Коли уряд стає комерційною структурою.

На 17 жовтня 2026 року дедалі більше актуалізується питання, що стосується не лише Сполучених Штатів: де межа між особистими інтересами політиків і початком комерційної експлуатації державного впливу?

Розпочнемо з чисел, а не з почуттів.

Згідно з оцінкою Forbes, у вересні 2026 року багатство Дональда Трампа досягло приблизно 7 мільярдів доларів, що на 2,7 мільярда більше, ніж після його перемоги на виборах президента в листопаді 2024 року.

За аналізом фінансової декларації, наведеним PolitiFact, надходження Трампа за 2025 рік становили щонайменше 2,2 млрд доларів проти приблизно 622 млн у 2024-му. Щонайменше 1,4 млрд доларів пов'язані з криптовалютними операціями.

Зрозуміло, що збільшення оцінної вартості активів -- не те саме, що доведене незаконне збагачення, а надходження від бізнесу не обов'язково є чистим прибутком. Проте масштаби та джерела цих коштів ставлять цілком конкретні запитання.

Яскравим прикладом є World Liberty Financial, криптовалютна компанія, що має зв'язки з родиною Трампа.

Згідно з розслідуванням, проведеним The Wall Street Journal, напередодні другої інавгурації Дональда Трампа група інвесторів, пов'язана з шейхом Тахнуном бін Заїдом Аль Нагаяном, який є радником з національної безпеки Об'єднаних Арабських Еміратів, уклала угоду на суму 500 мільйонів доларів для придбання 49% акцій компанії. З першого траншу у розмірі 187 мільйонів доларів мали отримати структури, що мають зв'язки з родиною Трампа.

Пізніше адміністрація США надала Об'єднаним Арабським Еміратам можливість отримати доступ до сучасних американських технологій у сфері штучного інтелекту.

Чи свідчить ця послідовність подій про наявність хабарництва або продаж державних рішень? Ні, це не так. Однак вона створює значні ризики виникнення конфлікту інтересів, особливо в ситуаціях, коли іноземний інвестор має зацікавленість у стратегічних рішеннях, що приймаються у Вашингтоні. Саме з цієї причини американські законодавці наполягали на перевірці цієї угоди з метою виявлення потенційних загроз для національної безпеки.

Інший епізод: пов'язаний із родиною Трампа стейблкоїн USD1 використовувався в операції інвестиційної компанії MGX з Абу-Дабі щодо вкладення 2 млрд доларів у криптобіржу Binance.

Це не свідчить про те, що всі два мільярди стали особистим прибутком Трампа. Справжня проблема полягає в іншому: бізнес родини президента може отримувати значні фінансові вигоди від міжнародних угод, в той час як адміністрація приймає важливі рішення в сферах регулювання криптовалют, стратегічних технологій та зовнішньої політики.

Адміністрація Білого дому спростовує звинувачення у конфлікті інтересів, підкреслюючи, що бізнесові справи президента перейшли до його дітей і знаходяться під юридичним контролем. Проте передача управління не свідчить про відмову від матеріальних інтересів і фінансових вигод.

Які причини можуть призводити до такої ситуації?

Федеральні закони США щодо конфлікту інтересів, зокрема 18 U.S.C. § 208, в основному не застосовуються до президента та віцепрезидента. Проте це не виключає їхньої відповідальності за корупційні дії та інші юридичні обмеження.

У липні 2024 року Верховний суд Сполучених Штатів підтвердив, що президент має значний імунітет стосовно своїх офіційних дій. Однак це не означає, що його особисті справи автоматично отримують таку ж охорону. Позиція Міністерства юстиції, яка стверджує, що чинного президента не можна притягнути до кримінальної відповідальності, не виключає можливості для ФБР проводити розслідування стосовно ймовірних правопорушень.

Проте юридична здатність здійснювати розслідування і фактична політична автономія правоохоронних органів – це зовсім різні речі.

13 жовтня агентство Reuters представило результати розслідування, яке виявило, що під час своїх двох президентських термінів Дональд Трамп надав помилування або інші форми пом'якшення покарання щонайменше 85 чиновникам, які були звинувачені або засуджені у справах, пов'язаних з корупцією. Більшість із цих осіб були представниками Республіканської партії або підтримували його політичні ініціативи.

