"Канада не підлягає продажу": як загрози Трампа позначилися на відносинах з найважливішим союзником Америки.
Можливо, що однією з причин "атаки" Трампа було бажання знизити і без того низькі показники підтримки канадського уряду. Проте розвиток подій пішов зовсім у протилежному напрямку.
Зв'язки між Канадою і США завжди мали унікальний характер.
Спільний кордон, інтегрована економіка та тривала військова і дипломатична співпраця – все це сприяло тому, що ці дві країни стали надзвичайно близькими союзниками.
Але з поверненням Дональда Трампа на американську політичну сцену атмосфера почала різко змінюватися.
Ще під час виборчої кампанії Дональд Трамп не стримувався у своїх заявах про Канаду, натякаючи на можливість, що у разі погіршення економічної ситуації, Канада може бути "поглинута" Сполученими Штатами. Він також висловлював думку, що самі канадці можуть прагнути до того, щоб їхня країна стала "51-м штатом" Америки.
Лідера канадського уряду Джастіна Трюдо Дональд Трамп іронічно називає "губернатором", натякаючи на можливу символічну залежність Канади від Великої Британії або на ймовірність, що Канада колись стане частиною Сполучених Штатів.
Ця бравура Трампа була в першу чергу розрахована на власного виборця. Але одночасно була й засобом тиску на канадський уряд з метою перегляду угод торгівлі та збільшення видатків на контроль кордону.
Однак не можна виключати, що ще однією метою Трампа було зниження й без того низького рівня підтримки канадського уряду. Нібито вони дозволяють таке терпіти.
Проте, як це часто трапляється з Трампом, ситуація змінилася на протилежну.
У Канаді спостерігається сплеск патріотичних настроїв, що призвело до зростання популярності Ліберальної партії.
Одночасно ці атаки виявили безліч ключових аспектів сучасної канадської ідентичності та змістили політичний ландшафт, примусивши нещодавніх фаворитів можливих весняних виборів — консерваторів — кардинально переглянути свої стратегії.
Коли Трамп почав кепкувати з Канади, багато канадців сприйняли це особисто та емоційно. У країні спалахнули акції, покликані продемонструвати, що "Канада не продається" - саме таке гасло стало лейтмотивом протестної кампанії.
У всіх куточках країни відбуваються цікаві акції, такі як авіаперельоти, що залишають за собою димові сліди у формі кленового листа, зміна назви кави "американо" на "канадіано" в кав'ярнях, позначення канадських товарів у магазинах, а також численні заклики бойкотувати американські продукти.
Соціальні мережі заполонили відео, в яких активісти попереджали про можливу "зраду" вітчизняного виробництва, натякаючи на те, що
Тепер кожна придбання товарів американського виробництва розглядається як прояв нелояльності.
Навіть була створена петиція, що закликає позбавити Ілона Маска канадського громадянства (адже його мати народилася у Саскачевані). Цю петицію підписало понад 200 тисяч людей, і вона тепер буде розглянута в Палаті громад.
Ці та подібні акції, які українці добре знають, дивним чином відрізняються від суспільних настроїв, що панували всього кілька років тому.
Під час жорстких карантинів та масштабних протестів проти обмежень, пов'язаних з COVID-19 (відомих як "Конвой свободи"), радикальні угруповання активно використовували державні символи у своїх акціях. Це змусило частину суспільства з обережністю ставитися до надмірного патріотизму.
Проте провокаційні висловлювання Трампа, його саркастичні коментарі щодо канадської державності та відверті погрози економічного тиску здебільшого викликали зовсім іншу реакцію — почуття гордості за свою країну та прагнення продемонструвати її незалежність.
Опитування Angus Reid Group у лютому 2025-го показало зростання до 44% кількості тих, хто "дуже пишається" своєю країною, у порівнянні із 34% у грудні 2024-го. Таке ж зростання спостерігається у кількості тих, хто каже, що має "глибоку емоційну прив'язаність до Канади", яка зросла з 49% до 59%.
Вершиною патріотичного піднесення стало тріумфальне здобуття канадською хокейною збірною перемоги над американською командою у фінальному матчі турніру 4 націй НХЛ, що проходив у Бостоні. Це протистояння відбувалося не лише на льоду – як і в попередніх матчах, вболівальники обох країн активно освистували гімни суперників.
