Ключові аспекти, можливі сценарії та несподівані події у конфлікті між Іраном та Ізраїлем: розмова з Семиволосом.

Безпрецедентний за масштабами обмін ударами між Ізраїлем та Іраном, який розпочався вранці 13 червня, вже призвів до численних людських жертв та великих руйнувань з обох сторін. У відповідь на першу хвилю ізраїльських повітряних атак у межах операції "Народ як лев", пов'язаних з ядерною програмою та іншими військовими об'єктами, Іран після багатогодинної паузи спрямував на Ізраїль сотні ракет і дронів.

В ударах, які завдає Ізраїль, можна виокремити дві основні стратегії. Перша — військова, що зосереджена на знищенні ядерного та ракетного потенціалу Ірану, а також на знищенні інфраструктури, яка здатна здійснювати атаки на Ізраїль. Друга стратегія — політична, яка передбачає усунення ключових лідерів іранського "яструбиного" крила. Це, в свою чергу, посилює позиції поміркованих, очолюваних президентом Ірану, які виступають за мирні переговори та компроміси.

Тривожні новини для України: конфлікт між Ізраїлем та Іраном може відволікти міжнародну увагу від війни, що, в свою чергу, дозволить Кремлю вийти з ізоляції і стати одним з учасників переговорів. Президент США Дональд Трамп, після чергової розмови з російським керівником Володимиром Путіним, висловився, що не проти, якщо Путін візьме на себе роль посередника у мирних переговорах між Іраном та Ізраїлем.

Так чи інакше, але на сьогодні у конфлікті між Ізраїлем та Іраном стало очевидно, що операція, яка в першу годину здавалася демонстрацією тотального контролю та технологічної переваги Ізраїлю, входить у фазу затяжного протистояння на виснаження. Початковий шок від ізраїльських ударів - ліквідація генералів, атаки на ядерну інфраструктуру, виведення з ладу позицій ППО - був дуже відчутним. Але Іран також почав відповідати ударами, переважно по цивільних об'єктах. Тобто Ізраїль ще не виграв, а Іран ще не програв.

Головне питання полягає в тому, чи вистачить Ізраїлю власних ресурсів для проведення такої військової кампанії, та чи можуть Сполучені Штати приєднатися до операцій на певному етапі. Хоча офіційних запитів про підтримку з боку США поки не було, ознаки підготовки до такого кроку вже помітні. Чи зможе Ізраїль зупинити ядерну програму Ірану за допомогою військових дій? І чи може удар по Ірану спонукати його до прискорення розробки ядерної зброї, якщо врахувати, що після атак на стратегічні об'єкти та ліквідації іранських науковців країна все ще має потенціал для цього?

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Конфлікт між Іраном та Ізраїлем триває вже кілька днів, і між сторонами відбуваються регулярні взаємні атаки, які, здається, не припиняться найближчим часом. Які події можуть розгорнутися на цьому етапі?

Якщо розглядати стратегію прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, то її основна складова полягає у залученні Сполучених Штатів до цієї війни. Він не приховує своїх намірів і постійно про це говорить. Вважаю, що початок військових дій має на меті поставити Дональда Трампа у складну ситуацію, щоб, під тиском обставин і внутрішньої політики республіканців, він був змушений підтримати Ізраїль. Це може включати, наприклад, надання допомоги у бомбардуванні іранських ядерних об'єктів. Це є центральною метою, тоді як інші заяви - лише частина ізраїльської пропаганди. Подальший розвиток подій буде залежати від цього аспекту. Прем'єр Нетаньягу також постійно коригує свою риторику: часом він говорить про ліквідацію іранського ядерного потенціалу, а іноді відкрито закликає до повалення існуючого режиму. Його звернення до народу Ірану стали регулярними за останні шість місяців — саме в період підготовки до цієї операції. Він закликає іранців до зміни влади, бажано, щоб це було повернення до режиму шаха або до іншої форми правління, яка була б більш прихильною до Ізраїлю.

- Тобто - режим, який буде якщо не другом, то хоча б не оголошуватиме в доктрині "знищення сіоністської держави".

- Саме так. Не буде в доктрині знищення Ізраїлю, а також толерантне ставлення до продовження окупації Західного берега.

