Перша версія вбивства Портнова: контрольний постріл від "своїх"?
Портнов налагоджував контакти з представниками Росії, обговорюючи можливості співпраці для дестабілізації ситуації в Україні та реалізації гібридної війни проти цієї країни.
Незважаючи на тривалу десятирічну війну, резонансні вбивства відомих політиків в Україні залишаються рідкісним явищем. Отже, загибель Андрія Портнова, ймовірно, не є завершенням сюжету, а його подальшим розвитком.
Таку думку висловив викладач Києво-Могилянської Академії та виконавчий директор громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитро Золотухін у своїй авторській колонці на Liga.net. За його словами, Портнов вкрай негативно ставився до всього, що могло зробити Україну вільною від "меркантильного контролю за чужими долями".
Золотухін зауважив, що влітку 2020 року йому надходили загрози у зв'язку з анонсом нової частини свого розслідування, яке стосувалося вмісту зламаного ящика Бориса Рапопорта. Рапопорт був одним із ключових фахівців Адміністрації Президента Росії та активно залучався до політичних процесів як в РФ, так і в країнах СНД під наглядом Владислава Суркова. Виявилося, що Портнов підтримував тісні контакти з Рапопортом, навіть пропонуючи йому проекти, що мали на меті підрив іміджу України. Серед таких ініціатив було використання депутатів, які діяли під контролем, для передачі до Міжнародного кримінального суду спеціально підготовлених односторонніх матеріалів, що стосувалися трагедії 2 травня 2014 року в Одесі.
Автор вказує, що Портнов писав Рапопорту під псевдонімом "рашидович казбек". Телефонний номер, який фігурував на адресі, було зареєстровано на Портнову Т.В., за адресою в Оболонському районі Києва. Як стало відомо, Портнов налагоджував контакти з представниками Росії, обговорюючи можливості співпраці для дестабілізації ситуації в Україні та реалізації гібридної війни проти цієї країни..
У цьому випадку він не став обвинувальним у справі про зраду держави. Золотухін підкреслює, що Портнов продовжував виконувати роль "сірого кардинала" у багатьох українських процесах.
Автор також зазначив, що напередодні президентських виборів 2019 року в інформаційному просторі з’явився підозрілий ресурс "Ukrainian Papers". Цей вебсайт і телеграм-канал розповсюджували вкрадені дані з електронних скриньок кількох українських політиків, зокрема, з оточення Петра Порошенка. Найактивнішими діячами, які поширювали інформацію з цього ресурсу, стали народний депутат Олександр Дубинський та його колега Андрій Портнов.
Дмитро Золотухін пише, що всі згадані факти про те, що й оточення Андрія Портнова, і він сам постійно перебували в контакті з російською стороною та російськими спецслужбами, можуть свідчити про ознаки вчинення злочину "державна зрада". Простіше кажучи, він був вигідним російським спецслужбам і вони могли використати його для спроб дестабілізації України зсередини.
"Безсумнівно, можна стверджувати, що Андрій Портнов демонстрував безжальність до тих, кого вважав своїми супротивниками, і не заспокоювався доти, поки не знищував їх морально чи в юридичному плані," -- зазначає автор.
У 2012 році Андрій Портнов займав посаду радника Президента України Віктора Януковича, а також очолював Головне управління з питань судової системи в Адміністрації Президента. Того ж року видання "Дзеркало тижня" повідомило, що Портнов, будучи членом Вищої Ради Юстиції (ВРЮ), звернувся до цього органу з ініціативою щодо звільнення судді Володимира Єрьоменка з Баришівського районного суду Київської області. У своєму зверненні він підкреслив, що суддя порушив свою присягу, призначивши умовне покарання за вбивство Сергія Демішкана, який є сином голови "Укравтодору" та членом Партії регіонів Володимира Демішкана.
Юридична кампанія Портнова була націлена на сім'ю Володимира Демішкана, який, за словами Юрія Ніколова, був "улюбленим мисливцем" Віктора Януковича. Він також значився як співзасновник мисливського клубу "Кедр" та був близьким другом і союзником віцепрем'єра України Володимира Сівковича, котрий теж мав пристрасть до полювання (і навіть одного зі своїх агентів називав "Охотнік", -- підкреслює Золотухін).
До завершення травня 2012 року суд ухвалив рішення скасувати вирок Демішкану, який отримав умовне покарання. Як стало відомо, кримінальну справу було передано на повторний розгляд. Золотухін підкреслює, що дії Портнова виявилися надзвичайно результативними.
"Суддя Єрьоменко, що виніс вирок у вигляді умовного покарання за навмисне вбивство, незабаром буде викликаний до Вищої ради юстиції і, ймовірно, позбудеться своєї мантії через порушення присяги", -- зазначив у своєму Facebook журналіст каналу TVI Костянтин Усов.
