Необхідність від ДСНС: столична влада Києва повинна була забезпечити підготовку шкіл і дитячих садків для використання в якості тимчасового притулку для населення.
Районна влада повина здійснювати поквартирний обхід у будинках, де відсутнє опалення, щоб літні люди не виявилися забутими.
Міська та районна влада в Києві мали завчасно та системно готуватися до найгірших сценаріїв наслідків масованих ракетно-дронових ударів РФ. Школи та дитсадки, які мають кухні, спальні блоки, великі приміщення та санвузли, потрібно було підготувати як повноцінні центри тимчасового прихистку для людей. Місцева влада мала забезпечити їх автономним живленням, запасами води, генераторами, заявляє директор аналітико-дослідницького центру "Інститут міста" Олександр Сергієнко у статті "Як рятувати Троєщину, або Про життя в містах в умовах війни".
Автор статті вказує, що дивно виглядають кадри "пунктів незламності" у наметах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, де позаду них розташована школа чи дитсадок, які не можуть забезпечити ночівлю людей.
"У цій ілюстрації криється певна символічна невідповідність: держава показує відвагу в наметі, тоді як неподалік стаціонарна інфраструктура виявляється "недоступною для експлуатації", -- зазначає він."
Сергієнко наголошує, що від початку повномасштабного вторгнення місцева влада повинна була системно ставити перед центральною владою питання щодо ресурсів, зокрема, фінансування, генераторів. Автор статті пише, що місцева влада мала фіксувати проблеми, планувати сценарії та шляхи їх вирішення ще до настання морозів.
Експерт підкреслює, що дитячі садки та школи, які виконують функцію тимчасового притулку, становлять ключовий аспект стійкості міста в умовах війни.
"Якщо в умовах морозу люди шукають тепло в наметах, тоді як поруч розташовані темні, холодні, але формально цілі будівлі, це свідчить не лише про наслідки війни, а й про проблеми в управлінні на місцях," – підкреслює автор.
Сергієнко зазначає, що те, що відбувається сьогодні на Троєщині, є "дзеркалом", яке відображає стан українських міст у часи війни.
"Якщо після цього держава та місцева адміністрація продовжать вдаватися лише до екстрених заходів, наметів та інших тимчасових рішень, то наступна "трагедія Троєщини" стане лише питанням часу", -- вважає Сергієнко.
Експерт заявляє, що влада на всіх рівнях має перейти від реакції до планування, від оптимістичних заяв -- до чесної розмови з населенням.
Сергієнко згадав про трагічний інцидент, коли в Києві літня жінка загинула від холоду через брак опалення у своїй оселі. Він підкреслив необхідність, щоб місцева адміністрація проводила обстеження квартир і взяла під контроль кожен будинок, де немає теплопостачання, аби жодна людина не залишилася без уваги і допомоги.
"Вона не перебувала в лікарні, не була безхатченком і не зникла з поля зору -- просто залишилася сама в холодному помешканні, без тепла й допомоги", -- наголосив він.
Автор статті вказує, що формально самотні люди літнього віку перебувають на соціальному обліку, однак повномасштабна війна зруйнувала цю ілюзію контролю. Він додає, що є люди, які ніколи не зверталися по допомогу, але опиняються наодинці із холодом.
"Втрата цієї жінки не є просто "нещасним випадком" або капризом погоди. Це результат того, що місцева влада не змогла вчасно дійти до конкретної квартири... Адже в умовах війни та морозів питання виживання стає надзвичайно актуальним, а не абстрактною соціальною політикою. Це конкретні двері, за якими може бути людина, котра вже не має сил ані зателефонувати, ані попросити про допомогу," -- підкреслює автор статті.
Сергієнко зазначає, що єдиним ефективним методом обігріву квартир у будинках Троєщини, де немає централізованого опалення, є використання електроприладів. Проте для цього потрібно забезпечити безперервне електропостачання в цьому житловому районі.
