Лобіювання як засіб підтримки українських ветеранів
Олексій Шевчук є головою правління Національної асоціації лобістів України, а також виступає спікером Національної асоціації адвокатів України. Він є партнером і представником адвокатського об'єднання "Barristers".
Інститут лобіювання дозволить ветеранам стати активними учасниками державної політики та впливати на адаптацію, соціальні програми та економічну інтеграцію
Україна вступає в нову еру, коли сотні тисяч військових повертаються до мирного життя. Це безпрецедентний виклик, який країна ще не відчувала: йдеться не тільки про соціальні пільги чи одноразову допомогу, а про необхідність переосмислити роль ветеранів у розвитку держави. На сьогодні вже на рівні уряду, парламенту та місцевих органів влади постає завдання створення системи, що забезпечить ветеранам доступ до якісних послуг, гідних умов існування та можливостей для самореалізації після служби.
Водночас це питання виходить далеко за межі соціальної політики. Повернення великої кількості ветеранів неминуче вплине на економіку, ринок праці, систему охорони здоров'я, сферу освіти та функціонування місцевих громад. Держава має подбати не лише про інтеграцію ветеранів, а й про адаптацію інституцій, які повинні працювати з новою структурою суспільства.
Незважаючи на численні ініціативи, які були реалізовані урядом за останні роки, ветеранська політика все ще залишається розрізненою. Рішення приймались епізодично — в залежності від конкретних обставин, політичних інтересів або тиску з боку суспільства. Відсутність єдиного та тривалого стратегічного підходу призводила до відсутності злагоди між міністерствами, місцевими громадами та відповідними службами.
Тому перехід від безладних ініціатив до цілісної системи ветеранської політики є одним із найважливіших завдань на найближче майбутнє. У цьому контексті лобізм, як законний та прозорий засіб впливу, може зіграти вирішальну роль, надаючи ветеранам, їхнім організаціям та партнерським структурам можливість активно впливати на встановлення стандартів, норм та державних рішень.
Запровадження Закону "Про лобіювання" в Україні суттєво трансформує правову структуру взаємодії між державою, громадськістю та бізнесом. Ця новація формалізує механізми впливу на процес ухвалення рішень, визначає учасників процесу, зобов'язання лобістів та принципи прозорості. Завдяки цьому, спілкування з органами влади стає більш зрозумілим і підконтрольним.
Насправді, цей закон вперше встановлює цивілізовані правові рамки для представлення інтересів: він передбачає реєстрацію діяльності, створення публічного Реєстру прозорості, етичні норми та механізми контролю, які мають на меті знищити непрозорі "тіньові" практики. Це не просто юридичний документ — це зміна культури взаємодії, де вплив на політику відбувається відкрито, з підзвітністю та в межах правового поля.
Трансформація полягає в тому, що неформальні канали впливу стають легітимними та стандартизованими: участь у робочих групах, подача позиційних документів та формалізовані зустрічі з державними посадовцями тепер відбуваються в рамках правового поля. Така інституалізація зменшує ризики корупційних зловживань і покращує якість публічних рішень завдяки прозорому врахуванню інтересів зацікавлених сторін.
Для ветеранів України та їхніх організацій це створює реальну можливість системно впливати на стандарти підтримки, бюджетні пріоритети, а також програми реабілітації та ресоціалізації.
Зареєстрована, документована позиція -- з аргументами й доказами -- дає важелі для включення потреб ветеранів у нормативні акти та державні програми, а також підвищує шанс на сталі позитивні зміни у фінансуванні та сервісах.
У рамках нової правової стратегії лобіювання перетворюється на ключовий інструмент не лише для підприємств та громадських об'єднань, але й для ветеранів, які адаптуються до цивільного життя. Запровадження офіційних механізмів участі в процесі формування політики надає ветеранам можливість перейти від статусу пасивних отримувачів державної підтримки до активних учасників, здатних впливати на рішення, що формують їхнє майбутнє.
