Петру Мадяру доводиться стикатися з труднощами на Балканах. Чому взаємини з сусідніми країнами стають проблемою для Угорщини?
Віктор Орбан завжди вмів знайти способи привернути увагу своїх балканських партнерів, зокрема тих, хто підтримує російські інтереси.
Перед новим прем'єр-міністром Угорщини Петером Мадяром постають складні виклики. Вони виходять за межі внутрішньої політики Угорщини та її відносин з Європейським Союзом. Однією з ключових проблем стають Західні Балкани, де Мадяр муситиме впоратися з заплутаними стосунками з Хорватією, Сербією, Боснією і Герцеговиною та Північною Македонією.
Угорщина історично грала значну роль у регіоні, велика частина якого у минулому входила до складу Угорського королівства та Транслейтанії (тобто угорської частини Австро-Угорщини).
Але питання не лише в історичних зв'язках.
Західні Балкани мають економічне значення для Будапешта, а він є важливим партнером для держав регіону. Угорські державні та приватні корпорації домінують у деяких секторах економіки балканських країн, як-от енергетиці, банківському секторі, ІТ, телекомунікаціях, будівництві, транспорті тощо. До того ж успіху, як правило, досягали компанії, які належали або контролювалися членами партії Віктора Орбана "Фідес", а точніше - тими, хто входить до близького кола або глави уряду, або його найближчого оточення та родичів.
Це своєрідна угорська інтерпретація путінського кооперативу "Озеро".
Політичні зв'язки в Балканському регіоні Будапешт формував досить обережно та з урахуванням певних пріоритетів.
Основою цих зв’язків були особисті взаємини Орбана з керівниками кількох країн регіону, зокрема Боснії і Герцеговини, Сербії, Північної Македонії, а іноді також Албанії та Чорногорії.
Чи то випадковість, чи ні, але активізація зв'язків Орбана з країнами Західних Балкан співпала з підвищенням інтересу до цих регіонів з боку російського лідера. Ці події почали розгортатися після 2010 року, коли Орбан вдруге став прем'єром Угорщини та розпочав свій "роман" з Путіним.
Саме тоді почалося формування своєрідного "клубу друзів Путіна" під керівництвом угорського прем'єра, до якого увійшли Александар Вучич, Мілорад Додік, колишній македонський прем'єр Нікола Груєвський; іноді до них приєднувалися лідери Чорногорії та навіть Словенії.
Ці політики, за підтримки Орбана, перетворилися на ключових агентів російських інтересів на Західних Балканах, намагаючись стримувати євроінтеграційні процеси країн цього регіону та їх вступ до НАТО. Вони ризиковано маневрували між впливами Європейського Союзу, Росії, Китаю та США. "Сербський мир", подібно до російського, став одним з основних чинників дестабілізації в цьому регіоні, створюючи серйозну загрозу для миру.
Угорщина демонструє активний інтерес до регіону, підтримуючи свою присутність через угорські військові підрозділи, які стабільно беруть участь у миротворчих операціях в Косові (KFOR) та Боснії і Герцеговині (EUFOR), займаючи командні ролі та забезпечуючи логістичні та медичні послуги. Ці місії, ймовірно, продовжать свою діяльність і під новим керівництвом у Будапешті. Проте, у інших аспектах, значна присутність Угорщини на Західних Балканах, яка формувалася завдяки особистим зв'язкам Віктора Орбана, створює певні виклики для його наступника.
Західні Балкани є важливим ринком для угорського експорту. Тому Мадяр вже заявляє, що зацікавлений в розвитку відносин з регіоном.
Проте перед цим йому потрібно буде знайти вирішення складних питань, щонайменше у чотирьох столицях: Скоп'є, Сараєві, Белграді та Загребі.
Розпочнемо з македонської столиці, міста Скоп'є, де друг Орбана, Нікола Груєвський, очолював уряд у період з 2006 по 2016 рік. Однак після невдачі на виборах йому не вдалося уникнути труднощів, і в 2018 році суд у Македонії визнав його винним у зловживанні своїми повноваженнями, призначивши йому два роки позбавлення волі.