Чи є можливим повне знищення іранської ядерної програми військовими засобами? Міністр оборони Ізраїлю Кац підтвердив, що атаки на ядерні об'єкти в Ірані продовжуватимуться. Проте, чи можуть ці дії суттєво ослабити ядерний потенціал країни? Мова йде про численні підприємства, розташовані по всій території Ірану. Важливі установки захищені під землею в бункерах з багаторівневою безпекою. Щоб завдати значної шкоди цій системі, необхідна масштабна військова кампанія, що, в свою чергу, може призвести до ще більшої ескалації конфлікту в регіоні та залучення інших держав. Наприклад, іранський завод збагачення урану у Фордо розташований на глибині півкілометра під землею і оточений системами протиповітряної оборони.

- Інформація з регіону - це суцільна пропаганда з обох боків. Ми можемо лише констатувати: ізраїльтяни завдають ударів, зокрема й по цивільних об'єктах. І почали бити по містах першими. У відповідь іранці також завдають ударів -- як по цивільних, так і по інших об'єктах. Тобто, як кажуть, "обоє рябоє".

Щодо скорочення ядерної програми Ірану, наразі можливе лише обговорення термінів, протягом яких Ізраїль сподівається уповільнити розвиток цієї програми, а також готовності Ірану відновити пошкоджену інфраструктуру. У цьому контексті оцінити реальність можливих ударів по ядерній програмі є досить складним завданням. Варто врахувати, що іранська сторона добре усвідомлює цю загрозу та, безсумнівно, вжила заходів для підготовки до неї. Їхня система захисту має багато рівнів, і просто знищити її за допомогою ракетних чи авіаційних атак не вдасться. Так, можна зруйнувати об'єкти, що розташовані на поверхні, але що приховано під землею, залишається невідомим. Це питання, яке вимагає віри — або в однієї, або в іншої сторони.

Отже, постає важливе питання: чи можуть Сполучені Штати стати учасниками цього конфлікту? Адже вже зрозуміло, що Ізраїлю не вистачить власних ресурсів для реалізації операції в тому ключі, в якому її планує Нетаньягу. Як ви вважаєте, чи може Трамп ухвалити рішення про втручання? Які обставини можуть цьому сприяти? Ізраїльські та американські медіа вже повідомляють, що він, можливо, розглядає можливість удару по об'єкту у Фордо, оскільки ізраїльські сили не мають необхідних засобів для досягнення таких підземних цілей, а американські, в свою чергу, можуть це зробити.

Якщо США завдадуть удару по Фордо, іранці у відповідь атакують американські військові бази. Це призведе до того, що Сполучені Штати опиняться у стані відкритого конфлікту. Ситуація в Ірані, де населення вже не виявляє особливої симпатії до Америки, може ще більше ускладнитися після такого розвитку подій. Якщо повернутися до політичного контексту, Трампу необхідно забезпечити перемогу на виборах до Конгресу США у 2026 році. Осінь стане початком активної політичної кампанії. Ці вибори мають вирішальне значення для руху MAGA (Make America Great Again). У випадку програшу в Конгресі вони втратять не лише можливість підтримувати свого кандидата, але й контроль над політичним порядком денним. Важливо також зазначити, що американське суспільство наразі абсолютно не готове до нової війни в регіоні Близького Сходу.

- Основні лідери MAGA проти втручання, і вони досить активно тиснуть на Трампа.

- Абсолютно правильно. Погоджуюсь. Вони критикують Ізраїль за його дії, і це для Трампа серйозний виклик. Він ризикує опинитися у конфлікті зі своєю ж базою. А це реальна проблема.

Отже, ви вважаєте, що наразі Трамп не готовий брати участь в ізраїльській операції. А що стосується Ірану, враховуючи всі наші обговорення, чи є ймовірність, що він може завдати удару по США першим?

Ні. Цього не станеться. Вже сьогодні зрозуміло, що ні. Вони не нададуть Нетаньягу такого привілею. Не ризикуватимуть своєю позицією. Тому, незважаючи на його бажання, йому доведеться впоратися самостійно.

