Найзнаковіші ситуації, коли військові особи перетворювалися на видатних політичних лідерів.
Голова Миколаївської ОВА Віталій Кім, який на початку повномасштабної війни був один з найпопулярніших політичних діячів та спікерів неодноразово заявляв, що військові фахівці більше потрібні в Збройних cилах, а не в політиці
Нещодавно він знову висловив цю думку в інтерв'ю для видання "Главком". Еспресо вирішив згадати військових, які мали значний досвід у військовій сфері та згодом стали успішними політичними діячами та керівниками держав.
Віталій Кім, зображення: anticorruption-vymir
Джордж Вашингтон, уособлення американської свободи та перший президент Сполучених Штатів. Як головнокомандувач Континентальної армії, він очолив зусилля по звільненню колоній від британського панування та заклав основи американського президентства. Його військовий досвід допоміг йому зрозуміти важливість відповідальності перед народом. Після завершення війни Вашингтон добровільно відмовився від своєї посади головнокомандувача, що стало унікальним кроком в історії людства.
Його моральна стійкість та здатність до компромісу стали основою американської демократії. У 1789 році Джордж Вашингтон був одностайно обраний першим президентом Сполучених Штатів, а в 1792 році знову отримав цю посаду (також без жодних заперечень). Вашингтон відмовився балотуватися на третій термін, заклавши традицію мирної передачі влади. Його ім'я стало символом чесності, лідерства та політичної мудрості.
Портрет Джорджа Вашингтона, виконаний у 1796 році. Зберігається в Національній портретній галереї у Вашингтоні. Фото: Getty Images.
Шарль де Голль — французький військовий лідер, який став іконою боротьби проти нацизму та відновлення Франції. У французькому історичному контексті його вважають одним із найзначніших керівників сучасної історії країни, поступаючи лише Наполеону І Бонапарту та Франсуа Міттерану.
У період Другої світової війни він став лідером руху "Вільна Франція", відмовившись визнавати капітуляцію перед нацистським режимом і маріонетковим урядом Віші. Його заклик до боротьби, проголошений через BBC у 1940 році, набув статусу легенди. Після завершення війни де Голль створив П'яту республіку, яка існує й донині.
Як глава держави, він вміло поєднував патріотичні почуття з прагматичним підходом, реалізуючи автономну зовнішню політику та вивівши Францію з військової організації НАТО. Шарль де Голль, крім своїх політичних досягнень, також був видатним мислителем, а його праця "Мемуари війни" здобула визнання як одна з основоположних у політичній літературі. Французи згадують його як постать, що відновила національну гордість.
Як військовослужбовець, під час Першої світової війни він тричі отримував поранення і потрапив у полон, з якого намагався втекти десять разів. Напередодні початку Другої світової війни, 31 серпня 1939 року, його призначили командувачем танковими силами в Саарі. У зв'язку з цим він зауважив: "Моя участь у цій жахливій містифікації є невід'ємною... Кілька десятків легких танків, якими я керую, - це лише краплина в морі. Якщо ми не будемо діяти, ми програємо цю війну ганебно".
Шарль де Голль, 1968 рік, зображення: gettyimages.
Дуайт Девід Ейзенхауер - легендарний американський генерал, Верховний головнокомандувач союзних військ у Європі під час Другої світової війни, 34 президент Сполучених Штатів. Один із найбільших полководців Другої світової війни. Керував операцією "Оверлорд" - висадкою в Нормандії, що стала переломним моментом війни. Після успішної висадки ад'ютант Ейзенхауера знайшов у його кишені заготовлений текст звернення у разі поразки: "Наша висадка в районі Шербур - Гавр не призвела до утримання плацдарму і я відвів війська. Моє рішення атакувати в цей час і в цьому місці було засноване на тій інформації, яку я мав. Війська, авіація та флот зробили все, що дозволяли мужність і відданість обов'язку. Якщо хтось винен у невдачі цієї спроби, то це тільки я" - було зазначено у записці.
Після досягнення перемоги Ейзенхауер здобув славу як майстер об'єднання народів. У грудні 1944 року йому надали звання генерала армії.
