Більше ніж 60% жінок, які працюють у медіа, зазнали онлайн-насильства, проте більшість з них не шукали підтримки, -- "Жінки у медіа".

Відповідно до результатів проведеного опитування, ініціатива "Жінки в медіа" підготувала документ під назвою "Онлайн-насильство проти українських жінок у медіа: вплив, недоліки та необхідні ресурси". Цей матеріал має на меті стати корисним інструментом для редакцій, громадських організацій, донорів та фахівців, які займаються розробкою політик у сфері медіабезпеки.

Більше 60% респонденток-журналісток зазнали онлайн-насильства, однак більшість із них не шукали допомоги. Ці дані оприлюднені в результатах дослідження, проведеного громадською організацією "Жінки в медіа".

Громадська організація "Жінки в медіа" здійснила опитування серед українських жінок-журналісток з метою виявлення та структурування основних потреб у сфері протидії онлайн-насильству. Для цього було проаналізовано 142 анкети, заповнені медійницями, що працюють у 127 редакціях по всій Україні та охоплюють різні формати медіа.

Більшість опитаних жінок зазначили, що стикалися з проявами насильства в онлайн-просторі, тоді як ще 11% не змогли чітко визначити, чи мали такого досвіду. Найчастіше респондентки згадували про тролінг у коментарях, мізогінні коментарі, розповсюдження неправдивої інформації, погрози насильством або цькування їх близьких. Деякі з них також поділилися випадками доксингу (опублікування особистої інформації без дозволу), маніпуляціями з використанням діпфейків і порнопомстою (поширення інтимних матеріалів без згоди).

Серед наслідків таких атак вказували зниження мотивації до роботи, погіршення психічного здоров'я, професійну тривожність та страх у робочому середовищі, тимчасову відмову від публічності і соціальних мереж, самоцензуру, зміну тематики роботи та вихід із професії. Водночас, на думку 29,6% опитаних, насильство не вплинуло на них.

"Цей результат важливий, бо показує різноманітність досвідів. Що для одних -- травматичний досвід, для інших -- виклик, який не залишає сліду. Частина журналісток має стратегії захисту або витривалість, а дехто знецінює атаки як спосіб психологічної оборони. Інші взагалі не ідентифікують такі випадки як насильство -- особливо коли йдеться про сексизм чи мізогінію, що стали "нормою" в медійному середовищі. Тому підтримка має бути гнучкою: важливо, щоб кожна мала вибір і ресурси", -- пояснили авторки дослідження.

Більшість опитаних журналісток (60,5%) зазначили, що після атаки не зверталися по допомогу. Серед респонденток, які зверталися по допомогу, найбільше звернень було до колег або керівництва, правоохоронних органів і за приватною допомогою. Деякі журналістки зверталися до психологів і юристів, громадських організацій або профспілок. До суду -- лише одна жінка.

Лише 46% жінок миттєво усвідомили, що стали жертвами онлайн-агресії. Інші зрозуміли це пізніше або ж зовсім не визнали ситуацію, незважаючи на очевидні ознаки насильства.

Згідно з опитуванням, лише 1 із 20 журналісток працює в редакції, де є формалізована політика реагування на онлайн-атаки. Більшість або взагалі не знають, як їхні редакції діють у таких ситуаціях, або отримують символічну підтримку.

"Повноцінних механізмів захисту, юридичного супроводу чи психологічної допомоги -- майже немає, особливо для фрілансерок. Частіше -- діють неформальні домовленості або взагалі відсутні будь-які процедури. Редакційна реакція найчастіше зводиться до внутрішнього обговорення, словесної підтримки або постів у соцмережах. Лише окремі медіа надають юридичну чи психологічну допомогу", -- розповіла "Жінки в медіа".

Переважна частина респонденток, які взяли участь в опитуванні, оцінили редакційну допомогу під час онлайн-атак на середньому рівні: 30,3% присвоїли 3 бали, а 28,2% – 4 бали за п'ятибальною системою оцінювання.

Водночас журналістки чітко формулюють потреби. Це, зокрема, психологічна та юридична підтримка, зрозумілі алгоритми дій у разі атаки, шаблони для звернень у поліцію, знання про цифрову безпеку, тренінги з розпізнавання насильства. Багато хто наголошує на потребі в солідарності та підтримці з боку колег, редакцій і ГО.

Більше тридцяти відсотків респонденток-журналісток заявили, що їм ніколи не пропонували жодних курсів або семінарів з онлайн-безпеки чи боротьби з гендерним насильством у мережі. У випадках, коли подібні тренінги все ж проходили, вони, як правило, зосереджувалися лише на аспектах цифрової безпеки.

Найбільш запитуваними темами для навчання серед респонденток стали стратегії реагування на онлайн-атаки (включно з юридичними аспектами), психологічне самозбереження, розпізнавання дезінформації й маніпуляцій та цифрова безпека.

Результати опитування вказують на те, що обов'язок забезпечення безпеки журналісток потрібно розподіляти не лише між самими жінками та їхніми командами, а й включати редакції, професійні об'єднання, правозахисні структури, медіаплатформи та державні інституції. "Поки не буде створено цей комплексний механізм підтримки, жодна окрема ініціатива з навчання не зможе вирішити проблему", – підкреслили представники ГО "Жінки в медіа".

Відповідно до результатів проведеного опитування, ініціатива "Жінки в медіа" підготувала документ під назвою "Онлайн-насильство проти українських жінок у медіа: вплив, недоліки та необхідні ресурси". Цей матеріал має на меті стати корисним інструментом для редакцій, громадських організацій, донорів та фахівців, які займаються розробкою політик у сфері медіабезпеки.

Авторками є експертка та тренерка з питань гендерної рівності й недискримінації для медіа, голова ГО "Жінки в медіа", членкиня Комісії з журналістської етики Ліза Кузьменко та медіааналітикиня, керівниця Дослідницького відділу Львівського медіафоруму Ольга Білоусенко.

Нагадаємо, згідно з результатами дослідження ГО "Жінки в медіа" "Її голос -- мішень для них" від квітня 2025 року, 81% опитаних українських медійниць зазнавали того чи іншого виду онлайн-насильства, але лише 64% чітко ідентифікують це як насильство. У 14% випадків онлайн-атаки переходили в офлайн-простір. До правоохоронців зверталася майже кожна пʼята опитана журналістка, однак належного розслідування та покарання винних не відбулося.

Громадська організація "Жінки в медіа" здійснила переклад міжнародного документа під назвою "The Chilling: Рекомендації щодо реагування на онлайн-насильство проти журналісток", а також системи оцінки реагування на такі випадки українською мовою. Ознайомитися з цими рекомендаціями можна на веб-сайті ЮНЕСКО.

Раніше портал Texty.org спільно з ГО "Жінки в медіа" у рамках проєкту, підтриманого ЮНЕСКО та Японією, реалізував дослідження, присвячене онлайн-агресії щодо жінок-журналісток у коментарях на YouTube.

Вони дослідили 2300 відео на 15 різних каналах YouTube, які отримали 285 тисяч коментарів. Серед цих коментарів 9% містили принаймні один випадок гендерно зумовленого насильства в онлайн-просторі, включаючи мову ненависті, фізичні погрози та прояви мізогінії.