Наш пріоритет - надати ветеранам можливості для розвитку, а не просто відносити їх до чергової категорії пенсіонерів.

Інтерв'ю міністра у справах ветеранів Наталії Калмикової агентству "Інтерфакс-Україна"

Чи є сенс сьогодні об'єднувати Міністерство у справах ветеранів з якимось іншим міністерством, що займається обороною чи соціальними питаннями?

Створення Міністерства у справах ветеранів адвокували самі ветерани. Для спільноти, з одного боку, це той орган, до якого вони приходять з усіма проблемами, незалежно від того, де вони виникли, а з іншого боку, це символ того, що вони помітні, і що їх визначають як громадян з окремим статусом. Оскільки ветерани - це велика частина нашого суспільства, нам необхідно більше звертати уваги на те, які потреби в людей, що найбільше вклалися в країну.

Наразі відбувається підготовка до зміни складу уряду. Однією з обговорюваних тем є можливість об'єднання кількох міністерств, зокрема ліквідація Міністерства ветеранів. Чи є це питання насправді у порядку денному, чи ж це просто чутки?

В умовах постійного зростання цільової аудиторії, чи варто розглянути можливість розширення міністерства, збільшення чисельності персоналу та формування нових структурних відділів?

Міністерство повинно виконувати роль координатора, оскільки питання ветеранів пронизує всі сфери. Ветерани стикаються з різними системами, такими як охорона здоров'я, освіта, економіка та культура. Саме тому необхідно мати орган, який здатен усвідомлювати їхні потреби та запити, а також адресувати їх іншим центральним установам. Цей орган повинен сприяти формуванню політик таким чином, щоб інтереси ветеранів були належним чином враховані. На мою думку, це найбільш оптимальний підхід для нашої країни, враховуючи наші реалії та ресурси.

Ми створили національну стратегію для підтримки ветеранів, яка була офіційно затверджена в листопаді минулого року. Кожне міністерство розробило свої власні плани для реалізації цієї стратегії, а також кожна область підготувала свої ініціативи. У міністерствах і у керівників обласних військових адміністрацій є заступники, відповідальні за цю сферу, а також спеціалізовані підрозділи. Ми щотижня координуємо нашу діяльність з обласними адміністраціями щодо питань, що потребують виконання на місцях. Кожні півтора місяці проводимо Координаційний штаб з представниками міністерств, де обговорюємо заплановані заходи, досягнення та наступні кроки. Наразі ми працюємо в такому режимі, і до кінця серпня зможемо оцінити ефективність цієї системи за рік, а також вирішити, чи слід її змінювати.

Яка ваша думка щодо пропозиції створити у владі посаду віцепрем'єра, відповідального за справи ветеранів?

Я не можу дати однозначної відповіді на це питання. Не стверджую, що це зовсім не потрібно, але й не можу запевнити, що це є абсолютно необхідним.

У бюджетній декларації на 2026-2028 роки передбачено щорічне виділення близько 10 млрд грн для підтримки політик Міністерства ветеранів, аналогічно до цьогорічного фінансування. Проте виникає питання: чи буде цього достатньо, враховуючи постійне зростання потреб у цій галузі?

Це фінансування програм, що реалізуються Мінветеранів, але в інших галузях також передбачено виділення коштів для підтримки ветеранів. Наприклад, пільги та субвенції на житлово-комунальні послуги закладені в бюджеті Мінсоцполітики, а програма "Медичних гарантій" фінансується за рахунок бюджету Міністерства охорони здоров'я. Крім того, регіональні бюджети також виділяють ресурси на реалізацію ветеранської політики. Тому не можна стверджувати, що держава недостатньо підтримує ветеранів, виділивши лише 10 млрд грн.

Чи вистачить цього міністерству?

