Олександр Левченко: Україна не вважає Крим частиною Росії – Блоги | OBOZ.UA
Представники США, України та Європи протягом тижня провели дві офіційні зустрічі, присвячені припиненню російської війни. Головна умова Києва для початку будь-яких переговорів із РФ -- повне припинення вогню. Проте щоразу після заяв Вашингтону про прогрес у консультаціях із Москвою, російські війська відповідають масованими ударами по Україні. 23 квітня в Лондоні міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умеров і керівник Офісу президента Андрій Єрмак провели зустріч з представниками країн "коаліції охочих".
Українська делегація також провела зустріч зі спеціальним представником президента США Кітом Келлогом, під час якої відбувся конструктивний діалог щодо можливих шляхів досягнення миру. Для України, яка найгостріше відчуває наслідки війни, важливо припинити конфлікт. Ці перемовини стали продовженням ініціатив, розпочатих у Джидді та Ер-Ріяді, і продемонстрували готовність Києва до мирного врегулювання. Україна наполегливо вимагає негайного, повного та безумовного припинення вогню, що має стати першим кроком у переговорах для досягнення справедливого та довготривалого миру, який є основою її суверенітету та територіальної цілісності.
Американська делегація поділилася своїми поглядами на ситуацію, в той час як Україна та інші європейські країни представили свої пропозиції. "Ми сподіваємося, що така колективна праця призведе до стійкого миру", -- підкреслив президент України Володимир Зеленський після завершення зустрічі. Він також нагадав про Кримську декларацію 2018 року, в якій тодішній державний секретар США Майкл Помпео, під час першого терміну президентства Трампа, заявив, що Сполучені Штати не визнають претензій Кремля на територію, яка була захоплена з порушенням міжнародного права. США ніколи не визнають анексію Криму Росією.
Після завершення консультацій у Лондоні, вночі армія Росії здійснила потужний комбінований напад на Україну, використовуючи крилаті та балістичні ракети різних типів, що запускалися з повітря, землі та моря, а також безпілотники Shahed. Цей обстріл став одним із найбільш значних за три роки конфлікту. Прем'єр-міністр Чехії Петр Фіала підкреслив, що, поки Україна погодилася на американську пропозицію про безумовне припинення вогню, Росія знову атакує українські населені пункти, завдаючи шкоди мирним жителям і дітям. "Путін ніколи не мав наміру досягти миру, а єдиний шлях до стабільності в Європі полягає у потужній військовій підтримці України", - зазначив він. Президентка Молдови Мая Санду висловилася: "Поки світ сподівається на мир, Росія знову демонструє своє небажання досягти миру, натомість обираючи смерть і руйнування. Остання ракетна атака на Київ призвела до загибелі та поранення цивільних осіб". Вона також додала, що Україні необхідно більше систем протиповітряної оборони та іншої військової допомоги.
Міністерка закордонних справ Латвії, Байба Браже, підкреслила: "Мир може бути досягнутий лише шляхом сили. Необхідно примусити Росію до переговорів і зміцнити здатність України до самооборони. Сьогоднішня жорстока атака на цивільні об'єкти в Україні свідчить про те, що кремлівський режим прагне війни. Немає жодних ознак готовності до миру". Міністр закордонних справ Чехії, Ян Ліпавський, також висловився з цього приводу: "Київ, Харків та інші міста зазнали ударів від російських ракет. У Києві, за попередніми даними, загинуло щонайменше дев'ятеро людей, ще 63 отримали поранення".
Росія не зупиняє свої агресивні дії, і світ, що підтримує демократію, повинен посилити свою допомогу Україні. Саме Росія не зацікавлена в мирних переговорах. Ті, хто не прагне миру, розуміють тільки мову сили. Міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен зазначила: "Росія продовжує свідомо завдавати ударів по цивільному населенню, не проявляючи справжнього наміру до мирного врегулювання. Сьогодні ми ініціюємо скликання Спеціальної постійної ради ОБСЄ як відповідь на безперервні атаки на українців. Ми повинні забезпечити відповідальність Росії, щоб досягти справедливого та сталого миру".
Адміністрація Дональда Трампа представила Києву ініціативу щодо мирного врегулювання конфлікту, яка включає відмову від членства в НАТО та визнання Криму частиною Росії. Ці пропозиції викликали сильне обурення в Європейському Союзі. Президент України Володимир Зеленський категорично відкинув ідею визнання російського суверенітету над територіями, захопленими з 2014 року. У відповідь на це, американський президент висловив критику щодо позиції Зеленського, охарактеризувавши її як "дуже небезпечну для його зусиль щодо миру та провокаційну". Він додав, що Україні потрібно вирішити, чи хоче вона досягти миру, чи продовжувати боротьбу ще три роки, поки не втратить усю країну.