У той час Віктор Орбан вчинив рішучий крок, щоб врятувати свого партнера від ув'язнення: Угорщина організувала спеціальну операцію з залученням дипломатичних представників та спецслужб, яка дозволила вивезти Груєвського до Угорщини на дипломатичному автомобілі. Незважаючи на те, що уряд Скоп'є вимагав його видачі, у Будапешті продовжують підтримувати його, надавши колишньому прем'єру статус політичного біженця та гарантії недоторканності.
Тоді ця акція з порятунку колишнього прем'єра, який користувався підтримкою, спричинила міжнародний резонанс, а Угорщину знову звинуватили у недотриманні норм міжнародного права.
Петер Мадяр вже заявив, що скасує прихисток для Груєвського. І від того, чи ризикне він видати втікача, залежить майбутнє відносин між країнами.
Для Орбана особливе значення мало лише одне утворення – Республіка Сербська, де переплітаються політичні, безпекові та економічні інтереси Угорщини. Тривалий лідер Республіки Сербської Милорад Додік має тісні особисті зв'язки з Орбаном та користується підтримкою Путіна.
І саме цей регіон стане точкою генерації головного болю для Петера Мадяра.
Перед ним стоїть задача відновлення добросусідських відносин з БіГ на міждержавному рівні. Адже за Орбана офіційний Будапешт фактично ігнорував центральний уряд у Сараєві, концентруючись на прямих відносинах з Додіком.
Для Додіка Орбан став справжнім рятівником і опорою.
Теплі зв’язки з особистостями в Угорщині забезпечували лідеру боснійських сербів не лише політичну підтримку, а й активне сприяння його антиконституційним та сепаратистським діям разом із його соратниками. Іноді мова йшла навіть про фізичну охорону. Наприклад, коли Додіку загрожувала небезпека ув’язнення, для його захисту в Угорщини прибули бійці Антитерористичного центру, який, до речі, також мав зв’язок із пограбуванням українського інкасаторського конвою.
Згодом Антитерористичний центр заснував своє перше закордонне відділення поблизу Баня-Луки.
Крім того, Угорщина, використовуючи своє право вето, захищала Додіка та керівництво Республіки Сербської від введення санкцій з боку Євросоюзу. Це створювало у Додіка відчуття безкарності та зміцнювало його сепаратистські настрої, а також погрози щодо виходу Республіки Сербської з БіГ.
Немає причин вважати, що Мадяр продовжить курс, обраний Орбаном.
Проте, просто припинити підтримувати проросійських сепаратистів недостатньо. Навіть якщо відкинути політичні аспекти, економічна ситуація залишається критичною, адже новий угорський уряд, ймовірно, виявить численні випадки корупції та непрозорих фінансових угод. Зокрема, реалізація інвестиційних проектів у сфері енергетики, таких як сонячна електростанція Требіньє-1 та вітряна електростанція Хргуд, відбувалася без проведення тендерів.
Протягом останніх п'яти років РС залучила 170 мільйонів євро кредитів від угорського банку ЕХІМ та приватних інвесторів.
Чи захоче Мадяр змінити сірі схеми економічної співпраці? Чи зможе він це зробити, та ще й без втручання у внутрішні справи Боснії і Герцеговини?
Белград виступав ключовим союзником уряду Орбана на Західних Балканах, тож поразка Віктора Орбана стала серйозним ударом для президента Сербії Александара Вучича. Він втратив важливого міжнародного партнера, який лобіював інтереси Сербії в Європейському Союзі, а також гаранта, що ЄС не впровадить для нього неприємні санкції.
Також Вучич усвідомив, що навіть ті лідери, котрі довго утримують владу і безперечно керують державою, зрештою втрачають свої позиції.
Але навіть зміна влади не скасовує того, що Сербія та Угорщина є важливими економічними партнерами. Тут і енергетика, і транспортні коридори, і банки, і військове співробітництво.
Зараз Петер Мадяр опинився перед складним вибором: чи продовжувати спільні сербсько-угорські інвестиційні проєкти, започатковані завдяки особистим домовленостям Вучича та Орбана? Ось три найважливіші з них: будівництво швидкісної залізниці між Белградом та Будапештом за китайські гроші; підключення сербської системи нафтопроводів до нафтопроводу "Дружба" в Угорщині; придбання Угорщиною російських акцій нафтопереробної компанії НИС.