Команда Трампа обґрунтовує свої рішення тим, що потрібно виправити наслідки політично мотивованих переслідувань. Однак, за даними Reuters, спостерігається зменшення ефективності спеціалізованих антикорупційних підрозділів Міністерства юстиції та ФБР.

Окремо варто згадати повідомлення про директора ФБР Кеша Пателя, який нібито 14 жовтня прибув до москви для зустрічі з представниками ФСБ. Ця інформація виявилася помилковою. Того дня Патель перебував у Вірджинії, а ФБР офіційно спростувало повідомлення. Раніше справді йшлося про можливість такого візиту, однак плани та фактичні події не можна ототожнювати.

Для України ця ситуація має набагато більше значення, ніж просто американські криптовалюти або особисті фінанси Трампа.

Чому українські політичні лідери в різні епохи намагалися впливати на призначення та функціонування Генерального прокурора?

Відповідь значною мірою полягає в самій природі такого контролю. Адже вплив на прокуратуру, яка забезпечує процесуальне керівництво досудовими розслідуваннями та підтримує державне обвинувачення, створює величезний політичний ресурс.

Це може стати шансом захистити своїх людей, чинити тиск на суперників, впливати на хід кримінальних справ і трансформувати формально законні процедури на засоби обслуговування приватних інтересів.

Безумовно, конкретні корупційні мотиви необхідно доводити щодо конкретних посадовців. Але сама політична залежність прокуратури створює системні передумови для зловживань владою.

Останній, але не менш важливий момент — це питання безпеки, яке має особливе значення для України.

17 жовтня Reuters повідомив, що Дональд Трамп скористався своїм законним правом призупинити введення нових санкцій і мит проти Росії, які повинні були вступити в силу в найближчий час.

Білий дім обґрунтував своє рішення потребами національної безпеки Сполучених Штатів. У свою чергу, президент Зеленський висловив незгоду, вважаючи його вигідним для Москви.

Немає підстав автоматично пов'язувати це рішення з приватними фінансовими інтересами Трампа. Проте воно демонструє, наскільки великою є концентрація президентських повноважень і якою високою може бути ціна одноосібних рішень у питаннях міжнародної безпеки.

Особливо коли йдеться про санкції, стратегічні технології, відносини з авторитарними режимами та війну росії проти України.

І ось до якого висновку я приходжу.

Небезпека починається не тоді, коли політик є заможною людиною. Вона виникає тоді, коли між його приватними фінансовими інтересами, державними рішеннями та контролем над правоохоронною системою зникає чітка межа. Коли політична посада стає інструментом накопичення приватних активів, а державні інституції -- механізмом захисту особистих інтересів.

Коли незалежність правоохоронних органів існує лише на папері, а реальна можливість притягнути керівника держави чи його найближче оточення до відповідальності залежить від політичної волі тих самих людей.

Це вже не лише проблема корупції.

Це проблема надійності державних установ, рівня демократії та захисту національних інтересів.

Адже іноземним урядам не завжди потрібно залучати політичного лідера у традиційному сенсі. Іноді достатньо сформувати для нього або його найближчого оточення мережу значних фінансових інтересів, залежностей і бізнес-можливостей, які можуть мати потенційний вплив на ухвалення важливих стратегічних рішень.

Саме тому конфлікт інтересів на найвищому державному рівні необхідно розглядати не лише як етичну чи антикорупційну проблему, а й як потенційний канал зовнішнього впливу.

Для України, що бореться з російською агресією та в значній мірі покладається на міжнародну підтримку, це питання є надзвичайно важливим.

Ми маємо усвідомлювати не тільки формальні погляди наших партнерів, а й потенційні економічні, політичні та особисті фактори, які можуть впливати на їхнє формування.

Що стосується України, то тривала боротьба за вплив на прокуратуру, правоохоронні структури та судову систему ілюструє, наскільки ризикованим є зосередження політичної влади без ефективних засобів незалежного нагляду.

Оскільки влада стає приватним підприємством, державні інтереси можуть опинитися під загрозою комерційних угод.

Не має суттєвого значення, де саме це трапляється — у Вашингтоні, Києві чи в іншому місті-столиці.

Відмінність полягає лише в обсязі можливих наслідків.

Це становить загрозу для верховенства права в рамках демократії. А для країни, що бореться за своє виживання, це безпосередня загроза національній безпеці.