Щодо забезпечення безпеки.
Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни. Хоча це і так зрозуміло.
І справа тут не лише у тому, щоб не вважалося, що вони беруть безпосередню участь. Ну, щоб Росія не трактувала дії країн НАТО як пряму участь. А й у тому, що той самий варіант безпекових гарантій на після війни (а такі гарантії апріорі будуть частиною безпекового бачення, довгострокового підходу загалом), ще не має визначеності на Заході. Вона лише формується. Зверну увагу на декілька важливих позицій.
Визначеність є у наступних питаннях.
1. Європі слід приділити більше уваги своїй безпеці. Це питання виходить за рамки лише заяв Дональда Трампа, який вже давно наголошує на необхідності збільшення оборонних витрат у європейських країнах. Цей аспект (кількісний) є зрозумілим, і Марк Рютте вже анонсував, що до наступного саміту НАТО буде оголошено про підвищення витрат на оборону. Однак існують також інші системні (якісні) питання, які безпосередньо або опосередковано стосуються можливих гарантій для України. Наприклад, безпекова стратегія Альянсу на Східному фланзі, яка явно потребує посилення. А також питання "ядерного щита" для країн, які не мають ядерної зброї (хто має його забезпечувати - США чи, наприклад, Великобританія та Франція).
2. Україна повинна продовжувати зміцнювати свою обороноздатність, незалежно від можливого сценарію "заморозки конфлікту", з підтримкою західних партнерів. Варто повторити, що вимога Росії про роззброєння України є абсолютно безпідставною. Адже посилення оборони є питанням, в якому існує єдність серед західних країн. Якщо Україна не візьме на себе відповідальність за власну безпеку, це призведе до додаткових витрат і зобов'язань для Заходу. Більш того, є розуміння, що Україна повинна стати не тільки захисником, але й "дикобразом", тобто країною, яка стійка до зовнішньої агресії, щоб у Росії виникло бажання ретельно оцінити свої ресурси та ціну війни перед наступною агресією. Спільні оборонні виробництва, які дозволять Україні у майбутньому не потребувати дозволу Заходу для використання зброї (оскільки вона буде виготовлена в Україні), підтверджують це розуміння.
Визначеності немає у наступних питаннях.
1. Якою має бути концепція "заморозки" конфлікту? У публічному просторі, зокрема в інтерв'ю та статтях експертів з різних країн, можна зустріти безліч варіантів — від моделей двох Корей чи двох Німеччин до аналогій з Північним Іраком. На мою думку, західні країни не мають чіткої позиції, адже їм бракує певності (вибачте за повторення) стосовно Росії. Для нас, однак, важливо, щоб будь-який сценарій заморозки війни передбачав поступ до стабільного та справедливого миру, що включає: а). наявність механізму повернення територій (наприклад, через дипломатичні переговори); б). забезпечення довгострокових гарантій безпеки.
2. Концепція безпекової архітектури. На даному етапі Україна висуває пропозицію про вступ до НАТО, спираючись на взаємовигідну співпрацю, коли йдеться про деякі аспекти нашого мирного плану, представленого Володимиром Зеленським. Захід наразі займається підтримкою українських ініціатив та формуванням розуміння того, які гарантії можуть запобігти повторенню російської агресії, окрім зміцнення оборонних можливостей самої України.
Можливо, дехто вважатиме, що ці питання варто відкласти на пізніше, після завершення активних бойових дій, а наразі найголовніше — забезпечити військову складову. І це дійсно так. Проте саме тривала безпекова стабільність може прискорити шлях до миру, оскільки дозволить зрозуміти, які переваги та ризики матиме Захід у разі перемоги або поразки України чи Росії, або ж у випадку затягування конфлікту. Це полегшить залучення країн, здатних впливати на Росію, зокрема Китаю.
