Мільйони іноземців: які виклики постануть перед Україною після війни та як це пов'язано з питаннями національної безпеки.

Демограф поділився думками щодо потенційних загроз, пов'язаних з неконтрольованим імпортом трудових мігрантів, а також обговорив питання про доцільність надання їм українського громадянства.

Демографічна проблема в Україні стає все більш критичною, особливо в умовах війни, коли мільйони українців вимушені залишити країну і шукати прихисток за її межами. Інформацію про це надає видання Контракти.UA.

ТСН.ua повідомляв, що примусова депортація цих осіб є неможливою – вони очікують на завершення конфлікту.

Водночас, українські бізнесмени стикаються з проблемою нестачі робочої сили через мобілізацію, і все частіше виявляють готовність залучати іноземних працівників. Уряд також оголосив про намір протягом наступного десятиліття залучити до України мільйони трудових мігрантів.

Які наслідки можуть виникнути для України внаслідок неконтрольованого імпорту трудових мігрантів і які загрози це може спричинити? Відповіді на ці питання ви знайдете у другій частині інтерв'ю з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАН України.

В Україні вже існує нагальна потреба в робочій силі. Проте, перша ініціатива з найму трудових мігрантів з Бангладеш для меблевого виробництва в Закарпатті зазнала невдачі. Міністерство закордонних справ фактично відмовило у в'їзді до країни 28 робітникам. Які ж причини цього, якщо роботодавець навіть організував готель для їхнього проживання?

- Щодо залучення трудових мігрантів до України, то у мене дуже обережне до цього ставлення. Поясню чому. Підприємці кажуть: "нам потрібні іноземці для роботи". До них приїжджають ці люди, працюють, розширюється виробництво і створюються додаткові робочі місця. Підприємець знову скаже, що йому потрібні іноземці. І все це закручується у таку собі безкінечну "міграційну спіраль", коли увесь час потрібні все нові і нові робочі руки.

Проте не варто забувати, що війна врешті-решт завершиться або принаймні тимчасово зупиниться. І, як мінімум, половина наших співгромадян повернеться з-за кордону, а деякі будуть звільнені з військової служби. Це призведе до значної конкуренції на ринку праці, оскільки там вже працюють трудові мігранти з інших держав.

Крім того, присутність іноземних працівників в Україні може призвести до того, що українці почнуть шукати роботу за кордоном, зокрема в Європі. Хоча я не можу точно сказати, яку зарплату отримуватимуть ці іноземці, я впевнений, що до нас на роботу приїдуть люди з набагато нижчим рівнем життя, ніж в Україні. Вони, напевно, будуть готові працювати навіть за мінімальні українські оклади.

А якщо до нас приїжджатимуть на заробітки, то будуть вивозити валюту з країни. Десь так, як я вже розповідав раніше про наших заробітчан у Польщі. Те саме будуть робити іноземні робітники в Україні. В залежності від того, які у цих людей будуть зарплати, є шанс, що у нас за рахунок мігрантів може трохи зрости ВВП, а от ВВП на душу населення може навпаки впасти, тому що ці люди будуть задіяні на посадах, де зарплата нижче середнього рівня.

Чи вважаєте ви, що трудові мігранти можуть становити певну небезпеку для держави?

- Тут важливо, на яких умовах будуть залучатися трудові мігранти до України. Якщо на певний термін - приїхали, попрацювали і поїхали додому, тоді я не бачу у цьому ніяких проблем.

Але якщо з перспективою набуття українського громадянства, то тут можуть виникнути доволі серйозні проблеми для України. Тим більше, що у Стратегії демографічного розвитку до 2040 року, у пункті з її реалізації наша влада прописала наступне: "треба проводити інформаційні кампанії з процедур надання українського громадянства трудовим мігрантам та їх інтеграції в українське суспільство".

Отже, уряд розглядає трудових мігрантів як потенційних кандидатів для отримання українського громадянства. Вони готові інвестувати ресурси в їхню адаптацію та інтеграцію в суспільство. Це може мати певні ризики.

Уявімо ситуацію, коли трудові мігранти стали громадянами України. Це призведе до того, що вони почнуть перевезення своїх родин та близьких, що, в свою чергу, може викликати серйозні проблеми в нашому суспільстві. Таким чином, новоприбулим сім'ям знадобиться житло, що може спричинити різке зростання цін на оренду та загальну вартість нерухомості в країні.

Цікаво, але схожа ситуація виникла в Канаді, коли країна різко збільшила притоки мігрантів, що призвело до зростання цін на різноманітні товари і послуги. Якщо в новоприбулих сім'ях є діти, це вимагатиме додаткової соціальної підтримки, збільшення кількості медичних працівників та вчителів, а також розширення поліційних сил. Чи принесе це більше вигод чи проблем — залишається під питанням. Ймовірно, роботодавці отримають вигоду від такої ситуації, тоді як суспільство в цілому, можливо, відчує негативні наслідки.

А в чому, насправді, полягає загроза, яку несуть мігранти?