Як президент Сполучених Штатів, він активно підтримував ініціативи, спрямовані на досягнення миру, стабільності та покращення інфраструктури. За його керівництва була реалізована система міжштатних автострад. Він також домігся закінчення Корейської війни, підписав Закон, що регулює комуністичну діяльність в країні, і дав зелене світло для створення НАСА. У цей період став символом спокою в часи холодної війни.
У списку найвидатніших президентів США, складеному групою шанованих істориків кілька років тому, Ейзенхауер зайняв місце серед п'яти найкращих, поступившись лише Лінкольну, Вашингтону та обом Рузвельтам.
Дуайт Девід Ейзенхауер, 1951 рік, зображення: gettyimages.
Вінстон Черчилль - видатний британський політик, журналіст, військовий діяч і оратор, який став втіленням стійкості під час Другої світової війни. Він служив у збройних силах Великої Британії та брав участь у конфліктах в Судані та Південній Африці. Його політична кар'єра була наповнена як тріумфами, так і невдачами, але саме в умовах війни він проявив себе як справжній лідер. У 1930-х роках, перебуваючи поза урядовими посадами, він став голосом тих, хто закликав до модернізації збройних сил Великої Британії в умовах наростаючої загрози з боку нацистської Німеччини.
У 1940 році, коли він увійшов в історію як прем'єр-міністр Великої Британії, країна стояла на межі небезпеки через агресію нацистської Німеччини. Його непохитна рішучість та вміння надихати людей своїми промовами стали ключовими фактором у підтримці морального духу британського населення.
Черчилль відмовився навіть розглядати можливість капітуляції перед Гітлером. Його слова "Ми битимемось на пляжах, ми битимемось на полях і в містах, ми ніколи не здамося!". стали девізом британського спротиву.
Черчилль після завершення війни продовжив відігравати ключову роль у міжнародній політиці. Одним із перших попередив світ про загрозу радянського тоталітаризму, увівши в обіг знаменитий термін "залізна завіса". Цим він окреслив майбутнє протистояння між Заходом і СРСР, яке згодом назвали "холодною війною".
Серед багатьох інших відзнак, після своєї перемоги він був удостоєний Нобелівської премії в галузі літератури за свої мемуари. У 1945 році Черчилль зазнав поразки на виборах, проте знову зайняв пост прем'єр-міністра в 1951-1955 роках.
Вінстон Черчилль, 1940 рік, зображення: gettyimages.
Мустафа Кемаль Ататюрк є засновником і першим президентом сучасної Туреччини. Він здобув визнання як видатний військовий лідер після успішної кампанії під Галліполі проти британських військ під час Першої світової війни. У 1915 році він, будучи офіцером Османської армії, став популярним завдяки своїм військовим досягненням. Після розпаду Османської імперії Ататюрк взяв на себе керівництво Визвольними війнами 1919-1923 років, що призвели до утворення Турецької Республіки.
Порвавши з історичним минулим, він скасував султанат і халіфат, запровадивши світську організацію держави. У сфері політики він впровадив радикальні зміни, відокремивши релігію від державних справ, ввівши латиницю, а також реформувавши систему освіти і права жінок. Сьогодні його вважають "батьком турків" і символом національної гордості.
Ататюрк вірив, що істинна могутність нації полягає в освіті, тому заснував численні школи та університети, а також перетворив освітню систему. Його прагнення до модернізації торкнулися й зовнішнього вигляду людей. Він спонукав громадян відмовитися від традиційних фесок на користь європейського одягу, вважаючи це знаком прогресу.
Мустафа Кемаль Ататюрк, 1900 рік, зображення: gettyimages.
Аріель Шарон, один із найвизначніших військових командирів Ізраїлю, який пізніше став прем'єр-міністром країни. Його військова кар'єра почалася ще у Визвольній війні 1948 року, а слава прийшла після блискавичних перемог у війнах 1967 та 1973 років. Шарон був відомий як безстрашний, але часто суперечливий командир. У політиці Шарон пройшов складний шлях від правого націоналіста до ініціатора одностороннього виходу Ізраїлю зі Смуги Гази. Його рішення часто викликали полярні оцінки, але вони змінили геополітичний ландшафт Близького Сходу. Шарон залишився в історії як людина, яка вміла приймати непопулярні, але стратегічно важливі рішення. Навіть його опоненти визнавали його державницький масштаб