Завжди існує можливість збільшення видатків, але ми усвідомлюємо, що в країні є першочергові потреби – це, зокрема, армія та Збройні сили, з яких виходять наші ветерани. Тому, коли ми формували свої пропозиції до бюджетної декларації, ми чітко визначили програми, які плануємо фінансувати як міністерство, і всі вони були враховані.

Зараз йде підготовка держбюджету на 2026 рік. На скільки мільярдів ви подали бюджетний запит?

Наш запит більший 10 млрд грн, але зараз ще тривають дискусії у середині уряду, пропозиції державного бюджетом ще не пішли у Верховну Раду. Ми в діалозі, і думаю, що знайдемо оптимальну модель.

На якому етапі знаходиться проект закону "Про основні засади державної ветеранської політики"? У чому полягають труднощі, що його підготовка затягнулася на роки?

Плануємо в середу направити на схвалення Кабінетом міністрів. У нас було три кола погодження з усіма ЦОВВами (центральними органами виконавчої влади - ІФ-У), ми отримували всі пропозиції від громадських організацій. Це складний новий закон. Наразі ми окремо вже зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт, що стосується Революції Гідності - виділили окремо цю категорію з загального закону про ветеранів. Також зараз йде на Кабмін норма по цивільним, які також є в законі від 1993 року. А інші категорії ветеранів, які отримували статус до російсько-української війни, залишаться в тому законі, який діє на сьогодні. Тобто в нас врешті-решт буде комплексна історія з чотирьох законів

Отже, ветерани всіх минулих конфліктів продовжать користуватися старими законодавчими нормами і матимуть право на пільги згідно з цими правилами?

З 1993 року до 2025 року відбулося безліч змін. Це, у свою чергу, спричинило зміни в потребах та зовнішньому контексті, які ми повинні враховувати. Наша політика нині зосереджена на тому, щоб допомогти ветеранам реалізувати свій потенціал у цивільному житті та сприяти відновленню добробуту в суспільстві.

Які з пільг для ветеранів у новому законодавстві будуть скасовані, оновлені або переведені в грошову форму?

Один із ключових аспектів, який ми пропонуємо в рамках цього законодавства, полягає в тому, що ветерани отримують 30 днів для відновлення після звільнення, без необхідності відразу повертатися на роботу. На жаль, нинішня ситуація є такою, що за законом, вони повинні бути на робочому місці вже на наступний день, і якщо з якихось причин не з’являються, їх можуть звільнити. Ми вважаємо це несправедливим, оскільки люди, які повертаються з армії, повинні мати можливість відновити своє здоров'я, навіть якщо не зазнали поранень, та провести час з родиною.

Головним нововведенням, яке ми впроваджуємо, є механізм повернення військовослужбовців до цивільного життя. Це включає в себе чітке визначення обов'язків підрозділів сектору безпеки та оборони, які відповідають за оформлення всіх необхідних документів, здійснення виплат тощо. Крім того, ми також окреслюємо функції тих органів, які продовжують працювати в умовах мирного життя.

Яким чином виглядатимуть різноманітні пільги на транспорт?

Є декілька речей, які зроблені поза нашим законодавством, а також ті, які робляться зараз у межах законопроєкту. Перше, є посвідчення УБД, яке в "Дії" вже має більше, ніж півмільйона ветеранів. Це спрощує людині пред'явлення документу, не треба ці книжечки шукати. Друге, ми будемо йти по максимуму в монетизацію всього, що надається державою ветеранам та ветеранкам. У нас дуже класний досвід вийшов з ветеранським спортом, де ми монетизували цю підтримку. За перший квартал пройшло 25 тис., за другий - ще 50 тис., і зараз в нас вже більше 30 тис. заявок. Тому такий підхід - це наше майбутнє.