Досвід європейських країн показує, що мігранти часто формують власні етнічні громади, створюючи таким чином регіони, де переважають представники однієї національності. В результаті виникає своєрідне паралельне суспільство, яке функціонує за власними нормами і традиціями.

Уявіть, що таке з'явиться десь в Україні. Чи буде воно сприяти єдності країни? У мене стійке переконання, що скоріше - ні. Бо жодній країні Європи, яка залучала мігрантів до цього, не вдалося провести їх нормальну інтеграцію та адаптацію. А те, що це зможе зробити українська влада, особисто у мене, викликає великі сумніви. Адже ми нормально не змогли інтегрувати навіть ВПО у територіальних громадах на території країни та маємо з цим великі проблеми, а тут націлилися інтегрувати у суспільство трудових мігрантів і надавати їм українське громадянство.

З іншого боку, важливо, у які саме галузі залучати іноземців. Природно виникає думка, що у будівництво, адже країна потребуватиме відновлення після закінчення війни. Тут мушу зауважити, що цей процес займе не більше п'яти років, а що потім робити з мільйонами мігрантів? Невже держава зможе виплачувати їм допомогу по безробіттю?

Яка кількість трудових мігрантів нам необхідна?

У Міністерстві економіки України зазначають, що країні бракує близько 4,5 мільйона робочих рук, і саме стільки мігрантів планують залучити протягом наступних десяти років. За нашими оцінками, через десять років населення України може скласти приблизно 30 мільйонів осіб, з яких 15% становитимуть мігранти. Це створює серйозні ризики для України, як з демографічної точки зору, так і в політичному контексті, а також в інших сферах.

Розраховувати, що всі трудові мігранти одразу стануть українцями і будуть підтримувати українську державу - дуже сумнівно. У політичному сенсі, якщо іноземці стануть громадянами України, то наші політики одразу почнуть давати їм усілякі обіцянки аби вони за них голосували, таким чином власне населення залишиться на других ролях. Все це створить величезну кількість проблем.

Чи зможе нове Міністерство національної єдності знайти рішення для проблем, пов'язаних з мігрантами?

На даний момент питаннями мігрантів опікується Міністерство закордонних справ, а також було засновано Міністерство національної єдності. Є рекомендації щодо зміцнення зв’язків із нашою діаспорою, щоб вона могла активно просувати українські інтереси та навіть впливати на політику інших держав.

З української перспективи це, безумовно, виглядає правильно, але хто може запевнити, що аналогічна стратегія впливу не буде застосована проти України з боку інших країн? Особливо з огляду на можливе утворення значної діаспори з інших держав. Чому ми вважаємо, що зможемо мати вплив на уряди інших країн, тоді як у нас самих під боком це може бути здійснено через колишніх емігрантів? Це може призвести до ситуації, коли все відбувається навпаки. Тому я вважаю, що ця проблема є дуже спірною, і велика кількість іноземців може стати реальним викликом для національної безпеки України.

До речі, у нас є досвід залучення іноземців у Волинському регіоні. Наприклад, сюди приїхали десять індусів, які працюють у сільському господарстві. Ці люди навіть не виявляють бажання адаптуватися до українських реалій. Вони живуть окремо, не спілкуючись із місцевими жителями. Це важливо враховувати. Звісно, якщо вони зароблять гроші і повернуться додому, це цілком нормально. Таким людям не потрібно вивчати українську мову чи культуру, якщо їхній план – повернутися через три місяці або півроку. Але якщо йдеться про можливість отримання громадянства, то, на жаль, вони не проявляють інтересу до цього. І примусити їх до змін не вдасться.

Вони навіть здатні захищатися, якщо їх на це примушують...

В певному сенсі це правда, хоча й звучить іронічно. Справді, в нашому суспільстві часто можна почути пропозиції: "Давайте запросимо мігрантів!" — але ці слова залишаються лише словами, адже ніхто не аналізує реальні наслідки таких дій. Тож найкращою моделлю для нас виглядає схема: "приїхав, заробив і повернувся додому".

Якщо влада обере інший шлях, зокрема надання громадянства мігрантам, це може призвести до того, що Україна стане своєрідною опікункою для них, в той час як своїм громадянам не буде приділено достатньої уваги. Ніхто не займеться питаннями збільшення рівня народжуваності, адже всі говоритимуть: "ми компенсуємо це за рахунок іноземців". Проблеми, пов'язані з тривалістю життя та здоров'ям населення, також залишаться поза увагою, хоча їх слід вирішувати. Сучасна позиція влади виглядає так, ніби залучення мігрантів здатне вирішити всі демографічні виклики. Насправді, досвід європейських країн показує, що цей підхід не лише не вирішує проблем, а й створює нові, набагато серйозніші. Чому ж нам повторювати помилки інших?

Яким чином мігранти можуть вплинути на демографічну ситуацію в Україні та які умови для цього необхідні?

Якщо проаналізувати ситуацію через призму "імміграції" трудових мігрантів за принципом "попрацював-отримав дохід-вернувся додому", то це не матиме значного впливу на демографічну динаміку. Однак, якщо в майбутньому їм буде надано громадянство і можливість перевезення сімей, можуть виникнути різноманітні сценарії.

