Майбутнє без жінок: наслідки гендерного розділення в Афганістані.

Афганські жінки та дівчинка прогулюються вулицею. Це кадр з відео "Правила Талібану для жінок в Афганістані | Почніть тут", яке опубліковане на англомовному YouTube-каналі Al Jazeera. Використано в рамках добросовісного використання.

В Афганістані жінки стали жертвами узаконеного гендерного апартеїду (жорстка дискримінація за статевою ознакою; системна політика Талібану, спрямована на повне обмеження прав жінок). Після повернення талібів до влади в серпні 2021 року афганські жінки були замкнені у своїх домівках і позбавлені доступу до громадської сфери, працевлаштування та освіти.

Це результат навмисної політики Талібану і загальної авторитарної структури, яку посилили регіональні та міжнародні установи. Відсутність підтримки з боку чоловіків та помилки міжнародних організацій, які виявилися здебільшого неефективними, лише поглиблюють кризу.

Примус до мовчання жінок виступає як один із ключових механізмів контролю. Якщо гендерний апартеїд залишиться в силі, це суттєво вплине на афганське суспільство, викликавши тривалі та системні соціальні, політичні та економічні наслідки.

Соціальна структура зазнає серйозних руйнацій, якщо жінки продовжуватимуть залишатися в тіні. В результаті, молоді дівчата опиняться без натхнення та прикладів для наслідування, а родини, які сподівалися на жінок як на лідерок чи годувальниць, залишаться без підтримки. Жорстка патріархальна система лише посилиться. Спільноти втрачають свою стійкість, різноманітність і творчий потенціал, коли половина населення піддається виключенню з активного суспільного життя. Моральний і культурний прогрес гальмується разом із демографічними втратами.

Оскільки за правління талібів дівчат вчать бути підлеглими чоловікам, вони частіше стикаються з ранніми або примусовими шлюбами, часто з членами Талібану. Лідери Талібану демонструють споживацьку поведінку щодо жінок, не приховуючи бажання одружитися вдруге чи втретє.

В Афганістані багато жінок стикаються з обмеженими можливостями у виборі партнерів, і приблизно третина з них стають жертвами примусових шлюбів. Це призводить до серйозних наслідків, таких як депресія, домашнє насильство та, в окремих випадках, самогубства, оскільки вони не можуть відмовитися від шлюбів або ж повністю втрачають зв'язок із суспільством. Додатково, чоловікам надається право мати кількох дружин, що негативно впливає на соціальну структуру та сприяє нормалізації полігаміії. У таких умовах хлопці виростають із переконанням, що мають право контролювати жінок, і ця практика, ймовірно, продовжиться навіть після можливого усунення талібів.

Економічні втрати через гендерну нерівність досягли вже загрозливих масштабів. Згідно з оцінками Програми розвитку ООН, у 2022 році обмеження для жінок у доступі до роботи може призвести до щорічних збитків для Афганістану до 1 мільярда доларів, що становить близько 5% від загального ВВП країни. На сьогодні майже 80% жінок в Афганістані позбавлені можливості отримувати освіту, проходити професійне навчання або працювати.

Втрата економічної продуктивності має як негайні, так і тривалі наслідки для країни, що вже стикається з серйозними гуманітарними викликами. Освічені жінки, які працюють, не лише забезпечують себе, але й вносять вагомий внесок у розвиток держави. Вони грають ключову роль у таких сферах, як послуги, сільське господарство, освіта та охорона здоров'я. Афганістан не зможе відновитися, здійснити розвиток або конкурувати на міжнародному рівні, якщо продовжить обмежувати участь жінок у соціально-економічному житті.

Попри широке засудження, включно з резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та санкціями ЄС, глобальна відповідь на гендерний апартеїд залишається переважно символічною. Санкції спрямовані проти окремих лідерів талібів, але жодних суттєвих юридичних механізмів для притягнення режиму до відповідальності не застосовано. Члени Ради Безпеки ООН не можуть дійти згоди.

Також варто зазначити, що афганські жінки були усунуті з дипломатичних переговорів і міжнародних форумів, включаючи нещодавню зустріч під егідою ООН у Досі, де жодна жінка з Афганістану не була офіційно залучена.

