Професор зазначав, що широкий таз є символом здатності принести на світ безліч гідних особистостей.

Професор Йосип Лось програв суд за поновлення у Львівському університеті ZAXID.NET

Скандали з домаганнями у Львівському університеті імені Івана Франка не вщухають. Спершу в епіцентрі був викладач факультету журналістики Йосип Лось, тепер - викладач і колишній проректор Володимир Качмар. Першого звільнили й днями навіть суд відмовив йому у поновленні на посаді. А от у поведінці Володимира Качмара етична комісія Львівського університету ознак домагань не знайшла. Детальніше цю ситуацію ZAXID.NET обговорив із журналісткою NGL.media Катериною Родак, керівницею центру "ЮрФем: освіта" Вікторією Карпою та головою студентського уряду Франкового університету Олегом Фіняком.

Катерино, чи думала ти, коли писала свій допис про домагання Йосипа Лося, що ця історія набере такого розголосу, що інші жінки поділяться пережитим? І навіть випливуть прізвища інших викладачів. Зокрема, Качмара.

Зовсім ні. Я просто вирішила поділитися тим, що турбує. Це було дуже актуально в той момент, оскільки я досліджувала питання сексуальних домагань у вишах, але не лише в ЛНУ, а й в інших навчальних закладах. Я просто розповіла свою особисту історію. Я насправді навіть не підозрювала, наскільки масштабною є ця проблема. Особливо після спілкування з професором Лосем. Виявилося, що багато жінок пережили подібні ситуації, іноді навіть набагато гірші за мою. Тому я, чесно кажучи, була приголомшена. Коли з'явилася інформація про Володимира Качмаря, це також була історія, про яку всі чули лише в рамках пліток. Але коли реальні люди почали ділитися своїм досвідом, це, звісно, стало великою несподіванкою.

Катерино, чи вважаєш ти, що публічне викриття Лося - це прецедент більше не мовчати про домагання з боку викладачів?

Я сподіваюся, що ця розповідь стане важливим прикладом, адже вона має логічний кінець. З іншими викладачами ситуація більш складна, але тут є відчуття справедливості. Як людина, яка зазнала домагання, я відчуваю, що справедливість нарешті проявилася. Це чудовий приклад для всіх — і для жінок, і для чоловіків — не боятися виступати. Не варто турбуватися, якщо хтось має вищу посаду, адже ви можете захистити свої права. Це показує, що мовчати про такі випадки не варто. Хоча я розумію, чому багато людей досі залишаються тихими — їхні почуття мені добре зрозумілі.

Ти зібрала навколо себе величезну кількість людей, і я впевнений, що навіть на вулицях до тебе зверталися, висловлюючи подяку за те, що підняла і озвучила цю важливу тему. Чи було багато таких випадків?

Так, насправді, вже з самого першого тижня я отримала величезну підтримку. Це дійсно вражає і свідчить про позитивні зміни в нашому суспільстві, адже я відчувала більше підтримки, ніж критики. Підтримували мене люди з різних куточків: і чоловіки, і викладачі університетів, як ті, з ким я навчалася, так і ті, хто викладає зараз, які розуміли всі деталі моєї ситуації. Багато студентів, з якими я навчалася, зверталися до мене, висловлювали подяку і ділилися своїми історіями. Я відчуваю, що моя місія справді здійснилася. Не сподівалася на таке, і моїм планом не було з'єднувати людей чи створювати якусь історію навколо себе. Але якщо це сталося, то, в принципі, чудово, що є позитивні наслідки, які стосуються не лише мене.

Нещодавно засідала етична комісія Львівського університету щодо Володимира Качмара, однак вона не знайшла ознак домагань у поведінці цього викладача. Олеже, які докази зібрали студенти?

