Не лише документи Епштейна: 3 серіали про справжні секс-скандали з участю високопосадовців.

У сексуальних скандалах, пов'язаних із політиками, жінка часто стає головною жертвою обвинувачень.

Весь світ з огидою обговорює файли Епштейна -- документи, пов'язані з розслідуваннями щодо американського фінансиста й мільярдера Джеффрі Епштейна, який стояв за створенням мережі сексуальної експлуатації неповнолітніх.

Сексуальні скандали, пов'язані з представниками влади, існували практично стільки ж часу, скільки й сама політика. Проте кожен з них завжди ставав сенсацією в медіа, супроводжуючись наслідками у вигляді книг, фільмів та серіалів. Наприклад, матеріали справи Епштейна, без сумніву, стануть основою для нового сезону "Американської історії злочинів" – якщо не в цьому, то в наступному.

"Телеграф" згадав серіали, які реконструюють реальні сексуальні скандали з "першими особами" Великої Британії та США.

На зображеннях із відомих архівів можна побачити вражаюче фото, на якому разом із Джеффрі Епштейном присутній 42-й президент США від Демократичної партії Білл Клінтон. У листопаді 1995 року Клінтон вступив у романтичні стосунки з 22-річною стажеркою Білого дому Монікою Левінскі прямо на робочому місці, і їхній зв'язок тривав близько півтора року.

Тридцять років тому суспільна мораль була значно поблажливішою до такого "службового роману" -- сьогодні ж миляга Клінтон зазнав би найжорсткішого осуду. У наступному десятилітті сексуальні інтрижки з колегами коштували політичної кар'єри губернатору штату Алабама Роберту Бентлі, члену Палати представників Марку Соудеру та сенатору Джону Енсайну.

Клінтону вдалося уникнути наслідків, навіть коли він дав неправдиві свідчення під присягою, заперечуючи роман з Левінскі. Імпічмент, ініційований республіканськими конгресменами, не увінчався успіхом. Навіть Хілларі, як вважається, знайшла в собі сили його пробачити.

Натомість репутація молодої жінки була знищена — протягом довгих років вона залишалася "тією самою Монікою Левінскі". Хоча їй не вдалося отримати вигоду з цього скандалу, таблоїди та ток-шоу із великим задоволенням обговорювали її історію. У якийсь момент рівень шеймінгу став настільки нестерпним, що Левінскі вирішила зникнути з усіх радарів на майже два десятиліття. Протягом цього часу вона здобула освіту в галузі соціальної психології та стала експерткою з онлайн-булінгу, що цілком зрозуміло з огляду на її досвід публічного приниження.

Левінскі, насправді, взяла на себе роль продюсерки серіалу 2021 року під назвою "Імпічмент: Американська історія злочинів", який фокусується на подіях, що відбувалися в "Оральному кабінеті" Білого дому (так його охрестили американські коміки) та на подальшому судовому процесі.

Головну роль президента в фільмі вірогідно виконав видатний британський актор Клайв Оуен ("Останній нащадок Землі"), хоча йому не вдалося зобразити Клінтона як приємну особистість. Натомість Біні Фелдштейн ("Леді Берд") у ролі Моніки Левінскі змогла викликати в глядачів симпатію та співчуття до своєї героїні.

У серіалі "Дуже англійський скандал", створеному відомим Стівеном Фрірзом ("Королева"), роль лідера Ліберальної партії Джеремі Торпа, який обіймав цю посаду з 1967 по 1976 рік, виконав елегантно старіючий Х'ю Ґрант ("Чотири весілля і один похорон"). Його колишнього коханця Нормана Скотта, якого політик намагався "усунути", зіграв не зовсім вдало постарілий "ароматник" Бен Вішоу.

У 1960-х роках, коли розгорнувся роман між політиком і молодим модельєром, такі "ризиковані стосунки" могли призвести до ув’язнення, подібно до часів правління королеви Вікторії. (Лише у 1967 році в Англії та Уельсі було скасовано кримінальну відповідальність за одностатеві зв'язки між чоловіками, а в Шотландії це стало можливим тільки в 1981 році.)

У загальному, незважаючи на людські страждання, ця історія наповнена абсурдним гумором. Легко уявити, як режисер, додаючи елементи "чорної комедії" до своєї роботи, намагався уникнути надмірної сатири. Скотт навіть висловив своє обурення після перегляду серіалу: "У спробах вбити когось немає нічого смішного", - підкреслив він у спілкуванні з журналістами.

Самі зробіть висновки. Лондон, 1975 рік. Відомий національний політик вирішив покінчити зі своїм минулим романом. Скотт, який не тільки ділився подробицями їхніх стосунків з усіма охочими, але й намагався шантажувати Торпа старими любовними листами.

Торп звертається до Девіда Холмса, заступника скарбника Ліберальної партії, якому довіряє, з проханням про допомогу в "вирішенні питання". Холмс, у свою чергу, звертається до Джона Ле Мезюр'є, торговця килимами, який, як стверджують, має зв’язки в кримінальному світі. Зокрема, він знає когось, хто може допомогти – власника нічного клубу на ім'я Джордж Дікін. Дікін знайомить Холмса з "виконавцем" – відставним пілотом Ендрю Ньютоном, який, як і всі інші в цій історії, не виявився успішним.