Нещодавно в першому читанні був ухвалений законопроєкт, який, по суті, розпочинає вирішення транспортних проблем. У документі зазначено, що фінансування транспортних послуг може здійснюватися не лише за рахунок місцевих бюджетів, але й з центрального. Разом із Міністерством соціальної політики та народними депутатами ми працюємо над тим, як має функціонувати ця модель. Поки немає остаточного рішення, оскільки в нашому законодавстві залишено можливість пільгового проїзду для певних категорій громадян на потягах, для чого також потрібно забезпечити фінансування. У більш широкому контексті це питання не буде включене в закон "Про засади ветеранської політики", а буде регулюватися окремим законодавчим актом, що визначить цю сферу діяльності. Ми вирішили не об'єднувати всі питання в одному законі про засади.

Зважаючи на те, що переважна більшість українських ветеранів уже зараз і в майбутньому будуть людьми не пенсійного віку, як буде влаштована система, щоб не перетворитися на неефективне довічне утримання?

Наша основна мета полягає в тому, щоб надати ветеранам можливість самостійно жити, а не перетворювати їх на ще одну категорію пенсіонерів. Наразі ми працюємо над кількома важливими аспектами в співпраці з Міністерством соціальної політики. Перш за все, ми розглядаємо питання, як забезпечити фінансову підтримку для тих, хто вийшов на пенсію, але ще не отримав статус особи з інвалідністю. У нас вже є певні напрацювання, які ми плануємо представити на друге читання. По-друге, існуюче законодавство не враховує, що участь у бойових діях не впливає на розрахунок пенсії після досягнення пенсійного віку. Це необхідно змінити. У нас є повна злагода з Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, а також з Міністерством соціальної політики. Наразі ми працюємо над тим, як правильно реалізувати ці зміни, щоб винагорода за внесок людини в захист держави відображалася в її пенсії.

Проект з фахівцями із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб в активній стадії, майже 1,5 тис. таких фахівців уже працює. Що ви можете сказати про ефективність цього механізму?

Суть спеціаліста з супроводу є надзвичайно важливою для нашого суспільства. Ми спостерігаємо, що в тих громадах, де дійсно підібрали правильного кандидата на цю позицію, фахівець активно займається питаннями ветеранів і їхніх проблем. Це, в свою чергу, сприяє більш активній соціалізації ветеранів. Проте існують громади, де відбір був не зовсім вдалим. Ми запустили експериментальний проект і постійно вдосконалюємо нормативно-правові акти, щоб поліпшити роботу спеціалістів. Наприклад, раніше передбачалося, що фахівець має працювати лише в своїй громаді і лише з її мешканцями. Але ми зрозуміли, що цей підхід є неефективним, і запровадили можливість екстериторіальної роботи та віддалених робочих місць. Я б хотіла, щоб усі спеціалісти були однаково ефективні та ініціативні. Хоча це поки що не так, ми постійно працюємо над цим. У найближчий місяць плануємо впровадити CRM-систему, яка дозволить спеціалістам ефективно вести кейси, а також забезпечить контроль на обласному та міністерському рівнях.

Яким чином і в яких масштабах буде розвиватися цей проєкт? Скільки спеціалістів передбачено в загальному?

У нас є запланована кількість фахівців у 11 тисяч, що базується на розрахунку одного спеціаліста на сто осіб. Наразі ми прагнемо забезпечити кожну громаду принаймні одним фахівцем, а у більших громадах – більше. У кожної громади є можливість додатково створювати вакансії, якщо вони помічають, що існуюча кількість спеціалістів не справляється з навантаженням. Ми незабаром проведемо відбір, і, на мою думку, протягом найближчих кількох місяців ми зможемо досягти 3 тисяч фахівців. Найголовнішим завданням для них є робота в медичних закладах, оскільки ми усвідомлюємо, що саме тут виникає найбільше труднощів. Наша мета – допомогти людям вирішити хоча б частину їхніх проблем на цьому етапі.

Яка ситуація з законопроєктом "Про підприємництво ветеранів"? Чому його досі не затвердили у другому читанні?