З моменту, коли Катерина Родак опублікувала свій перший допис, в якому з'явився коментар про певні домагання з боку професора Володимира Михайловича, ми розпочали пошуки свідчень під іншими постами на Facebook. З часом таких повідомлень, що підтримували історію Катерини, ставало дедалі більше. Під публікаціями про вибори ректора виникали один або два коментарі, що стосувалися Володимира Михайловича. Ми почали систематизувати цю інформацію і в кінці лютого подали перше звернення до етичної комісії. На той момент це були всі свідчення, які ми змогли зібрати. А вже в травні до центру студентської довіри надійшло анонімне повідомлення, що описувало нещодавні події.

Яку інформацію надала заявниця?

Володимир Михайлович не раз дозволяв собі невдалий жарт щодо студентки, коментуючи її фізичні особливості, зокрема, зазначаючи, що її широкий таз дозволяє народжувати численних достойних людей. Такі зауваження, поряд з іншими подібними висловлюваннями, викликали у студентки почуття дискомфорту.

А це теперішня учасниця навчального процесу?

Це була анонімна заява, тому стверджувати те, що це теперішня студентка, важко. Але виглядає так, що вона або досі навчається, або нещодавно закінчила навчання.

Скільки всього таких запитів існує?

В цілому до університетської комісії надійшло два запити від студенток. Значно більше звернень отримала організація "ЮрФем", яка 31 січня також направила до нас своє звернення з проханням розглянути цю ситуацію та сприяти її вирішенню.

Скільки було коментарів під постами, з яких все розпочалося стосовно Володимира Качмара?

У підсумку, ми отримали коментарі на 23 різних додатки, розподілені по аркушах. Особливо варто виділити записи колишньої голови Студентського уряду 2021-2022, Ангеліни Бережненко. Вона поділилася своїми спостереженнями щодо поведінки Володимира Михайловича під час заходів студентського самоврядування, а також у загальному контексті університетського життя. Після її звернення, колишня заступниця профспілки студентів університету також виступила на підтримку, додаючи свої власні історії. У коментарях під цими дописами почали з’являтися нові свідчення, в результаті чого ми отримали близько 20-30 коментарів, що описують різноманітні ситуації.

Які спільні риси можна виділити в цих свідченнях? Яким чином він проявляв домагання до студенток?

Спільним у коментарях є вирази на кшталт: "зачинитися в кабінеті" або "вийти на каву". Саме такі фрази найчастіше зустрічалися у відгуках.

Відбулося кілька засідань етичної комісії, проте вас не допустили до них. Які були причини цього рішення? Адже, відомо, що на слухання у справі Йосипа Лося могли прийти всі бажаючі.

Перше засідання, на якому розглядали звернення Студентського уряду, відбулося 3 або 4 квітня цього року. Нас не допустили на засідання, оскільки ми не входили до складу етичної комісії. Адвокат Володимира Михайловича запевняв, що наша присутність була неможливою через закритий характер засідання та те, що справа перебувала на розгляді в суді. На той момент в суді розглядалася справа проти журналістки 24 каналу, що стосувалася порушення честі та гідності, і так нам пояснили ситуацію. На наступному засіданні етичної комісії, яке відбулося в кінці червня, нас запросили для надання пояснень щодо наших звернень, а також звернення конференції студентів, яке тоді ще не було надіслане. На початку липня, після зміни складу Вченої ради, я, як голова Студентського уряду, був включений до етичної комісії на місце випускниці, відповідно до моєї заяви.

До кого ще, окрім керівництва університету, студенти зверталися? Чи були якісь реакції?

13 червня під час конференції університетських студентів, яка є вищим представницьким органом студентського самоврядування, до нас звернулися делегати з ініціативою щодо проєкту звернення та відповідного рішення. Ми ретельно вивчили цей проєкт та створили спеціалізовану форму відповідно до ухваленого рішення, завдяки якій студенти мали можливість підтримати це звернення за допомогою корпоративних електронних поштових скриньок. У формі були включені всі необхідні додатки, попередні звернення Студентського уряду, повідомлення "ЮрФем", а також коментарі, які ми зібрали, і звернення до студентського центру довіри. 28 та 30 червня ми надіслали це звернення міністру освіти і науки Оксані Лісовому, уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Дмитру Лубінцю, ректорові Роману Гладишевському, голові етичної комісії ЛНУ Олегу Бугрію, секретарю комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Наталії Піпі, а також голові комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Сергію Бабаку. Ми отримали відповіді на більшість з наших звернень і плануємо інформувати делегатів конференції студентів про результати, коли зберемо всі відповіді.

