Найзначніший дарунок, який Трамп зробив Путіну та російській економіці, полягає в тому, що він надав їм впевненість у своїй здатності досягти перемоги, - зазначає Фурса.
Фото: Скриншот з відео, мережа Х
"Ми маємо величезні сподівання на те, що США запровадять жорсткі санкції та стягнуть мита на рівні 500% з країн, які імпортують російську нафту. Це виглядає дивно, але, на жаль, така ситуація малоймовірна. Хоча ці санкції можуть використовуватися як засіб залякування, їх реальне впровадження залишається під питанням. Чому так?" - зазначає Сергій Фурса у своєму пості на Фейсбуці, повідомляє UAINFO.org.
Адже це призвело б до запровадження мит у 500% на імпорт з Китаю та Індії. Не варто забувати, що відбулося нещодавно, коли Трамп наклав мита на всі країни, навіть на пінгвінів. Це спричинило різке падіння фондових ринків і, в свою чергу, ринок облігацій змусив його переглянути свої рішення. Трамп зазнав поразки в торговельній війні з Китаєм і був змушений відступити. Насправді, різниця між митами в 150% і 500% не має значення, адже це призводить до зупинки торгівлі. Китай уже показав Трампу, що США не можуть собі цього дозволити. Чи буде Трамп готовий повторити таку спробу?
Це сталося в той час, коли Трамп був надзвичайно рішучим щодо введення нових мит. Він буквально не міг заснути, так прагнув цього. Наразі ж ми спостерігаємо зовсім іншу картину: Трамп виявляє явне небажання вводити санкції проти Росії. Його reluctance викликає чимало запитань, які заслуговують на окреме обговорення, а можливо, навіть на дослідження в рамках медичної дисертації або розслідування ФБР. Але той факт, що бажання відсутнє, є незаперечним. Якщо Трамп вже відступив за меншими митами, які раніше хотів ввести, чи дійсно він наважиться запровадити вищі мита, які йому зовсім не до вподоби? Це риторичне питання. Без його бажання жодних змін не відбудеться.
Отже, ці санкції можуть залишитися на папері, як символічна загроза. Якщо Сполучені Штати вирішать натиснути на Росію, і якщо раптом у Трампа виникне таке незвичне бажання, то в разі очевидної слабкості та безпорадності це може стати потужним важелем для тиску на Індію — одного з покупців російської нафти. Це, звичайно, вимагатиме значних дипломатичних зусиль, щоб переконати Індію в перевагах закупівлі нафти у Саудівської Аравії, які наразі істотно нарощують видобуток. Проте проблема в тому, що після того, як Трамп відступив у торговій війні, Індія вже не сприйме ці дії всерйоз. Що стосується Китаю, то навіть обговорення подібних заходів там недоцільне, і країна продовжить купувати російську нафту, на жаль.
Отже, якщо політика Трампа раптом зазнає змін, і навіть якщо знову будуть запроваджені санкції, це не будуть ті атомні санкції, які активно пропонує сенатор Грем. Хоча вони, безумовно, мають свою привабливість.
Але чи означає це, що необхідно утриматися від тиску? Чи означає це, що санкції не відіграють важливої ролі? Зовсім ні. Найзначніший внесок, який Трамп зробив для Путіна і російської економіки, полягає в тому, що він надав їм відчуття, що вони здатні перемогти і що все незабаром завершиться. Він запалив іскру надії в темряві, надавши віру в краще майбутнє. Це суттєво підтримує російську економіку, яка вже відчуває серйозний тиск. Адже економіка часто залежить від очікувань і психологічних факторів. Тому введення нових, навіть незначних, але символічних санкцій могло б мати великий позитивний ефект. Вони б вдарили не лише по доходах від продажу нафти, а й по впевненості росіян у тому, що незабаром все повернеться на круги своя.
Проте для того, щоб щось відбулося, необхідно, щоб сталося диво. Диво, яке може виникнути в розумі Трампа. І постає велике питання: чи продовжуємо ми вірити в дивовижне...? — підсумовує Фурса.