Отже, ми станемо свідками подальшого взаємного ударного обміну, і тепер все залежатиме від того, хто зможе витримати більше страждань і бути готовим до жертв. Адже вже є чимало загиблих серед цивільних, а житлові райони зазнають руйнувань з обох сторін.

Безсумнівно. Пригадайте, як Нетаньягу говорив після атак, звертаючись до народу Ізраїлю: він запевняв, що слід проявити терпіння...

Так, він зазначив, що ситуація ускладниться порівняно з минулим, і що можуть бути втрати, тому варто підготуватися до важких моментів...

- Саме так. Але, звісно, все це заради великої мети: зупинити іранську загрозу. Ну от, цей меседж уже пролунав. Фактично ізраїльське керівництво пропонує власному народу потерпіти. І є ще такий термін - 14 днів. Мовляв, усе вирішимо за два тижні. А якщо ні? А якщо мине місяць? Тоді вже почнуться проблеми всередині Ізраїлю. І дуже швидко. Бо економіка стоїть, люди по підвалах, руйнування... Іран - складна країна. Вони живуть по-різному. Але рівень готовності до криз вищий. Ба більше, навіть частина опозиції, яка не підтримує владу, тепер, коли на них напали, має підстави терпіти більше. Це, так би мовити, медичний факт.

Чи може ізраїльський удар спонукати Іран пришвидшити розробку ядерної зброї, якщо врахувати, що після атак на його об'єкти та ліквідації вчених країна все ще має відповідні технології? За повідомленнями світових ЗМІ, Тегеран планує найближчим часом вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Проте представник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї запевнив, що країна продовжує виконувати свої зобов'язання за цим договором. Водночас, хоча іранський парламент досі не ухвалив законопроєкт про вихід із ДНЯЗ, цей документ наразі перебуває на розгляді, що свідчить про можливу підготовку до такого рішення. Reuters повідомляє, що Іран може здобути та використати до 15 ядерних боєголовок всього за кілька днів.

Це може бути проявом шантажу або психологічної гри. А можливо, це просто самоздійснюване пророцтво. Світ тривалий час лякають іранською ядерною загрозою, вбиваючи вчених і здійснюючи акти саботажу — все це нібито задля запобігання. Але потім настає критичний момент: війна. Напади на ядерні об'єкти. І саме ця ситуація може стати каталізатором для дій. Коли режим відчуває екзистенційну загрозу, він може вдатися до будь-яких засобів. Я не стверджую, що це станеться обов'язково, але ігнорувати цю можливість не можна. Це включає і шанс на створення, а навіть і використання ядерної зброї, хоча ймовірність цього невелика. Але вона вже точно не дорівнює нулю. Так само, як і Ізраїль, який володіє ядерною зброєю, хоча офіційно це заперечується, може застосувати її в разі потреби.

Ще одна потенційна небезпека виникла, коли Іран заявив про можливість блокування Ормузької протоки, через яку проходить приблизно 25% світового обсягу нафтопродуктів. Ця протока є критично важливою для глобальних постачань нафти. Мохаммад-Джавад Ларіджані, колишній радник аятоли Хаменеї, попередив, що Тегеран може припинити експорт нафти з регіону у відповідь на атаки Ізраїлю на об'єкти його нафтогазової інфраструктури. Такі загрози свідчать про те, що Іран не сподівається на успішну військову протидію Ізраїлю і покладає надію на те, що міжнародна спільнота відреагує та вдасться стримати дії Ізраїлю.

- На цей момент це малоймовірний крок. Іран зараз позиціонує себе як країна, на яку напали. Йому вигідно шукати міжнародну підтримку. Навіть серед арабських країн, які, м'яко кажучи, не в захваті від нього. Але постає вибір: зіпсувати відносини із Саудівською Аравією, Еміратами та іншими, перекривши протоку, чи забезпечити їхній нейтралітет або навіть схилити їх на свій бік? І тут Іран, маючи в союзниках Китай, радше обере другий варіант. Звісно, все може змінитися. Динаміка конфлікту дуже висока. Те, що ми говоримо сьогодні, завтра вже може бути неактуальним. Але станом на зараз перекриття Ормузької протоки Ірану невигідне.