Які саме відповіді ви отримали?

Наталія Піпа надала нам інформацію щодо нашого додаткового звернення до вже зв'язаних представників та органів. Міністерство освіти і науки рекомендувало нам вести діалог з адміністрацією університету та вирішувати питання в межах установи. Пан Бабак передав ці запити до поліції. Правоохоронці вже контактували з нами, а також з студентками, які зверталися до нещодавньої етичної комісії, але наразі вони відмовилися подавати заяву до поліції. Ми все ще чекаємо на відповідь від університету.

Схоже, що відбувається відволікання уваги, і ніхто не намагається вирішити цю проблему безпосередньо. Які ж плани у студентів на майбутнє?

Надалі ми хочемо створити спеціальний орган, самі чи спільно з адміністрацією, бо зараз так виглядає, що нова адміністрація все-таки у певних рішеннях намагається нам сприяти та сприяє. Йдеться про визначення людини чи декількох людей, чи певного органу, який буде допомагати писати звернення саме до етичної комісії чи самостійно розглядати ці звернення. Хочемо, щоб цьому органу могли довіряти. Потрібно випрацювати механізм, який буде працювати ефективно, швидко. Адже засідання етичної комісії відбуваються не відразу, а через певний час, оскільки це більш колегіальний орган, який прикріплений до Вченої ради університету. Тобто, хочемо створити орган, який буде ефективно і швидко реагувати, щоб на підставі його рішення можна було відсторонити викладача, поки іде розгляд справи. Щоб це був орган, який буде допомагати шукати певні докази, правильно подати їх, щоб пізніше не було ситуацій про неправильно подане звернення.

Здається, ви не плануєте здаватися і налаштовані довести цей процес до кінця. Яка ваша основна мета?

Наша кінцева мета - це досягти справедливості, досягти того, щоб в університеті говорили про проблеми, не боялися говорити і не боялися їх вирішувати.

Чи надходили вам погрози?

Щодо погроз, то їх не було.

Вікторія, у мене є ще одне запитання до вас. Олег раніше згадував, що ви отримували повідомлення щодо ситуації з Володимиром Качмарем, який нібито проявляв небажану увагу до студенток. Чи могли б ви розповісти про це більш детально? Скільки таких випадків було зафіксовано?

Протягом певного часу наша лінія безкоштовної правової допомоги "ЮрФем" отримувала запити від різних осіб. Важливо підкреслити, що ці звернення надходили не лише від студенток Львівського національного університету імені Івана Франка, але й від представниць інших вищих навчальних закладів України.

Якщо розглядати питання, що стосуються ЛНУ, то було декілька звернень від студенток, які з цілком зрозумілих причин не наважувалися звернутися до комісії. Вони також не були готові йти до правоохоронних органів, і в деяких випадках ми надали їм консультації, але терміни для подачі заяв вже минули. Щоб привернути увагу до цієї проблеми, ми вирішили розпочати інституційні зміни, про які говорили Олег і Катерина. Мова йде про певну культуру толерантності до насильства та небезпеку, яка з цього випливає. Ми звертаємося до університету з проханням не лише звернути увагу на існуючу ситуацію, але й замислитися над тим, як ми можемо ефективно реагувати на вже відбувшіся випадки.