На фіналі 21 лютого канадська співачка Шанталь Крев'язюк, яка має українське коріння, виконала гімн країни з незвичайною зміною. Замість рядка "Любов патріотів у всіх наших серцях" вона проспівала "лише в наших серцях" (англ. - True patriot love that only us command замість традиційних in all of us command), знову підкресливши свою унікальність.
Зрештою, Джастін Трюдо не зміг стримати своїх почуттів і розмістив у Твіттері повідомлення: "Ви не зможете забрати нашу країну та нашу гру", явно звертаючись до президента США.
Хоча статистика говорить на його користь — Канада перемогла США у 14 з 20 подібних фінальних матчів, загальна атмосфера нагадувала радше ідеологічні конфлікти між Заходом і СРСР під час спортивних змагань епохи холодної війни.
Проте це раптове загострення патріотичних настроїв не свідчить про те, що Канада раптом отримала чітке та бездоганне уявлення про власну ідентичність. Канадці вже досить тривалий час проходять через інтенсивний процес переосмислення своєї колоніальної історії, особливо у контексті взаємин з корінними народами.
Guardian цитує Вілфреда Кінга, лідера громади Галл Бей, який підкреслив, що хоча слова Трампа глибоко вразили гордість багатьох канадців, корінні народи вже протягом століть зазнають подібного ставлення. Він згадує про вимоги частини автохтонного населення, пов'язані із втратою земель, знищенням культурних традицій, а також примусовими інтернатами тощо.
Таким чином, образливі вчинки Трампа лише відображають глибокі історичні рани.
Ця дискусія знову набула суспільного поширення. Одночасно з'явилося чимало публічних ініціатив, спрямованих на перегляд освітніх програм, переоцінку наративів про роль Британської корони та корінних спільнот у творенні Канади.
Одночасно з цими суспільними дебатами розпочинається надзвичайно цікава виборча боротьба, яка обіцяє бути найзахоплюючою за останні роки, напередодні ще не оголошених, але можливих весняних виборів.
Розуміючи, що наближаються складні вибори, Ліберальна партія активно працює над залученням свого виборчого бази, використовуючи заклики до охорони канадського суверенітету. І їй вдається досягти успіху в цьому.
Після того, як уряд Трюдо дав згоду на початку лютого реалізувати план з додаткової охорони кордону, який включає відправлення 10 тисяч військових, призначення спеціального координатора для боротьби з трафіком фентанілу, формування спільної аудиторської групи та загальні інвестиції понад 1,3 мільярда доларів у забезпечення безпеки на кордоні, Трамп вирішив відкласти торгову війну на 30 днів, до початку березня.
Ця saga ще далека від свого завершення. Президент США знову підкреслив цю думку, оголосивши, що розпорядження про введення тарифів набуде чинності відразу після закінчення терміну відстрочки.
Тому вже наступного тижня можна очікувати нового раунду переговорів з цього приводу і пошуку нових умов, цікавих США для подальших відстрочок, до моменту, поки не вдаться домовитися про нову торгівельну угоду в Північній Америці.
Проте всі ці події та дії команди Трюдо вплинули на зміни в рейтингах його політичної партії.
Згідно з узагальненими даними провідних агенцій на сайті CBC, на 6 січня підтримка ліберальної партії досягла найнижчого рівня за останні роки, становлячи всього 20,1%. Це викликало занепокоєння щодо можливості втрати другого місця на майбутніх виборах. Проте, станом на 23 лютого, цей показник зріс до 27,5%.
Водночас це зростання стало супроводжуватись повільним, але помітним зниженням рейтингу консервативних сил (з 44,2% до 41,8% за той же період) та значним падінням підтримки демократів (з 19,3% до 15,4%).
По суті, політика Трампа сприяла відновленню підтримки з боку ліберальних сил.
Звісно, консерватори все ще залишаються фаворитами і можуть отримати найбільшу кількість місць на виборах, якби вони відбулися сьогодні, але вже існує шанс один до чотирьох, що партія не зможе забезпечити собі уряд більшості.
