Орбан намагається спровокувати "конфлікт" з Україною. Які ризики це створює і які кроки має вжити Київ?
Україна, паралельно з протистоянням військовому нападу Росії, змушена направляти свої ресурси на ще один вид конфлікту. Цього разу мова йде про гібридну війну.
Віктор Орбан, використовуючи лозунги про "мир", насправді веде Угорщину до протилежного результату. Він активно працює над тим, щоб втягнути угорське суспільство та державу в конфлікт, який сам же й створив.
"Європейська правда" надає вичерпний аналіз політичної діяльності нинішнього угорського уряду. Давайте також коротко згадаємо про актуальний стан справ. На парламентських виборах, що пройдуть у квітні 2026 року, Орбан вперше за 15 років свого правління стикається з реальними ризиками програшу.
З початку року жодне з авторитетних опитувань не вказувало на те, що партія влади займе перше місце. Громадяни Угорщини визнають своє незадоволення управлінням Орбана. Найголовніше: прем'єр зіткнувся з відсутністю переконливих аргументів, щоб змінити цю тенденцію.
Це привело його до рішення будувати кампанію навколо штучно створеної "української загрози".
Угорські міста обклеєні банерами із закликом зупинити Україну та Брюссель, які вирішують долю угорців. Державна машина пропаганди послідовно розповідає угорцям, що всі економічні проблеми, які у них є - викликані європейською допомогою Україні; а якщо Україна стане членом ЄС - це неминуче призведе до банкрутства і ліквідації угорської держави (детально про все це йшлося у статті "ЄП" "Український план Орбана").
Переконання, що Україна уособлює загрозу для угорської нації, стало своєрідною національною ідеєю для Орбана. Він вважає, що це допоможе об'єднати людей навколо нього, адже саме він виявив цього "ворога" і має сили, щоб його зупинити.
Єдине, чого не вистачає Орбану, так це підтверджень агресивних дій з боку України.
Отже, це ще один ключовий інформаційний акцент угорського прем'єра, який прагне використати будь-яку нагоду, щоб продемонструвати виборцям: "Ось, бачите, я не просто так вас захищаю".
Усвідомлення цього є визначальним для того, щоби розуміти, як діяти Україні та її представникам, щоби власними вчинками - нехай навіть проти волі - не допомогти Віктору Орбану будувати підвалини гібридної війни та ворожнечі між нашими державами та суспільствами.
Це особливо важливо розуміти, зважаючи на те, що офіційний Київ вже зробив кілька помилок. На щастя, не критичної ваги.
Нас це може обурювати або засмучувати, але це є фактом: для багатьох угорських виборців зв'язок з Україною і тим більше підтримка України є токсичними.
Це є одним із наслідків тривалої кампанії дезінформації та антиукраїнської пропаганди, ініційованої режимом Орбана. Хоча ця активність значно посилилася в останній час, її корені сягають також попередніх років.
Три роки тому, коли цієї "токсичності" ще не було, українське питання вже стало козирем команди Орбана. Тоді, на попередніх виборах у квітні 2022 року, угорська машина держпропаганди маніпулювала заявами лідера опозиції Петера Маркі-Зая зі згадками про Україну.
Опозиційного діяча піддавали критиці за різні висловлювання, навіть за його співчуття до жертв російських бомбардувань. Проте найбільше обурення викликала його заява, зроблена у лютому 2022 року, ще до початку масштабного вторгнення, про підтримку членства України в НАТО. Тоді опозиційний кандидат зазначив, що вступ України до Альянсу забезпечить захист з боку всіх союзників, включаючи Угорщину, у випадку агресії.
Після того розгорілася масштабна війна, яка принесла страх і тривогу в угорське суспільство.
А вирвану з контексту фразу Маркі-Зая про угорських солдатів, що мають захищати Україну - тисячі разів транслювали на залежних від уряду угорських телеканалах (тобто, по суті, на всіх). Як вважають, саме це заклало фундамент чергової електоральної перемоги Орбана. Його партія "Фідес" отримала тоді 52,5% голосів та понад 2/3 місць у парламенті.
Зараз в Орбана - інший опонент.
Основну небезпеку для чинного режиму представляє новоутворена політична партія "Тиса", очолювана Петером Мадяром. Він є колишнім членом "Фідес" і наразі користується найбільшою популярністю серед політиків в країні.
Найсерйозніша помилка, яку Україна може вчинити, — це сподіватися на допомогу від Мадяра та просто чекати.
Петер Мадяр явно дистанціюється від теми України.
При цьому він не боїться виявляти людське співчуття там, де це доречно - наприклад, після обстрілу "Охматдиту" (до слова, Орбан тоді вчергове пробив дно у публічній реакції). Але з політичних питань заяв немає - і не треба. Нема чого давати режиму підстави для брехні і маніпуляцій.
Незважаючи на явну різницю між керівниками угорської влади та опозиції, з Києва не надходить жодних коментарів стосовно угорського питання.
Але Орбану достатньо будь-якої заяви керівництва України про Угорщину, щоби ретранслювати її і показати виборцям: "От бачите, Київ нас атакує, і лише я здатен захистити угорців від українців".
Ми вже спостерігали це на початку травня, коли коментар Зеленського дав Орбану підстави стверджувати, що Київ прагне привести до влади в Угорщині "друзів України".
А бути проукраїнським у сучасній Угорщині - це політичний гріх, подобається нам це чи ні.