Насамперед, важливо підкреслити необхідність наявності внутрішнього документа, зокрема політики закладу вищої освіти щодо протидії сексуальним домаганням. Я активно підтримую ідею створення спеціалізованої комісії, яка зосередиться на розслідуванні цього конкретного виду порушень, на відміну від етичної комісії, що займається різними аспектами. Адже сексуальні домагання та питання, пов'язані з корупцією, є абсолютно різними проблемами, що вимагають різних підходів і ступеня чутливості. Тому ми звернулися до університету з пропозицією про співпрацю в розробці такої політики та створенні окремого органу, який би займався розглядом зазначених порушень. Під час консультацій зі студентками, зокрема з Львівського університету, ми знову натрапили на серйозні проблеми. По-перше, ми, на жаль, обговорюємо ситуацію лише на етапі реагування, коли порушення вже сталося, і часто пройшло багато часу. У таких випадках звертатися до правоохоронних органів стає безглуздо через пропущені строки. Однак важливо також піднімати питання превентивних заходів: які дії вживає університет для запобігання таким порушенням і насильству в своїх стінах?

Ви запитували про кількість та тематику звернень, і я не можу надати точні цифри чи деталі, оскільки всі звернення на нашій гарячій лінії є конфіденційними, включаючи час звернення та сам процес консультування. Проте, мушу зазначити, що більшість із них стосувалися випадків сексуальних домагань, які мали місце як у вербальній, так і в фізичній чи невербальній формах. Багато дівчат, які зверталися за допомогою, не були обізнані про те, що в Україні вже кілька місяців діє стаття 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка стосується сексуальних домагань. Для багатьох це стало відкриттям, і не дивно, адже це не те, з чим люди зазвичай стикаються в повсякденному юридичному житті. Ця ситуація знову підкреслила важливість розповсюдження інформації на цю тему.

Чи ці студентки, які ухилилися від спілкування з поліцією, відчувають страх?

Щодо студенток, яких ми консультували, причина їхньої нерішучості лежала в процесуальних термінах або в їхній готовності висловитися. Я не можу стверджувати, що страх став головним фактором. Саме страх завадив їм звернутися до комісії, а не до правоохоронних органів. Вони побоювалися негативних наслідків для себе, свого майбутнього в університеті, а також для своїх подруг і одногрупниць. Це була ключова причина, чому вони так і не наважилися звернутися за допомогою. Їх турбувало, чи дійсно можливо досягти позитивного результату і чи вдасться притягнути винного до дисциплінарної відповідальності. Важливо звертатися до правоохоронних органів, особливо коли йдеться про кримінальні правопорушення, злочини чи сексуальні домагання, про які я вже згадувала. Проте не менш важливо, щоб подібні випадки не залишалися безкарними на рівні робочого середовища, а саме – в університеті, оскільки це стосується поведінки викладача. Тут обов'язково має бути дисциплінарна відповідальність. Як зазначав Олег, справедливість у правовому контексті може проявлятися у багатьох формах – від усної догани до звільнення або заборони займати подібні посади в майбутньому.

Ви сказали, що звернулись до університету з пропозицією разом співпрацювати стосовно вирішення ось таких проблем. Чи була реакція університету?

Ні, ми не отримали відповіді. Тим не менше, ми вийшли на зв'язок зі студентським самоврядуванням, з паном Олегом говорили про готовність, зокрема, проводити навчальні події, спілкуватися зі студентами, студентками, консультувати про те, як можна себе захистити, про що варто знати в правничому контексті, куди можна звернутися. Відповіді від самого університету ми не отримали. Тим не менш, сподіваємося, що можливо вона буде. Так що лупаємо скалу й очікуємо, що і про інституційні зміни ми теж найближчим часом зможемо говорити.

На нещодавньому засіданні етичної комісії адвокат Качмара висловив занепокоєння щодо булінгу, який зазнає його клієнт. У відповідь на це комісія запропонувала Вченій раді ЛНУ звернутись до освітнього омбудсмана з ініціативою щодо розробки законодавчих змін, що сприятимуть запобіганню цькуванню серед усіх учасників навчального процесу. Яка ж думка студентів з цього питання? Схоже, що тут реалізується принцип: кращий захист — це напад.

У нас виникло питання: як студенти можуть ставити під сумнів викладачів? Це питання часто обговорюється. Можливо, є сенс впровадити відповідний механізм. Але наразі мова йде не про це, адже ми отримали звернення від студентів. Ми віримо в нашу студентську спільноту, і тому продовжимо працювати над розглядом отриманих листів та запитів. Як вже зазначала пані Вікторія, і як говорив Франко: "продовжуємо бити в цю скелю".