Тарифні суперечки створили платформу для кандидатів, які прагнуть зайняти пост нового лідера Ліберальної партії після оголошення про відставку Трюдо, щоб представити свої оригінальні ідеї.
Таким чином, Христя Фріланд, котра має великий потенціал для здобуття перемоги, зайняла рішучу позицію щодо тарифів, запропонованих США. Вона підтримує ідею "дзеркальних заходів", презентуючи детальний "перелік санкцій" на американські товари на суму приблизно 200 мільярдів канадських доларів.
Цей перелік охоплює важливі сфери економіки Сполучених Штатів, включаючи фермерів у Флориді, молочну галузь Вісконсину та виробників побутової техніки в Мічигані, акцентуючи увагу на економічних наслідках для американських експортерів.
Фріланд підкреслила, що
Відповідь Канади повинна бути чіткою та рішучою, аби Сполучені Штати відчули результати своїх вчинків.
Вона також висловила ідею про введення заборони для американських фірм на участь у закупівлях, що здійснюються канадським урядом.
Ще один претендент на лідерство в Ліберальній партії, Марк Карні, який раніше очолював як Банк Канади, так і Банк Англії, вирішив акцентувати увагу на стратегії зменшення економічної залежності Канади від Сполучених Штатів. Він виступив за необхідність диверсифікації, акцентуючи на розвитку торговельних зв'язків із Великою Британією, Європейським Союзом та окремими державами Азії.
Карні також акцентував увагу на значущості розвитку нових галузей, таких як екологічна енергетика, стратегічно важливі мінерали та штучний інтелект, щоб забезпечити стабільність країни в глобальній економіці. Він також наголосив на потребі усунення торгових перешкод між провінціями Канади задля зміцнення економічної стійкості.
До кінця лютого конкуренція за верхівку в Ліберальній партії посилюється, а Фріланд і Карні, фактично, залишаються основними претендентами.
Національні партійні вибори пройдуть 9 березня, і ми зможемо дізнатися, чия тактика виявиться найбільш ефективною.
Станом на 18 лютого, згідно з даними Angus Reid Group, 37% виборців готові підтримати лібералів у випадку перемоги Карні, тоді як Фріланд отримує підтримку лише 29% виборців. Це вказує на те, що її політика має меншу електоральну привабливість, незважаючи на жорстку риторику стосовно США.
Також слід підкреслити, що хоча питання протистояння Трампу є досить значущим, воно все ж не є ключовим.
Замість цього, рейтинги "Нових демократів" (NDP) та інших малих партій зазнали значних втрат.
Поки Трюдо залишався антигероєм номер один, його команда успішно залучала як свою, так і невизначену виборчу базу, але сьогодні ця підтримка починає знижуватися. "Нові демократи" все активніше підкреслюють важливість соціальної справедливості, захисту прав меншин і переосмислення колоніального минулого, проте в питанні боротьби з тарифною війною вони поступаються своїм опонентам.
Втім, найбільше від різкої зміни суспільних настроїв потерпає Консервативна партія та її лідер П'єр Пуальєвр (чи англіканізовано - Полієв).
Він фактично побудував собі імідж борця з ліберальною елітою та з "елітами" загалом - від великих корпорацій до медіа та університетів. Багато спостерігачів порівнювали його з американськими правими популістами, відзначаючи спільні риси: "непримиренну" риторику, категоричні епітети, особистісні випади на адресу політичних опонентів.
Коли Ілон Маск разом з деякими впливовими правими діячами в США ще до інавгурації Трампа почали вказувати на Пуальєвра як на свого ідеологічного партнера, це спочатку сприяло зміцненню позицій консерваторів.
Коли Трамп почав чинити тиск на Канаду, підтримка таких поглядів перетворилася для консерваторів на "токсичний актив".
Раніше консерватори ефективно експлуатували загальне незадоволення політикою уряду Трюдо, представляючи його як корінь усіх проблем, що турбують Канаду. Однак сьогодні така тактика вже не приносить бажаних результатів.
Тепер джерело труднощів для канадців перемістилося за межі країни. І особа, що пов'язується з Трампом, може втратити довіру значної частини виборців.