- Знищення військового керівництва і такої кількості провідних ядерників - наскільки це болісно для Ірану? Адже йдеться про справді знакових осіб. І, схоже, цей список ще не закритий.

- Щодо військово-політичного керівництва, то там, знаєте, "лава запасних" доволі широка. Окрім того, там уже давно триває внутрішній конфлікт поколінь. Починаючи з 2020-х років він лише наростав. Старша генерація, та, що прийшла ще в 2010-х, разом із Сулеймані, вже, скажімо так, вичерпала себе в очах молодших. Додайте сюди корупцію, неготовність до нових викликів, провали в безпеці - і от вам відкритий конфлікт. До 2024 року ця критика була підкилимною, але тепер усе виходить назовні. І, власне, ізраїльські атаки, хоч як дивно, відкривають молодим дорогу до влади. Це десь 50-річні, ідеологічно добре "оброблені" ще в 2000-х. Тоді в Ірані відбувався важливий ідеологічний зсув: революція втрачала вплив, народ почав краще жити, але ідеологія не "чіпляла". Тому влада посилила пропагандистську обробку - і от виросло покоління, що пройшло жорстку ідеологічну школу. Вони рішучі. Чи розумні - інше питання. Але ризикувати точно готові. Тобто, як кажуть, вийшло змінити шило на мило. Ці нові можуть бути не менш небезпечні, а ще й більш імпульсивні. Ізраїль, по суті, вибив старих і сам же привів нових, які не факт, що менш радикальні.

Що стосується науковців у сфері ядерної фізики, то це не просто окремі особистості, а цілі школи. Не можна сказати, що вбивство однієї людини призводить до зникнення всієї галузі. За кожним з них стоїть команда, яка підтримує їхні дослідження. І незважаючи на їхній науковий внесок, більшість із цих фахівців є політичними призначенцями. Тому завжди є можливість знайти їм заміну.

Таким чином, досягнути своїх цілей через військові засоби для Ізраїлю майже неможливо. Без зміни політичного режиму в Ірані не існує жодних запевнень, що Тегеран не продовжуватиме таємно працювати над створенням ядерної зброї. Отже, справжнім вирішенням проблеми може бути зміна влади? Чи існують сьогодні реальні умови для цього? Крім того, іранське суспільство зовсім не є таким однорідним, як намагається продемонструвати уряд.

Іранське суспільство завжди було багатогранним, а його політична ситуація — ще більш складною. Як в етнічному, так і в ідеологічному плані, ситуація залишається напруженою. У часи війни закликати людей до протесту стає практично неможливим. Люди схиляються до укриття, що ми могли спостерігати на власні очі. Паніка та втеча змінюються звиканням до обставин. Питання в тому, чи витримає держава перші тижні конфлікту. Судячи з нинішньої ситуації, поки що вона тримається. Це означає, що можливість повстання виглядає малоймовірною. Контроль влади, навпаки, лише посилюється, супроводжуючись риторикою про «винуватців — сіоністів та Моссад». Зазвичай в Ірані політичні зміни відбуваються після військових поразок, коли стає очевидним, що влада зазнала краху, і еліти починають шукати винних. Але в умовах війни таке навряд чи трапиться.

Звернення Нетаньягу, в якому він закликав іранців піднятися проти свого уряду, проголошуючи, що "Ізраїль не воює з іранським народом, а виступає проти жорстокого ісламського режиму, який пригнічує та руйнує ваші життя", закликало до єдності іранців навколо їхнього національного прапора та історичної спадщини, щоб відстояти свою свободу від злого та репресивного режиму. Чи можна це вважати "в молоко"?

- Навіть не в молоко. Це в космос.

Чи може вбивство Хаменеї призвести до змін? Здається, Ізраїль нібито сповістив американській адміністрації про можливість усунення верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї, проте президент США Дональд Трамп закликав ізраїльтян відмовитися від цієї ідеї.

Не впевнений. У них вже давно існує затверджений протокол для подібних ситуацій. Все чітко регламентовано. Гадаю, репетицію вже провели. Нового керівника оберуть оперативно.