Якщо рівень добробуту мігрантів відповідатиме середньому показнику в Україні, їхня демографічна поведінка, ймовірно, буде подібною. Досвід інших країн показує, що іноземці з середнім та високим доходом зазвичай розподіляються по території країни досить рівномірно.

А якщо рівень заробітної платні мігрантів буде низьким, то вони будуть гуртуватися, створювати анклави і народжуваність серед них і справді буде високою. Як правило, приблизно такою ж, якою була у країні їх попереднього перебування, бо вони житимуть у своєму анклаві по своїх законах та традиціях. А це означає, що у нас стрімко зростатимуть виплати під час народження дитини та всі інші соціальні виплати, щоб ці люди не жили за межею бідності. Тож величезна кількість соціальних програм будуть працювати на іноземців, а не на українців. Саме таким є досвід інших європейських країн.

У нас дуже часто зараз звучить слово - мультикультурність. Справді, дуже популярне та модне слово. Але, на жаль, заклики до мультикультурності не спрацювали у Європі. Це ще у 2010 році визнала Ангела Меркель у Німеччині, Ніколя Саркозі у Франції та Девід Камерон у Великій Британії. Вони відверто заявили, що трудові мігранти є реальною проблемою, але ніхто всерйоз не займався вирішенням цієї проблеми. Просто зафіксували і все. Тоді навіщо нам повторювати цей невдалий досвід? Потрібно вкладати кошти у власне населення, і тоді матимемо позитивні відгуки у демографічний та соціальній політиці і на ринку праці. А розраховувати на те, що приїдуть іноземці і різко покращать наше життя та дадуть поштовх для розвитку суспільства - навряд чи таке станеться. Від цього не виграють громадяни України.

Якою повинна бути міграційна стратегія України?

На мою думку, сьогодні важливо мати вагомі аргументи щодо необхідності робочої сили. Очевидно, що працівники з Європи не зможуть приїхати на роботу в Україну; скоріше, це будуть люди з Азії та Африки, де умови життя не такі сприятливі, як в Україні.

Ввозити трудових мігрантів до України слід лише у разі дійсної необхідності для економічного розвитку, причому це має відбуватися тимчасово та у невеликих групах. Також важливо розміщувати мігрантів у різних регіонах країни, щоб уникнути формування етнічних анклавів. Період їхнього перебування повинен контролюватися міграційною службою, а роботодавці мають нести відповідальність за повернення працівників додому по завершенні терміну контракту.

Щодо тривалої міграційної політики, вважаю, що нам слід дочекатися завершення війни та оцінити, які процеси міграції відбудуться у зв'язку з поверненням наших громадян з-за кордону. Важливо, щоб чисельність населення стабілізувалася, і якщо кількість громадян України складе приблизно 30 мільйонів, це буде цілком прийнятною цифрою, щоб обійтися без мігрантів і максимально зосередитися на інвестиціях у власне населення.

- Чи варто очікувати економічного буму в Україні після закінчення війни?

Коли йдеться про інвестиції, наразі це лише теорії та міркування. Складно передбачити, як розвиватимуться події після закінчення війни. На жаль, Україна продовжує залишатися країною з високими ризиками для інвесторів. Незалежно від того, яким чином завершиться конфлікт, загрози й небезпеки не зникнуть, адже поруч буде Росія в її нинішньому вигляді протягом найближчих років. Таким чином, економічна діяльність в Україні залишиться ризикованою.

Протягом останніх кількох років українцям обіцяли безліч інвестицій, але на жаль, жодне з цих обіцянок не втілилося в життя. Тому я не відчуваю впевненості в тому, що після завершення війни ми можемо розраховувати на якесь "економічне відродження". Безумовно, відновлення країни відбудеться, зокрема, ми можемо очікувати зростання в будівельному секторі.

З огляду на тенденції скорочення населення, нам необхідно адаптувати нашу економіку під ту кількість людей, що залишиться. Варто усвідомити, що наші ключові промислові підприємства на сході країни наразі зазнали руйнувань від агресора. Це, безсумнівно, призвело до зменшення попиту на робочу силу. Чи зможемо ми повернути контроль над цими територіями та коли це станеться - наразі невідомо. Тож я не очікую значного економічного підйому найближчим часом.

Безумовно, певна фінансова підтримка від наших партнерів буде отримана. Можливо, вона буде спрямована на те, щоб утримати українців у країні. Щоб уникнути масового виїзду, ми повинні впроваджувати автоматизацію на виробництвах, які потребують додаткових працівників — це дозволить зменшити попит на некваліфіковану робочу силу. Водночас, ми повинні зосередитися на навчанні та підготовці фахівців, які матимуть необхідну кваліфікацію, щоб підвищити продуктивність праці.

Раніше на сайті ТСН.ua було опубліковано матеріал про депортацію ухилянтів з території Європи: демограф роз'яснив, чи є така можливість та чому поляки втратили симпатію до українців.