Одностатеві шлюби: коли їх легалізація відбудеться в Україні та які фактори можуть спонукати до змін у законодавстві.

10 липня рішення Деснянського районного суду Києва стало законним, і це стало першим випадком в Україні, коли були визнані фактичні шлюбні стосунки між двома чоловіками. Варто зазначити, що українські закони наразі визнають шлюб лише як союз між жінкою та чоловіком.

OBOZ.UA висвітлює питання, чи може цей випадок послужити стимулом для судового визнання шлюбів одностатевих пар та чи стане він каталізатором для змін у законодавстві.

Сюжет цієї безпрецедентної події в Україні виглядає наступним чином. Хлопці, які любили один одного, разом проживали з 2013 року. У 2021 році вони офіційно оформляють шлюб у США. У 2024 році одного з них призначили на дипломатичну роботу за кордоном, і він вирішив взяти свого партнера із собою.

МЗС України відмовило у визнанні партнера членом сім'ї дипломата, аргументуючи це чинним законодавством. Одностатева пара звернулася до суду - щоб той визнав фактичні шлюбні відносини. Що зрештою і було зроблено.

У процесі доведення в суді факту спільного проживання однією сім'єю було допитано свідків, які розповіли, що чоловіки вже давно проживають разом, ведуть спільний побут, разом купують речі, їжу та придбали автомобіль. Крім того, було враховано рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який неодноразово наголошував на тому, що відмова держави визнати фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі порушує їхні права на повагу до приватного та сімейного життя.

"Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, фактичні шлюбні відносини між особами однієї статі можуть бути визнані, якщо є підтвердження спільного проживання, ведення спільного господарства, а також взаємних прав і обов'язків", - зазначається у рішенні Деснянського районного суду.

Варто зазначити, що чинний Сімейний кодекс України - доволі застарілий, його ухвалили ще 2002 року, і він не враховує сучасних світових сімейно-гендерних реалій (на цей час одностатеві шлюби узаконені в 38 країнах світу).

Але при цьому, як це не парадоксально, український Сімейний кодекс прописаний так, що його можна трактувати дуже широко. У сенсі - а що таке справжній шлюб, між ким і ким.

У статті 3 Кодексу "Сім'я" підкреслюється, що сім'я є базовою і важливою одиницею суспільства. До її складу входять особи, які живуть разом, мають спільне господарство та взаємні права й обов'язки. Проте, у документі не міститься жодної інформації про те, хто саме ці особи, а також про їх стать.

Перша згадка про те, хто саме створює сім'ю, з'являється лише в пункті 1 статті 21 Кодексу "Поняття шлюбу". "Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану", - йдеться у документі.

Отже, цілком очевидно, що укладачі Кодексу мали на увазі, що шлюб можливий лише між представниками чоловічої та жіночої статі. Якщо б це було не так, то, напевно, визначення шлюбу було б розміщене на самому початку документа. А так, воно просто згадується десь у тексті, і цього достатньо.

Цікаво, до речі, що пункт 2 статті 21 Кодексу говорить: "Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя". Але це, з огляду на давно сформовані реалії, явний анахронізм: цивільні шлюби в Україні - давно усталені реалії, з усіма наслідками, що з цього випливають, правовими моментами.

"Сімейний кодекс явно застарів, він не враховує сучасної "гендеризації", потрібні як мінімум поправки, які враховують сучасні реалії. Цивільний шлюб - у нас начебто офіційно не сім'я, але коли йдеться про спадкування, поділ майна, то давно вже на першому місці стоїть момент спільного проживання, а не штамп у паспорті про офіційний шлюб. Це формальності", - каже OBOZ.UA колишня директорка Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги Наталка Костишин.

Прецедент, встановлений Деснянським районним судом, має значний політичний підтекст, що й зумовило його успішність.

Це не просто звичайна пара, а політичний союз. Один з партнерів — дипломат, і йому потрібно виїхати до західної країни. Українська судова система, яка орієнтується на західні цінності, повинна була продемонструвати свою толерантність, тому виникла ця ситуація. Звичайно, тепер інші одностатеві пари можуть посилатися на цей прецедент, але це не призведе до масових випадків. Це було специфічне рішення, яке мало на меті вирішити певну проблему. Проте, варто зазначити, що питання залишилося відкритим: партнер дипломата — чоловік, що підлягає мобілізації. Чи дійсно його випустять з України лише через те, що він є партнером дипломата? — ставить риторичне запитання Наталка Костишин.

Те, що вказаний прецедент сприятиме збільшенню визнань одностатевих сімей повноцінним шлюбом через суд, - безумовно. Але постає питання - навіщо у такому випадку суди турбувати, чи не простіше внести відповідні зміни до Сімейного кодексу?

Безсумнівно, легалізація одностатевих шлюбів значно полегшила б життя таким партнерам. Насправді, вони вже давно спільно проживають. Теоретично, зміни в законодавстві можливі, але до цього питання слід підходити з великою обережністю. Найкраще реалізувати це через підзаконні акти та урядові постанови, а не відкрито через законодавчі ініціативи. Варто згадати, який резонанс викликав останній "Марш рівності". У такому разі, можна очікувати, що УПЦ МП також встане на захист своїх поглядів, заявляючи про неправомірність дій. Не вважаю, що сьогодні варто ще більше загострювати ситуацію. Ті, хто дійсно прагне офіційного шлюбу, наразі можуть звертатися до суду, - зазначає сімейний адвокат Сергій Кушнір в інтерв'ю OBOZ.UA.

Цікаво, що в ЛГБТ-спільноті прецедент особливого інтересу не викликав.

"На жаль, наші експертки наразі зайняті іншими проектами і не зможуть надати коментар для вашого матеріалу," - повідомила Ната Шепета, начальниця відділу комунікацій громадської організації "Інсайт", яка займається просуванням та захистом прав ЛГБТ+ спільноти, а також популяризацією фемінізму і гендерної рівності, в коментарі для OBOZ.UA.

Іншими словами, офіційне визнання одностатевих шлюбів в Україні не є ключовим пріоритетом. В державі є безліч інших важливих питань, які потребують уваги.