Інформації про перспективи вказаних проєктів наразі не існує.
Беручи до уваги обіцянку Мадяра почати боротьбу проти корупції та "надмірно багатої економічної еліти" навколо Орбана, виникає також питання щодо низки інших інвестицій та компаній, які контролювали важливу частку економічної співпраці.
Стосунки між Мадяром і Вучичем розпочалися не надто вдало.
Майбутній глава угорського уряду заявив, що він знає, хто був "хрещеним батьком" стосунків між Вучичем, Орбаном і Фіцо (натякаючи на Росію та Путіна). А ще він висловив сумнів у професійності сербського розслідування нібито спроби підірвати газогін до Угорщини - опозиція підозрює, що це був передвиборчий фейк.
Попри те, що така критика не припала до душі президенту Сербії, він висловив сподівання на продовження спільних ініціатив.
"Історичний злочин Орбана" – таку характеристику погіршенню відносин між його країною та Хорватією дає Петер Мадяр. Це вказує на те, що він усвідомлює ті труднощі, з якими йому доведеться зіткнутися. Проте залишається під питанням, чи має нове керівництво чітке уявлення про способи їх вирішення.
Першій виклик - забезпечення права хорватської національної меншини в Угорщині, на чому наполягає офіційний Загреб.
Угорське законодавство встановлює механізм представництва для національних меншин, який, за словами авторів, має забезпечити їхнє присутність у парламенті. Проте фактично це лише статус спостерігача, "представника меншин", який не має права голосу і фактично не впливає на ухвалення рішень. У той же час, у Хорватії національні меншини мають гарантовані вісім мандатів, з яких один призначено для угорської громади. Незважаючи на схожість у частці меншин в обох країнах, ця ситуація викликала невдоволення у Хорватії, оскільки механізм був запроваджений Віктором Орбаном під час його виборчої реформи у 2011 році.
Чи готовий Мадяр переглянути свою політику та надати етнічним хорватам більше можливостей? Це питання залишається без остаточної відповіді.
Другий виклик - забезпечення енергетичної безпеки.
Після того, як хорватська нафтогазова компанія INA була приватизована у 2009 році, її контроль перейшов до угорської компанії MOL, яка отримала 49,08% акцій, в той час як Хорватії залишилася частка у 44,84%. Ця приватизація викликала великий резонанс і призвела до судового розгляду, внаслідок якого колишнього прем'єр-міністра Хорватії Іво Санадера та генерального директора MOL Жолта Гернаді визнали винними у хабарництві, призначивши їм кілька років ув'язнення. У той час як Санадер відбував свій термін у в'язниці, Гернаді, на жаль, не був екстрадований до Хорватії і уникнув покарання за свої дії.
Понад те, він до цього часу очолює компанію.
Ця проблема продовжує ускладнювати стосунки між Загребом і Будапештом, а також викликає негативну реакцію з боку Європейського Союзу. Незважаючи на обіцянки Петер Мадяра про зміни в політиці стосовно розшукуваних осіб, зокрема визнання ордерів від європейської прокуратури, ситуація може покращитися. Проте конкретні заяви щодо даної справи від Мадяра на даний момент відсутні.
* * * * *
Це всього чотири невеличкі держави, але їхні ситуації ілюструють, які виклики залишив Віктор Орбан для свого наступника.
Мадяр готується до активних дій. Він оголосив, що новий угорський уряд має намір переглянути всі інвестиційні проєкти, які були затверджені Орбаном, включаючи залізничний проект Белград-Будапешт і купівлю російських акцій НИС. Мадяра турбує, що значна частина угод, укладених попередньою адміністрацією, є непрозорими і, можливо, містять елементи корупції. Водночас не варто очікувати, що ті, хто отримує вигоду від цих проєктів, просто так відмовляться від своїх інтересів.
Отже, Петера Мадяра очікує складна боротьба з корупцією на глобальному рівні. Без вирішення цього питання неможливо закрити ті лазівки, які продовжують висмоктувати ресурси угорської економіки на користь найближчого оточення Орбана.
Автор: Володимир Цибульник.
