Освіта для жінок може стати рушійною силою трансформацій в Африці.

Автори: Рабі С. Діалло та Стефані Мангеле

У той час як країни Субсахарської Африки досягли прогресу у сфері гендерної рівності та зробили значні кроки в освіті, шкільне навчання дівчат залишається головною проблемою. Мільйони юних дівчат все ще не мають можливості відвідувати школу. Навіть коли вони все ж навчаються, рідко завершують повний курс освіти. Близько 32,6 мільйона дівчат віку початкової та молодшої старшої школи не відвідують її. Ця цифра зростає до 52 мільйонів учнів середньої старшої школи. Доведено, що розширення прав жінок сприяє економічному зростанню, який неможливо досягнути без забезпечення інклюзивного доступу до освіти.

Освіта для дівчат в Африці — це не лише проблема доступу до навчальних закладів; необхідно також вирішувати структурні нерівності та патріархальні стереотипи, які гальмують їхній розвиток.

Гендерні упередження глибоко закріпилися у багатьох суспільствах Африки і вкорінилися у соціальних конструктах, включаючи школи. Ці упередження заважають дівчатам бачити себе поза тими ролями, що традиційно були їм приписані. Навчальні матеріали часто лише підсилюють цю гендерну прірву: жінок меньше зображають на лідерських позиціях і частіше у сімейній ролі. Нещодавний меморандум, виданий деякими національними департаментами у Сенегалі, який дозволяє жінкам покидати роботу раніше під час Рамадану, щоб справлятись зі хатніми справами, ілюструє цю розбіжність. Цей приклад далеко не тривіальний, він відображає стійкий гендерний розподіл праці, де жінок відкидають до домашніх ролей, тим часом як чоловіки займають стратегічні позиції, які пов'язвнні з ухваленням рішень в організаціях.

Справді інклюзивне навчання вимагає гендерно чутливої політики, яка забезпечить дівчат безпечним та сприятливим навчальним середовищем. Тому вкрай важливо переглянути зміст освіти, щоб зруйнувати стереотипи і заохотити участь дівчат у наукових та технічних галузях.

Необхідно враховувати й економічні перешкоди. Освіта дітей потребує значних фінансових вкладень, що змушує батьків робити вибір між навчанням синів і дочок. Оскільки шлюб дочок часто сприймається як спосіб вирішення фінансових проблем, інвестування в їхнє навчання не сприймається як пріоритет. Натомість, хлопці отримують більше уваги та ресурсів, оскільки їхній успіх вважається важливішим.

За даними Світового Банку та ЮНЕСКО, освіта дівчат у Субсахарській Африці відстає від рівня освіти в розвинених країнах на цілих 30 років. Необхідно вжити термінових заходів для подолання гендерних бар'єрів і забезпечення дівчат правом на навчання через три ключові напрямки: підвищення обізнаності населення про важливість освіти, надання стипендій та фінансової допомоги малозабезпеченим родинам, а також створення інклюзивних і безпечних умов у школах. Інвестиції в освіту дівчат є інвестицією в розширення прав жінок і розвиток африканського континенту. Однак для досягнення справжніх змін потрібно діяти і поза межами навчальних закладів, щоб змінити соціальні норми, які з раннього віку принижують роль дівчат у суспільстві.

Гарантування права дівчат на освіту вимагає активної участі всіх зацікавлених сторін. Необхідно докласти більше зусиль для створення рішень, які відповідають складним умовам, що існують в Африці. У цьому процесі повинні бути залучені всі: від громадських організацій до державних установ, адже кожен має зробити свій внесок. Уряди, в першу чергу, несуть відповідальність за забезпечення цього права і повинні вжити всіх необхідних заходів для його реалізації.

Попри обіцянки африканських країн щодо впровадження безкоштовної системи початкової та середньої освіти на дванадцять років для всіх дітей, як хлопчиків, так і дівчат, на практиці ця політика часто виявляється недосконалою. Це зумовлено бідністю та поширеними соціокультурними нормами в місцевих громадах, які сприяють збереженню гендерної нерівності.

Отже, уряди африканських держав повинні взяти на себе зобов'язання щодо реалізації конкретних реформ та залучення інвестицій для формування освітньої політики, яка забезпечить якісне навчання для всіх молодих дівчат в Африці. Це передбачає: подолання соціальних перешкод на шляху до освіти, створення правових механізмів, які гарантують дівчатам можливість завершити навчання до 16 років, фінансування безкоштовної обов'язкової освіти через збільшення частки національних бюджетів на початкову та середню освіту, а також забезпечення безпечного та підтримуючого середовища шляхом оновлення навчальних програм для ліквідації гендерних стереотипів.

Необхідно також створити програми професійного навчання для молодих матерів і вразливих жінок, щоб уникнути їхнього виключення з освітнього процесу та вжити заходів, що запобігають раннім шлюбам. У будь-якому випадку, слід запровадити системи моніторингу та оцінювання для забезпечення ефективного виконання цієї політики.