На одному з засідань комісії зачитали лист на підтримку Володимира Качмара, який підписали 92 людини. Вони називали себе представниками ветеранських організацій. Катерино, ти зверталася до Львівського університету й отримала копію листа. Що було у тому листі?

Як журналістка, я вирішила дослідити, які саме організації, зокрема ветеранські, підтримують особу, яку явно звинувачують у серйозних аморальних вчинках. У межах відведених п'яти робочих днів я отримала відповідь, але в документі були вирізані дані про назву організації та підписи. Звернення виглядало досить типовим для політичних заяв: "Ми – громадські активісти, звертаємо увагу на те, що Володимир Качмар з початку повномасштабного вторгнення активно підтримував, допомагав, утримував університет на своїх плечах; якби не його зусилля...".

Вибачте за мій сарказм, але я не можу інакше реагувати на такі ситуації — це вже результат мого досвіду. Ситуація стандартна. Я надіслала повторне звернення разом із юристом, в якому пояснила, чому приховування назви організації, що підписала це звернення, є незаконним і суперечить кільком статтям нашого законодавства. Відповіли, що "розглянемо, дайте нам 20 днів". Але вже через кілька днів, досить швидко, отримала відповідь. Це було в той самий день, коли комісія, що виправдала Володимира Качмара, засідала. Відповідь була така, що справа не є резонансною і не викликає суспільного інтересу, тому інформацію вони надавати відмовились.

Як ти вважаєш, чому ці імена залишаються в тіні?

Мабуть, людям соромно. Я не можу по-іншому пояснити. Коли я хочу стати на захист якоїсь гідної людини, я вийду публічно, я перша про це заявлю. Тобто я не те, що підпишусь, я ще публічно заявлю, що гідну людину поливають брудом, я хочу стати на її захист. Я не бачила жодного допису, жодної заяви відкритої в ЗМІ про те, що хтось став на захист Володимира Качмара. Тобто в мене є свої підозри, але це тільки підозри, хто там може бути серед тих, хто підписав цю заяву. Але, вочевидь, люди самі не хочуть бути названими, тому й університет, і адміністрація університету їх захищає.

Зрозуміло. Вікторіє, наступне питання до вас. Як студентам правильно діяти у випадку домагань з боку викладачів?

Важливо усвідомити, що насправді відбулося. По-перше, якщо ми говоримо про випадки домагань, то у Львівському університеті, згідно з інформацією, яку я отримав від Олега, це може бути оформлено як скарга на поведінку викладача, яка є аморальною, неетичною або непрофесійною, і порушує будь-які встановлені норми. Існуючі правила вимагають доопрацювання. У нас є чудові приклади з інших вищих навчальних закладів в Україні, які можуть стати в нагоді.

Я хочу навести приклад Києво-Могилянської академії, оскільки там вже кілька років діє ефективна політика, що стосується протидії домаганню. Зокрема, існує спеціальна комісія, яка має експертизу в цій сфері: вона знає, як реагувати на такі ситуації, як делікатно підходити до цього питання та працювати з презумпцією довіри до свідчень постраждалих. Тому важливо, щоб звернення відбувалося на дисциплінарному рівні, в рамках університету, або до відповідної комісії, якщо така функціонує. В різних навчальних закладах вищої освіти існує різний досвід у цій справі. Це перший аспект. Водночас, усвідомлюючи страхи студентів, слід пам'ятати про можливість звернення до правоохоронних органів у випадках сексуальних домагань.

У цьому контексті, про який ми сьогодні говорили, необхідно звертатися до Національної поліції України. Важливо також врахувати існування статті 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосується сексуальних домагань. Слід звертатися до цієї статті, щоб мати можливість говорити про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності.

