Кокотюха розповідає про те, як російські діячі привласнюють наше сучасне кіномистецтво | Еспресо

Організатором є товариство "Знание", і саме так, без жодного перекладу. У цій інформації від Центру національного спротиву немає нічого нового для тих, хто, на жаль, народився та провів частину свого дорослого життя в СРСР. Проте, коли мова йде про російські практики, завжди виникають нюанси. Тож розпочнемо з джерел.

Організація, відома як "Всесоюзне товариство 'Знання'", була заснована в Москві в 1947 році як просвітницький заклад. Проте насправді там діяли підготовлені пропагандисти. Філіали "Знання" розташовувалися по всьому Радянському Союзу, і, наскільки мені відомо, назва залишалася незмінною в мовах "союзних республік", включно з українською, навіть з формального боку. Лектори цього товариства отримували значну винагороду за свої виступи, що додавалося до їх основної зарплати, подібно до того, як артистам платили за вихід на сцену, з огляду на їхній досвід та кваліфікацію. Окрім обговорення "поганого впливу Заходу", лектори також активно займалися антирелігійною пропагандою.

Про це я маю інформацію з перших уст. Декілька моїх знайомих колись або самі проводили такі лекції, подорожуючи від Бреста до Владивостока, або займалися випуском відповідної літератури. І, до речі, ця література користувалася великою популярністю. Наше сімейство підписувалося на брошури "Знания", адже ми щиро вважали їх науково-популярними. І ось цікава деталь: лектори "Знания" часто виступали в кінотеатрах, а особливо - у місцевих клубах перед вечірніми показами.

У Ніжині функціонував Клуб залізничників, який користувався великою популярністю серед місцевих жителів. Це місце стало справжнім центром культурного життя в районі. Тут регулярно демонстрували відомі фільми, а французькі комедії особливо приваблювали глядачів. Іноді квитків банально не вистачало. У таких закладах нерідко можна було зустріти лекторів з "Знания", які ділилися своїми думками, згадуючи про те, як американці нібито готують для нас "сексуальну бомбу" у вигляді свого кінематографа.

Читайте також: Заробляти в Росії чи не заробляти в Україні: сьогодні в митців такого вибору вже немає

Навряд чи когось вразить той факт, що після розпаду СРСР новостворена РФ провела націоналізацію всього майна, включаючи фінансові активи "Знания". Крім того, не є дивним, що в 1990-х роках антизахідні висловлювання в Росії стали вкрай малопопулярними. Це призвело до поступового занепаду організації, в результаті чого було ухвалено рішення про її ліквідацію.

Аж раптом після анексії Росією українського Криму та початку окупації Донбасу централізована пропагандистська структура знову стала потрібною. Так, уже 2016 року на читання лекцій про шкідливість "кольорових революцій", підступні плани американців та "русский мир" пішла третина бюджету "Знания", і це гроші федерального бюджету РФ, тобто - державні.

З 2022 року, коли Росія розпочала своє масове вторгнення в Україну, до складу наглядової ради "Знания" увійшли Сергій Кирієнко, який займає посаду першого заступника голови адміністрації Путіна і відповідає за вирішення "українського питання", а також Володимир Мединський, колишній міністр культури РФ, родом з Черкащини. Мединський відомий своїми радикально консервативними поглядами та створенням фальшивих історичних досліджень. Він фактично є одним із архітекторів тієї версії історії Росії, яку за межами країни вважають єдино правильною, а в Україні - альтернативною реальності.

Сьогоднішнє "Знание" офіційно дистанціюється від свого попередника, стверджуючи, що не є пропагандистською структурою і розпочинає свою діяльність з нуля. Однак це нагадує ситуацію, коли "Единая Россия" намагається відмежуватися від Компартії, враховуючи, що в Росії існує окрема КПРФ під керівництвом Геннадія Зюганова. Насправді, російська влада з часів президентства Бориса Єльцина вже визнає себе правонаступницею Радянського Союзу, прагнучи відновити вплив Союзу не лише на колишні радянські республіки, але і на європейські країни з минулого соціалістичного блоку.

Читайте також: Дозвіл на публікацію творів деяких російських авторів в Україні можна порівняти з розмноженням тарганів.

