Куди ж зверне свій курс Румен Радев — чи перетвориться Болгарія на наступний форпост Росії в Європейському Союзі?
Парадоксальні зв'язки між результатами виборів у Болгарії.
Всі оцінюють результати виборів у Болгарії з погляду того, наскільки це погано для України, наскільки Румен Радев є проросійським тощо. А мою увагу привернули парадоксальні асоціації, які пов'язані з переможцями цих виборів.
На виборах здобула перемогу партія "Прогресивна Болгарія", яку видання "Європейська правда" порівнює з болгарською версією "Слуги народу". Тепер у Болгарії також сформується монобільшість, що означає однопартійну більшість. Ця політична сила була створена досить швидко, "під тиском терміна". У її виборчому списку можна знайти представників різних професій: від логопедів і вчителів початкових класів до ветеринарів, акробатів, артистів, тренерів, каратистів, олімпійців, працівників страхового бізнесу та навіть касирів. Партія, схоже, виступає як коаліція на підтримку харизматичного лідера, що викликає питання: чи не спіткає її така ж суперечлива доля, як "Слугу народу"?
Але на чолі цієї партії - генерал, який ще нещодавно був президентом Болгарії. Однак президент в Болгарії -- це не те, що президент в Україні, оскільки Болгарія є парламентською республікою. І тому реальна влада в руках прем'єр-міністра, а не президента. Саме тому генерал Румен Радев достроково пішов з посади президента і претендує на статус прем'єр-міністра. І голосували болгарські виборці насамперед за нього, а потім вже за його партію. Це нам теж щось нагадує. А щодо голосування за популярного генерала -- це, мабуть, сюжет з нашого недалекого майбутнього: генерал прийде -- порядок наведе!
Проте існує проблема: болгарський генерал має репутацію проросійського політика. Це викликає асоціації, які варіюються від Януковича до Орбана чи Фіцо. Однак кожна з цих порівнянь є досить поверхневою і стосується лише проросійських тенденцій. Експерти з Болгарії стверджують, що Румен Радев, ймовірно, зосередиться на внутрішніх питаннях, а не на зовнішній політиці. Таким чином, навряд чи він стане новим Орбаном чи навіть Фіцо. Варто зазначити, що Болгарія має відчутну фінансову залежність від коштів Європейського Союзу та економічної і політичної співпраці з ним. Проте, певні потенційні виклики для нас можуть виникнути з боку нового болгарського уряду.
І ще одна асоціація наостанок. Як я вже згадував, Болгарія є парламентською республікою. І в цій країні є багато проблем, схожих на наші -- корупція, вплив олігархів, слабкі партії і державні інституції, постійні політичні скандали. А оскільки у нас є чимало прихильників переходу до суто парламентської республіки (це як реакція на де-факто президентську форму правління в стилі Володимира Зеленського), зверну увагу на те, що в Болгарії за останні п'ять років відбулося вісім парламентських виборів. Це такий собі "веймарський синдром" нестабільної парламентської демократії. І ця проблема, хоча й не завжди, але доволі часто призводить до попиту виборців на "сильну руку", яка має "навести порядок". Тому це велика ілюзія, що сам собою перехід до парламентської форми правління подолає деформації нашої молодої демократії. Може бути і зовсім навпаки.