Велися обговорення щодо часток власності, і ми дійшли висновку, що на даний момент визначимо, що бізнесом, який належить ветеранам, вважається той, де 100% акцій належить ветерану. У майбутньому будемо аналізувати ситуацію. Якщо помітимо, що це не призводить до зловживань і ветерани не стають лише інструментом для інших, розглянемо можливі корективи. Але на першому етапі ми хочемо забезпечити пріоритет для ветеранів. Наприкінці червня ми успішно пройшли через комітет, і законопроєкт вже готовий до другого читання. Розгляд заплановано на серпень.

Однією з проблем при працевлаштування ветеранів, які зараз повертаються з війни, є те, що заробітні плати на ринку дещо нижчі, ніж у війську. За дослідженнями, невідповідність зарплати потребам ветерани називають частіше навіть за проблеми зі здоров'ям чи психоемоційним станом. Який ви бачите вихід із цієї ситуації, і чи є він взагалі?

Важливо усвідомлювати, що оплата праці варіюється в залежності від роду діяльності. Наприклад, солдат, що перебуває на передовій, отримує 120 тисяч гривень, тоді як той, хто не задіяний у бойових діях, має лише базову зарплату. Одним із способів вирішення цієї ситуації є підвищення кваліфікації, розвиток кар'єри для отримання кращих зарплат або започаткування власної справи. Ці методи активно використовують ветерани.

Чи потрібно розробляти спеціальні ініціативи для заохочення роботодавців до найму ветеранів?

Роботодавці вже виявляють інтерес до найму ветеранів, оскільки зараз спостерігається значний дефіцит кадрів. Це той момент, коли компанії усвідомлюють цю потребу і починають активно шукати шляхи для залучення ветеранів до своїх команд. Вони звертаються до нас з питаннями про те, як знайти ветеранів і які додаткові кроки можна зробити, щоб зацікавити їх у працевлаштуванні.

Яким чином, на вашу думку, можна подолати проблему дискримінації ветеранів у процесі працевлаштування, яку відзначають більше 23% опитаних Ветеранського фонду?

З цим працювати тільки через власний приклад. Я дуже щаслива, що є ініціатива "Принципу бізнесу, дружнього до ветеранів і ветеранок". Ми її підтримали, і великі бізнеси, люди, які відомі медійно, самі акцентують на цьому увагу. Вони змінюють культуру в своїх компаніях. Робота з культурою - це ніколи не законодавство, це ніколи не гроші. Це про відповідальність і порядність особисту кожного українця та українки. Я часом кажу: "Ви спробуйте, подивіться, але не ставте знак дорівнює між ветеранами і ПТСР". Тут виключно таким шляхом. Ну, і те, що ринок буде змушувати брати ветерана на роботу.

Яка ваша думка про надання преференцій та квот для ветеранів і їхніх родин у процесі працевлаштування, зокрема в державних установах, органах місцевого самоврядування, а також на державних і комунальних підприємствах?

Щодо квот, я маю сумніви стосовно їхньої ефективності. Адже часто це призводить до ситуації, коли не сам ветеран працює, а фактично лише його трудова книжка. Ми прагнемо створити умови, в яких ветерани можуть максимально розкривати свої таланти. Це, безумовно, є складнішим завданням, яке потребує зусиль як з боку роботодавців, так і з боку спеціалістів, які надають підтримку та кар'єрне консультування. Велика частина роботи також лежить на самих ветеранах. Я щиро радію, коли бачу, що ветерани, які вже пройшли свій шлях адаптації, підтримують своїх товаришів і демонструють, що життя в цивільному світі можливе. Важливу роль у цьому процесі відіграє також медіа, які висвітлюють успішні історії.

Чи мають бути окремі особливі умови для ветеранів після відновлення конкурсів на держслужбу, зокрема щодо преференцій за рівних умов?

Я б це підтримала, якщо б ветерану надавали перевагу у випадку однакових знань і навичок.