Озброївшись пістолетом "Маузер" зразка 1910 року, Ньютон підстеріг жертву під час заміської прогулянки, але спершу навіщось застрелив собаку Скотта -- боксера на ім'я Дінкі. Вочевидь, надивившись фільмів, кілер процідив: "А тепер твоя черга", але музейний пістолет дав осічку, і Скотт розсудливо втік. Ця витівка коштувала Ньютону двох років в'язниці, а коли він вийшов, то почав розповідати про своїх наймачів на кожному кроці. Справою зацікавилися журналісти, поліції довелося висунути обвинувачення.

У резонансному судовому процесі 1979 року всіх чотирьох виправдали. Торп пішов з посади лідера Ліберальної партії ще до того, як розпочався скандальний суд, що поставив під загрозу його політичні мрії. Вражаюче, але його дружина Маріон, талановита піаністка, простила чоловіка за його промахи. Схоже, їхнє життя було сповнене щастя: графиня Хервуд пережила Торпа всього на три місяці.

Сам Торп втратив не тільки свій політичний авторитет, але й здоров'я: через три роки після судового процесу йому було поставлено діагноз хвороби Паркінсона. Колишній депутат жив у тіні, відійшовши від публічного життя, і помер у 2014 році. Натомість жертва та його невдалий вбивця дожили до національної прем'єри серіалу "Дуже англійський скандал", яка відбулася в 2021 році.

Герой "Дуже англійського скандалу" був украй занепокоєний справою Профьюмо, і недарма: військовий міністр Великої Британії у 1957-1963 роках став фігурантом одного з найбільших політичних скандалів ХХ століття в Британії, а його ім'я -- прозивним. І хоча доказів не знайшли, за однією з версій справа Профьюмо була результатом операції радянських спецслужб.

Таким чином, консервативний політик Джон Профьюмо, рішучий та непохитний представник британської політики, на початку епохи "Свінґуючого Лондона" завів роман з 19-річною моделлю Крістін Кілер. У віці понад 50 років, як кажуть, "сивина в бороду, а біс у ребро".

Проблема полягала не лише в позашлюбному зв'язку політика, який втратив контроль над собою, а й у присутності третьої фігури у цій драмі — радянського шпигуна, військово-морського аташе СРСР у Лондоні, Євгена Іванова. Третім учасником цієї історії став Стівен Ворд, який, прикриваючи своє звідництво остеопатичною практикою, зумів звести разом молодих і привабливих жінок з впливовими та заможними чоловіками.

І, звичайно ж, не обійшлося без неадекватного з пістолетом, завдяки якому вся ця ситуація набула широкого розголосу — тому Джеремі Торп і не без причини остерігався стати другим Профьюмо.

У грудні 1962 року, коли роман "Профьюмо і Кілер" був у розпалі, в Лондон до будинку Ворда приїхав Джонні Еджкомб — незадоволений колишній партнер Крістін. Він наполягав на зустрічі з дівчиною. Ворд стверджував, що Кілер не знаходиться в домі, але Еджкомб, не бажаючи відступати, вирішив увійти силою і навіть вистрілив у повітря. Ситуація вимагала втручання поліції, яка заарештувала ревнивця і почала активно досліджувати діяльність відомого топ-звідника.

Паралельно підключилися таблоїди News of the World та Daily Mirror, яким Кілер намагалася продати історію про свої високопоставлені зв'язки. І хоча в МІ-5 давно знали про її стосунки з Івановим, жовта преса почала активно розкручувати тему витоку секретної інформації через любовний трикутник, що міг стати для військових таємниць Великої Британії справжнім Бермудським трикутником.

У березні 1963 року Профьюмо був викликаний до Палати громад, де йому поставили пряме запитання, проте міністр несподівано заперечив свою причетність до Кілер. Лише через кілька днів Профьюмо зізнався у брехні та вирішив піти у відставку. Цей скандал серйозно підкосив довіру до уряду прем'єра Гарольда Макміллана і став одним із ключових факторів поразки консерваторів на виборах 1964 року — велелюбному міністру не пробачили його вчинок.

Як і у випадку з Левінскі, найбільше в цій історії постраждала жінка. (Якщо не рахувати Ворда, який волів отруїтися під час процесу, аби не сісти за звідництво.) Крістін Кілер присудили 9 місяців за лжесвідчення: вона показала під присягою, що її не було в будинку Ворда, коли у двері ломився скаженілий Еджкомб.

Після звільнення Кілера з в'язниці, жінку тривалий час активно обговорювали в жовтій пресі, представляючи її як символ "аморальних шістдесятих". Однак ця скандальна популярність не принесла їй фінансового благополуччя: все життя Кілер жила на межі бідності, змушена ховатися від журналістів. У нульових роках до неї почали ставитися інакше — як до жертви сексизму та соціальної нерівності, якою скористалися впливові особи. Крістін Кілер померла в грудні 2017 року, не доживши кілька років до виходу другого сезону серіалу "Корона", в якому згадувалася справа Профьюмо.

Що стосується колишнього міністра оборони, то в подальшому він присвятив своє життя волонтерству в благодійному центрі в Лондоні, де займався приготуванням їжі для людей без певного місця проживання. Це стало його способом виправити свої минулі помилки. Його внесок був визнаний, і в 1980 році він отримав титул лицаря.