Виключення жінок з участі в державних структурах та громадянському житті призводить до нерівноважного і непредставницького процесу ухвалення рішень на національному рівні. Відсутність можливості впливати на розвиток країни обмежує Афганістан, збільшує його залежність від міжнародної підтримки та викликає еміграцію спеціалістів.

Системне обмеження прав та маргіналізація жінок знищують наявні можливості, призводячи до зростання бідності, психологічних травм і нестабільності. Боротися з цією кризою необхідно як на міжнародному рівні, так і шляхом внутрішніх реформ.

На національному рівні Афганістану необхідно створити ефективно працюючі спеціалізовані відділи та незалежні організації в урядовій структурі, які забезпечать жінкам можливість реалізувати свій особистісний і професійний потенціал. Такі установи повинні охоплювати сфери охорони здоров'я, освіти, правової та політичної грамотності, а також економічної підтримки та розвитку.

Зокрема, їм необхідно подолати перешкоди, нестабільність та культурні бар'єри, водночас сприяючи та популяризуючи гендерну рівність в Афганістані.

Міжнародна спільнота, зі свого боку, має надавати дієву допомогу, яка дозволить афганським жінкам активно брати участь у політичному та економічному житті країни. Програма мікрокредитування для жінок, подібна до тієї, що діє в Бангладеш, могла б стати ефективною моделлю для впровадження в Афганістані.

Попри обмеження, в Афганістані все ще існують невеликі осередки спротиву: безкоштовні онлайн-курси, менторські програми, поширення освітніх матеріалів, домашні мікропідприємства, місцеві жіночі організації та таємні школи. Наприклад, Університет народу, FutureLearn, Асоціація права та політології Афганістану та Гератська онлайн-школа, яка надає освіту на рівні коледжу.

Хоч вони змушені працювати таємно, ці ініціативи продовжують дарувати надію й силу духу. Набуття віртуальних навичок, мобільний банкінг та онлайн-навчання можуть забезпечити жінкам доступ до освіти та економічної незалежності. Однак ці можливості значно обмежені через контроль з боку талібів, цифрову ізоляцію та неписьменність.

На міжнародному рівні, разом із дипломатичним тиском і санкціями проти режиму талібів, Афганістан ризикує опинитися в ізоляції. Однак метою є притягнення лідерів до відповідальності, а не поглиблення гуманітарної кризи шляхом припинення іноземної допомоги. Деякі міжнародні донори надають допомогу лише за умови дотримання прав жінок. Але з огляду на катастрофічний рівень бідності в Афганістані, це навряд чи можна вважати справедливим, адже переважна більшість жінок залежить від іноземної підтримки.

Щоб уникнути закриття навчальних закладів, необхідно впровадити гібридні освітні моделі, які об'єднують очні заняття в громадах з дистанційним навчанням. Такі моделі можуть бути надзвичайно корисними для дівчат у віддалених куточках країни і повинні гарантувати безкоштовний доступ до Інтернету та пристроїв, які відповідають потребам навчання та комунікації. Одним із можливих рішень може стати ініціатива Starlink, яка пропонує безкоштовний Інтернет.

Необхідно створити платформи для жінок, що надають їм можливість використовувати та ділитися своїми навичками, реалізовувати вироби ручної роботи і отримувати за це фінансову винагороду. Успішні програми можуть стати яскравим прикладом того, як творчість і місцева активність здатні спричинити суттєві зміни.

Враховуючи істотні контрасти між жінками, які проживають у містах, та тими, хто живе в селах Афганістану, необхідно адаптувати рішення відповідно до цих особливостей. Досвід та знання афганських жінок з різних етнічних, регіональних і соціальних спільнот повинні бути визнані і розглянуті як основа для формування світлого майбутнього.

Для досягнення справжнього та стійкого прогресу необхідно враховувати думки жіночих організацій та місцевих спільнот. Цей шлях потребує ретельної координації, усвідомлення культурних нюансів і непохитної наполегливості. Зміни не відбудуться за один день, але при належному підході Афганістан зможе поступово подолати гендерний апартеїд і створити суспільство, де жінки матимуть рівні можливості.