Завдяки легалізації лобістських інструментів, ветерани отримують можливість ініціювати зміни в таких важливих сферах, як реабілітація, освіта, працевлаштування, медичне обслуговування, доступ до пільг і соціальних послуг. Це відкриває шлях для впровадження нових програм адаптації, поліпшення стандартів якості послуг, розвитку моделей співпраці між державними структурами та громадським сектором, а також реалізації сучасних рішень для інтеграції ветеранів у громади та економіку.
Такий підхід створює основу для формування суб'єктності ветеранів у публічній політиці. Вони можуть впливати на пріоритети уряду, брати участь у розробці нормативних актів, комунікувати зі стейкхолдерами на рівних та відстоювати власні інтереси через інструменти, які тепер є прозорими й інституційно закріпленими. Це не лише зменшує залежність від державних програм, а й сприяє створенню сталих механізмів адаптації на роки вперед.
Сучасна політика у сфері підтримки ветеранів вимагає не тільки рішучості з боку політиків, а й оновленої законодавчої основи, яка відповідала б масштабам викликів та реальним потребам військовослужбовців, що інтегруються в цивільне життя. Лобістські механізми можуть стати важливими інструментами для впровадження змін, які забезпечать стабільність і ефективність реформ, закладаючи основи тривалої підтримки ветеранів.
По-перше, слід звернути увагу на необхідність вдосконалення підходів до медичного супроводу та реабілітації. Існуючі протоколи часто не беруть до уваги особливості сучасних бойових дій, наслідки тривалих навантажень на військових та потребу в комплексній мультидисциплінарній підтримці, яка вже впроваджується в країнах з розвиненими військово-медичними системами. Нові стандарти повинні ґрунтуватися на принципах доказової медицини, сучасних технологічних рішеннях та досвіді партнерів з НАТО.
Не менш важливим аспектом є зміна правил працевлаштування та перепідготовки. Сучасна економіка потребує мільйонів нових спеціалістів, і ветерани можуть стати значним кадровим ресурсом — за умови, що законодавство створить гнучкі навчальні програми, адаптивні умови роботи та реальні стимули для бізнесу. Підтримка ветеранського підприємництва повинна перейти від простих декларацій до ефективних механізмів — таких як гранти, пільгові кредити та програми інкубації.
Податкові пільги для підприємств, які забезпечують робочі місця ветеранам, мають бути інтегровані в більш широкий контекст економічної стратегії. Це не просто прояв соціальної відповідальності компаній — це також вклад у працездатність і стабільність суспільства.
Окремий аспект нормативної модернізації присвячено залученню ветеранів до місцевого самоврядування та управління громадами. Вони повинні отримати можливість впливати на ухвалення рішень на рівні громад: від проектування інфраструктури до розробки програм безпеки та розвитку. Це є логічним продовженням принципу "ветеран як активний учасник економічного та соціального життя", який повинен стати наріжним каменем нової філософії державної політики.
Сучасне лобіювання надає ветеранам та їхнім організаціям конкретні можливості для впливу на формування державної політики. Одним із основних інструментів є публічні консультації та робочі групи, де представники ветеранів можуть активно залучатися до процесу. Ці формати створюють можливість обговорення законопроєктів, державних програм та ініціатив ще на етапі їх розробки, а не лише реагувати на вже прийняті рішення.
Ще один дієвий механізм — секторальні дорожні карти для розвитку проєктів, спрямованих на підтримку ветеранів. Ці карти дозволяють впорядкувати пріоритети та завдання в різних напрямах: охорона здоров'я, освіта, економіка та соціальна сфера. Дорожні карти формують прозору базу для бюджетного планування, визначення стандартів і координації дій між державними структурами та ветеранськими організаціями.
Важливим аспектом є також створення законодавчих актів і підзаконних норм із залученням фахівців та представників ветеранських організацій. Такий підхід забезпечує, що правові норми будуть практичними, сучасними та відповідатимуть потребам ветеранів. Залучення професіоналів і безпосередніх учасників бойових дій допомагає уникнути формального підходу та формує реальні можливості для адаптації та інтеграції ветеранів у суспільство.