Іншими словами, новим "основним противником" виступає не Джастін Трюдо, а Дональд Трамп. Політичний ландшафт тепер перебудовується, зосереджуючи увагу на одному ключовому питанні: хто зможе найефективніше протистояти США і водночас запропонувати щось привабливе для канадців?
Це спонукало Пуальєвра змінити свою риторику – тепер він обіцяє докласти всіх зусиль для забезпечення суверенітету та незалежності Канади. Однак існує невелика проблема: подібні заяви також роблять і лідери ліберальної партії, але вони не можуть похвалитися схвальними відгуками від Ілона Маска.
Громадські настрої дійсно спрямовані на те, щоб знизити залежність від Сполучених Штатів. Однак здійснити це в найближчій перспективі виявляється складним завданням: економіки Канади та США мають глибокі зв'язки, і повний розрив між ними завдав би серйозної шкоди обом державам.
Риторика про можливість обійтися без США в основному має символічний зміст і служить для зміцнення внутрішньої єдності Канади. Проте, наближаючись до виборів, буде необхідно представити чіткий план дій. Поки що існують труднощі в цьому аспекті, якщо не враховувати заклики до диверсифікації торговельних відносин, розвитку нових трубопроводів, збільшення витрат на безпеку та прагнення до енергетичної незалежності, зокрема за рахунок використання власних нафтових ресурсів.
Очільник консервативної партії нещодавно організував акцію "Спочатку Канада", в якій звернувся до Трампа та американського суспільства зі словами: "Співпрацюйте з Канадою, або ж ризикуйте втратити друзів".
Однак ліберали скористалися цим для потужного тролінгу опонентів.
Вони представили низку відео, в яких демонструють, як Пуальєв повторює риторику MAGA — від висловлювань про "все зруйновано" до термінів "фейкові новини" та "радикальні ліві".
Отже, основне питання полягає в тому, чи зможе новий ліберальний лідер або лідерка здобути потрібну кількість голосів на фоні зростання антиамериканських настроїв?
Чи зможе Пуальєвр розробити таку форму "канадського націоналізму", яка переконає виборців у його автономії від Сполучених Штатів?
Тиск з боку Трампа породив ряд викликів для канадської політики.
Соціальні наслідки висловлювань Трампа щодо "продажу" чи навіть "анексії" Канади виглядають більш серйозними, ніж просто миттєва реакція обурення. У тих, хто не підтримує сучасну політику США, виникає новий імпульс для утвердження своїх "проканадських" поглядів.
У соціальних мережах все частіше звучать думки про те, що Канаді слід підвищити інвестиції у свою оборону, активізувати торговельну політику та зменшити залежність від американських ринків.
Отже, зовнішня риторика Трампа створила для Канади ряд стратегічних викликів, водночас підвищивши інтерес до канадського патріотизму, що знову стало актуальним.
Це, безумовно, має свої наслідки. Зокрема, Дональд Трамп знову відтермінував введення нових мит на товари з Канади, тепер встановивши нову дату на квітень.
Деякі експерти підкреслюють, що відокремлення від США навряд чи можливе, оскільки економіки обох країн тісно переплетені, і існує потреба в спільному підході до вирішення питань безпеки, зокрема в контексті NORAD.
Абсолютна ізоляція від американського впливу є концепцією, що здається малоймовірною в сучасному контексті глобальної економіки.
Проте на символічному рівні Канаді потрібно буде знайти спосіб відповісти на виклик, що його ставить Трамп, а всередині країни – навчитися вирішувати свої історичні суперечки.
Для П'єра Пуальєвра, який вже майже забезпечив собі посаду прем'єра завдяки прогнозованій абсолютній більшості депутатів, загроза, яка походить від політики Трампа, стала справжньою ідеологічною пасткою. Виборці, які ще нещодавно активно підтримували "антисистемного" Пуальєвра, тепер почали остерігатися можливості "трампізації" політичного ландшафту Канади.
Одночасно залишається незрозумілим, чи зможуть ліберали на чолі з Фріланд або Карні ефективно реагувати на виклики з боку Сполучених Штатів, аби уникнути подальшого занепаду канадської економіки.