Отже, відновлене видання "Знание" активно відроджує радянсько-російські пропагандистські методи, зокрема на - тимчасово! - окупованих українських землях. Підтримувані молодіжною організацією з вельми промовистою назвою "Молода гвардія", лектори інформують слухачів про небезпечність всього, що походить із Заходу.

Передусім зосереджуються на тому, що свобода як головна ідеологічна та світоглядна цінність американського та європейського кіно - міф. Адже справжня свобода існує в Росії. Бо західний світ свободу насправді обмежує.

Натомість російське розуміння свободи - роби, що хочеш, і тобі за це нічого не буде. Звісно, з обмовкою: треба вважати російську владу богообраною та не ставити під сумнів жодні її слова й діла.

А що ж ми маємо насправді? У перші дні після російського вторгнення в Україну в березні 2022 року західні кінематографісти вирішили залишити російський ринок. Вони свідомо йшли на збитки, відмовляючись від угод, закриваючи офіси та звільняючи працівників. Тим часом, російські кінотеатри вже з травня того ж року почали демонструвати піратські копії американських фільмів, що завдає збитків американській економіці.

Можливо, є виправдання: крадуть саме для того, аби недружня Америка зазнала фінансових збитків? Подібні наміри не декларувалися. Зате є інший результат: у Росії сьогодні, як і раніше, кінотеатри заробляють на крадених американських фільмах.

Як зазначав Леонід Кучма, це вже траплялося раніше. Після завершення Другої світової війни в радянських кінотеатрах почало демонструватися так зване "трофейне" кіно. Замість звичних титрів, що вказували на творців, на екрані з'являлося повідомлення: "Цей фільм отримано як трофей". Насправді ж Червона Армія не лише грабувала населення так званих "звільнених" територій, а по суті - окупованих. За наказом з Кремля не тільки демонтували, а й вивозили в СРСР цілі підприємства. Невідомо, хто, де та коли виявив першу фільмотеку, до якої входили такі фільми, як "Тарзан", "Три мушкетери", "Багдадський злодій", "Серенада Сонячної долини" та інші голлівудські стрічки. Також відсутня інформація про те, хто ухвалив рішення про прокат крадених фільмів. Проте точно відомо, і це підтверджують свідки: саме "трофейні" стрічки, що були зразками чужої, ворожої культури, приносили прибуток прокатникам і водночас підживлювали російську економіку.

Читайте також: Чому в Торонто так затято хочуть поширювати російську пропаганду

Проте, хай би все зводилося тільки до викрадення фільму, який викладачі "Знания" називають небезпечним.

З минулого року стали відомі факти: російські зловмисники незаконно заволоділи та перезаписали український хіт - серіал "Спіймати Кайдаша". У той же час були вкрадені та переозвучені такі популярні фільми, як "Памфір" і "Люксембург, Люксембург", які здобули визнання в українському кінопрокаті.

Здавалося б, ми їхні вороги. І не здається, а точно наші бюджети мікроскопічні порівняно з голлівудськими. Проте замість ігнорувати "неонацистсько-бандерівське", росіяни його системно крадуть та показують у себе на досить широку аудиторію.

Справді, розумом зрозуміти Росію не виходить. Нехай в Україні є категорія громадян, які знаходять на піратських ресурсах пропагандистське "Слово пацана". Все одно наша офіційна політика, як і офіційна позиція - відмова від російського контенту як від ворожого. Зміст якого не відповідає ані українським, ані загалом цивілізаційним цінностям. Тобто, в нас не крадуть "Чебурашку", цьогорічний хіт російського прокату, і не показують у кінотеатрах легально. Натомість у Росії охоче крадуть та популяризують те, що вважають шкідливим. І на боротьбу з чим витрачають шалені державні кошти, зокрема, на оплату роботи лекторів "Знания".

Це можна пояснити лише одним способом. Основні цінності Росії зводяться до обману та крадіжки. Саме тому лекції "Знания" сповнені недостовірної інформації. Інші учасники процесу, у свою чергу, привласнюють те, що було спотворено лекторами, з метою отримання прибутку від розповсюдження цих викривлених даних. Можливо, "Знание" своєю діяльністю лише підсилює інтерес до заборонених тем. Зростаючий інтерес завжди призводить до можливостей для капіталізації. Ось так і виглядає таємнича природа російського бізнесу, що базується на пропаганді.

Створено виключно для Еспресо.

Про автора: Андрій Кокотюха — український письменник та сценарист.