Ветерани мають неповторний комплекс навичок, включаючи бойовий досвід, лідерство та самодисципліну, які можуть слугувати основою для розвитку нових галузей і проектів. Вони вміють впроваджувати новаторські рішення, організовувати команди та досягати високої ефективності в тих сферах, де особливо важливими є відповідальність і стратегічне мислення.
Акцент робиться на підтримці підприємництва серед ветеранів. В цьому контексті як державні, так і приватні структури розробляють грантові програми, акселератори та менторські проекти, що надають ветеранам можливість реалізувати власні ініціативи та бізнеси, отримувати професійну допомогу, а також виходити на ринки як національного, так і міжнародного рівня.
Ветерани мають потенціал стати важливими гравцями у стратегічних сферах, таких як безпека, інформаційні технології, управління кризами та місцеве самоврядування. Їхня активна участь у цих галузях не тільки підвищує економічні можливості країни, але й сприяє соціальній інтеграції ветеранів, перетворюючи їх із пасивних отримувачів підтримки на рушійні сили прогресу в суспільстві.
Жодна зі сторін не здатна самостійно впоратися з повним спектром проблем, що стосуються соціальної, економічної та політичної адаптації ветеранів. Реальні зміни можливі лише за умови співпраці та спільної відповідальності всіх залучених учасників.
Модель досягнення успіху можна уявити як трикутник, що об'єднує три ключових партнера: державу, організації ветеранів та лобістів. Кожен з цих учасників виконує свою важливу функцію: держава створює нормативну основу та надає ресурси, організації ветеранів визначають потреби та ініціюють проекти, а лобісти забезпечують ефективну комунікацію цих ініціатив з законодавцями та державними інституціями.
Такі партнерства дозволяють створювати реальні програми та інструменти, які працюють на практиці, а не залишаються деклараціями на папері. Вони забезпечують комплексний підхід до адаптації ветеранів, підвищують ефективність державних витрат і зміцнюють довіру суспільства до ветеранських ініціатив.
Лобіювання інтересів ветеранів та ініціатив, пов'язаних із ними, повинно бути прозорим та зрозумілим для суспільства. Ключовим є донесення до громадян, що цей процес є законним і етичним, а його основна мета полягає не в особистій вигоді, а в поліпшенні умов життя тих, хто повернувся з війни.
Прозорість у лобіюванні -- ключова передумова підтримки з боку громадськості та міжнародних партнерів. Коли всі дії відкриті та документовані, зростає довіра до процесу, а ветеранські організації отримують можливість легітимно впливати на державні рішення.
Таке лобіювання покращує якість ухвалення державних рішень, оскільки вони ґрунтуються на реальних потребах ветеранів та досвіді практиків. Одночасно, відкриті механізми сприяють зміцненню довіри серед самих ветеранів, які бачать, що їхня думка дійсно враховується у формуванні публічної політики, а не лише формально фіксується у програмах і документах.
Лобіювання перетворюється на дієвий механізм, що дозволяє ветеранам активно залучатися до процесу ухвалення державних рішень. Завдяки цьому підходу, ветерани мають шанс безпосередньо впливати на розробку політик, програм та стандартів, які стосуються їхнього життя та інтеграції в суспільство.
Через лобістські механізми формується новий стандарт взаємодії між ветеранами та державою. Це означає не просто участь у консультаціях, а системну, прозору та етичну участь у розробці законів, підзаконних актів і програм, які реально працюють на практиці. Ветерани стають суб'єктами публічної політики, а їхній голос отримує вагу при ухваленні рішень на всіх рівнях: від місцевого самоврядування до національних стратегій.
Ефективна політика щодо ветеранів повинна перевищувати традиційні соціальні гарантії. Вона відкриває нові перспективи для ветеранів, дозволяючи їм активно впливати на розвиток країни завдяки своїм знанням, навичкам та досвіду. Це не лише сприяє їхній економічній та соціальній інтеграції, але й створює стабільний механізм державного розвитку, де ветерани є ініціаторами змін, а не лише отримувачами підтримки.