Яка ваша думка стосовно запровадження монополій для ветеранів у певних сферах? Зокрема, як ви ставитеся до ідеї надання приватним військовим компаніям можливості діяти за межами країни?

Ви вже чули, що президент висловлювався про приватні військові компанії? Я певна, що, хоча це не може бути точно, але приблизно 99% людей, які там працюватимуть, — це ветерани. Щодо інших можливих монополій, вважаю, нам слід спробувати експериментальний підхід і досліджувати різні варіанти.

Які актуальні потреби ветеранів у сфері житлового забезпечення на сьогодні?

В нас є декілька різних категорій. Є особи з інвалідністю внаслідок війни, і уже третій рік, завдяки президенту, дуже активно діє відповідна програма. В цьому році закладено 3,9 млрд грн на програму забезпечення цієї категорії житлом. Минулого року було майже 4 600 родин, які отримали сертифікати, знайшли і придбали житло. Інша категорія - це ветерани внутрішньо переміщені особи. Тут ми працюємо в рамках житлової політики разом з віцепрем'єром з відновлення - міністром розвитку громад та територій над створенням моделі, яка буде прийнятна і доступна для ветеранів внутрішньо переміщених осіб.

Як швидко забезпечення відповідає потребам споживачів?

Щодо осіб з інвалідністю - позитивні результати. Щодо інших груп поки що ситуація не така оптимістична, проте ми спостерігаємо ознаки надії на поліпшення у цій сфері.

Яка, на вашу думку, ефективність програми компенсації витрат на оренду житла для ветеранів?

У нас є ветерани, які уже взяли цю компенсацію, але досить мало. Дуже часто це пов'язано з тим, що орендодавці не хочуть здавати квартири по офіційним договорам.

У Мінсоцполітики існує подібна програма для внутрішньо переміщених осіб, і, як зазначила пані Жолнович, вона зіштовхнулася з проблемою "сірого" ринку орендних послуг.

Подібним чином, ми, як країна, не повинні підтримувати неофіційний ринок. Наша мета полягає в тому, щоб за допомогою державних інвестицій та наявності фінансів у клієнта зробити його привабливим для продавців, що дозволить змінити цю ситуацію за допомогою даного підходу.

Отже, наразі можна зазначити, що програма не функціонує належним чином?

Вона крокує, але ще не піднімається в повітря. Звісно, хотілося б, щоб вже злетіла.

Чому, не дивлячись за заклики, не було проведено відкритий архітектурний конкурс на проект Національного військового меморіального кладовища (НВМК)?

На початку 2023 року відбувся архітектурний конкурс, присвячений концепції Національного військового меморіального кладовища. За підсумками змагання було обрано переможця. В даний час реалізація проекту триває відповідно до затвердженої ідеї.

Водночас для окремих об'єктів, таких як Будинок трауру, Пам'ятник Невідомому солдату та інші важливі складові меморіалу, планується проведення відкритих архітектурних конкурсів. Важливо зазначити, що архітектурний конкурс може затримати процес будівництва на рік або навіть більше. У той же час, є сім'ї, які потребують поховання своїх близьких. Я ще раз хочу підкреслити: конкурс вже відбувся. Якщо хтось не зміг взяти участь у ньому, ми готові до професійного обговорення на наступних етапах. Але зупинка будівництва в нинішніх умовах є недоцільною і не має правових підстав.

Коли ж, нарешті, почнуться перші поховання на меморіальному цвинтарі?

Ми наразі займаємося покращенням території. Сподіваюся, що вже незабаром розпочнуться поховання.

Чи не стануть судові розгляди на заваді цьому?

Ні, в нас з цим немає ніяких проблем.

У бюджетній декларації зазначено, що на 2025 рік передбачено провести 3,6 тисячі почесних поховань, на 2026 рік заплановано 1,5 тисячі, а на 2027 і 2028 роки – по 1,2 тисячі поховань. Які фактори стали підставою для визначення цих показників?

