Гнучкість Брюсселя сприяла виникненню "трампізації" політичних процесів у Європі, - зазначає FT.
Небезпека полягає в тому, що європейське "нашіптування Трампу" підмінює потребу в широкій підзвітності зосередженням на "довірі до лідера" та кулуарних угодах, що несе в собі елементи авторитаризму.
"Приниження", "економічна капітуляція" та риторика, що "нагадує фрази з індустрії для дорослих" - це лише кілька з численних реакцій європейців на те, як їхні керівники піддалися впливу Дональда Трампа. Спочатку вони погодилися з вимогою президента США про виділення 5% національного доходу на оборонні витрати, а згодом підтримали торгову угоду, яка залишила ЄС у значно гіршій позиції, ніж раніше, повідомляє UAINFO.org з посиланням на ZN.ua.
Коли Трамп повернувся до Білого дому, європейські лідери опинилися в невизначеності щодо того, як взаємодіяти з ним. На сьогодні їхня стратегія стала очевидною – це скоріше адаптація, аніж конфлікт, що супроводжується лестощами, які підкреслюють його вміння у миротворчих справах та укладанні угод. Проте залишається питання, чи варто було жертвувати власною гідністю заради такої тактики, як зазначає Мартін Сандбу, аналітик з європейської економіки в Financial Times.
Якщо ви поспілкуєтеся з людьми, які мають безпосереднє відношення до ухвалення рішень, ви почуєте одне й те саме: "тут немає місця наївності". Натомість, вони акцентують увагу на важливості прагматичного підходу.
Можна виокремити три основні тези. По-перше, якщо слова нічого не коштують -- чому б не лестити Трампу? По-друге, те, що вдалося досягти, все ж краще за альтернативи -- повне підривання оборони України чи відкрита торгівельна війна. До того ж є шанс, що європейські компанії навіть виграють від ще вищих тарифів, накладених на більшість неєвропейських товарів.
Читайте також: Президент Фінляндії оголосив про терміни, впродовж яких Росія має намір продовжувати військові дії.
І по-третє, політики неофіційно визнають, що багато обіцянок Європи Трампу -- лише на показ. Зобов'язання витрачати 5% на оборону чи масово інвестувати й закуповувати у США нереальні й виконувати їх не планують, але "наївний" Трамп у це повірив -- і цим у Брюсселі пишаються.
"Ця позиція безпринципна -- і це незаперечно; справді принциповою відповіддю було б чинити опір. Ще більша проблема полягає в тому, що вона не витримує навіть власного тесту прихильників на прагматизм. Справжній прагматизм полягав би в тому, щоб зменшити залежність від ворожих США. Те, що прихильники називають прагматизмом, насправді є опортунізмом -- і це не лише неприємно, але й завдає реальної шкоди, зокрема й самій європейській політиці", -- вважає коментатор.
Як добре розуміє Трамп, слова насправді зовсім не "дешеві". Політична риторика формує очікування і визначає баланс сил. Загравання Марка Рютте та Урсули фон дер Ляєн із Трампом має значення, адже це означає, що іноземні лідери добровільно дарують йому те, що він уже нав'язав у себе вдома: визнання того, що для досягнення будь-чого не потрібно говорити правду.
Європейські лідери також підтримали концепцію Трампа про політику як телевізійне шоу. В результаті його істерики, залякування та прагнення до ритуального підкорення стають нормою на міжнародній арені.
Ось ще один варіант: "Досліджуйте також: Трамп у резиденції президента поділився фотографією з Путіним, підкресливши, що той може відвідати США на футбольний чемпіонат світу 2026 року."
Більше того, Європа відмовилася від можливості критикувати Трампа за його нехтування міжнародними угодами, такими як вимоги Світової організації торгівлі (СОТ) щодо принципу найбільшого сприяння. Вона також прийняла концепцію, що результати досягаються через особисті угоди між "величними особами" (іноді й жінками), а не шляхом демократичних дискусій і досягнення консенсусу.
Проте слід підкреслити, яку ціну заплатила Європа за ці рішення. Вона втратила весь свій політичний потенціал, який могла б використати для формування коаліції країн, здатної захистити правила торгівлі та спільно протистояти Трампу. Більше того, Європа зрадила своїх американських партнерів, які сподівалися на її підтримку в боротьбі з Трампом, поки самі намагалися впоратися з ситуацією, — зазначає Сандбу.
Найважливіше - Європа наражає на небезпеку свою політичну ідентичність. Вона опинилася в ситуації, коли її керівники не можуть відкрито висловити свої справжні наміри. Це веде до зростання недовіри і стає отруйним фактором для демократії, особливо для ліберальної моделі, характерної для Європи. Як виборці можуть підтримувати політику, сутність якої залишається під забороною для публічного визнання (наприклад, коли обіцянки Трампу насправді не є реальними)?
Також читайте: Санкції або жодних дій. Трамп оголосив, що через два тижні прийме рішення стосовно Росії.
Отже, загроза полягає в тому, що європейське "шепотіння Трампу" замінює необхідність у відкритій підзвітності на акцентування "довіри до лідера" та кулуарних домовленостях, які містять риси авторитаризму. Дозволяючи волі Трампа домінувати над об'єктивною дійсністю, європейські керівники, які нібито намагаються прагматично захистити свої спільні інтереси, насправді прискорюють "трампізацію" політичного ландшафту по всьому континенту.
"Був можливий і інший шлях. У лютому президент України Володимир Зеленський гідно тримався, коли Трамп дорікав йому в Овальному кабінеті, -- і, судячи з його нещодавнього повторного візиту, від цього він не постраждав. Якби європейським лідерам потрібен був приклад із Білого дому, саме цей варто було наслідувати", -- підсумував коментатор.
