Новій армії - нові традиції. Без вживання алкоголю.
Війна вимагає дисципліни, ясного мислення та непохитної волі. Ті, хто обирає шлях деградації, не мають місця серед нас, адже їхня слабкість може призвести до загибелі інших. Якщо прагнеш вшанувати пам'ять брата, стань сильним, зберігай свій розум чистим і зроби все можливе, щоб його жертва не була даремною.
Легко сидіти на дивані, насолоджуючись чаєм, і викрикувати про "права" людей, залежних від алкоголю чи наркотиків, коли мова йде про армію. Однак більшість з вас не усвідомлює, яка це може бути серйозна небезпека для батальйону. Я говорю це з власного досвіду: 6 років служби у війську, з яких 3 — офіційно, а ще 3 — як доброволець у бойовому підрозділі. Я стала свідком наслідків пияцтва та наркозалежності на фронті — коли солдат на позиції тримає не автомат, а пляшку, й коли людина, яка повинна тебе захищати, замість цього шукає чергову дозу чи "стакан". Це не просто слабкість — це реальна загроза для життя кожного, хто знаходиться поруч.
1. Проспана війна: коли пляшка важливіша за позицію
Скільки позицій було проспано п'яними? Скільки разів ворог спокійно заходив, поки алкаші спали в калюжі антисептика? Скільки сплячих забрали в полон або просто зарізали? Вам про це не скажуть по телевізору, але це відбувається. Це ганьба, це втрата бойової спроможності і це смерть.
Війна -- це місце сили, відповідальності й ясного розуму. Немає часу і місця для тих, хто обирає пияцтво або наркотики як спосіб "зняти стрес". Не можеш тримати себе в руках? Ти не маєш права бути на позиції. Бо від тебе залежать життя інших.
2. Культ "чаші": що є предметом вашого святкування?
Чому алкоголь все ще займає свою нішу у військових звичаях? "Випити за звання", "за річницю", "на пам'ять про загиблого товариша" — це не вияв поваги, а скоріше деградація і спосіб прояву слабкості.
Всі ми прагнемо відповідати стандартам НАТО, чи не так? Тож давайте переймати в них справжні уроки честі та гідності. У військових силах НАТО загиблих товаришів вшановують особливим ритуалом — відтисканням на землю під час похорону біля труни побратима. Це роблять голосно і з усією віддачею, поки мурахи повзуть по тілу, втілюючи силу та єдність. Це не просто звичай — це глибока шана, що відповідає безцінній жертві, яку віддав брат.
* Чому б не пробігти 10 км на пам'ять про загиблого?
Чому не спробувати віджатися 100 разів, щоб хоча б трішки зрозуміти той біль, який зазнав твій брат на фронті?
Так, це болісно. Так, це нелегко. Але це справедливо і гідно. Стакан горілки не надасть тобі сили, не допоможе усвідомити жертву, яку він зробив. Він лише затуманить свідомість і перетворить тебе на ще одну небезпечну слабкість у ланцюзі.
3. Система, яка породжує проблему
Поки ТЦК і ВЛК ігнорують ситуацію, сп’янілі та під наркотиками «бійці» вирушають на передову:
* Хронічні алкоголіки, яких визнали "допустимими".
* Люди, які вживають сольові наркотики та метадон, страждають від цирозу, тромбозів та астенічних станів.
Це не поодинокі ситуації — це безперервний процес, який неможливо зупинити, оскільки комісії виконують свої завдання.
Потім цю шушеру кидають на командирів. А вони змушені ставити їх на позиції, бо інших немає.
Ви хочете кращу армію? Ідіть сюди. Спробуйте. Покажіть, як правильно. Але не смійте повчати тих, хто тут, зі своєї комфортної домівки.
4. Що робити: жорстка і безкомпромісна політика
1. Відбір і контроль:
* Суворі ВЛК та ТЦК: хронічно залежні -- не придатні. Без жодних виключень.
* Психологічна перевірка: не підходиш -- іди лікуйся або шукай інший шлях.
2. Нульова толерантність до алкоголю і наркотиків:
* Чіткі правила: жодної краплі алкоголю на позиції.
* Санкції: негайне усунення, фінансові стягнення або виключення з бойового підрозділу.
3. Новий підхід до вшанування:
* Заборона "перетягування стакана" під час ритуалів.
* Фізична активність на честь загиблих: біг, вправи, робота на межі своїх сил. Пам'ять має виховувати силу, а не деградацію.
4. Відновлення:
Розробка лікувальних програм для осіб, що мають залежності, поза межами військових формувань.
* Психологічна допомога, щоб військові не піддавались стресовим реакціям.
Отже! Пияцтво і наркотики -- це рак армії. Це зрада своїх побратимів, позицій і всієї країни. Якщо ми це терпимо, ми програємо не тільки ворогу, але й самі собі.
Війна вимагає дисципліни, ясного мислення та непохитної волі. Ті, хто обирає шлях деградації, не мають місця серед нас, адже їхня слабкість може призвести до загибелі інших. Якщо прагнеш вшанувати пам'ять брата, стань сильним, зберігай свій розум чистим і зроби все можливе, щоб його жертва не була даремною.