Результати стосовно судді, який виніс м’який вирок для вбивць, стали відомі лише в 2016 році, коли Портнов, Сівкович та Демішкан вже перебували на території Росії.
"Конфлікт між Сівковичем і Портновим міг тривати більше 13 років, задіюючи ресурси на українській території, що були під контролем обох соратників Януковича, незважаючи на їхнє перебування за межами країни - у Росії чи Іспанії. Портнов і Сівкович продовжували боротися за вплив на фінансові потоки, позиції в спецслужбах і правоохоронних органах, а також у бізнес-секторі", - зазначається в статті.
Золотухін вважає, що Андрія Портнова могли вбити люди, близькі до російських спецслужб.
Іспанія історично є однією з основних баз для капіталів російських організованих злочинних угруповань. Відзначимо, що саме у цій країні сталися випадки отруєння, пов'язані з викриттям прихованих активів російських кримінальних елементів, зокрема, отруєння Олександра Литвиненка та спроба вбивства Сергія Скрипаля – обидва з яких були пов'язані з російськими спецслужбами. Тому для російської сторони не виникло жодних труднощів у реалізації операції з усунення цілей на іспанській території. Особливо враховуючи ліквідацію російського пілота Максима Кузьмінова, який злив українській розвідці інформацію про російський гелікоптер, – зазначає автор.
Автор висловив припущення, що Володимир Сівкович міг виступити як організатор та замовник вбивства Андрія Портнова. Це пов'язано з тим, що він має відповідні мотиви, фінансові можливості та ресурси, які дозволяють йому досягти успіху в цій операції, що може бути вигідним як для його бізнесу та мереж в Україні, так і для його нових покровителів у Москві.
21 травня 2025 року в передмісті Мадрида, Посуело-де-Аларкон, був застрелений колишній український політик і юрист Андрій Портнов. Напад стався вранці, коли він вів своїх дітей до Американської школи.
Як пише El Mundo, посилаючись на дані слідства, нападник вистрілив жертві в спину, одна куля влучила в шию, внаслідок чого потерпілий впав обличчям униз.
Очевидець викликав швидку допомогу на місце інциденту. Проте, коли медики прибули, вони виявили, що Портнову вже не можна було допомогти.
Народився 27 жовтня 1973 року у Луганську. 1990 року закінчив там середню школу № 50. У 1991 -- 1992 роках проходив термінову військову службу.
Портнов довгий час працював у юридичній сфері. Він створив власну компанію "Портнов та партнери", яка надавала послуги з приватизації, інвестиційного бізнесу та корпоративного управління.
Згодом Портнов вирішив зайнятися політичною діяльністю. Деякий час він очолював фракцію "Блок Юлії Тимошенко". У цей період він також супроводжував суперечливі "газові угоди" Тимошенко з Росією. У 2010 році він отримав призначення на посаду заступника голови Адміністрації президента Януковича, ставши керівником Головного управління з питань судової реформи та організації судочинства.
Були чутки, що Портнов був причетний до створення "диктаторських законів" 16 січня 2014 року. Сам він говорив, що розробляв лише один закон.
Відомо, що у керівництві Януковича Портнов очолив групу з розробки проєкту нового Кримінально-процесуального кодексу України, який набув чинності у листопаді 2012 року та діє досі.
Після 2014 року політик втік з України.
На початку екс-чиновник перебував на території Росії, а згодом переїхав до Австрії, де розпочав займатися адвокатською діяльністю. В Україні проти нього було відкрито кілька кримінальних проваджень, зокрема за незаконне отримання фінансових виплат, привласнення та розтрату державного майна. Крім того, він отримав підозру у державній зраді, що стосувалася можливого його причетності до анексії Криму Російською Федерацією.
У 2019 році Портнов повернувся в Україну. Він ініціював судові позови проти п'ятого президента Петра Порошенка, висуваючи звинувачення у "державній зраді", "спробі узурпації влади", а також "перевищенні повноважень".
Портнов також повідомляв, що розробив законопроєкт, який забороняє займати державні посади особам, що працювали в органах влади після Революції Гідності та до 2019 року. Він виступав за перегляд викладення подій Революції Гідності в підручниках з історії України, стверджуючи, що це "спотворює реальні історичні факти". У 2022 році Портнов виїхав з України, маючи статус багатодітного батька.
В Інтернеті обговорюють, що у Портнова є шість нащадків: сини Ігор (народився в 1993 році) і Михайло (народився в 2022 році), а також його дочки Лілія (1994 рік народження), Варвара (2012 рік народження), Уляна (2014 рік народження) і Василиса.
Нагадаємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про можливі теорії щодо вбивства Портнова в Іспанії, які озвучили експерти.