Ці місця були заплановані відповідно до обсягу, який буде створено в процесі будівництва. На даний момент ми підготували 6 тисяч місць для поховань. Проте, я поки не можу сказати, скільки часу нам знадобиться для здійснення всіх цих поховань. Після цього ми розпочнемо другий етап першої черги, де також буде передбачено ще 6 тисяч місць.

Чи триває вже робота над ідеєю, яка раніше була висловлена, щодо створення філій НВМК в регіонах?

В даний час ми активно обговорюємо це питання з Міністерством фінансів, щоб впровадити відповідні законодавчі зміни. Реалізація відбудеться не раніше 2027 року. Всі процеси будуть стандартизовані і передбачатимуть чіткі правила для поховань, подібно до тих, що діють на НВМК.

А як будуть туди вписуватись уже існуючі регіональні військові кладовища? Наприклад, у Львові готуються будувати такий військовий меморіал.

Філії НВМК стануть окремими кладовищами, які не матимуть зв'язку з місцевими. Найважливішим аспектом таких військових поховань є те, хто буде здійснювати догляд за могилами протягом багатьох років. У цьому контексті держава бере на себе відповідальність за це. Для військових кладовищ і секторів поховань також буде встановлено певні нормативні вимоги, яких наразі ще немає. У нас є півтора мільйона ветеранів, і кожен із них має право на поховання на військовому меморіальному кладовищі. Люди матимуть можливість вибору. Проте, варто розуміти, що військові меморіальні кладовища не з'являться всі одночасно.

У січні цього року Міністерство культури та стратегічних комунікацій створило робочу групу з розробки пропозицій до концепції меморіалу Українських героїв, де ви є співголовою. Які уже є напрацювання в цьому питанні?

Туди входить мій заступник, вони працюють. Там велика дискусія з архітекторами, бо це чутлива тема, яка викликає багато різних підходів, і важливо дійти концептуального узгодження, яке об'єднає професійне середовище й відповідатиме запиту суспільства.

Відверто кажучи, півроку — це надто малий проміжок часу для розробки комплексної концепції меморіалу такого рівня та важливості. На даний момент триває інтенсивна діяльність, проте важко спрогнозувати, коли саме буде завершено всі підготовчі роботи. Головне в цьому процесі — не швидкість, а ті сенси, які ми прагнемо втілити.

Яким чином ви уявляєте подальший розвиток обставин, пов'язаних із стихійними меморіалами на честь загиблих за Україну, що розташовані на майдані Незалежності та поблизу стін Свято-Михайлівського монастиря в Києві? Які кроки, на вашу думку, можна вжити для того, щоб будь-які зміни чи перенесення цих місць відбулися з належною шаною до ветеранів і родин загиблих воїнів?

Лише в рамках обговорення з сім’ями. Важливо розробити концепцію та продемонструвати, як це виглядатиме, а також підтримувати активний діалог. Цей процес є досить складним.

Вам здається, що це повинно бути розташоване в тих же місцях, але в іншому вигляді, або ж це має бути частиною якогось масштабного меморіалу в майбутньому?

Ці спонтанні меморіали виникають завдяки зусиллям людей. Я впевнений, що їхнє місце саме там. Тому важливіше питання полягає в тому, як зробити їх більш сталими. Це має бути предметом обговорення для фахівців з культурології, історії та архітектури, а також родин і побратимів.

Які три основні цілі повинно реалізувати Міністерство у справах ветеранів до завершення року?

Перше завдання полягає в завершенні процесу прийняття закону "Про основи ветеранської політики". Це питання вже давно потребує вирішення. Друге завдання - це організувати більш систематичну взаємодію з бізнесом, який належить ветеранам, щоб краще його представити та відкрити для широкої аудиторії. Третє - забезпечення можливостей для працевлаштування ветеранів.