Чи надасть Росія підтримку Ірану? 17 січня в Москві з великим розмахом було укладено угоду про "всеосяжне стратегічне партнерство" між Росією та Іраном. Як російському уряду, так і керівництву Ісламської Республіки важливо продемонструвати, що вони долають міжнародну ізоляцію. 21 квітня Держдума ратифікувала цю угоду, що зробило Москву та Тегеран союзниками в оборонній сфері. Цікаво, що парламент Ірану в терміновому порядку затвердив цю угоду про стратегічне партнерство в ніч з 15 на 16 червня, про що повідомило посольство Ісламської Республіки в Росії. Проте, у Москві було заявлено про відсутність намірів брати участь у конфлікті між Іраном і Ізраїлем.

- Гадаю, Іран таким чином виставляє Москві гамбурзький рахунок: мовляв, ми все ратифікували - тепер ваша черга діяти. Але, зверни увагу, там немає пункту про військову допомогу, як у договорі з Північною Кореєю. Іран не захотів.

Проте що саме вони сподіваються досягти, затверджуючи цей документ опівночі, коли раніше їм не було до нього особливого інтересу протягом кількох місяців?

Це, можливо, символічний крок. Мовляв, Москва, ось ми зробили свій крок. Тепер ваша черга. В Тегерані відносини з Москвою давно викликають недовіру, особливо серед консерваторів. Для них Росія залишається імперією, яка прагне використати Іран у своїх маніпуляціях із Заходом. Можливо, ратифікація була потрібна лише для оформлення, щоб активізувати процес консультацій. Проте, найважливіше - це не Москва, а Китай, який може реально надати допомогу, тоді як росіяни лише можуть говорити.

- Союзники Ірану самоусунулися? За винятком хуситів, які кілька разів атакували Тель-Авів гіперзвуковими ракетами, жодних координованих дій з боку Лівану, Іраку та Ємену не було. Майже всі союзники Ірану відмовилися його підтримати. "Хезболла" та іракський шиїтський лідер Ас-Садр засудили удари Ізраїлю, але повідомили про свою неучасть у наданні допомоги.

На даний момент ситуація виглядає саме так, але участь цих сил не є необхідною. Вони стануть актуальними лише тоді, коли США здійснять пряме втручання. Що може зробити "Катаїб-Хезболла" зараз? Нічого. Ця група є інструментом для наступної стадії конфлікту, а не для теперішньої. "Хезболла" представляє Ліван, тоді як "Катаїб-Хезболла" діє в Іраку. Це різні організації, і іракська група наразі не має можливості впливати на ситуацію під час безпосереднього ракетного обміну. Їхній час прийде, якщо конфлікт розшириться на регіональний рівень. Тоді, можливо, так. Зараз Іран не може дозволити собі розподіляти свої ресурси, адже вони зберігають резерви для реагування в разі ескалації ситуації.

Чи готовий Іран до компромісів? З одного боку, міністр закордонних справ країни Аббас Арагчі повідомив, що Іран може відмовитися від розробки та володіння ядерною зброєю, погодившись на угоду, яка б гарантувала відсутність ядерних арсеналів. Проте він підкреслив, що "не має наміру вести переговори про припинення вогню, поки тривають атаки з боку Ізраїлю". Водночас, Корпус вартових ісламської революції заявив, що продовжить свої дії проти Ізраїлю до його повного знищення, назвавши "лицемірні заклики до стриманості з боку Ірану" абсурдними.

- Оце якраз і є наслідок зміни еліт. Ті, хто прийшов, грають у складну політичну гру. Вони публічно заявляють: "Ми не створюємо бомбу", бо... її й немає. Відмовитися можна тільки від того, чого ще нема. І це ставить Ізраїль у складне становище: якщо Тегеран формально "відмовляється" - то для чого були всі ці атаки? Народ запитає в Нетаньягу: "А де результат?" Іран не зробив бомбу. Просто погрожував. І навіть цього не казав -- за нього це говорили інші.

- Тобто Ізраїль продовжить атаки, як і Іран - свої ракетні удари по ізраїльських будинках?

Скоріше за все. Якщо тільки не з'явиться якийсь непередбачуваний фактор. Те, про що ми говоримо, є раціональним розвитком подій без урахування екстрених ситуацій, що можуть виникнути в будь-який момент на Близькому Сході.