Більше 60% жінок у медіа повідомили про випадки онлайн-насильства, проте більшість з них не шукали підтримки, -- "Жінки в медіа".

За результатами оцінки опитування "Жінки в медіа" розробили документ "Онлайн-насильство щодо українських медійниць: як це впливає, чого бракує, чого потребуємо", покликаний стати практичним інструментом для редакцій, ГО, донорів і розробників політик у сфері медіабезпеки.

Більше ніж 60% опитаних жінок-журналісток зазнавали онлайн-насильства, проте більшість з них не шукали допомоги. Ці дані наводяться в дослідженні, проведеному громадською організацією "Жінки в медіа".

Громадська організація "Жінки в медіа" здійснила опитування серед українських журналісток з метою виявлення та систематизації основних потреб у сфері протидії онлайн-насильству. У процесі аналізу було оброблено 142 анкети від представниць медіа, які працюють у 127 редакціях по всій Україні та охоплюють різні види медійної діяльності.

Більшість жінок, що брали участь в опитуванні, повідомили про свій досвід стикання з формами насильства в інтернеті. При цьому 11% не змогли дати чітку відповідь на питання про те, чи стикалися вони з подібними ситуаціями. Зокрема, респонденти вказували на тролінг у коментарях, мізогінні висловлювання, поширення неправдивої інформації, погрози насильства та цькування їхніх близьких. Деякі жінки також поділилися своїми переживаннями щодо доксингу (опублікування особистих даних без дозволу), маніпуляцій з дипфейками та порнопомсти (розповсюдження інтимних матеріалів без згоди).

Серед наслідків цих атак відзначалися зниження робочої мотивації, погіршення психічного стану, професійна тривожність та страх в робочому середовищі, тимчасова відмова від публічності й соціальних мереж, самоцензура, зміна сфери діяльності та навіть вихід із професії. Проте, згідно з думкою 29,6% респондентів, насильство не мало на них жодного впливу.

"Цей висновок має велике значення, оскільки ілюструє різноманіття переживань. Для одних це може бути травматичний епізод, тоді як для інших – виклик, який не залишає значного сліду. Деякі журналістки розробили стратегії захисту або виявляють витривалість, у той час як інші знецінюють агресію як метод психологічного захисту. Існують також ті, хто взагалі не сприймає такі ситуації як насильство, особливо коли йдеться про сексизм чи мізогінію, що стали звичними в медіа-середовищі. Тому важливо, щоб підтримка була адаптивною: необхідно, щоб кожна мала можливість вибору і доступ до ресурсів", – зазначили авторки дослідження.

Більшість журналісток, які брали участь в опитуванні (60,5%), вказали, що після нападу не шукали допомоги. Серед тих, хто звернувся за підтримкою, найчастіше контактували з колегами, керівництвом, правоохоронцями та приватними особами. Деякі журналістки шукали допомогу у психологів, юристів, а також у громадських організаціях чи профспілках. Лише одна жінка вирішила звернутися до суду.

Лише 46% жінок відразу усвідомили, що стали жертвами онлайн-агресії. Інші зрозуміли це з часом, а деякі навіть не визнали ситуацію, незважаючи на явні прояви насильства.

Згідно з опитуванням, лише 1 із 20 журналісток працює в редакції, де є формалізована політика реагування на онлайн-атаки. Більшість або взагалі не знають, як їхні редакції діють у таких ситуаціях, або отримують символічну підтримку.

"Справжні механізми захисту, юридичної підтримки та психологічної допомоги практично відсутні, особливо для фрилансерок. Зазвичай існують лише неформальні угоди, або ж відсутні будь-які процедури. Редакційні реакції часто обмежуються внутрішніми дискусіями, словесною підтримкою чи публікаціями в соціальних мережах. Лише деякі медіа пропонують юридичну або психологічну допомогу", -- повідомили представниці "Жінок в медіа".

Переважна частина респонденток, які брали участь в опитуванні, оцінила редакційну підтримку під час онлайн-атак на середньому рівні: 30,3% присвоїли 3 бали, а 28,2% — 4 бали за шкалою з п'яти пунктів.

Одночасно журналістки чітко визначають свої потреби. Серед них – психологічна та юридична допомога, зрозумілі інструкції щодо дій у випадку загрози, шаблони для звернень до поліції, знання з цифрової безпеки, а також тренінги для виявлення насильства. Багато хто підкреслює важливість солідарності та підтримки з боку колег, редакцій і громадських організацій.

Понад третина опитаних журналісток ніколи не проходила жодного навчання на тему онлайн-безпеки чи протидії гендерному насильству в інтернеті. Якщо такі тренінги й відбувалися, то здебільшого обмежувалися питаннями цифрової гігієни.

Серед респонденток найбільш актуальними темами для навчання виявилися стратегії реагування на інтернет-атаки (зокрема, юридичні аспекти), психологічне самозбереження, вміння розпізнавати дезінформацію та маніпуляції, а також питання цифрової безпеки.

Відзначено, що забезпечення безпеки журналісток повинно лежати не лише на самих жінках та їхніх командах, а також охоплювати редакції, професійну спільноту, правозахисні організації, медіа-платформи та державу. "Доки не буде створено цю систему підтримки, жодна окрема ініціатива з проведення тренінгів не зможе вирішити проблему", -- підкреслили представники ГО "Жінки в медіа".

Відповідно до результатів проведеного опитування, ініціатива "Жінки в медіа" створила матеріал під назвою "Онлайн-насильство щодо українських медійниць: його вплив, існуючі недоліки та необхідні ресурси". Цей документ має на меті слугувати практичним інструментом для редакцій, громадських організацій, донорів та фахівців, які займаються розробкою політики в сфері медіабезпеки.

Серед авторок - Ліза Кузьменко, експертка та тренерка у сфері гендерної рівності та недискримінації в медіа, голова громадської організації "Жінки в медіа" та членкиня Комісії з журналістської етики. Їй вторить Ольга Білоусенко, медіааналітикиня та керівниця Дослідницького відділу Львівського медіафоруму.

Згідно з дослідженням, проведеним громадською організацією "Жінки в медіа" під назвою "Її голос — мішень для них" у квітні 2025 року, 81% українських жінок-медійниць стикалися з різними формами онлайн-насильства. Проте лише 64% з них змогли чітко визначити ці дії як насильство. У 14% випадків онлайн-агресія переходила в реальний світ. При цьому близько 20% опитаних журналісток зверталися до правоохоронних органів, але ефективного розслідування та покарання винних не було.

Громадська організація "Жінки в медіа" здійснила український переклад міжнародного документа під назвою "The Chilling: Рекомендації щодо заходів реагування на онлайн-насильство стосовно журналісток, включаючи систему оцінки реакцій на таке насильство". Ознайомитися з цими рекомендаціями можна на веб-сайті ЮНЕСКО.

Раніше видання Texty.org та ГО "Жінки в медіа" у межах проєкту в партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії також провели дослідження про онлайн-насильство щодо журналісток у коментарях в ютубі.

Вони проаналізували 2300 відеороликів на 15 різних ютуб-каналах, виявивши при цьому 285 тисяч коментарів. Серед усіх проаналізованих коментарів 9% містили принаймні один випадок гендерно зумовленого насильства в онлайн-просторі, включаючи мову ненависті, загрози фізичного насильства та мізогінію.