"Заява Трампа про те, що Україна вже давно втратила Крим, повністю відповідає поглядам Москви", - зазначив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков. Тим часом, видання Financial Times підкреслює, що позиція Вашингтону, яка передбачає визнання анексії Криму, суперечить узгодженій політиці НАТО і може бути найзначнішим поступком, зробленим на користь Москви в останні місяці в рамках спроби укласти угоду. Крім того, адміністрація Трампа відмовилася від підтримки членства України в НАТО, що є тривалою вимогою Росії. У статті також вказується, що США щедро пропонували Москві заохочення, тоді як Київ зазнав тиску та погроз, отримавши мало можливостей в обмін на відмову від своєї території. Водночас, "Європа не підтримає жодних дій США щодо визнання Криму російським або тиску на Київ з метою його підштовхування до цього. Крим - це частина України", - підкреслила голова зовнішньої політики ЄС Кая Каллас.
Для європейських країн визнання анексії Криму є абсолютно неприйнятним, оскільки це створює прецедент силового захоплення територій у Європі вперше з часів Другої світової війни. Це також поставить під загрозу міжнародний порядок, заснований на правилах, який десятиліттями підтримував мир на континенті. Видання Financial Times зазначає, що навіть якщо США вирішать вжити односторонніх заходів, це може бути сприйнято як зелена світло для російської агресії і спонукати Москву до нових зазіхань на Грузію, Молдову та погроз іншим колишнім радянським республікам, зокрема країнам Балтії, які є членами НАТО та ЄС. Адміністрацію Трампа вже попередили, що жодна європейська столиця не підтримає ідею визнання Криму частиною Росії. Брюссель вважає, що провідні країни НАТО в Європі повинні "переконати" Вашингтон утриматися від односторонніх дій. Можливо, саме тому Трамп, коментуючи бомбардування України, висловився: "Я не в захваті від російських атак на Київ. Це непотрібно, дуже невчасно. Володимире, зупинись".
Ситуація, яку намагається нав'язати Росія через Вашингтон, не призводить до завершення конфлікту, а лише переносить його на наступний етап. Заради Кремля йти на поступки не забезпечить миру, але, безумовно, підриває довіру до Сполучених Штатів. Америка не має права демонструвати світу, що демократія може зраджувати свої основи. Підтримка України — це не просто акт доброчинності, а стратегічна інвестиція в стабільність, де дотримання правил є важливішим за військову міць. Пропозиції щодо примирення, які висуває адміністрація Трампа, не ведуть до завершення війни, а лише відкривають шлях до тривалої окупації українських земель і створюють нові загрози для безпеки в Європі.
Овальний кабінет повинен усвідомити, що компроміс із диктатурою ніколи не призводить до справжнього миру. Історичний досвід свідчить, що спроби задовольнити агресора ведуть до ще більш серйозних трагедій. Приклади, як-от Мюнхен 1938 року та "перезавантаження" відносин між США і Росією у 2009 році, підкреслюють, що поступки диктаторським режимам лише підсилюють їхні амбіції. Якщо хтось намагається підштовхнути Україну до відмови від тимчасово окупованих територій, це фактично відкриває шлях до нових конфліктів у найближчому майбутньому, не лише в Європі, але й в Азії, на Близькому Сході та в Африці. Вашингтон не має права втрачати довіру своїх союзників, адже позиція США на світовій арені базується на цій довірі. Якщо Америка погодиться на "велику угоду" з Росією без участі України, це завдасть серйозного удару по іміджу США як надійного партнера. Країни Азії, Близького Сходу і Африки почнуть сумніватися в усіх американських гарантіях.
Якщо Російську Федерацію не стримати в Україні, наступним театром бойових дій може стати Східна Європа, де вже існують військові зобов'язання США перед своїми союзниками по НАТО. Це призведе до безпосередньої участі американських військових у конфлікті та значного збільшення витрат. Тому лише український народ має право визначати свою долю. Саме українці несуть найбільшу відповідальність у цій війні. Рішення щодо миру не повинно бути лише геополітичною угодою, укладеною в кабінетах Вашингтона чи Москви, а має бути правом вільної нації вибирати своє майбутнє. Примус до компромісу суперечить основоположним принципам демократії, за які США завжди боролися.
Сьогодні підтримка України відкриває можливість остаточно зупинити агресивну політику Росії без безпосереднього військового конфлікту. Європейський Союз не є провокатором війни, а, навпаки, намагається зміцнити стабільність на континенті у відповідь на загрозу, яку неможливо зупинити лише поступками. Допомога Україні слугує стримуванням російського розширення і запобігає спробам відвернути увагу від справжніх винуватців конфлікту, які щоденно обстрілюють цивільні об'єкти. Україна виступає не як буфер, а як форпост демократії. Досягнення миру сьогодні не гарантує безпечного завтра для України та Європи. Лише політика стримування здатна забезпечити цю безпеку. Отже, опір російській агресії не є причиною для початку Третьої світової війни, а, навпаки, слугує її запобіганню. Підтримка України — це питання не вигоди, а довгострокового забезпечення стабільності в Європі, стратегічний крок для колективного Брюсселя, а не комерційна інвестиція.
