вираз "подали до демісії", але не будемо вимагати від журналістів таких високих стандартів. Тут цікаво інше - що значить "обидва міністри"? Якщо б це були двоє чоловіків, то справді можна було б сказати "обидва міністри". Якщо б обидва були жінками, то це були б "обидві міністерки". А якщо один чоловік і одна жінка, то правильніше було б вжити термін "обоє міністрів". Тарас Шевченко писав: "Дід та баба, то й до ладу - обоє раденькі". Чи дійсно складно запам'ятати такі прості правила: обидва, обидві, обоє?
Тепер поговоримо про журналістський штамп "знаходитися". Молодий кореспондент, виходячи на зв'язок з якогось містечка, повідомляє: "Я знаходжуся у центрі, де неподалік розташований місцевий ринок". Чому не можна сказати простіше: "Я перебуваю у центрі, поруч знаходиться ринок"? Вочевидь, проблема криється в застарілих стереотипах, які міцно вкоренилися в нашій свідомості. Світлої пам'яті Ірина Фаріон не раз підкреслювала: "В українській мові 'знаходяться' — це про втрачені речі". Але наші журналісти все ще повторюють "знаходиться", "знаходиться" і знову "знаходиться". Натомість, люди десь "перебувають", офіси чи ринки "розташовані", фігури на фасаді будівлі "розміщені", експонати в музеї "зберігаються", село в долині "лежить", а замок на горі "стоїть" тощо. Давайте збагачувати нашу мову, відмовляючись від примітивного "знаходиться".
З уст наших журналістів та політичних аналітиків щохвилини лунає потужний поток інформації, що нагадує водоспад чи феєрверк відбірної кацапщини. Розглянемо, наприклад, короткий виступ одного молодого, але досить талановитого аналітика: "Я б до слів Трампа ставився із певним скептицизмом, незважаючи на те... я б не був захоплений, адже йому вже не раз доводилося змінювати свою риторику". У цьому реченні можна знайти шість помилок. По-перше, в українській мові "відносяться" застосовують до померлих, тоді як люди можуть лише "ставитися" до чогось або "висловлювати своє ставлення". Неправильним є також вживання "не дивлячись", адже тут слід казати "незважаючи". Замість "очаровувався" правильніше буде "зачаровувався", "не один раз" краще замінити на "неодноразово", а не "приходилось", а "доводилось", і замість "міняти" доречно вжити "змінювати". Отже, грамотно це речення мало б звучати так: "Я б до слів Трампа ставився доволі скептично, незважаючи на те... я б не зачаровувався, адже йому вже неодноразово доводилось змінювати свою риторику".
Часто на телевізійних екранах або в youtube-роликах ми чуємо фрази на кшталт: "в цей день", "на цьому тижні", "в минулому місяці", "в наступному році". Це все є кальками з російської мови. Правильно буде: "цього дня", "цього тижня", "минулого місяця", "наступного року". Також не слід вживати "раз в день", "два рази в тиждень", "три рази в місяць", "чотири рази в рік" — це також вплив російської мови, правильні форми: "раз на день", "два рази на тиждень", "три рази на місяць", "чотири рази на рік". Замість "на цей раз" потрібно говорити "цього разу". І не "день за днем", не "з кожним днем", а "день у день".
І ще одна помилка, яку б я назвав "збиттям з пантелику суміжним впливом". Видання "Українська правда" дає заголовок: "Окупанти просунулись на сході у Запорізькій та Донецьких областях", щоправда, наступного дня вистачило клепки цю помилку виправити. Хотілося запитати, а скільки ж у нас Донецьких областей, багато чи може одна? Пригадую телевізійну рекламу якогось мобільного оператора, яка звучала у львівському ефірі аж чотири роки, і ніхто на це не звертав уваги, а там були слова: "У Тернопільській, Івано-Франківській та Львівських областях". Теж цікаво, скільки насправді цих Львівських областей, може декілька чи може одна?
Принаймні двоє дуже талановитих журналістів, які ведуть аналітичні телевізійні програми, на жаль, також піддаються цій помилці, коли зазначають роки, протягом яких їхні гості обіймали певні посади. Наприклад, вони можуть стверджувати, що хтось обіймав державну посаду "з 2005 по 2009 рік" або "з 2010 по 2017 рік". У такому випадку виникає питання: чи насправді існувало більше ніж одне 2009 чи 2017? Подібна помилка трапляється також у висловлюванні: "у політичній, економічній і культурних сферах". Тут криється хитрість: множинні іменники "сферах", "роках", "галузях" нібито магічно перетягують до себе слова перед ними, які насправді мають залишатися в однині, і вони, чомусь, опиняються у множині.
Те саме й з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Відсотків 70% журналістів і аналітиків, причому навіть і сходознавців, називають його неправильно Сі Цзіньпінь - з м'яким знаком у кінці. А потім в орудному відмінку мордуються різними версіями: Сі Цзіньпіньом, Сі Цзіньпінєм, Сі Цзіньпінем, замість правильного Сі Цзіньпіном. Тут та ж сама історія, бо попередній м'який склад своїм суміжним впливом спонукає до м'якості й наступного складу, там, де цієї м'якості немає. До речі, для американських журналістів найбільшим гріхом вважається неправильно написане чи вимовлене ім'я політика.
На завершення пропоную ще один цікавий "шедевр". Цей "шедевр" переносить нас у часи Кучми та Порошенка. Відомий ресурс "Українська правда", коментуючи візит Орбана до Москви, наводить слова Путіна: "Якщо під час наших переговорів ми дійдемо до використання майданчика в Будапешті, я буду цьому дуже радий і хочу вас подякувати за готовність надати сприяння." Ось і повернення до знайомих фраз, які вже давно не звучали! Дякувати вам. Саме так любили висловлювати вдячність Кучма і, особливо, Порошенко — "дякувати всім, дякувати українцям, дякувати військовим, дякувати рятувальникам, дякувати партнерам" тощо. І це настільки нагадує російське "паблаґадаріть каво-та" (знахідний відмінок), на відміну від українського "подякувати комусь" (давальний відмінок). Я сподівався, що більше не зустріну цієї специфічної мови, але, на жаль, вона знову дає про себе знати.
Другий "шедевр" ситуації виглядає так: у ліцеї "Оріяна" в Чернівцях вирішили відсторонити вчительку географії від її обов'язків класного керівника та оголосити їй догану. Причина — її образливе висловлювання на адресу учня, якого вона назвала "скотиною" через його прохання розмовляти українською. Врешті-решт, вчителька була звільнена. Тут "шедевр" полягає не в тому, що є помилка в тексті, а в самому факті цієї ситуації. Вражаюче, що в Чернівцях досі трапляються подібні випадки, коли на уроках використовується російська мова. І, якщо б вчителька назвала учня не "скотиною", а "худобою", що є більш прийнятним з точки зору української мови, її, напевно, лише покарали б доганою і позбавили класного керівництва. Але так сталося, що звільнення було єдиним виходом.