Враховуючи наведене, українським державним діячам слід запровадити абсолютну заборону на обговорення політики Угорщини; також варто утриматися від публічних висловлювань щодо того, що теперішній уряд Угорщини завдає шкоди Україні. Це не принесе нам жодних вигод, натомість може негативно вплинути на нашу ситуацію.
Та найбільшою помилкою офіційного Києва на угорському треку стали події 9 травня, коли Служба безпеки України оприлюднила публічну заяву про викриття агентурної мережі військової розвідки Угорщини.
Чи можуть бути сумніви у тому, що Угорщина займається недружньою розвідкою в Україні? Безумовно, сумнівів немає. Більш того, незалежні угорські журналісти вже раніше вказували на прояви таких дій з боку влади, що викликало занепокоєння у партнерів по НАТО. Виявлення українською контррозвідкою частини угорської мережі — це виключно позитивний розвиток подій і не має жодних негативних наслідків.
Дипломати усвідомлюють, що подібні ситуації можуть виникати й у стосунках між союзними країнами, проте зазвичай вони залишаються поза увагою громадськості. Однак незрозуміло, чому цього разу СБУ вирішила перетворити це на резонансну новину.
Цей крок явно не враховував унікальні обставини угорсько-українських відносин. Він не забезпечив Україні жодних переваг. Припущення, що це є частиною якогось масштабнішого, незрозумілого для суспільства плану, вже спростовані, оскільки з української сторони не було жодних ознак розвитку.
Проте ці проблеми дійсно виникли. І справа не лише в стосунках із Будапештом.
Перш за все, ми самі надали Орбану підґрунтя для антиукраїнської агітації, яка, нагадаємо, є вкрай необхідною угорському уряду на шляху до виборів.
Це перетворилося на одну з ключових тем, яку експлуатує уряд. Навіть дії Орбана з придушення залишків демократії в Угорщині тепер прикривають цим "шпигунським конфліктом". Також, підживлюючи антиукраїнські наративи, угорський уряд затримав вже кількох вихідців з України, оголосивши їх "шпигунами".
У цілому, заяви угорського уряду можуть викликати певну гордість у представників українських спецслужб. Останнім часом Орбан створює в медіапросторі образ сильної української розвідки, яка активно впливає на події в Угорщині.
Проте, в дійсності, Україна не отримує жодних переваг від цієї міфології, на відміну від Орбана.
Проте існує ще один, ймовірно, несподіваний для офіційного Києва результат шпигунської справи.
В останні дні "Європейська правда" отримала інформацію від кількох джерел у структурах ЄС та серед країн-членів, що вони вже не сподіваються на позитивні зміни у відносинах між Угорщиною та Україною.
Ця оцінка, ймовірно, є обґрунтованою. Однак проблема полягає в тому, що деякі дипломати перекладали частину відповідальності на Україну, висловлюючи подив щодо причин, які спонукали Київ до такого загострення ситуації.
"Європейська правда" детально висвітлила поточну ситуацію щодо наших переговорів про вступ до Європейського Союзу, які фактично залишаються заблокованими через вето Угорщини. Більш детально про це можна дізнатися в статті "План Б" для вступу України. Під час підготовки цього матеріалу європейські дипломати в Брюсселі та Києві висловлювали подив або ставили питання, чому Україна так роздула шпигунський скандал.
Також ми згадували, що Україні не варто переоцінювати одностайність підтримки нашого руху до вступу з боку абсолютно всіх членів ЄС. Для частини друзів України важливо бачити, що Київ робить щирі зусилля з виконання умов членства і вимог, які виникають на цьому шляху.
Хочемо ми того чи ні - та захист національних меншин є однією з базових цінностей ЄС.
Угорщина цим зловживає, використовуючи цю тему для торпедування України. Але нам доводиться щоразу пояснювати і доводити це нашим партнерам.
Численні співрозмовники "ЄвроПравди" описують стратегію угорців у Брюсселі таким чином. Будапешт свідомий того, що ставлення інших держав ЄС до його представників - негативне, тому не витрачає сили на оскарження чи заперечення того, що угорські дії стосовно України є некоректними. Їхня мета - довести, що з боку України також є хиби. Мовляв, "ви ж і так знаєте, що ми - покидьки, тут нічого нового, але подивіться, українці ж точно такі самі!"
А оскільки задача угорських дипломатів - звинуватити Київ, то задача України - довести європейським партнерам, що Україна виконала все, що необхідно.
Автор цього тексту вважає, що Віктор Орбан не має наміру шукати компроміс з Україною. Усі спроби вести робочі переговори та консультації, на його думку, не приведуть до жодних позитивних результатів. Орбан, здається, не проявляє жодної турботи про угорську громаду в Закарпатті, а його стратегія щодо закордонних угорців, а також відношення до України в цілому, негативно впливають на збереження угорської діаспори. Це також шкодить етнічному розмаїттю, яке є цінністю та багатством Закарпаття і України в цілому.
Відтак, здається, що спілкування з режимом Орбана є безрезультатним.
Проте політична ситуація виглядає інакше. Хоча нинішній угорський уряд відкрито демонструє антипозицію щодо України, офіційний Київ зобов'язаний підтримувати комунікацію, проводити зустрічі, реагувати на пропозиції та розробляти "дорожні карти", які, ймовірно, залишаться непоміченими в Будапешті.
Іншого виходу немає. Адже саме так встановлені "правила гри" в Європейському Союзі.
І це необхідно враховувати. У тому числі - оцінюючи дії офіційного Києва, які, на перший погляд, можуть видаватися принизливими і позбавленими сенсу. Бо саме такі дії насправді можуть зламати плани Орбана щодо України.
Автор: Сергій Сидоренко.