У випадку, якщо сталося сексуальне насильство, зґвалтування або інші форми сексуального насильства, які підпадають під кримінальне законодавство — включаючи насильство без проникнення, але все ж каране законом, важливо звернутися до правоохоронних органів. Хоча терміни для притягнення до відповідальності можуть бути значно довшими, якщо жертва готова до цього кроку, варто його зробити.

Якщо говорити про діяльність організації "ЮрФем", то у нас функціонує лінія безкоштовної правової підтримки "ЮрФем-підтримка". Ми спеціалізуємося на допомозі жінкам і дівчатам, які стали жертвами сексуальних домагань або насильства. Наша команда надає безкоштовні консультації та повний юридичний супровід, починаючи від первинної консультації, звернення до правоохоронних органів і закінчуючи судовим розглядом. Крім того, важливо документувати всі спроби домагань. Якщо, наприклад, ви отримали повідомлення в соціальних мережах, будь ласка, робіть скріншоти для подальшого використання.

Крім того, варто записувати важливу інформацію у нотатник, щоб згодом можна було згадати, коли і де сталася подія. Це може бути корисним для правоохоронних органів або під час розгляду справи комісією. Такі записи допоможуть відновити деталі, можливо, подія потрапила в поле зору камер спостереження. Це могло трапитись у публічному місці, де могли бути свідки. Якщо ви обговорювали цей інцидент з кимось, ці люди також можуть стати свідками. Тому важливо подумати про способи фіксації інформації — це точно не буде зайвим. Якщо ж ви не зробили жодних записів і не маєте матеріальних доказів, пам'ятайте, що ваші свідчення також мають значення. Це може стати першочерговим доказом у справі. Ще один важливий момент: якщо ви прагнете досягти справедливості та покарати злочинця, будьте обережні з медійною комунікацією. Хочу попередити, що якщо ви публічно називаєте ім'я та прізвище особи, щодо якої ще немає судового рішення, ви ризикуєте отримати позов про захист честі та гідності. Моє щире побажання — діяти. Якщо ви стали свідком таких подій, будь ласка, не залишайтеся байдужими, підтримайте постраждалу особу. Олег згадував про кілька звернень студенток, яких ми утримували, їх було близько десяти. Але те, що насправді відбувається, значно перевищує цю кількість — можливо, йдеться про десятки або навіть сотні випадків.

Як можна звернутися по допомогу до "ЮрФем"?

До організації "ЮрФем" можна звертатися різними способами. Ми не надаємо послуги цілодобово, а працюємо у будні з 09:00 до 18:00. Ви можете зателефонувати нам — дзвінки безкоштовні, у нас є два телефонні номери, які можна знайти на нашому веб-сайті. Також є можливість залишити повідомлення через спеціальну форму на сайті або звернутися через соціальні мережі. Після отримання вашого запиту ми зв’яжемося з вами, надамо відповідь та обговоримо подальші кроки, враховуючи ваші потреби. Часто жінки, які зазнали сексуальних домагань, не готові діяти в правовій сфері й потребують психологічної підтримки. У такому випадку ми також направляємо їх до громадських організацій, які пропонують безкоштовну та якісну психологічну допомогу в подібних ситуаціях. Важливо зазначити, що вся інформація залишається конфіденційною. Усі консультації, а також адвокатський супровід є безкоштовними і проходять у режимі конфіденційності.

Ви вже згадували, що випадки домагань не є рідкістю. Як часто ваші спеціалісти стикаються з такими ситуаціями? Чи помітили ви, що останнім часом кількість таких звернень зросла?

Насправді я не дам відповіді в контексті відсоткової статистики. Єдине, що я можу сказати, що за останній рік точно побільшало звернень саме від студенток. Тобто, якщо порівнювати з попередніми роками, а ми працюємо з 2022 року, то звернень від студенток побільшало. Найактивніше все ж таки в останній рік звертаються. Я це пов'язую з тим, про що говорила пані Катерина. Все ж таки це з'явилась сміливість говорити в голос, публічно, медійно. Дівчата телефонують і цікавляться, а що можна зробити, куди можна рухатися. Для них це важливо відчувати, що вони не одні, це дає більше наснаги щось робити.